Постанова

від 18.09.2024 по справі 914/2660/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2024 р. Справа №914/2660/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.

Суддів:Бонк. Т.Б.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання: Гавриляк І.В.

явка представників сторін:

від позивача: Карплюк П.М.

від відповідача: Денькович М.І.

розглянув апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго б/н від 10.06.2024,

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 суддя: Стороженко О.Ф., м. Львів, повний текст рішення складено 23.05.2024,

у справі №914/2660/23

за позовом приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго, м.Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-Новий Розділ, м.Новий Розділ, Львівська область,

про стягнення 1 973 070,41 грн.,

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

01.09.2023 приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія Укренерго (надалі ПрАТ «НЕК Укренерго) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Енергія-Новий Розділ (надалі ТОВ Енергія-Новий Розділ) про стягнення 1 973 070,41 грн., з яких 1 085 039,45 грн. основна заборгованість з оплати вартості послуг з передачі електричної енергії, 150 001,68 грн. пеня, 139 953,40 грн. штраф, 91 206,85 грн. 3% річних та 506 869,03 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.06.2019 №0165-02024 в частині здійснення вчасної оплати наданих послуг за період з лютого по червень 2021 року.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано компенсаційні втрати 3% річних в розмірі 91 206,85грн. за період з 03.02.2021 по 25.04.2022 та інфляційні втрати в розмірі 506 869,03грн., за період з лютого 2021 року по квітень 2022 року.

Також на підставі п. 6.7 договору позивачем нараховано пеню в розмірі 150 001,68 грн. та штраф в розмірі 139 953,40 грн. за період з 03.02.2021 по 25.04.2022.

Правовою підставою позову позивач зазначає ст. ст. 610, 612, 625 ЦК України та ст.ст. 193, 216, 230 ГК України, ст. ст. 4, 33 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 позовні вимоги задоволено частково.

Зменшено для стягнення з відповідача суму пені на 50 % та суму штрафу на 80 %.

Стягнуто з ТОВ «Енергія-Новий Розділ» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго»: борг у сумі 1 085 039,45грн., пеню в сумі 50 403,23грн., штраф у сумі 15 190,55грн., 3% річних (від прострочених платежів) у сумі 69 806,55грн. та інфляційні втрати в сумі 412 026,23грн., а також витрати на судовий збір у сумі 26 154,47грн.

Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог про стягнення 99 598,45 грн. пені, 124 762,85 грн. штрафу, 21 400,30 грн. 3% річних, 94 842,80 грн. інфляційних втрат.

Задоволено частково клопотання відповідача про відстрочення сплати суми основного боргу та зменшення для стягнення сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат шляхом розстрочення суми боргу до 31.12.2024 та встановлено порядок сплати коштів, зазначених у пункті четвертому даного рішення:

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач (ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго») просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині розстрочення виконання цього рішення до 31.12.2024 року, а також просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови в стягненні пені на суму 50403,23 грн. і штрафу на суму 60 762,20 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволити, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник (ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго») зазначає, що:

-рішення в частині зменшення суми пені на 50 % та суми штрафу на 80 % ухвалено з порушенням ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

При цьому, зазначає, що місцевим господарським судом не враховано правових висновків викладених в постановах Верховного Суду від 19.02.2020 в справі № 910/1199/19, від 04.05.2018 в справі №908/1453/14 та від 10.06.2021 в справі № 910/6471/20.

Вважає, що задоволення судом першої інстанції клопотання відповідача і зменшення пені на 50% та штрафу на 80% порушує принцип справедливості, рівності сторін та об`єктивного очікування сторони на отримання компенсації за порушенні зобов`язання, не забезпечує балансу інтересів позивача, а лише відповідача, і як наслідок фактично звільняє його від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором.

-судом першої інстанції всупереч ч.1 ст. 331 ГПК України, без заяви відповідача, розстрочено суму заборгованості яка присуджена до стягнення з відповідача терміном до 31.12.2024;

-вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, судом не враховано інтересів позивача;

Поряд з цим, апелянт зазначає, що для ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» порядок розстрочення який встановлений місцевим Господарським судом до 31.12.2024 року є неприйнятним, оскільки неотримання повної оплати буде перешкоджати ПрАТ «НЕК «Укренерго» виконувати покладені на нього державою обов`язків, у тому числі щодо компенсації гарантованому покупцю та постачальникам універсальних послуг витрат на сплату виробникам електричної енергії з відновлюваних джерел, буде перешкоджати виконанню договірних зобов`язань перед іншими учасниками ринку та належному виконанню функцій оператора системи передачі.

-судом першої інстанції помилково взято до уваги відзив на позовну заяву, оскільки відповідачем порушено строк (встановлений ч. 8 ст. 165 ГПК України) на подання такого.

Узагальнені заперечення відповідача

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечує доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що місцевим господарським судом враховано наявність у відповідача об`єктивних перешкод у виконанні грошового зобов`язання за договором та обставин, що унеможливлюють повну сплату спірних сум коштів на даний час (чи у найближчому майбутньому). Отже вважає, обгрунтованим висновок суду про розстрочення виконання рішення суду до 31.12.2024 і встановлення порядку сплати коштів.

Відповідач вважає, що зменшення пені на 50% до 50 403,23грн. та штрафу на 80% до 15 190,55грн., з урахуванням обставин справи, відповідає вимогам чинного законодавства України, враховує виняткові обставини діяльності товариства, наслідки порушення зобов`язання та невідповідність розміру заявленої до стягнення пені таким наслідкам, забезпечує дотримання балансу між інтересами позивача і відповідача, а також не допускає використання пені та штрафу, як інструменту отримання безпідставних доходів в зобов`язанні.

Також відповідач посилається на поважність причин неподання відзиву в строк встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, що підтверджується ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.12.2023, якою задоволено клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву та продовжено такий строк до часу фактичного подання відзиву.

У судовому засіданні 18.09.2024 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній, просив апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати в частині розстрочення виконання цього рішення до 31.12.2024 року, а також в частині відмови в стягненні пені на суму 50 403,23 грн. і штрафу на суму 60 762,20 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задоволити.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частково задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається

Відповідно до п. 3.2. Статуту НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".

НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.

04.06.2019 Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (оператор системи передачі (надалі ОСП), що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України до отримання ліцензії на провадження діяльності з передачі електричної енергії), правонаступником якого є ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" та ТОВ «Енергія-Новий Розділ» (користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0165-02024 (надалі договір), за змістом якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов договору, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до статуту ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" є юридичною особою, що утворена як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в Приватне акціонерне товариство відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р "Про погодження перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача 99 598,45 грн. пені, 124 762,85 грн. штрафу за неналежне виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 04.06.2019 №0165-02024 в частині здійснення вчасної оплати наданих послуг, а також розстрочення виконання судового рішення до 31.12.2024.

Натомість позивачем не заперечуються висновки суду першої інстанції про сам факт виникнення у відповідача обов`язку щодо оплати позивачу суми основного боргу за послуги з передачі електричної енергії, періоди нарахування інфляційних витрат та 3% річних.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Згідно із частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначалося вище правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0165-02024.

За змістом п. 6.7 договору, сторони погодили, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (пункт 6.7 договору).

Як встановлено судами на час вирішення спору заборгованість відповідача становить 1 085 039,45 грн., яка підтверджена матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до розрахунку, позивач нарахував відповідачу 150 001,68 грн. пені та 139 953,40 грн. штрафу за період з 03.02.2021 по 25.04.2022 на підставі п. 6.7 договору.

Місцевий господарський суд, враховуючи положення ст. ст. 530, 546, 549, 610 ЦК України, ст. ст. 230, 231 ГК України, п. 6.7 договору за № 0165-02024 від 04.06.2019, зменшив пеню на 50% до 50 403,23грн. та штраф на 80% до 15 190,55грн.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки (пені) як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки (пені) має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (пені) є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 910/7260/23, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Окрім того, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.09.2023 у справі № 910/8725/22, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка (штраф) стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09 листопада 2023 року в cправі № 902/919/22 та від 19 січня 2024 року в cправі №924/373/23, які в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

У справі, яка переглядається, вирішуючи питання зменшення пені та штрафу, судом першої інстанції підставно враховані обставини на зменшення стягнення пені та штрафу, а саме: рішення №367 від 28.08.2006 Виконкому Новороздільської міської ради Львівської області про визнання відповідача виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, ухвали Солом`янського району суду міста Києва від 17.12.2018 у справі №760/32373/18 та від 30.08.2019 у справі №760/24817/19 про накладення арешту на грошові кошти відповідача, баланси (звіти про фінансовий стан) товариства на 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023, звіти про фінансові результати (про сукупний дохід) товариства за 2021, 2022, 2023 роки.

Також судом першої інстанції підставно враховано, що впродовж трьох років ТОВ «Енергія-Новий Розділ» перебуває у скрутному фінансову стані, здійснюючи, при цьому, централізоване водопостачання (і водовідведення) усім споживачам міста Новий Розділ, у тому числі населенню.

Також апеляційним судом береться до уваги вид господарської діяльності відповідача, наявна необхідність у забезпеченні безперебійного ведення ним виробничої діяльності з метою недопущення припинення надання послуг споживачам міста з водопостачання та водовідведення.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суд, оцінивши встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначив, що такі обставини є винятковими та достатніми для зменшення пені.

Апеляційним судом також враховано правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у справі №903/165/22, за змістом якого зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, а суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20, які в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.02.2020 в справі № 910/1199/19, від 04.05.2018 в справі №908/1453/14 та від 10.06.2021 в справі № 910/6471/20 у застосуванні статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, оскільки скаржник посилається на загальні висновки щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), зокрема, щодо наявності в суду права на зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки); необхідності надання судами оцінки розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення).

Проте висновки суду першої інстанції, наведені у оскаржуваному судовому рішенні, не тільки не суперечать таким висновкам Верховного Суду, а і було враховано судом при вирішенні клопотання про зменшення пені та штрафу.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про застосування в цій справі надане право статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України щодо зменшення розміру пені та штрафу.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що зменшення пені на 50% до 50 403,23грн. та штрафу на 80% до 15 190,55грн. відповідає вимогам чинного законодавства України, а також забезпечує дотримання балансу між інтересами позивача і відповідача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та беруться судом до уваги.

Щодо розстрочення

Як вбачається з тексту апеляційної скарги, рішення господарського суду оскаржується позивачем також в частині розстрочення виконання рішення до 31.12.2024.

Відповідно до ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу Господарського суду Львівської області від відповідача (ТОВ Енергія-Новий Розділ) надійшло клопотання про за № 1077 від 15.05.2024 (т. 3 а.с. 75-76), за змістом якого відповідач просив відстрочити сплату основного боргу в розмірі 1 085 039,45 грн. терміном на один рік.

За змістом судового рішення вбачається, що судом першої інстанції зроблено висновок про неможливість відстрочення виконання рішення, оскільки відповідачем не наведено обґрунтування строку відстрочення сплати боргу і не обґрунтовано можливості покращення фінансового стану ТОВ Енергія-Новий Розділ упродовж року, що б забезпечило сплату боргу після спливу такого строку.

Натомість, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати суми боргу, а з власної ініціативи(без заяви відповідача) прийняв рішення про розстрочення виконання судового рішення до 31.12.2024 року.

Апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, оскільки як вбачається з матеріалів справи, стороною (відповідачем) не було заявлено клопотання (не подано заяви) про розстрочення виконання судового рішення, тобто судом першої інстанції порушено процедуру визначену в ст.331 ГПК України, коли питання про розстрочку розглядається судом на підставі поданої заяви.

Окрім того, Апеляційний суд зазначає, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Таким чином, апеляційним судом, в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, враховано справедливість, добросовісність та розумність як загальні засади цивільного законодавства, що підлягають застосуванню у питаннях визначення господарсько-правової відповідальності, а також застосовано принцип пропорційності у цивільному праві, що є проявом права суду на зменшення штрафу та пені на 50 % та суму штрафу на 80 %.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про безпідставність відстрочення рішення суду в цій справі, проте скасовує частково рішення суду в частині його розстрочки з підстав вищенаведених.

З цих підстав, рішення місцевого господарського суду в частині розстрочення виконання судового рішення підлягає скасуванню.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції помилково взято до уваги відзив на позовну заяву, оскільки відповідачем порушено строк (встановлений ч. 8 ст. 165 ГПК України) на подання такого не беруться судом до уваги та спростовуються матеріалами справи, а саме ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.12.2023, за змістом якої відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залишення відзиву без розгляду та задоволено клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву та, відповідно, продовжено такий строк до часу фактичного подання відзиву.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ним обставин та в межах доводів апеляційної скарги позивача, апеляційний суд дійшов до висновку про скасування рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 в частині розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024.

В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

З цих підстав апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго б/н від 10.06.2024 слід задоволити частково.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 в частині розстрочення виконання рішення та в решті рішення місцевого господарського суду залишив без змін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № АУ-3561 від 07.06.2024.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго б/н від 10.06.2024 частково задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 у справі № 914/2660/23 скасувати в частині розстрочки виконання рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 у справі № 914/2660/23.

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 у справі № 914/2660/23 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 3 633,60 грн. залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 30.09.2024.