Постанова

від 18.09.2024 по справі 909/761/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2024 р. Справа №909/761/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка учасників справи: не з`явилися

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" б/н від 24.06.2024,

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2024, суддя Неверовська Л.М., м. Івано-Франківськ, повний текст ухвали складено 12.06.2024,

про залишення без розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" на дії приватного виконавця, визнання постанови незаконною і скасування постанови

стягувач товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Коал Енерджи", с. Петропавлівська Борщагівка, Київської області

боржник товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза", м. Калуш, Івано-Франківської області

заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Кушнір О.В

у справі №909/761/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Коал Енерджи", с. Петропавлівська Борщагівка, Київської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза", м. Калуш, Івано-Франківської області

про стягнення заборгованості у розмірі 3 564 277,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст скарги на дії державного виконавця

01.03.2024 до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось ТОВ "Костанза" (боржник) зі скаргою вих. № 100/58 від 27.02.2024 (вх. №1943/24 від 01.03.2024) в якій просить:

1) визнати незаконною і скасувати постанову від 16.02.2024 про відкриття виконавчого провадження (ВП №74196401), винесену приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Кушнір О.В.;

2) визнати незаконною і скасувати постанову від 16.02.2024 про арешт коштів боржника, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Кушнір О.В. у виконавчому провадження №74196401;

3) визнати незаконною і скасувати постанову від 16.02.2024 про стягнення з боржника основної винагороди, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Кушнір О.В. у виконавчому провадження №74196401;

4) визнати незаконною і скасувати постанову від 16.02.2024 про постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Кушнір О.В. у виконавчому провадження №74196401.

Вказану скаргу боржник обґрунтовує положеннями ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» та тим, що стягувач при поданні приватному виконавцю заяви від 14.02.2024 свідомо і умисно приховав факт оскарження боржником рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2023 в цій справі № 909/761/23 до Західного апеляційного господарського суду.

Посилається на те, що приватний виконавець на момент отримання ним заяви стягувача про примусове виконання рішення суду не був обмежений в праві перевірити чи не переглядається воно в апеляційній інстанції.

Зазначає, що винесення приватним виконавцем постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про стягнення з боржника основної винагороди та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 16.02.2024 паралізувало роботу ТОВ "Костанза" (боржника).

Також боржник зазначає, що ТОВ "Костанза" вживає всіх можливих заходів для погашення заборгованості перед постачальниками вугільної продукції, у зв`язку з винесенням постанови про арешт коштів боржника робота підприємства практично паралізована, стали неможливими розрахунки з контрагентами, виплата заробітної плати, сплата податків та інших обов`язкових платежів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2024 залишено без розгляду скаргу ТОВ "Костанза" вих.№100/58 від 27.02.2024 (вх. №1943/24 від 01.03.2024) на дії приватного виконавця, визнання постанови незаконною і скасування постанови.

Ухвала суду мотивована тим, що скаржник звернувся до суду зі скаргою поза межами встановленого статтею 341 ГПК України десятиденного строку на оскарження дій приватного виконавця.

Також суд зазначив, що боржник, не навів обґрунтувань щодо дотримання ним десятиденного строку чи пропуску з поважних причин даного строку та не заявив про поновлено судом такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Апелянт (боржник) просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2024 та задоволити скаргу ТОВ "КОСТАНЗА" на дії приватного виконавця, визнання незаконною і скасування постанов, які винесені у виконавчому провадженні №74196401, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

-оскаржувані боржником постанови приватного виконавця були винесені 16.02.2024 (у п`ятницю), 17.02.2024 та 18.02.2024 були вихідними днями, тому жодні господарські операції підприємством з переказу коштів не здійснювались. В понеділок 19.02.2024 при здійсненні перерахунку коштів з рахунку боржника на рахунок контрагента відбулось відхилення фінансової операції. Таким чином, саме 19.02.2024 ТОВ "КОСТАНЗА" (боржник) дізналось про наявність арешту, підставою якого і є оскаржувані постанови приватного виконавця;

-суд першої інстанції не врахував, що виконавче провадження №74196401 було відкрите і заходи з примусового виконання здійснювались на підставі рішення, яке не набрало законної сили і на момент винесення спірних постанов, таке рішення було оскаржене до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, апелянт вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження».

Учасники справи не скористалися правом передбаченим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Представники стягувача, боржника та приватного виконавця, в судове засідання 18.09.2024 не з`явилися, причин неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлені про час, дату та місце слухання справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції, розсилкою процесуальних документів, відміткою Західного апеляційного господарського суду про надіслання на зворотній стороні ухвали від 29.08.2024, а тому враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду визначений ч. 2 ст. 273 ГПК України та в порядку п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за їх відсутності.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності стягувача, боржника та приватного виконавця за наявними в справі доказами.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

Статтею 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 1 статті 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Так, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2023 позов ТОВ "Укр Коал Енерджи" до ТОВ "Костанза" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Костанза" на користь ТОВ "Укр Коал Енерджи" 2864816,92 грн. основного боргу, 64752,71 грн. 3% річних, 634707,95 грн. інфляційних втрат та 53464,16 грн. судового збору.

25.01.2024 на виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2023 в цій справі № 909/761/23, Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області боржник (ТОВ "Костанза") звернувся з апеляційною скаргою (вх. №01-05/299/24 від 29.01.2024) до Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Костанза" №100/24 від 23.01.2024 (вх. №01-05/299/24 від 29.01.2024) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2023 у справі №909/761/23.

14.02.2024 стягувач (ТОВ "Укр Коал Енерджи") звернувся до приватного виконавця Кушнір О.В. із заявою про примусове виконання рішення.

16.02.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Кушнір О.В. винесено постанови в межах ВП №74196401, а саме:

-про відкриття виконавчого провадження,

-про арешт коштів боржника,

-про стягнення з боржника основної винагороди,

-про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Підставою для звернення боржника до суду зі скаргою на дії приватного виконавця стало те, що стягувач, при поданні приватному виконавцю заяви від 14.02.2024, діяв всупереч положень ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», свідомо і умисно приховав факт оскарження боржником рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2023 в цій справі № 909/761/23 до Західного апеляційного господарського суду. Також боржник послався на те, що приватний виконавець на момент отримання ним заяви стягувача про примусове виконання рішення суду не був обмежений в праві перевірити чи не переглядається воно в апеляційній інстанції.

Предметом апеляційного перегляду в цій справі є ухвала місцевого господарського суду про залишення без розгляду скарги боржника (ТОВ "Костанза") з тих підстав, що скаржник (боржник) звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця з пропуском встановленого ст. 341 ГПК України строку на оскарження дій приватного виконавця.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 341 ГПК України відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

При цьому пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ч. 2 ст. 341 ГПК України).

За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений ч. 1 ст. 341 ГПК України, або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень".

Відсутність в оскаржуваних судових рішеннях встановлення істотних обставин щодо початку та закінчення перебігу процесуального строку для звернення із скаргою до суду, факту дотримання стягувачем цього строку, може свідчити про передчасність висновків судів про прийняття до розгляду скарги та можливість господарського суду щодо розгляду такої скарги по суті в порядку ст. 343 ГПК України, оскільки нормами ГПК України імперативно визначено, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлено за відповідних обставин судом виключно за клопотанням особи, що подає скаргу.

Протилежні дії суду порушуватимуть права інших учасників спору (зокрема виконавця, дії якого оскаржуються) та загальні засади господарського судочинства, а саме його диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін.

Як встановлено судами такого змісту клопотання скаржник не подавав в суді першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.03.2024 в справі № 909/992/19, від 01.11.2023 у справі №904/3734/20 та від 15.02.2024 у справі №909/524/19, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

Як вбачається зі скарги вих. № 100/58 від 27.02.2024 (вх. №1943/24 від 01.03.2024), ТОВ "Костанза" (боржник) зазначає, що йому стало відомо про наявність накладеного арешту на його рахунки, відкриті у банківських установах саме 19.02.2024.

Об`єднана Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2022 в справі № 925/308/13-г наголосила, що за порівняльним аналізом змісту термінів "дізнався", або "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, слід зробити висновок про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку суд врахував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

Стосовно презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г.

Досліджуючи скаргу ТОВ "Костанза" (боржника) вих. № 100/58 від 27.02.2024 (вх. №1943/24 від 01.03.2024), апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що скаржником не обґрунтовано та не надано доказів того, що йому стало відомо про наявність накладеного арешту на його рахунки, відкриті у банківських установах саме 19.02.2024.

Також суд зазначає, що скаржником не наведено обґрунтувань щодо дотримання ним десятиденного строку чи пропуску з поважних причин даного строку, також не заявлено про поновлено судом такого строку, якщо його було пропущено з поважних причин.

Апеляційний суд також погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що десятиденний строк для оскарження становить з 16.02.2024 по 26.02.2024.

Згідно відтиску печатки АТ "Укрпошта", скаржником скаргу здано на пошту 27.02.2024.

Таким чином обгрунтованими є висновки місцевого господарського суду про те, що скаржник звернувся до суду зі скаргою поза межами встановленого статтею 341 ГПК України десятиденного строку на оскарження дій приватного виконавця.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду скарги ТОВ "Костанза" вих.№100/58 від 27.02.2024 (вх. №1943/24 від 01.03.2024) на дії приватного виконавця, визнання постанови незаконною і скасування постанови.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував, що виконавче провадження №74196401 було відкрите і заходи з примусового виконання здійснювались на підставі рішення, яке не набрало законної сили і на момент винесення спірних постанов, таке рішення було оскаржене до суду апеляційної інстанції не беруться судом до уваги, оскільки ці доводи стосуються суті поданої скарги, а передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк, передбачений ч. 1 ст. 341 ГПК України.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що 19.02.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Кушнір О.В. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №74196401.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду та зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга боржника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до вимог ст.344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки за результатами розгляду скарги відмовлено в її задоволенні, то сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 271, 343, 344, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" б/н від 24.06.2024 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2024 у справі № 909/761/23 залишити без змін.

Судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя С.М. Бойко

Судді Т.Б. Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено 30.09.2024