Постанова

від 23.09.2024 по справі 607/10326/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/10326/22Головуючий у 1-й інстанції Провадження № 22-з/4817/66/24 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

Д О Д А Д К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Магдич Ольга Олександрівна, про ухвалення додаткового рішення у справі № 607/10326/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат МАЙКА Андрій Борисович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Тернопільська районна державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу БЕРЕШ Сергій Миколайович, про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - Тернопільська районна державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Береш С.М. про визнання заповіту недійсним.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року позов задоволено.

Визнано недійсним заповіт ОСОБА_5 , який посвідчений 15 жовтня 2020 року за реєстраційним номером 3505 приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Береш С.М. на користь ОСОБА_2 .

Стягнуто із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 992.40 грн сплаченого позивачкою судового збору.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 травня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 43045.20 грн понесених витрат на проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.

Не погоджуючись із рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року, ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Майка А.Б., подала на нього апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

На адресу Тернопільського апеляційного суду від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Магдич О.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила стягнути з відповідачки судові витрати, понесені на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Майка А.Б., залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року, залишено без змін.

12 серпня 2024 року в судовому засіданні представник позивачки до закінчення судових дебатів зробила заяву, що нею протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду буде подано заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу.

16 серпня 2024 року представник позивачки - адвокат Магдич О.О. через засоби поштового зв`язку (трек-номер 4600119288012) подала до апеляційного суду заяву про підтвердження розміру судових витрат, в якій просила стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

В обґрунтування поданої заяви вказано, що відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 09 червня 2024 року за договором про надання правничої допомоги у справі 607/10326/22, загальна сума витрат на правничу допомогу складає 20000 грн, детальний розрахунок яких міститься в акті від 09 червня 2024 року приймання- передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги у справі 607/10326/22.

З огляду на викладене просить стягнути з відповідачки судові витрати понесені на правничу допомогу.

11 вересня 2024 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Майка А.Б. через систему «Електронний суд» надійшла заява про заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Заява мотивована тим, що у даній справі обсяг наданої адвокатом позивачки допомоги не відповідає сумі, заявленій до стягнення. Позивачка не надала достатніх доказів обґрунтованості цих витрат, таких як детальний опис наданих послуг, часу, витраченого на виконання кожної дії, та інших доказів, що підтверджують необхідність саме таких витрат. Крім того, позивачка не надала достатніх доказів оплати правової допомоги. Також в даній справі розмір витрат явно перевищує загальноекономічні стандарти. Заявлені до стягнення стороною позивача витрати на правову допомогу викликають сумнів у їх дійсності, не обґрунтовано розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, а також їх необхідності.

З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат, понесених позивачкою на професійну правничу допомогу.

Частиною четвертої статті 270 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Отже, розподіл судового збору у справі здійснює суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі № 910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

У справі, яка переглядається апеляційний судом, представником позивачки - адвокатом Магдич О.О. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених за апеляційний розгляд, надано договір на адвокатські послуги № 14 від 01 березня 2022 року, акт приймання-передачі виконаних адвокатом та оплачених замовником послуг з надання правової допомоги у справі №607/10326/22 від 09 червня 2024 року (т.5 а.с.41, 59-60).

Як вбачається із акту приймання-передачі виконаних адвокатом та оплачених замовником послуг з надання правової допомоги у справі №607/10326/22 від 09 червня 2024 року, в якому детально описано обсяг виконаних робіт, адвокатом у зв`язку із наданням правової допомоги позивачу у суді апеляційної інстанції виконано наступні роботи:

- вивчення правової ситуації, в тому числі вивчення судової практики, підготовка відзиву на апеляційну скаргу та його надіслання учасникам справи - 9000 грн;

- участь у судових засіданням - 11000 грн.,

а всього на суму 20000 грн.

Також у вищевказаному акті, який підписано позивачкою та її адвокатом, зазначено оплата замовником проведена в повному обсязі.

Таким чином витрати позивачки ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу у суді апеляційної інстанції підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з цим, проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачеві адвокатом Магдич О.О. послуг, а також подані документи, апеляційний суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивачки роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Колегія суддів зазначає, що акт здачі-приймання правової допомоги від 09 червня 2024 року не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Апеляційний суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На думку апеляційного суду, наведені в акті послуги щодо участі у судових засіданнях (11000 грн) не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини третьої статті 141 ЦПК України та не є співмірними зі складністю справи.

Як вбачається із матеріалів справи, представник позивачки - адвокат Магдич О.О. брала участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції:

- 08 липня 2024 року (з 12:38 год по 12:40 год - 2 хвилини);

- 15 липня 2024 року (з 12:22 год по 12:36 год - 14 хвилин);

- 12 серпня 2024 року (з 14:15 год по 16:26 год - 2 години 11 хвилин).

З огляду на викладене, враховуючи складність справи №607/10326/22 та виконані роботи (надані послуги), апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені представником позивачки - адвокатом Магдич О.О. до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн до відшкодування у повному обсязі не підлягають, оскільки, на думку суду, є надмірно завищеними.

Колегія суддів вважає, що існують правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний розгляд даної справи у сумі 14000 грн, оскільки такий розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Доводи представника відповідачки - адвоката Майки А.Б. про те, що позивачка не надала достатніх доказів оплати правової допомоги, колегія суддів відхиляє, законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

У зв`язку з тим, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Майка А.Б., залишено без задоволення, на підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги позивачці в сумі 14000 грн, покладаються на ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст.141, 270, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат МАГДИЧ Ольга Олександрівна про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Тернопільська районна державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу БЕРЕШ Сергій Миколайович, про визнання заповіту недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені за апеляційний розгляд даної справи у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) гривень 00 копiйок.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту додаткової постанови - 26 вересня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , проживає за адресом: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 05466080.

Третя особа: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Береш Сергій Миколайович, адреса: вул. Л. Українки, 39, м. Тернопіль, 460002.

Головуючий О.З. Костів

Судді: Б.О. Гірський

Н.М. Храпак