Ухвала

від 24.09.2024 по справі 333/4054/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.09.2024 Справа № 333/4054/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження №11-кп/807/1030/24 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №333/4054/24Доповідач у 2-й інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01 серпня 2024 року про продовження строку тримання під вартою

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ),

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,

ВСТАНОВИЛА

Вказаною ухвалою районного суду до 29.09.2024 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .

В апеляційній скарзі обвинувачений, посилаючись на недоведеність існування заявлених прокурором ризиків, просив ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким застосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.

Обвинувачений ОСОБА_8 був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. Клопотання про забезпечення його участі в апеляційному розгляді не надходило. Тому колегія суддів, з огляду на положення ч.4 ст.422-1 КПК, вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд без участі обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; з`ясувавши позицію захисника, який повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні; прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги та просив ухвалу суду залишити без змін; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні передбаченого ч.2 ст.111 КК кримінального правопорушення.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою.

Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що у справі існують ризики того, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та продовжити вчинення інкримінованого злочину. При цьому більш м`який запобіжний захід не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст.177 КПК ризикам.

За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов`язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв`язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.

На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 ґрунтується на зазначених вимогах процесуального закону.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики переховування від суду та продовження вчинення інкримінованого злочину об`єктивно існують, і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_8 .

На підтвердження існування передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК ризику свідчать ті обставини, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні в умовах воєнного стану злочину проти основ національної безпеки України, який відноситься до категорії особливо тяжких, і за його вчинення передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацію майна.

Вказані обставини, на переконання колегії суддів, дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначено, у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.

Вказаний ризик підсилюється з огляду на дані про наявність права на виїзд за кордон у обвинуваченого, який до затримання був працевлаштований водієм-далекобійником.

Крім того, надані матеріали провадження містять відомості про існування у ОСОБА_8 зв`язків із представниками збройних формувань держави-агресора рф шляхом використання ним у протиправній діяльності електронних інформаційних систем.

Враховуючи викладене, з огляду на конкретні обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, судова колегія дійшла висновку, що обвинувачений потенційно може продовжити вчинення інкримінованого злочину та вчинити спрямовані на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності і недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України дії шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що гарантувати запобігання встановленим ризикам та дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки без застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою не вбачається можливим.

Відтак, з урахуванням всіх обставин даного кримінального провадження, колегія суддів вважає, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_8 перебувати на волі.

На переконання судової колегії, рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_8 під вартою відповідає характеру і особливої тяжкості інкримінованого діяння, даним про особу обвинуваченого та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Судом першої інстанції дотримано вимог ч.6 ст.176 КПК, згідно якої під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених зокрема ч.2 ст.111 КК, за наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, застосовується визначений п.5 ч.1 цієї статті запобіжний захід, тобто виключно тримання під вартою.

Таким чином, колегія суддів відхиляє вимоги апеляційної скарги обвинуваченого щодо застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_8 під вартою, матеріали провадження не містять.

Отже, колегія суддів, виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, не вбачає законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали за наслідками апеляційного розгляду.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01 серпня 2024 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4