Ухвала

від 23.09.2024 по справі 947/38139/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/38139/23

Провадження № 6/947/529/24

УХВАЛА

23.09.2024

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Торгонської В.М.,

розглянувши матеріали подання старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Назарової Валентини Валентинівни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, подане по цивільній справі №947/38139/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2024 року старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Назарова Валентина Валентинівна, звернулася до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, подане по цивільній справі №947/38139/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 13.09.2024 року було прийнято подання старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Назарової Валентини Валентинівни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, подане по цивільній справі №947/38139/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Відповідно до ч. 11 ст. 440 ЦПК України, суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з п. 5 ч. 2ст. 223 ЦПК Українисуд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з таких підстав якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

У судові засідання призначені на 19.09.2024 року та 23.09.2024 року державний виконавець Київського відділудержавної виконавчоїслужби умісті ОдесіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)Назарова ВалентинаВалентинівнане з`явилася, повідомлена про дату, час та місце проведення судових засідань належним чином шляхом надіслання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 13.09.2024 року та судової повістки в електронному вигляді до електронного кабінету, та які були доставлені до електронного кабінету 17.09.2024 року о 18:20 год. та 19.09.2024 року о 19:05 год., що підтверджується довідками про доставку електронного документу, однак про причини неявки суд не сповістила.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що вищевказане подання підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 43 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Разом з тим, відповідно до ч. 1ст. 44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 2ст. 223 ЦПК Українисуд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цьогоКодексусудове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість з`явлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Згідно з ч. 3ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частиною 5ст. 223 ЦПК Українивстановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Вказані положення також зазначені в ч. 1ст. 257 ЦПК України. Тобто, в законі не вказано про врахування поважності причин повторної неявки позивача, зазначені зміни до законодавства внесені з метою недопущення зловживання особами, які беруть участь у справі, своїми процесуальними правами.

Таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогоюст. 210 ЦПК Українита ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

При цьому законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (незалежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду з правом на компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 5ст. 142 ЦПК України), а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч. 2ст. 257 ЦПК України).

Згідно з вимогамиЦПК Українисуд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і це не може бути підставою для скасування постановленої ним ухвали про залишення заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 4ст. 10 ЦПК Українитаст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Крім того, слід зазначити, що Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його не з`явлення не перешкоджає розгляду справи.

В даному випадку державний виконавець повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного документу, проте у судові засідання державний виконавець повторно не з`явився.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що подання державного виконавцяКиївського відділудержавної виконавчоїслужби умісті ОдесіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)Назарової ВалентиниВалентинівни прозвернення стягненняна нерухомемайно боржника ОСОБА_1 ,право власностіна якене зареєстрованов установленомузаконом порядку,подане поцивільній справі№947/38139/23за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 простягнення заборгованостіза договоромпозикипідлягає залишенню без розгляду.

Залишаючи подання державного виконавця без розгляду, суд застосовує аналогію закону, оскільки у суду відсутні передбачені процесуальним законом підстави для розгляду справи за відсутності державного виконавця в силу імперативних припсів ч. 11 ст. 440 ЦПК України, яка зобов`язує суд негайно розглянути подання державного виконавця, приватного виконавця за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного суду (постанова від 22.05.2019 у справі № 310/12817/13).

На підставі викладеного та керуючись ст.10,43,44,131,128,210,223,257 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Подання державного виконавцяКиївського відділудержавної виконавчоїслужби умісті ОдесіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)Назарової ВалентиниВалентинівни прозвернення стягненняна нерухомемайно боржника ОСОБА_1 ,право власностіна якене зареєстрованов установленомузаконом порядку,подане поцивільній справі№947/38139/23за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 простягнення заборгованостіза договоромпозики-залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя В. С. Петренко