Ухвала

від 11.11.2024 по справі 333/4054/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.11.2024 Справа № 333/4054/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/4054/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/1114/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 199 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2024 року, якою відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 листопада 2024 року включно, -

В С Т А Н О В И Л А:

Як убачається з матеріалів справи, в провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває на розгляді кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2024 року було продовжено застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 листопада 2024 року включно.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки він може переховуватися від суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чим може перешкоджати встановленню істини по справі, що є ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.

В обґрунтування своїх вимог вказує на відсутність в матеріалах провадження свідків, які б надавали свідчення щодо обставин скоєння ним злочину, знищити або сховати будь-яку із речей він не зможе у зв`язку із закінченням досудового розслідування та вилученням предметів, які визнані речовим доказом.

У судовому засіданні апеляційного суду захисник - адвокат ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та зазначив про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Про час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_7 був повідомлений через адміністрації ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», клопотань про участь у судовому засіданні в апеляційній скарзі обвинувачений та окремо не заявив.

Повідомлений належним чином прокурор до судового засідання апеляційного суду не з`явився, клопотань про відкладення апеляційної скарги не подавав.

Ураховуючи наведене та з огляду на приписи ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає, що відсутність обвинуваченого та прокурора не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді, захисника, перевіривши матеріали провадження та дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 331 КПК України передбачено, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Так, ураховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, суворість можливого покарання у виді позбавлення волі 15 років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, а також відсутність стійких соціальних зв`язків, які б були стримуючим фактором для обвинуваченого, продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.

Крім того, колегія суддів вважає, що і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжує існувати, оскільки з урахуванням характеру інкримінованого обвинуваченому злочину, його ролі, поведінки та обставин кримінального правопорушення, ОСОБА_7 маючі відповідні зв`язки із представниками держави - агресора, може і надалі вчиняти дії, які направлені на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітетові, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Більш того, застосування іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, як того вимагає апелянт, не виключає можливості обвинуваченого користуватись електронними пристроями із доступом до соціальних мереж та месенджерів для продовження вчинення кримінальних правопорушень, з огляду на фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, які вказують на те, що для вчинення злочину ОСОБА_7 використовувався месенджер «Telegram».

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та на даний час не зменшились.

Крім того, даних про такий стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_7 , щоб унеможливлював застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час апеляційному суду не надано.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 176 КПК України, які визначають, що під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, апеляційним судом враховується характер кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому та практику Європейського суду з прав людини п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2024 року, якою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25 листопада 2024 року включно, залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4