Ухвала

від 30.09.2024 по справі 515/1059/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/1059/24

Провадження № 1-кс/513/71/24

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

30 вересня 2024 року слідчий суддя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого дізнавача сектору дізнання ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024168240000048 від 29 червня 2024 року за ч. 1 ст. 197-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2024 року до Саратського районного суду Одеської області з Одеського апеляційного суду для розгляду після визначення підсудності, разом із ухвалою надійшли матеріали вказаного клопотання.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ у Саратському районному суді Одеської області від 02 серпня 2024 року справу передано у провадження слідчого судді ОСОБА_1 .

Так, 08 липня 2024 року старший дізнавач сектору дізнання ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було виявлено та вилучено 25 липня 2024 року, а саме на зернову культуру «пшениця в кількості 295237,126 кг, яка була зібрана з 106,5838 га земельної ділянки за координатами: 45,91398 С,29,75323, під кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці с. Дивізія Білгород-Дністровського району Одеської області, яка належить Комунальному закладу «Дивізійський ліцей» Дивізійської сільської ради, з метою збереження речових доказів, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, а також проведення відповідних подальших судових експертиз.

Клопотання обґрунтовано тим, що 29 червня 2024 року до відділення поліції №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення зі служби 102 про самовільне зайняття невідомою особою земельної ділянки орієнтованою площею 106,5835 га, яка знаходиться поза межами АДРЕСА_1 за координатами 45,91398 С,29,75323 В та на який проводиться господарська діяльність: збирання комбайном зернової культури «пшениці».

29 червня 2024 року за вказаним фактом сектором дізнання відділення поліції №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024168240000048, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що згідно з державним актом на право постійного користування землею, постійний користувачем земельної ділянки за координатами: 45,91398 С,29,75323, загальною площею 106,5838 га, під кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці с. Дивізія Білгород-Дністровського району Одеської області, є Дивізійська загальноосвітня школа I-III ступені, що розташована в АДРЕСА_1 . 31.12.2021 року на вказану земельну ділянку було складено договір оренди між директором КЗ »Дивізійський ЗЗСО I-III ступенів», що розташована в АДРЕСА_2 та головою фермерського господарства « ОСОБА_5 », що розташоване в АДРЕСА_1 ОСОБА_6 . Даний договір було укладено на термін 3 роки, а саме до 31.12.2024 року. Згідно цього договору восени 2023 року головою фермерського господарства « ОСОБА_5 » ОСОБА_6 на земельній ділянці площею 106,5835 га, яка знаходиться поза межами с. Дивізія, Білгород-Дністровського району, Одеської області за координатами 45,91398 С,29,75323 В, було засіяно зернову культуру «пшеницю». 06.02.2024 року південно-західним Апеляційним Господарським судом в м. Одеса було прийнято рішення про визнання недійсним договору від 31.12.2024 року укладений між Комунальним закладом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та фермерським господарством « ОСОБА_5 ». 26 лютого 2024 року був складений акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки, згідно якого фермерське господарство « ОСОБА_5 » передало (повернуло) у Комунальний заклад «Дивізійський ліцей» земельну ділянку площею 106,5838 га, за кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 .

29 червня 2024 року голова фермерського господарства « ОСОБА_5 » ОСОБА_6 , незважаючи на рішення південно-західного апеляційного господарського суду в м. Одеса, за допомогою своєї господарської техніки «Комбайн» почав збирати врожай зернової культури «пшениця». Під час приїзду на місце події СОГ ВП№2 Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_6 пояснив, що збирає зернову культуру «пшениця», оскільки на момент її посіву восени 2023 року договір оренди був ще дійсний, а після його скасування він вирішив зібрати врожай «пшениці», так як вклав в обробку та засіванні зернової культури на вищевказаній землі свої грошові кошти. В результаті чого голова фермерського господарства « ОСОБА_5 » скосив 7 га зернової культури «пшениця», а 99,5835 га пшениці залишилося на полі не скошеним.

19 липня 2024 року Дивізійською територіальною громадою Білгород-Дністровського району Одеської області був складений акт про збирання врожаю головою фермерського господарства « ОСОБА_5 » та передачу врожаю на зберігання із земельної ділянки загальною площею 106,5838 га за кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 .

В результаті збирання фермерським господарством « ОСОБА_5 » сільськогосподарської культури «пшениця» її врожайність склала 2770 кг з 1 га, а загальний об`єм зібраного врожаю з вказаної земельної ділянки склав 295237,126 кг., який передано на відповідальне зберігання голові фермерського господарства « ОСОБА_5 »- ОСОБА_6 .

При проведенні невідкладних слідчих дій, з метою врятування від знищення майна, яке підшукане, виготовлене, пристосоване чи використане як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або є предметом кримінального правопорушення: 25 липня 2024 в період часу з 13 години 00 хвилин по 13 годину 45 хвилин протоколом тимчасового вилучення майна у голови фермерського господарства « ОСОБА_5 » ОСОБА_6 було вилучено 295237,126 кг сільськогосподарської культури «пшениця, яка була зібрана з 106,5838 га земельної ділянки за координатами: 45,91398 С,29,75323, під кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 , яка належить Комунальному закладу «Дивізійський ліцей» Дивізійської сільської ради.

Вказане майно, згідно з постановою старшого дізнавача сектору дізнання ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 від 25 липня 2024 року, було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024168240000042 від 29 червня 2024 року.

З урахуванням ст.170 КПК України, дізнавач просить задовольнити клопотання.

Від дізнавача та прокурора та представника ФГ "АНАСТА" адвоката ОСОБА_7 надійшли заяви про здійснення розгляду клопотання у їх відсутність.

Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Необхідність розгляду клопотання про арешт майна у відсутності зазначених осіб завжди має бути об`єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду. Відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що в разі повідомлення про наміри накласти арешт на майно, воно може бути сховане, знищене, пошкоджене чи відчужене.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Слідчий суддя на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання з наступних мотивів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За загальними правилами, передбаченими ч.3 ст.132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що :

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Чинне законодавство не розкриває поняття "обґрунтованої підозри", суд, враховуючи ст. 8, 9 КПК, керується усталеною практикою ЄСПЛ, згідно з якою обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", п. пунктом 175; рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Водночас факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі "Murrаy v.United Kingdom", 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Згідно з визначеним Європейським судом з прав людини поняттям, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об`єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду від 24.11.2016 року № 5-328кс16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Як вбачається з досліджених слідчим суддею матеріалів клопотання, наявність обґрунтованості підозри, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: 29 червня 2024 року до відділення поліції №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення зі служби 102 про самовільне зайняття невідомою особою земельної ділянки орієнтованою площею 106,5835 га, яка знаходиться поза межами с. Дивізія, Білгород-Дністровського району, Одеської області за координатами 45,91398 С,29,75323 В та на який проводиться господарська діяльність: збирання комбайном зернової культури «пшениці».

29 червня 2024 року за вказаним фактом сектором дізнання відділення поліції №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024168240000048, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Згідно з державним актом на право постійного користування землею, постійний користувачем земельної ділянки за координатами: 45,91398 С,29,75323, загальною площею 106,5838 га, під кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці с. Дивізія Білгород-Дністровського району Одеської області, є Дивізійська загальноосвітня школа I-III ступені, що розташована в АДРЕСА_1 . 31.12.2021 року на вказану земельну ділянку було складено договір оренди між директором КЗ »Дивізійський ЗЗСО I-III ступенів», що розташована в АДРЕСА_2 та головою фермерського господарства « ОСОБА_5 », що розташоване в АДРЕСА_1 ОСОБА_6 . Даний договір було укладено на термін 3 роки, а саме до 31.12.2024 року. Згідно цього договору восени 2023 року головою фермерського господарства « ОСОБА_5 » ОСОБА_6 на земельній ділянці площею 106,5835 га, яка знаходиться поза межами с. Дивізія, Білгород-Дністровського району, Одеської області за координатами 45,91398 С,29,75323 В, було засіяно зернову культуру «пшеницю». 06.02.2024 року південно-західним Апеляційним Господарським судом в м. Одеса було прийнято рішення про визнання недійсним договору від 31.12.2024 року укладений між Комунальним закладом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та фермерським господарством « ОСОБА_5 ». 26 лютого 2024 року був складений акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки, згідно якого фермерське господарство « ОСОБА_5 » передало (повернуло) у Комунальний заклад «Дивізійський ліцей» земельну ділянку площею 106,5838 га, за кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 .

Восени 2023 року головою фермерського господарства « ОСОБА_5 » ОСОБА_6 на земельній ділянці площею 106,5835 га, яка знаходиться поза межами с.Дивізія, Білгород-Дністровського району, Одеської області за координатами 45,91398 С,29,75323 В, було засіяно зернову культуру «пшеницю».

06 лютого 2024 року південно-західним Апеляційним Господарським судом в м.Одеса було прийнято рішення про визнання недійсним договору від 31 грудня 2024 року укладений між Комунальним закладом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та фермерським господарством « ОСОБА_5 ». 26 лютого 2024 року був складений акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки, згідно якого фермерське господарство « ОСОБА_5 » передало (повернуло) у Комунальний заклад «Дивізійський ліцей» земельну ділянку площею 106,5838 га, за кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 .

29 червня 2024 року голова фермерського господарства « ОСОБА_5 » ОСОБА_6 , незважаючи на рішення південно-західного апеляційного господарського суду в м. Одеса, за допомогою своєї господарської техніки «Комбайн» почав збирати врожай зернової культури «пшениця».

З пояснень ОСОБА_6 встановлено, що останній збирає зернову культуру «пшениця», оскільки на момент її посіву восени 2023 року договір оренди був ще дійсний, а після його скасування він вирішив зібрати врожай «пшениці», так як вклав в обробку та засіванні зернової культури на вищевказаній землі свої грошові кошти. В результаті чого голова фермерського господарства « ОСОБА_5 » скосив 7 га зернової культури «пшениця», а 99,5835 га пшениці залишилося на полі не скошеним.

19 липня 2024 року Дивізійською територіальною громадою Білгород-Дністровського району Одеської області був складений акт про збирання врожаю головою фермерського господарства « ОСОБА_5 » та передачу врожаю на зберігання із земельної ділянки загальною площею 106,5838 га за кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 .

В результаті збирання фермерським господарством « ОСОБА_5 » сільськогосподарської культури «пшениця» її врожайність склала 2770 кг з 1 га, а загальний об`єм зібраного врожаю з вказаної земельної ділянки склав 295237,126 кг.

25 липня 2024 в період часу з 13 години 00 хвилин по 13 годину 45 хвилин протоколом тимчасового вилучення майна у голови фермерського господарства « ОСОБА_5 » ОСОБА_6 було вилучено 295237,126 кг сільськогосподарської культури «пшениця, яка була зібрана з 106,5838 га земельної ділянки за координатами: 45,91398 С,29,75323, під кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 , яка належить Комунальному закладу «Дивізійський ліцей» Дивізійської сільської ради.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Постановою старшого дізнавача СД ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 від 25 липня 2024 року тимчасово вилучене у ході огляду місця події 29 червня 2024 року майно, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024168240000048 від 29 червня 2024 року.

Відповідно до розписки від 29.06.2024 року: зернову культуру «пшениця в кількості 295237,126 кг, яка була зібрана з 106,5838 га земельної ділянки за координатами: 45,91398 С,29,75323, під кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці с.Дивізія Білгород-Дністровського району Одеської області, яка належить Комунальному закладу «Дивізійський ліцей» Дивізійської сільської ради, передано на відповідальне зберігання під розписку голові фермерського господарства « ОСОБА_5 » ОСОБА_6 , з позбавленням права на відчуження зазначеного майна.

Відповідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом положень ч.1 ст.173 КПК України, обов`язок надання доказів необхідності арешту покладений на особу, яка подає клопотання про арешт майна, а слідчий суддя зобов`язаний відмовляти у задоволенні цього клопотання в разі, якщо доказів про необхідність арешту майна не буде надано автором клопотання.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Так, безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення. передбаченого статтею 197-1 КК України, є земельні відносини як суспільні відносини власності щодо володіння, користування і розпорядження землею. Об`єктами відносин є земля в межах України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Земельні відносини опосередковуються правом власності на землю і регулюються ЗК та іншими нормативно-правовими актами.

Предметом злочину є земельна ділянка як об`єкт права власності. Земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами суб`єктів власності. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки. Самовільне зайняття ділянки - це активні протиправні дії по заволодінню (захопленню) всупереч встановленому порядку земельної ділянки. Остання належить на праві власності іншій особі (фізичній чи юридичній), яка володіє нею на інших законних підставах (наприклад, на підставі договору оренди). Причому земельна ділянка для винної особи є чужою, вона не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.

Самовільне зайняття земельної ділянки з об`єктивної сторони може полягати у різних діях - у незаконному огороджуванні ділянки, знищенні і встановленні „своїх" межових знаків, у протиправному використанні землі у своїх потребах: обробка, удобрення землі, насадження насіння, дерев чи кущів, виконання меліоративних, інших робіт, завезення і розміщення будівельних матеріалів тощо. Але у всіх випадках особа протиправно заволодіває земельною ділянкою, вчинює відносно неї певні дії як „власник" чи „законний користувач" і при цьому порушує суб`єктивні інтереси учасників земельних правовідносин у галузі правомірного використання, відтворення та охорони земель.

При цьому, для встановлення об`єктивної сторони указаного кримінального правопорушення необхідно підтвердити настання суспільно небезпечних наслідків спричинення її власнику чи законному володільцю значної шкоди, тобто шкоди, яка у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

З клопотання дізнавача не вбачається, які обставини у кримінальному провадженні за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, має доводити зерно пшениці, адже органом досудового розслідування має доводить виключно факт самовільного захоплення землі та має бути встановлена особа/особи причетні до самовільного захоплення.

З`ясування обставин ким та коли самовільно була засіяна територія земельної ділянки, є предметом досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 КК України.

Обставин, які б підтверджували, що вилучене під час огляду місця події зерно пшениці містить на собі сліди кримінального правопорушення, немає.

Доказове значення врожаю для доведення факту вчинення зазначених у диспозиції статті дій, є сумнівним. Дізнавачем належним чином не мотивовано мету зберігання зерна в якості речових доказів. Більше того, жодних пояснень про те, яким саме чином буде збережено сільгосппродукцію, яка є такою, що швидко псується, клопотання не містить.

При цьому, у даному кримінальному провадженні жодній особі підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, оголошено не було.

Таким чином, слушним є твердження сторони захисту про те, що зерно не може бути доказом в рамках даного кримінального провадження.

Клопотання про накладення арешту на майно дізнавач мотивував необхідністю забезпечення збереження речових доказів. Разом з тим, вказане майно не є безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, що розслідується, та не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що органом досудового розслідування не доведено законних підстав для накладення арешту, а тому клопотання дізнавача не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст. ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого дізнавача сектору дізнання ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі її до Саратського районного суду Одеської області протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Суддя ОСОБА_1