Ухвала

від 03.10.2024 по справі 132/3090/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 132/3090/24

Провадження №11-сс/801/764/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Карнаух

Доповідач : ОСОБА_1

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

із секретарем ОСОБА_4

з участю:

прокурора ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці матеріали скарги за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 27.09.2024 про відмову в задоволенні клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП України у Вінницькій області ОСОБА_7 , про арешт майна, подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025220000077 від 24 вересня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП України у Вінницькій області ОСОБА_7 , про арешт майна, подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025220000077 від 24 вересня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Слідчий суддя зазначив, що у клопотанні дізнавача про арешт сільськогосподарської культури не наведено відомостей щодо її кількісних характеристик (ваги, сорту, вологості тощо) та вартості. Натомість у цьому клопотання міститься лише припущення щодо можливості отримання прибутку з відповідної площі земельної ділянки з урахуванням статистичної інформації за минулий рік про середню урожайність сої у Вінницькій області. Відсутність у клопотанні переліку майна, його індивідуальних ознак, точної кількості і вартості не узгоджується з вимогами ст. 171 КПК України та унеможливлює визначення порядку виконання ухвали, проведення конкретних дій, направлених на збереження цілісності і вартості цього майна. Розмір матеріальної шкоди, завданої власнику земельної ділянки з кадастровим номером 0521684200:02:000:1081, площею 29,8656 га, внаслідок самовільного зайняття цієї ділянки, не встановлено. Також відсутня особа, якій повідомлено про підозру. Прокурором та/або дізнавачем належних і допустимих доказів на підтвердження виду сільськогосподарської культури, яка росте на зазначеній у клопотанні земельній ділянці, її точної кількості і вартості слідчому судді не надано.

Ці обставини позбавляють можливості слідчого суддю під час постановлення судового рішення взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності та врахування усіх наслідків арешту майна, як це передбачено положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України.

Не погодившись із рішенням суду, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 27.09.2024, накласти арешт на майно, зокрема посів сільськогосподарської культури сої, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером0521684200:02:000:1081, площею 29,8656 га, розташованій біля с. Лісова Лисіївка Хмільницького району Вінницької області, у порядку та на умовах, визначених ст. ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Апелянт вимоги обґрунтовує тим, що є підстави вважати, що при не накладенні арешту на посів сільськогосподарської культури (сої), що росте на земельній ділянці з кадастровим номером 0521684200:02:000:1081 площею 29,8656 га, існують цілком обґрунтовані ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження зазначеного майна.

Відповідно до інформації, яка міститься у відкритому доступі на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 урожайність сої у Вінницькій області у 2023 становила 29,1 ц/га та середня ціна реалізації сої підприємствами Вінницької області становить 16592,3 грн. за 1 тонну. Отже, таким чином, з площі 29,86 га можливо отримати прибуток близько 1441745 грн.

У даному випадку вартість майна перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року (7100 грн. х 200 = 142000 грн.), тобто дане майно відповідає критеріям необхідним для передачі в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Однією із підстав відмови у задоволенні вказаного клопотання про арешт майна слідчим суддею зазначено, що органом досудового розслідування не наведено переліку майна, його індивідуальних ознак, точної кількості і вартості, ваги та сорт. Однак, згідно протоколу огляду земельної ділянки з кадастровим номером 0521684200:02:000:1081, площею 29,8656 га, виявлено посіви сільськогосподарської культури сої, тобто точне місце перебування речових доказів у виді посівів сільськогосподарських культур, окрім того зазначено, що сільськогосподарська культура сої знаходиться на стадії дозрівання.

Під час судового засідання зазначалось, що загальна вартість урожаю становить понад 1441745 грн, тому у даному випадку вартість майна перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

За вказаних обставин, дане майно відповідає критеріям необхідним для передачі в управління Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Ще однією підставою відмови в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно слідчим суддею зазначено, що предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України є земельна ділянка як об`єкт права власності, а не сільськогосподарські посіви. Однак, судом не взято до уваги те, що об`єктивна сторона злочину полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки, а в свою чергу самовільне зайняття земельної ділянки з об`єктивної сторони може полягати у різних діях в тому числі у протиправному використанні землі у своїх потребах: обробка, удобрення землі, насадження насіння, тощо. Таким чином, висновки слідчого судді, що клопотання не підлягало задоволенню, оскільки слідчим не доведено наявності підстав для арешту посівів рослин сої та передачі їх Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів є необґрунтованими. Накладення арешту на посів рослин сої, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0521684200:02:000:1081, площею 29,8656 га в повному обсязі забезпечить належне збереження цих речових доказів.

Заслухавши доповідь головуючого судді; прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження КПК визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

При цьому слідчим суддям та суду слід враховувати, що обов`язок доведення існування зазначених обставин КПК покладає на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням.

Водночас, КПК встановлює загальне положення, відповідно до якого для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

За змістом ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе, зокрема, необхідність такого арешту.

Згідно з ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу)); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як слідує з матеріалів справи, підрозділом дізнання відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 24 вересня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025220000077 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Згідно із долученим до клопотання витягом від 25.09.2024 із Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12024025220000077 до відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області надійшов рапорт заступника ВП №1 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області про те, що в ході здійснення профілактичних заходів та проведення відповідних бесід з жителями Калинівської ОТГ було отримано інформацію, що невідомі особи самовільно зайняли земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0521684200:02:000:1081 площею 29,8656 га, розташовану біля с.Лісова Лисіївка Хмільницького району Вінницької області, що перебуває в комунальній власності Калинівської ОТГ, на якій в 2024 році засіяли сільськогосподарську культуру.

Старшим дізнавачем сектору дізнання відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП України у Вінницькій області підполковником поліції ОСОБА_7 24.09.2024 проведено огляд місця події місцевості, розташованої біля польової дороги у с.Лісова Лисіївка. Під час огляду встановлено, що ліворуч від ґрунтової польової дороги знаходиться поле, на якому знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 0521684200:02:000:1081 площею 29,8656 га, з призначенням: «01.17 Земельні ділянки запасу» категорії «Землі сільськогосподарського призначення». В середині земельного масиву на вказаній земельній ділянці також знаходиться 6 інших земельних ділянок. На момент огляду на вказаних земельних ділянках ростуть сільськогосподарські культури.

До зазначеного протоколу долучено фототаблицю із назвою: «Додаток до протоколу огляду місця події від 24.09.2024», у якій міститься п`ять зображень частин поля.

Водночас у доданому до клопотання про арешт майна протоколі огляду місця події від 24.09.2024 (у копії) та його додатку відсутні відомості про те, які саме сільськогосподарські культури ростуть на земельних ділянках, що оглядались, та у якій кількості (обсязі).

Постановою старшого дізнавача від 25.09.2024 земельна ділянка кадастровий номер 0521684200:02:000:1081 площею 29,8656 га, а також посів сільськогосподарської культури сої, яка зростає на вказаній земельній ділянці, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року по справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

З досліджених матеріалів убачається, що слідчий суддя дійшов висновку, з яким за встановлених обставин погоджується і колегія суддів, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, критеріям ст. 98 КПК України, у контексті кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, не відповідають, розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, у клопотанні не зазначений, доказів на його підтвердження до клопотання не додано, що унеможливлює визначити розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що жодній особі в рамках цього кримінального провадження не було повідомлено про підозру, цивільний позов заявлений не був, а санкцією ч. 1 ст. 197-1 КК України не передбачено конфіскація або спеціальна конфіскація.

Крім цього, прокурором ні в суді першої інстанції, ні в ході апеляційного розгляду не наведено, з яких підстав власники мають бути настільки обмежені у своєму праві власності, не доведено чи співрозмірне буде таке втручання із завданими збитками, які наразі не встановлені.

При цьому, наявність у матеріалах провадження постанови слідчого про визнання речовим доказом земельної ділянки та посіву сільськогосподарської культури, не є безумовним обов`язком слідчого судді автоматично накласти на них арешт.

Отже, колегія суддів погоджується з позицією слідчого судді місцевого суду, що слідчим не наведено переконливих даних, які б вказували на необхідність накладення арешту на вилучене майно і накладення арешту є розумним та співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Відтак, доводи прокурора про незаконність ухвали слідчого судді є непереконливими і не заслуговують на увагу, в зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 27.09.2024 про відмову в задоволенні клопотання старшого дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП України у Вінницькій області ОСОБА_7 , про арешт майна, подане у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025220000077 від 24 вересня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,- залишити без змін.

Ухвала суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3