Постанова

від 04.12.2024 по справі 914/2660/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2660/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Случа О.В.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Карпалюк П.М.

відповідача - Денькович М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 (у складі колегії суддів: Бойко С.М. (головуючий), Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 (суддя Стороженко О.Ф.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ»

про стягнення 1 973 070,41 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі - ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго», Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (надалі - ТОВ «Енергія-Новий Розділ», Відповідач) про стягнення 1 973 070,41 грн, з яких 1 085 039,45 грн - основна заборгованість з оплати вартості послуг з передачі електричної енергії, 150 001,68 грн - пеня, 139 953,40 грн - штраф, 91 206,85 грн - 3% річних та 506 869,03 грн - інфляційні втрати.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0165-02024 (надалі - Договір) в частині здійснення своєчасної оплати наданих послуг за період з лютого по червень 2021 року.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 позовні вимоги задоволено частково, зменшено для стягнення з Відповідача суму пені на 50 % та суму штрафу на 80 %, стягнуто з ТОВ «Енергія-Новий Розділ» на користь ПрАТ «НЕК «Укренерго» основний борг у сумі 1 085 039,45 грн, пеню в сумі 50 403,23 грн, штраф у сумі 15 190,55 грн, 3% річних у сумі 69 806,55 грн та інфляційні втрати в сумі 412 026,23 грн. При цьому, суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 99 598,45 грн пені, 124 762,85 грн штрафу, 21 400,30 грн 3% річних, 94 842,80 грн інфляційних втрат та частково задовольнив клопотання Відповідача про відстрочення сплати суми основного боргу шляхом його розстрочення до 31.12.2024 та встановив порядок сплати коштів.

2.2. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності неналежного виконанням Відповідачем умов укладеного між сторонами Договору. Поряд з цим суд встановив наявність правових підстав для зменшення пені на 50% до 50 403,23 грн та штрафу на 80% до 15 190,55 грн, та розстрочення виконання судового рішення до 31.12.2024.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 у справі № 914/2660/23 скасовано в частині розстрочення його виконання, в іншій частині залишено без змін.

2.4. Вказуючи про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині розстрочення його виконання, суд апеляційної інстанцій зазначив про відсутність підстав для задоволення такої заяви Відповідача з огляду на відсутність окремої заяви ТОВ «Енергія-Новий Розділ» з даного питання та враховуючи зменшення сум пені на 50 % та штрафу на 80 %.

2.4. Залишаючи рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 у справі № 914/2660/23 без змін суд апеляційної інстанції погодився з наведеними місцевим господарським судом мотивами для зменшення пені на 50% до 50 403,23 грн та штрафу на 80% до 15 190,55 грн.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 в частині відмови у стягнення пені на суму 50 403,23 грн і штрафу на суму 60 762,20 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити повністю.

3.2. Ухвалою Суду від 04.11.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. При зверненні з касаційною скаргою ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» посилається на неправильне застосування судом приписів статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України без урахування правового висновку щодо застосування даних норм, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.

3.4. 22.11.2024 від ТОВ «Енергія-Новий Розділ» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Позивача, а оскаржені рішення залишити без змін.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. 04.06.2019 Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», як оператор системи передачі (надалі - ОСП), що здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України до отримання ліцензії на провадження діяльності з передачі електричної енергії), правонаступником якого є ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго», та ТОВ «Енергія-Новий Розділ», як користувачем, укладено Договір, за змістом якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов Договору, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до його умов (пункт 1.1 Договору).

4.2. Відповідно до Додаткових угод сторін від 14.08.2019, 21.09.2021 та 28.12.2021, Договір викладався у новій редакції.

4.3. Згідно з умовами пункту 6.5 Договору (у редакції від 14.08.2019), Відповідач зобов`язався здійснювати остаточну оплату послуг Позивача упродовж трьох операційних днів «з дати отримання та на підставі Акту приймання-передавання», який надається Позивачем упродовж перших п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

4.4. За змістом пункту 6.7 Договору сторони погодили, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

4.5. На виконання умов Договору Позивач протягом лютого місяця 2021 року - червня місяць 2021 року надав Відповідачу послуги з передачі електричної енергії, що підтверджується двосторонніми Актами приймання-передавання за лютий-червень місяці 2021 року, а також - Актами коригування до підписаних Актів приймання-передавання.

4.6. Відповідно до вартості послуг Позивача (зазначених в Актах) та фактичних оплат (здійснених Відповідачем), борг з оплати вартості послуг (наданих у вказаному періоді) складає 1 085 039,45 грн.

4.7. Договір розірвано 01.02.2022 відповідно до укладеної сторонами Додаткової угоди.

4.8. З огляду на несплату вартості послуг з передачі електричної енергії в розмірі 1 085 039,45 грн Позивач заявив відповідну суму до стягнення у судовому порядку. Одночасно з огляду на її несвоєчасність сплати ним заявлено до стягнення також 150 001,68 грн - пені, 139 953,40 грн - штрафу, 91 206,85 грн - 3% річних та 506 869,03 грн - інфляційні втрати.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Предметом касаційного оскарження у цій справі є рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 99 598,45 грн пені та 124 762,85 грн штрафу внаслідок задоволення судами клопотання Відповідача щодо зменшення цих сум на 50% та 80% відповідно.

5.4. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача несплаченої вартості послуг з передачі електричної енергії в розмірі 1 085 039,45 грн, що є підставою для нарахування пені та штрафу. На підставі пункту 6.7 Договору Позивач нарахував пеню в розмірі 150 001,68 грн та штраф у сумі 139 953,40 грн за період з 03.02.2021 по 25.04.2022.

Водночас Відповідач подав заяву про зменшення розміру неустойки за несвоєчасну сплату вартості послуг. За наслідками її розгляду суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення цієї заяви, зменшивши суму пені на 50%, а штрафу - на 80%.

Скаржник не погоджується з такими висновками, вважаючи, що вони зроблені з неправильним застосуванням норм статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, а також без урахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 08.05.2018 у справі № 924/709/17 та від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.

Позивач наголошує на неповне дослідження питання, чи є цей випадок винятковим, а також вважає висновок про надмірність пені помилковим, зазначаючи про неналежну оцінку дотримання інтересів обох сторін та фактичне перевищення її розміру можливих збитків кредитора.

5.5. Аналізуючи вищезазначене Суд враховує таке.

5.6. Колегія суддів зазначає, що порядок застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

5.7. Приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України визначено, що неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

5.8. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14264/23 неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та заходом відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та заходу відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

5.9. Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

5.10. Подібні правила також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

5.11. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

5.12. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків від порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21).

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

5.13. Щодо постанови Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, у якій, за твердженням Скаржника, наведено висновок про обов`язковість дослідження судом майнового стану сторін - боржника та кредитора при застосуванні статті 233 Господарського кодексу України, варто зазначити таке.

Колегія суддів зазначає, що у справі № 908/1453/14 вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, суд першої інстанції зазначив, що не може надати перевагу відповідачу, оскільки враховує заборгованість позивача із заробітної плати та податковий борг, тому дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені. Відповідач у касаційній скарзі просив суд скасувати судові рішення в частині стягнення пені, в цій частині просив прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені до 90%. Залишаючи без змін судові рішення, Верховний Суд зазначив, що суди, з`ясувавши всі обставини справи та взявши до уваги майновий стан обох сторін, дійшли правомірного висновку про те, що в цьому випадку відсутні підстави для зменшення розміру пені.

5.14. У справі № 924/709/17 Верховний Суд зауважив, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду. За відсутності виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

5.15. У постанові від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, на яку також посилається Скаржник, Верховний Суд, зокрема зауважив, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

5.16. Варто зазначити, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

5.17. Аналізуючи підставність поданої Відповідачем заяви судами попередніх інстанцій враховано:

- повідомлення ПрАТ «НЕК «Укренерго», що Відповідач, отримав статус «дефолтний», що спричинило неможливість постачання електричної енергії та купівлю її на сегментах ринку, у зв`язку з чим до нього не надходили кошти від споживачів електричної енергії, що суттєво вплинуло на проведення розрахунку з Позивачем;

- підписання Актів коригування від 16.08.2021, від 20.09.2021, від 27.09.2021, від 28.10.2021, від 29.12.2021, від 30.12.2021, згідно з якими вартість послуги збільшилася на загальну суму 572 726,50 грн, після 10.06.2021, тобто у період коли Відповідачу вже було надано статус «дефолтний», як свідчення неможливості проведення своєчасних розрахунків з Позивачем;

- діяльність ТОВ «Енергія-Новий Розділ», яка спрямована на повне та якісне задоволення потреб населення, релігійних організацій, закладів культури та охорони здоров`я, дитячих садків та шкіл, інших бюджетних установ та організацій та усіх споживачів міста Новий Розділ у наданні послуг з централізованого водопостачання та водовідведення;

- накладення на рахунки ТОВ «Енергія-Новий Розділ» арешту згідно з ухвалами слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва у справах № 760/32373/18 від 17.12.2018 і № 760/24817/19 від 30.08.2019;

- неналежне виконання споживачами міста своїх обов`язків перед ТОВ «Енергія-Новий Розділ» з оплати, що, відповідно, спричинило неможливість належного виконання обов`язків перед Позивачем;

- наявне скрутне фінансове становище у Відповідача, оскільки збитки товариства від господарської діяльності за 2020 рік становили 151689 тис. грн, за 2021 рік - 47090 тис. грн, за 2022 рік - 54856 тис. грн, за І півріччя 2023 року - 7592 тис. грн, - відповідно до Звітів про фінансові результати ТОВ «Енергія-Новий Розділ»;

- надання ТОВ «Енергія-Новий Розділ» до 01.07.2023 споживачам послуги з централізованого водопостачання і водовідведення за тарифами, які встановлені Рішенням Виконавчого комітету Новороздільської міської ради № 78 від 16.03.2021 (діють з 01.04.2021) і які не покривають дійсних витрат на виробництво;

- задоволення Відповідачем в умовах правового режиму воєнного стану потреб населення, підприємств та організації міста Новий Розділ й інших населених пунктів питною водою згідно з доведеним мобілізаційним завданням (замовленням);

- прийняття Відповідачем згідно з розпорядженням міського голови міста Новий Розділ від 20.02.2023 №М-1ДСК, на підставі розпорядження Стрийської районної державної адміністрації від 28.04.2021 №М-1-ДСК, до виконання доведеного мобілізаційного завдання та укладення договору на його виконання;

- формування Відповідачем на виконання з Договором №01/09 від 02.09.2022 про співробітництво з Виконавчим комітетом Новороздільської міської ради, резерва води для запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій на період воєнного стану і за відповідним зверненням заповнює водою спецтраспорт для забезпечення водопостачання територіальної громади;

- можливість негативного впливу перебування Відповідача у скрутному фінансовому становищі, та понесення додаткових витрат зі сплати штрафних санкцій на господарську діяльність товариства і на якісне та безперебійне надання послуг близько 30 тисячам мешканців та підприємствам і організаціям міста, а також на виконання мобілізаційних завдань.

5.18. Досліджуючи обґрунтованість заяви Відповідача згідно з вимогами статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України суди оцінили подані ним докази, зокрема: рішення № 367 від 28.08.2006 Виконкому Новороздільської міської ради Львівської області, яким Відповідача визнано виконавцем послуг із централізованого водопостачання та водовідведення; ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 17.12.2018 (у справі № 760/32373/18) та від 30.08.2019 (у справі № 760/24817/19), на підставі яких накладено арешт на грошові кошти Відповідача; Баланси (Звіти про фінансовий стан) на 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023; Звіти про фінансові результати за 2021, 2022, 2023 роки, а також пояснення Відповідача.

5.19. Отже, суди вочевидь надали оцінку винятковості обставин, ураховуючи ступінь виконання зобов`язань Відповідачем, причини неналежного виконання, відповідність розміру пені наслідкам порушення, а також можливість добровільного усунення порушення та його наслідків.

При цьому вони дійшли висновку, що за встановлених ними обставин накладення майнового тягаря у вигляді виплат у повному обсязі може стати надмірно обтяжливим для боржника, ускладнюючи виконання його зобов`язань перед працівниками та іншими кредиторами. Така ситуація може призвести до несправедливих наслідків, порушуючи баланс інтересів між боржником і кредитором.

Суди також дослідили необхідність забезпечення цього балансу, враховуючи можливі негативні наслідки для кредитора у разі незадоволення заяви. Погіршення фінансового стану боржника унеможливить або утруднить виконання його зобов`язань перед кредитором.

Відповідно, судами враховано розмір збитків кредитора у співвідношенні з розміром неустойки. Зокрема, встановлено, що неповне виконання Відповідачем зобов`язань може негативно вплинути на фінансовий стан кредитора, спричиняючи йому додаткові фінансові втрати.

5.20. Зважаючи на це, Суд зазначає, що оцінка обставин справи (їх сукупність) щодо підстав для зменшення розміру неустойки, була проведена судами попередніх інстанцій на підставі аналізу конкретної ситуації, наданих сторонами доказів згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України і відповідне мотивування викладено у судових рішеннях. При цьому таке обґрунтування співпадає із усталеними підходами, які склалися в судовій практиці при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки відповідно до вимог статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України і протилежні доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими.

5.21. Одночасно Суд враховує, що законодавство не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-якого алгоритму такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, а суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

З огляду на зазначене, за умови обґрунтованості судами застосування статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України зменшення розміру такої неустойки здійснено в межах дискреційних повноважень судів, що за встановлених ними обставин спору, не свідчить про неправильне застосування даних норм та положень законодавства.

5.22 З урахуванням наведеного, Суд відхиляє доводи Скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суди, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази, з урахуванням розумного балансу інтересів сторін у спорі, визнали їх винятковими та достатніми для зменшення пені та штрафу. Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду, як суду права.

5.23. Відтак, Суд вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано застосовано у цій справі надане статтею 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України право щодо зменшення розміру неустойки, висновки судів узгоджуються з наведеними Скаржником правовими висновками Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку обставин цієї справи судом касаційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення у справі - залишенню в силі.

6.5. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.05.2024 у справі № 914/2660/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

О. Случ