Ухвала

від 27.09.2024 по справі 132/3090/24

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/3090/24

Ухвала

Іменем України

27.09.2024 м. Калинівка

Слідчий суддя Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

дізнавача ОСОБА_4 ,

розглянувши в судовому засіданні в місті Калинівці Хмільницького району Вінницької області клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП України у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_4 , погоджене із прокурором Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 , про арешт майна, подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025220000077 від 24.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Калинівського районного суду Вінницької області 25.09.2024 надійшло клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП України у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_4 , погоджене із прокурором Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 , про арешт майна, подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025220000077 від 24.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Згідно із цим процесуальним документом дізнавач клопоче накласти арешт на посів сільськогосподарської культури сої, який зростає на земельній ділянці з кадастровим номером 0521684200:02:000:1081 площею 29,8656 га, розташованій біля с.Лісова Лисіївка Хмільницького району Вінницької області, з метою забезпечення збереження вказаних речових доказів шляхом встановлення заборони на вчинення будь-яких дій, пов`язаних зі збиранням врожаю сої із застосуванням спеціальної сільськогосподарської техніки або без такої, окрім осіб, яким зазначене майно передано в управління. Арештовані посіви сільськогосподарської культури сої, яка зростає на земельній ділянці з кадастровим номером 0521684200:02:000:1081 площею 29,8656 га, передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів ( м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1 , код ЄДРПОУ 41037901) в управління для реалізації в порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Це клопотання мотивовано тим, що до відділення поліції №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області надійшов рапорт заступника ВП №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області про те, що в ході здійснення профілактичних заходів та проведення відповідних бесід з жителями Калинівської ОТГ було отримано інформацію, що невідомі особи самовільно зайняли земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0521684200:02:000:1081 площею 29,8656 га, розташовану біля с.Лісова Лисіївка Хмільницького району Вінницької області, що перебуває в комунальній власності Калинівської ОТГ, на якій в 2024 році засіяли сільськогосподарську культуру.

Відомості про даний факт внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024025220000077 від 24.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 0521684200:02:000:1081 площею 29,8656 га, з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, станом на 24.09.2024 в оренду не надавалась.

29.09.2024 під час проведення досудового розслідування проведено огляд місця події, в ході якого установлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 0521684200:02:000:1081 площею 29,8656 га, розташованій біля с. Лісова Лисіївка Хмільницького району Вінницької області, що перебуває в комунальній власності Калинівської ОТГ, виявлено сліди обробки та на момент огляду на них зростають сільськогосподарські культури сої.

Постановою старшого дізнавача від 25.09.2024 земельна ділянка кадастровий номер 0521684200:02:000:1081 площею 29,8656 га, а також посів сільськогосподарської культури сої, яка зростає на вказаній земельній ділянці, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Вказаними протиправними діями Калинівській міській раді Вінницької області завдаються матеріальні збитки, розмір яких на теперішній час встановлюються.

Таким чином, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» вказане трактується як самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України, матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, є речовими доказами по справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Так, земельна ділянка з кадастровим номером земельна ділянка кадастровий номер 0521684200:02:000:1081 площею 29,8656 га, а також посів сільськогосподарської культури сої, яка зростає на вказаній земельній ділянці, визнано речовими доказами, про що старшим дізнавачем винесено відповідну постанову.

Окрім цього, вище зазначений посів рослин сої підпадає під ознаки майна, що підлягає спеціальній конфіскації, оскільки зазначені в п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України, а саме: одержаний внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.

Згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 170 КК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Тому є підстави вважати, що при не накладенні арешту на посів сільськогосподарської культури сої, яка зростає на земельній ділянці кадастровий номер 0521684200:02:000:1081 площею 29,8656 га, існують цілком обґрунтовані ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження зазначеного майна.

Не накладення арешту на зазначене майно призведе до фактично повного знищення слідів кримінального правопорушення, а отже - до неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, а також спеціальної конфіскації. Окрім того в органу досудового розслідування є підстави вважати, що зазначені посіви рослин пшениці є результатом незаконної діяльності.

Згідно з правовою позицією, висловленою у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Раймондо проти Італії» від 22.02.1994, арешт відповідного майна, поза сумнівом, застосовується як проміжний захід, що має забезпечувати, у разі потреби, подальшу конфіскацію цього майна, яке вважається органом досудового розслідування ймовірним результатом незаконної діяльності.

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням такого права, хоча власник і обмежується у реалізації певних правомочностей права власності; такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними та співмірними. На даний час потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КПК України регламентовано, що зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104 «Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України» затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (далі - Порядок).

Так, забезпечення схоронності тимчасово вилученого майна врегульовано у п. 27 вказаного Порядку, де зазначено, що схоронність такого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно.

При цьому за п. 28 Порядку речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у КПК, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Так, в ході проведення досудового розслідування установлено, що особа, яка посіяла рослини сої на даний час не встановлена.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон), АРМА здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються до АРМА не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора (п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону).

Так, відповідно до інформації, яка міститься у відкритому доступі на сайті Державної служби статистики України (за посиланням https://www.ukrstat.gov.ua/), урожайність сої у Вінницькій області у 2023 становила 29,1 ц/га та середня ціна реалізації пшениці підприємствами Вінницької області становить 16592,3 грн. за 1 тонну. Отже, таким чином, з площі 29,86 га можливо отримати прибуток близько 1441745 грн.

У даному випадку вартість майна перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року (7100 грн. х 200 = 142000 грн.), тобто дане майно відповідає критеріям необхідним для передачі в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч. 7 ст. 100 КПК України у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини 6 цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно із ст. 171-173 цього Кодексу.

Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству У країни з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. У разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власнику.

Вимогами статті 24 Закону, встановлено, що надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» передбачено, що Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

У пункті 4 частини першої статті 9 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» зазначається, що на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

Згідно із абзацом 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Такі активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів (абз. 2 ч. 2 ст. 19 Закону).

Спеціальним механізмом для забезпечення збереження арештованого у кримінальному провадженні майна є визначений законодавством України інститут управління таким майном, який закріплено Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Зазначений Закон визначає єдиною підставою для управління активами накладення на них арешту у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 19 Закону) без конкретизації мети такого арешту.

Як передбачено п. 1, 4 ч. 1 ст. 1 Закону застосований в ст. 19 термін «активи» означає в тому числі майно, на яке накладений арешт у кримінальному провадженні; «управління активами» є діяльністю із володіння, користування та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

За таких умов управління АРМА активами (арештованим майном) відповідає завданню арешту такого майна, яке визначене ст. 170 КПК України, а в даному конкретному випадку - запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Зазначене в клопотанні майно є активами, на які поширюються вимоги спеціального закону «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». А управління такими активами шляхом їх реалізації є єдиним законодавчо встановленим способом, спроможнім забезпечити збереження цього майна, чим досягається мета і завдання арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження.

По суті спосіб збереження майна, що має відповідний статус у кримінальному провадженні, шляхом його передачі в управління уповноваженому органу.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» рухоме майно може бути передано для реалізації без згоди власника за рішенням слідчого судді, суду за наявності хоча б однієї з таких підстав майно піддається швидкому псуванню; майно швидко втрачає свою вартість; витрати на зберігання рухомого майна протягом одного календарного року становлять більше 50 відсотків його вартості.

Нерухоме майно не може бути передано для реалізації без згоди власника такого майна до винесення обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, або іншого судового рішення, що набрало законної сили, яке є підставою для застосування спеціальної конфіскації відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, або судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

Реалізація майна у порядку, передбаченому цією частиною, здійснюється за цінами, не нижчими за ринкові.

Активи, визначені частиною четвертою цієї статті, передаються для реалізації без згоди власника на підставі ухвали слідчого судді або суду про управління активами шляхом реалізації, копія якої надсилається Національному агентству негайно після її винесення з відповідним зверненням прокурора.

Передача для реалізації активів може також здійснюватися за згодою їх власника, підпис на якій засвідчений нотаріально, нотаріально засвідчена копія якої надається Національному агентству з відповідним зверненням прокурора.

Реалізація активів відповідно до цього Закону є примусовою реалізацією (примусовим продажем), крім випадків реалізації активів за згодою власника.

Реалізація активів здійснюється визначеними на конкурсних засадах юридичними особами. Порядок відбору таких юридичних осіб, порядок реалізації активів на прилюдних торгах (аукціонах) та/або електронних торгах визначаються Кабінетом Міністрів України.

В судове засідання, фіксування якого здійснювалося технічними засобами, з`явилися прокурор Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 та старший дізнавач сектору дізнання відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП України у Вінницькій області підполковник поліції ОСОБА_4 , які заявлене клопотання підтримали і просили задоволити.

Вислухавши пояснення прокурора та дізнавача, дослідивши клопотання і долучені до нього письмові документи, слідчий суддя дійшов до такого висновку.

З доданих до клопотання матеріалів вбачається, що підрозділом дізнання відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 24 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025220000077 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Згідно із долученим до клопотання витягом від 25.09.2024 із Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12024025220000077 до відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області надійшов рапорт заступника ВП №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області про те, що в ході здійснення профілактичних заходів та проведення відповідних бесід з жителями Калинівської ОТГ було отримано інформацію, що невідомі особи самовільно зайняли земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0521684200:02:000:1081 площею 29,8656 га, розташовану біля с.Лісова Лисіївка Хмільницького району Вінницької області, що перебуває в комунальній власності Калинівської ОТГ, на якій в 2024 році засіяли сільськогосподарську культуру.

Старшим дізнавачем сектору дізнання відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП України у Вінницькій області підполковником поліції ОСОБА_4 24.09.2024 проведено огляд місця події - місцевості, розташованої біля польової дороги у с.Лісова Лисіївка. Під час огляду встановлено, що ліворуч від грунтової польової дороги знаходиться поле, на якому знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 0521684200:02:000:1081 площею 29,8656 га, з призначенням: «01.17 Земельні ділянки запасу» категорії «Землі сільськогосподарського призначення». В середині земельного масиву на вказаній земельній ділянці також знаходиться 6 інших земельних ділянок. На момент огляду на вказаних земельних ділянках ростуть сільськогосподарські культури.

До зазначеного протоколу долучено фототаблицю із назвою: «Додаток до протоколу огляду місця події від 24.09.2024», у якій міститься п`ять зображень частин поля.

Водночас у доданому до клопотання про арешт майна протоколі огляду місця події від 24.09.2024 (у копії) та його додатку відсутні відомості про те, які саме сільськогосподарські культури ростуть на земельних ділянках, що оглядались, та у якій кількості (обсязі).

Положеннями ст. 131 КПК України визначено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно із ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина третя статті 170 КПК України).

Однак, до клопотання про арешт майна не долучено згаданої у ньому постанови дізнавача про визнання посівів сої речовими доказами від 25.09.2024 (чи її копії), а тому слідчий суддя позбавлений можливості оцінити наведені у ній мотиви визнання цих посівів речовими доказами.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.197-1 КК України, є земельна ділянка як об`єкт права власності, а не сільськогосподарські посіви.

Земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами суб`єктів власності. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб (ч.ч. 1, 2 ст. 79 Земельного кодексу України).

У випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (ч. 4 ст. 170 КПК України).

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).

Водночас матеріали клопотання дізнавача не містять відомостей про повідомлення про підозру будь-якій особі у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025220000077 від 24.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 96-1, ст. 96-3 КК України застосування спеціальної конфіскації та заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб у випадку засудження особи за вчинення цього кримінального правопорушення не передбачено.

Також у санкції ч. 1 ст. 197-1 КК України не міститься такого виду додаткового покарання як конфіскація майна.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Однак, у матеріалах клопотання відсутні дані про заявлення цивільного позовуу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024025220000077 від 24.09.2024.

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається зі змісту клопотання про накладення арешту на майно, звертаючись до суду із цим клопотанням, дізнавач зазначив, що метою накладення арешту на посіви сільськогосподарської культури сої є запобігання обґрунтованим ризикам приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження зазначеного майна.

При цьому, частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

У клопотанні дізнавача про арешт сільськогосподарської культури не неведено відомостей щодо її кількісних характеристик (ваги, сорту, вологості тощо) та вартості. Натомість у цьому клопотання міститься лише припущення щодо можливості отримання прибутку з відповідної площі земельної ділянки з урахуванням статистичної інформації за минулий рік про середню урожайність сої у Вінницькій області.

Відсутність у клопотанні переліку майна, його індивідуальних ознак, точної кількості і вартості не узгоджується з вимогами ст. 171 КПК України та унеможливлює визначення порядку виконання ухвали, проведення конкретних дій, направлених на збереження цілісності і вартості цього майна.

Згідно із клопотанням розмір матеріальної шкоди, завданої власнику земельної ділянки з кадастровим номером 0521684200:02:000:1081, площею 29,8656 га, внаслідок самовільного зайняття цієї ділянки, не встановлено.

Таким чином, з матеріалів досудового розслідування вбачається, щоу кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025220000077 від 24.09.2024, відсутня особа, якій повідомлено про підозру. Прокурором та/або дізнавачем належних і допустимих доказів на підтвердження виду сільськогосподарської культури, яка росте на зазначеній у клопотанні земельній ділянці, її точної кількості і вартості слідчому судді не надано. Ці обставини позбавляють можливості слідчого суддю під час постановлення судового рішення взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності та врахування усіх наслідків арешту майна, як це передбачено положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України.

Беручи до уваги характеристику складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, відсутність відомостей щодо точної кількості і вартості майна, на яке необхідно накласти арешт, а також незазначення обставин, які підтверджують вчинення будь-ким будь-яких дій, які спрямовані на приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження цих сільськогосподарських культур, слідчий суддя вважає, що дізнавачем та прокурором не доведено достатніх підстав для накладення арешту на майно, визначених ч. 1 ст. 170 КПК України, і для його передачі в управління для реалізації Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Враховуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи доводи клопотання дізнавача, слідчий суддя дійшов висновку про передчасність його задоволення.

Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП України у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_4 , погодженого із прокурором Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 , про арешт майна, подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024025220000077 від 24.09.2024 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Повний текст ухвали виготовлений 30 вересня 2024 року.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_5