Ухвала

від 20.11.2024 по справі 515/1059/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/1393/24

Справа № 515/1059/24 1-кс/515/75/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні матеріалисправи заапеляційною скаргоюадвоката ОСОБА_5 в інтересахФермерського господарства« ОСОБА_6 » на ухвалу слідчого судді Кілійського районного суду Одеської області від 30.08.2024 року про арешт майна в кримінальному провадженні №12024168240000048 від 29.06.2024 року,

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого дізнавача СД ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 у кримінальномупровадженні №12024168240000048від 29.06.2024року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.197-1КК України,та накладеноарешт на тимчасово вилучене 25.07.2024 року майноіз забороною відчуження, а саме на зернову культуру пшениці в кількості 295237,126 кг, яка була зібрана з 106,5838 га земельної ділянкиза координатами: 45,91398 С,29,75323, під кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 , з передачею цієї пшениці на відповідальне зберігання голові ФГ « ОСОБА_6 » - ОСОБА_9 .

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ФГ « ОСОБА_6 » звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання дізнавача про арешт майна.

Адвокат посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки арешт на пшеницю накладено безпідставно, не доведено, що засіяна та в подальшому зібрана ФГ «Анаста» зернова культура «пшениця» має відношення до кримінального провадження із правовою кваліфікацією за ч.1 ст.197-1 КК України.

До початку апеляційного розгляду, представник ФГ « ОСОБА_6 » - адвокат ОСОБА_5 подав клопотання про приєднання до матеріалів апеляційного провадження ухвали слідчих суддів Саратського районного суду Одеської області від 30.09.2024 року у кримінальному провадженні №12024168240000048 від 29.06.2024 року (справа №515/1059/24, провадження №1-кс/513/70/24, №1-кс/513/71/24, №1-кс/513/72/24).

Щодо руху справи колегія суддів зазначає наступне.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 04.09.2024 року, справу розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_2 , судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Судове засідання, призначене на 09.09.2024 року, було відкладене, у зв`язку із не надходженням матеріалів судового провадження із місцевого суду.

13.09.2024 року до апеляційного суду надійшли матеріали судового провадження.

Наступне судове засідання призначене на 14:30 год. 25.09.2024 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.09.2024 року за клопотанням прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_8 розгляд провадження 25.09.2024 року призначений в режимі відео конференції, здійснюючи трансляцію з іншого приміщення (дистанційне судове провадження), а саме з приміщення Татарбунарського районного суду Одеської області.

Однак, в означену дату судове засідання було відкладене за клопотанням адвоката ОСОБА_5 .

Судове засідання, призначене на 21.10.2024 року, відкладене за клопотанням прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8

Наступна дата судового засідання була визначена на 15:15 год. 20.11.2024 року.

Будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду, прокурор, представник ФГ «Анаста», адвокат ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явились, клопотань про відкладення не подавали.

При цьому, адвокат ОСОБА_5 подав заяву про розгляд апеляційної скарги без участі представників ФГ « ОСОБА_6 ».

Прокурор у судове засідання не з`явився, а відео конференційний зв`язок з Татарбунарським районнимсудом Одеськоїобластіз технічних причин налагодити не надалось можливим.

За наведених обставин, відповіднодо ч.4 ст.405, ст.422 КПК України, апеляційний розгляд проведено за відсутності прокурора, представника ФГ « ОСОБА_6 » та адвоката ОСОБА_5 .

Крім того, в умовах воєнного стану, колегія суддів вважає, що відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявленняучасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це може становити загрозу для вказаних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги, яка подана особою, яка, відповідно до матеріалів кримінального провадження, не має процесуального статусу і не є стороною цього провадження, апеляційний суд виходить з наступного.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому, КПК не встановлено чіткого переліку осіб суб`єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, але п.10 ч.1ст.393 КПК регламентовано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.

Одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт(п. 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК).

Статтею 64-2 КПК визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Водночас, в останньому абзаці ч. 7 ст. 173 КПК передбачено, що треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

За таких обставин, власник чи володілець майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже, належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.

Згідно матеріалів судового провадження та долучених до апеляційної скарги документів, вбачається, що восени 2023 року зернова культура «пшениця» була засіяна головою Фермерського господарства « ОСОБА_6 » ОСОБА_9 , а в подальшому в 2024 році останній частково зібрав вказаний врожай, на який сторона обвинувачення просить накласти арешт, відповідно він є володільцем вказаного майна.

Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених у ст.41 Конституції України, ст.ст. 24, 64-2, 173, ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК, представник Фермерського господарства « ОСОБА_6 » - адвокат ОСОБА_5 є особою, який вправі звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.

Перевіривши доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 404 КПК України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.370КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевіривши матеріали судової справи, колегія суддів приходить до висновку, щорозглянувши клопотання дізнавача, слідчий суддя, не звернув уваги на необґрунтованість та невідповідність клопотання вимогам ст.171 КПК, та дійшовпомилкового висновку про наявність підстав для накладення арешту на майно. Ухвалу слідчого судді не можна вважати законною та обґрунтованою,з огляду на таке.

Частиною 1 статті 173 КПК визначено, що слідчий суддя вправі відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, яка його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК.

Ініціювання дізнавачем, за погодженням з прокурором, питання про накладення арешту на вказане в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини, з наступних підстав.

Відповіднодо вимог ч.1 ст.171 КПК з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач.

Апеляційний суд вважає, що клопотання дізнавача, погоджене прокурором, про арешт майна не відповідає вимогам ч.2 ст.171 КПК, оскільки відсутнє належне обґрунтування підстав, мети та обґрунтування необхідності накладення арешту на майно (ст.170 КПК).

У порушення абз.2 ч.2 ст.171 КПК до клопотання не додановідповідних оригіналів або копій документів та інших матеріалів, якими дізнавач та прокурор обґрунтовують доводи клопотання.

Із матеріалів судової справи вбачається, що в провадженні СД ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024168240000048 від 29.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

З обставин викладених у клопотанні дізнавача, погодженого прокурором, вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що 29 червня 2024 року до відділення поліції №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення зі служби 102 щодо самовільного зайняття невідомою особою земельної ділянки орієнтованою площею 106,5835 га, яка знаходиться поза межами с. Дивізія, Білгород-Дністровського району, Одеської області за координатами 45,91398 С,29,75323 В, та на якій проводиться господарська діяльність: збирання комбайном зернової культури «пшениці».

Під час досудового розслідування встановлено, що згідно державного акту на право постійного користування землею, постійним користувачем земельної ділянки за координатами 45,91398 С,29,75323 В, загальною площею 106,5838 га, під кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 .

31.12.2021 року на вказану земельну ділянку було складено договір оренди між директором КЗ Дивізійський ЗЗСО І-ІІІ ступенів, що розташована в АДРЕСА_2 , - ОСОБА_10 та головою Фермерського господарства « ОСОБА_6 », що розташоване в АДРЕСА_1 ОСОБА_9 .

Даний договір було укладено на термін 3 роки, а саме до 31.12.2024 року.

Згідно цього договору восени 2023 року головою ФГ «Анаста» ОСОБА_9 на земельній ділянці площею106,5835 га, яка знаходиться поза межами с. Дивізія, Білгород-Дністровського району, Одеської області за координатами 45,91398 С,29,75323 В, було засіяно зернову культуру «пшеницю».

06.02.2024року Південно-західнимапеляційним господарськимсудом булоприйнято рішенняпро визнаннянедійсним договорувід 31.12.2024року (датазазначена згідноклопотання), укладеним між Комунальним закладом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ФГ « ОСОБА_6 ».

26.02.2024 року був складений акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки, згідно якого ФГ « ОСОБА_6 » передало (повернуло) у Комунальний заклад «Дивізійський ліцей» земельну ділянку площею 106,5838 га, за кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 .

У клопотанні сторона обвинувачення посилається на те, що 29.06.2024 року голова ФГ « ОСОБА_6 » ОСОБА_9 , не зважаючи на рішення Південно-західного апеляційного господарського суду, за допомогою своєї господарської техніки «Комбайн» почав збирати врожай зернової культури «пшениця».

Під час приїзду на місце події СОГ ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 пояснив, що збирає культуру «пшениця», так як на момент її посіву восени 2023 року, договір оренди був ще дійсний, а після його скасування він вирішив зібрати врожай «пшениці», так як вклав в обробку та засівання зернової культури на вищевказаній землі свої грошові кошти.

В результаті чого голова ФГ « ОСОБА_6 » скосив 7 га зернової культури «пшениця», а 99,5835 га пшениці залишилося на полі не скошеним.

19.07.2024 року Дивізійською територіальною громадою Білгород-Длістровського району Одеської області був складений акт про збирання врожаю головою Фермерського господарства « ОСОБА_6 » та передачу врожаю на зберігання із земельної ділянки загальною площею 106,5838 га за кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 .

У результаті збирання Фермерським господарством « ОСОБА_6 » зазначеної пшениці, її врожайність склала 2770 кг з 1 га,азагальний об`єм зібраного врожаю із вказаної земельної ділянки склав 295237,126 кг, який передано на відповідальне зберігання голові фермерського господарства « ОСОБА_6 » - ОСОБА_9 .

У клопотанні орган досудового розслідування вказує, що при проведенні невідкладних слідчих дій, з метою врятування від знищення майна, яке підшукане, виготовлене, пристосоване чи використане як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або є предметом кримінального правопорушення: 25.07.2024 року в період часу з 13:00 год. по 13:45 год. протоколом тимчасового вилучення майна у голови Фермерського господарства « ОСОБА_6 » ОСОБА_9 буловилучено295237,126 кг сільськогосподарської культури «пшениця», яка була зібрана з площі 106,5838 га земельної ділянки за координатами: 45,91398 С,29,75323, під кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 , яка, як стверджує орган досудового розслідування, належить КЗ «Дивізійський ліцей» Дивізійської сільської ради.

25.07.2024 року постановою старшого дізнавача СД ВП №2 Білгород-Дністровського РВР ГУНП в Одеській області зернову культуру «пшениця» в кількості 295237,126 кг, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

26.07.2024 року дізнавач звернувся із погодженим прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучену 25.07.2024 року вищевказану зернову культуру «пшениця» в кількості 295237,126 кг, яка була зібрана з 106,5838 га земельної ділянкиза координатами: 45,91398 С,29,75323, під кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 , яка належить Комунальному закладу «Дивізійський ліцей» Дивізійської сільської ради, з передачею цієї пшениці на відповідальне зберігання голові ФГ « ОСОБА_6 » - ОСОБА_9 з позбавленням права на відчуження зазначеного майна.

Клопотання дізнавача погодженого прокурором мотивоване тим, що в кримінальному провадженні виникла необхідність в накладенні арешту на вищевказане майно з метою збереження речових доказів та забезпечення можливості проведення відповідних судових експертиз.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що ініціювання дізнавачем та прокурором питання про накладення арешту на вказану в клопотанні зернову культуру «пшеницю», яка була тимчасово вилучена 25.07.2024 року у голови ФГ «Анаста» ОСОБА_9 , не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

За змістом ст.170КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2статті 171КПК визначено,що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст.173КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3)розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4)наслідки арешту майна для інших осіб; 5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Апеляційний суд вважає, що посилання дізнавача та прокурора про наявність підстав для накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, яке за їх клопотанням було вилучене у голови ФГ «Анаста» ОСОБА_9 .

Так, обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на тимчасово вилучене майно зернову культуру «пшениця», дізнавач та прокурор в клопотанні посилаються на те, що вилучене майно є речовим доказом у кримінальному провадженні, має значення для встановлення обставинкримінального провадження, та може бути використане як доказ вчинення кримінального правопорушення.

Однак, звертаючись із клопотанням про накладення арешту, дізнавачем та прокурором фактично не доведені доказами встановлені в ході досудового розслідування обставини скоєння кримінального правопорушення, на підставі яких подається клопотання.

Так фактично клопотання органу досудового розслідування містить посилання про те, що голова Фермерського господарства « ОСОБА_6 » ОСОБА_9 на підставі договору оренди від 31.12.2021 року, укладеного із Дивізійська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, в особі її директора ОСОБА_10 , строк дії якого був до 31.12.2024 року, використовував земельну ділянку за координатами 45,91398 С,29,75323 В, загальною площею 106,5838 га, під кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 . Та, зокрема, восени 2023 року головою ФГ « ОСОБА_6 » ОСОБА_9 було на вказаній земельній ділянці засіяно зернову культуру «пшеницю», а 29.06.2024 року він за допомогою своєї господарської техніки «Комбайн» почав збирати вказаний врожай зернової культури «пшениця».

Разом з тим, орган досудового розслідування в клопотанні посилається на те, що голова ФГ « ОСОБА_6 » ОСОБА_9 вже не мав права збирати вказаний врожай зернової культури «пшениця», оскільки ніби рішенням Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 року було визнано недійсним вищевказаний договір оренди земельної ділянки та її ніби було повернуто Комунальному закладу «Дивізійський ліцей», тому просить накласти арешт на зазначене в клопотанні майно.

Проте, не зважаючи на вказаний виклад обставин ніби вчинення кримінального правопорушення, орган досудового розслідування не долучає відповідних документів на їх підтвердження.

По-перше, не долучено документів на підтвердження права власності та користування земельної ділянкиза координатами: 45,91398 С, НОМЕР_1 , під кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 , на якій було зібрано вказаний в клопотанні врожай.

Більш того, навіть в самому клопотанні зазначені суперечливі дані, а саме в прохальній частині клопотання вказано, що зернова культура «пшениця», яка була зібрана на земельній ділянці, яка належить Комунальному закладу «Дивізійський ліцей» Дивізійської сільської ради, в той же час в мотивувальній частині клопотання зазначено про те, що згідно державного акту на право постійного користування землею, постійним користувачем є ІНФОРМАЦІЯ_2

Документів про зміну суб`єктів права власності, користування, про реорганізацію, зміну назв юридичних осіб також не долучено та необґрунтовано.

По-друге, не долучено документів на підставі яких згідно клопотання голова ФГ « ОСОБА_6 » ОСОБА_9 користувався вказаною земельною ділянкою, зокрема того ж договору оренди від 31.12.2021 року, на який посилаються прокурор та дізнавач.

По-третє, в клопотанні орган досудового розслідування зазначає про протиправність дій щодо самовільного зайняття земельної ділянки, з посиланням на те, що рішенням Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 року ніби було визнано недійсним договір оренди вказаної земельної ділянки та її було повернуто Комунальному закладу «Дивізійський ліцей», але знову ж таки копії вказаного рішення Південно-західного апеляційного господарського суду дізнавач та прокурор не долучають, що позбавляє можливості перевірити вказані в клопотанні обставини.

Колегія суддів звертає увагу, що до клопотання долучено лише копії таких документів, а саме: витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12024168240000048 від 29.06.2024 року; реєстрації повідомлення зі служби «102» від 29.06.2024 року; документу Комісії Дивізійської сільської ради про факт збирання врожаю та передачу на зберігання від 19.07.2024 року; протоколу про тимчасове вилучення майна від 25.07.2024 року; протоколу огляду предмету від 25.07.2024 року; постанови про визнання речовими доказами від 25.07.2024 року та розписку ОСОБА_9 про отримання на зберігання сільськогосподарської культури пшениці від 25.07.2024 року.

Крім того, копії вказаних документів належним чином не завірені.

Таким чином, стороною обвинувачення до клопотання не долучено відповідних доказів щодо можливої події кримінального правопорушення із правовою кваліфікацією за ст.197-1 КК України.

Також, колегія суддів звертає увагу, що диспозиція ст.197-1 КК України передбачає відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Разом з тим, в клопотанні та в долучених до нього документах не вказано будь-якої інформації про завдання значної шкоди та не зазначено кому її було завдано.

Колегія суддів також звертає увагу, що в порушення п.3 ч.2 ст.171 КПК, звертаючись із клопотанням про накладення арешту на майно, дізнавачем та прокурором не долучено документів, які підтверджують право власності/володіння на майно, що на їх думку належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним чи третіми особами таким майном.

Клопотання також не містить належного обґрунтування підстав та мети накладенняарешту на зазначене майно, окрім посиланняна загальнінорми кримінального процесуального законодавства, які регламентують застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Обґрунтовуючи подане клопотання дізнавач та прокурор вказують, що тимчасово вилучена зернова культура пшениці є речовим доказом у кримінальному провадженні, у зв`язку із чим потребує проведення відповідних судових експертиз.

Водночас, на думку колегії суддів, доводи сторони обвинувачення про те, що вказанев клопотанні майно є речовим доказом кримінального правопорушення, відповідно до ст.98 КПК,єнеобґрунтованими.

Так, долучені до клопотання про накладення арешту намайно матеріали кримінального провадження не містятьдоказівтого, що вказане майно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, є засобом, предметом чи об`єктом кримінально караного діяння, та відповідно є речовим доказом у даному кримінальному провадженні з відповідною правовою кваліфікацією.

Постанова дізнавача від 25.07.2024 року про визнання вилученої зернової культури пшениці речовим доказом є необґрунтованою, оскількимістить лишеформальне послання на загальні положення ст.98 КПК, однак в ній відсутні висновкипро те, за якими критеріями майно відноситься до речових доказів у даному кримінальному провадженні.

Дані обставини свідчать про формальність винесення постанови про визнання вилученого майна речовим доказом у кримінальному провадженні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що клопотання сторони обвинувачення не містить належного обґрунтування підстав та мети накладенняарешту на тимчасово вилучене майно, крім необґрунтованого припущення можливої причетності майна до скоєння кримінального правопорушення.

Також колегією суддів встановлено, що в клопотанні про накладення арешту сторона обвинувачення посилається на необхідність призначення судових експертиз у кримінальному провадженні, однак не долучає жодного підтвердження, що в ході досудового розслідування були призначенні якісь експертні дослідження, для проведення яких необхідно зокрема вилучене майно.

В апеляційній скарзі адвокат вказує, що арешт на майно накладено безпідставно, оскільки не здійснювалось будь-якого самовільного зайняття земельної ділянки, що виключає можливість кваліфікації за ч.1 ст.197-1 КК України.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на долучені адвокатом ОСОБА_5 копії документів, зокрема копію ухвали слідчого судді Саратського районного суду Одеської області від 30.09.2024 року, якою залишено без задоволення клопотання старшого дізнавача сектору дізнання ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 , про накладення арешту у цьому ж кримінальному провадженні №12024168240000048 від 29.06.2024 року на майно, яке було виявлене та вилучене 25.07.2024 року, а саме на зернову культуру «пшениця» в кількості 295237,126 кг, яка була зібрана з 106,5838 га земельної ділянкиза координатами: 45,91398 С,29,75323, під кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 (справа №515/1059/24, провадження №1-кс/513/71/24).

26.07.2024 року орган досудового розслідування подав клопотання про накладення арешту до Татарбунарського районного суду Одеської області, яке в подальшому ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.08.2024 року передано для розгляду до Кілійського районного суду Одеської області, яке 30.08.2024 року було розглянуто вказаним судом та постановлено оскаржену ухвалу та арештовано майно.

За наведених вище обставин, ініціювання в клопотанні дізнавача та прокурора питання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, право на володіння на яке належить ФГ « ОСОБА_6 », та не скасоване у передбаченому законом порядку, не відповідає положенням Конституції України, кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Апеляційний суд вважає, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, поза увагою слідчого судді залишилося те, що для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону. Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності, володіння повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З урахуванням встановлених під час апеляційного розгляду обставин, колегія суддів констатує, що на день розгляду слідчим суддею клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на майно та апеляційного розгляду, відсутні достатні законні підстави для застосування обмежувальних заходів щодо майна, володільцем якого є ФГ « ОСОБА_6 ».

З урахуванням наведеного, покладені в основу оскарженої ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання дізнавача та прокурора, апеляційний суд визнає необґрунтованими, а ухвалу слідчого судді такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з прийняттям нової ухвали про відмову в задоволенні клопотанняпро накладення арешту.

Керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах Фермерського господарства « ОСОБА_6 » - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Кілійського районного суду Одеської області від 30.08.2024 року в кримінальному провадженні №12024168240000048 від 29.06.2024 року, якою накладено арешт на тимчасово вилучене 25.07.2024 року майноіз забороною відчуження, а саме на зернову культуру пшениці в кількості 295237,126 кг, яка була зібрана з 106,5838 га земельної ділянкиза координатами: 45,91398 С,29,75323, під кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці АДРЕСА_1 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого дізнавача СД ВП №2 білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_8 , про накладення арешту в кримінальному провадженні №12024168240000048 від 29.06.2024 року на тимчасово вилучене 25.07.2024рокумайно, а саме на зернову культуру «пшениця в кількості 295237,126 кг, яка була зібрана з 106,5838 га земельної ділянкиза координатами: 45,91398 С,29,75323, під кадастровим номером 5125081600:01:001:2319, що розташована на околиці с. Дивізія Білгород-Дністровського району Одеської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4