Ухвала

від 02.10.2024 по справі 515/1059/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1548/24

Справа № 515/1059/24 1-кс/515/84/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

02.10.2024 року м. Одеса

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши на відповідність вимогам ст.ст. 392, 394, 396 КПК України апеляційну скаргу третьої особи, щодо якої вирішується питання про арешт майна директора ФГ «АНАСТА» ОСОБА_3 на ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 23.09.2024 року в кримінальному провадженні №42024168240000048 від 29.06.2024року,

встановив:

Ухвалою місцевого суду відмовлено в задоволенні заяви представника ФГ «АНАСТА» - адвоката ОСОБА_4 про відвід слідчої судді Саратського районного суду Одеської області ОСОБА_5 від розгляду клопотання дізнавача про арешт майна в кримінальному провадженні №42024168240000048 від 29.06.2024року.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, третя особа, щодо якої вирішується питання про арешт майна директор ФГ «АНАСТА» ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити заяву про відвід слідчої судді.

Перевіривши зміст апеляційної скарги та її доводи, суддя-доповідач приходить до висновку про таке.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленомучастиною третьою статті 35цього Кодексу.

Частина 1 ст. 24 КПК України (далі КПК) встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку чітко визначено та регламентовано Главою 31 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

Згідно ч.1ст.392КПК України,в апеляційномупорядку можутьбути оскарженісудові рішення,які булиухвалені судамипершої інстанціїі ненабрали законноїсили,а саме: 1) вироки, крім випадків, передбаченихстаттею 394цього Кодексу; 2)ухвали прозастосування чивідмову узастосуванні примусовихзаходів медичногоабо виховногохарактеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, оскарження рішення, постановленого за результатами розгляду заяви про відвід кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Суддя-доповідач звертає увагу апелянта на те, що права та свободи людини і громадянина, у відповідності до ст. 55 Конституції України, захищаються судом, при цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з цим, специфіка кримінальної процесуальної діяльності визначає особливу процедуру оскарження дій (бездіяльності) і рішень осіб, які її здійснюють, водночас право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків подання (у деяких випадках і розгляду) скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, слідчого судді, прокурора, слідчого.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

У рішенні від 27.01.2010 року у справі №3-рп/2010 Конституційний суд України дійшов висновку (абзац другий підпункту 3.2), що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження.

У рішенні від 11.03.2011 року у справі №2-рп/2011 Конституційний Суд України (пп.3.3 п.3 мотивувальної частини) зазначив, що «Верховна Рада України в законах України визначає судочинство та судоустрій і підсудність справ як їх елемент, а також може встановлювати випадки, в яких не допускається апеляційне, касаційне оскарження рішення суду (п.14 ч.1 ст.92, п 8 ч.1 ст.129 Конституції України).

Відповідно до вищезазначеного, Конституційний суд України зробив висновок про те, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.

Таким чином, слід констатувати, що саме за допомогою чіткого визначення в Кримінальному процесуальному законі України порядкуі переліку тих ухвал суду, які підлягають апеляційному оскарженню, знаходить свою реалізацію конституційний припис закріплений в п.8 ч.1 ст.129Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках, на касаційне оскарження судового рішення.

Тобто, з дослівного змісту зазначеної норми Основного Закону можна зробити висновок, що Законом встановлена можливість апеляційного оскарження всіх рішень суду першої інстанції, але тих, які ухвалені за результатами судового розгляду справи (судового провадження). Разом з цим, на теперішній час офіційного тлумачення, в тому числі Рішення Конституційного суду України, терміну «забезпечення права на апеляційний перегляд справи», в контексті положень п.8 ч.1ст.129Конституції України (в редакції Закону №1401-VIII від 02.06.2016), не існує.

Таким чином, із системного аналізу наведених норм Конституції України, кримінального процесуального закону та правових висновків Конституційного суду України можна зробити висновок, що конституційний принцип забезпечення апеляційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, що регламентовано положеннями ст.55 Конституції України та ст.ст. 24, 392 КПК.

Крім того, виконуючи вимоги ч. 5 ст.9 КПК, суддя-доповідач, вирішуючи питання щодо можливості апеляційного перегляду оскарженої ухвали суду також враховує правові позиції Європейського суду з прав людини стосовно доступу до правосуддя.

Так, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), визнано Україною, закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» (1998р.) зазначено, що обмеження не буде сумісним з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».

У рішенні у справі «Мельник проти України» (2006р.), ЄСПЛ зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» від 21 лютого 1975 року, серія A № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.

У рішенні у справі «Воловік проти України» (2007р.), Європейський судз правлюдини (далі ЄСПЛ)зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження.

У рішенні у справі «Скорик проти України» (2008р.) ЄСПЛ нагадав, що «відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції.

Таким чином, з урахуванням правових позицій Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, які були сформовані під час розгляду й вирішення справ і втілились у судових рішеннях, можливо дійти ґрунтовного висновку, що їх правові позиції повністю збігаються, взаємодоповнюються та взаємооб`єднуються щодо забезпечення гарантування загальних принципів права особи на судовий захист, у тому числі забезпечення апеляційного оскарження рішень суду, за визначеною Конституцією України та Кримінальним процесуальним Кодексом України процедурою.

Приймаючи до уваги наведене, слід констатувати, що у відповідності до вищевказаних положень законодавства, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про відвід слідчого судді не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 4ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду, на яку згідно із процесуальним законом, не може бути подана апеляційна скарга, у відкритті провадження слід відмовити та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала разом із доданими матеріалами.

Керуючись ст.ст. 24, 392, 399, 419, 422-1, 532 КПК України, суддя-доповідач,

постановив:

Відмовити увідкритті апеляційногопровадження заскаргою третьої особи, щодо якої вирішується питання про арешт майна директора ФГ «АНАСТА» ОСОБА_3 на ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 23.09.2024 року про відмову у задоволенні заяви про відвід слідчого судді Саратського районного суду Одеської області ОСОБА_5 від розгляду клопотання дізнавача про арешт майна у кримінальному провадженні №42024168240000048 від 29.06.2024року.

Копію ухвали надіслати директору ФГ «АНАСТА» ОСОБА_3 , разом із апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня набрання законної сили до Верховного суду.

Суддя

Одеського апеляційного суду ОСОБА_2