Ухвала

від 25.09.2024 по справі 203/3466/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3005/24 Справа № 203/3466/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

розглянувши увідкритому судовомузасіданні кримінальнепровадження за апеляційною скаргоюзахисника ОСОБА_6 ,в інтересахобвинуваченого ОСОБА_7 ,на ухвалуКіровського районногосуду м.Дніпропетровська від23серпня 2024 рокупро продовженнястроку застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,щодо ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою строком до 21 жовтня 2024 року.

В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначає, що враховані при застосуванні та продовженні до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п.п. 1,4,5 ч. 1 ст.177 КПК України ризики: можливого переховування обвинувачених від суду; перешкоджання кримінальному провадженню; продовженню злочинної діяльності продовжують існувати, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Вказує, що з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема, характеру обвинувачення, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим, а також тієї обставини, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у період дії воєнного стану в Україні, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти вказаним ризикам.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду, та постановити нову, якою обрати до обвинуваченого інший запобіжний захід, не повязаний з тримання під вартою.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що клопотання не містить обґрунтованих посилань на те, що ризики не зменшились, це вже не перше продовження терміну тримання під вартою протягом досить тривалого періоду після обрання.

Зазначає, що при поданні клопотання не доведено належними та допустимими доказами обґрунтовану підозру, ризики, та не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Вказує, на незаконність затримання обвинуваченого.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

За приписами ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із вимогами ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою окрім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, має містити:

- виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з`явилися;

- нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

- виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_8 під вартою цих вимог закону дотримався.

Як вбачається з наданих матеріалів, в провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетрвоська перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22024101110000482 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.

Аналізуючи надані матеріали, колегія суддів дійшла висновку про доведеність викладених в клопотанні обставин, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора у контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд першої інстанції правильно встановив, що вони є обґрунтованими, а заявлені ризики об`єктивно існують, не зменшились і для запобігання ним необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

На думку апеляційного суду, правильним є висновок суду про те, що враховані при застосуванні та продовженні до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачені п.п. 1,4,5 ч. 1 ст.177 КПК України ризики: можливого переховування обвинуваченого від суду; перешкоджання кримінальному провадженню; продовженню злочинної діяльності продовжують існувати, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду, колегія суддів приходить до висновку, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, можуть вдатися до відповідних дій.

Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, колегія суддів, погоджуючись з думкою суду першої інстанції, вважає, що встановлені щодо обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що при поданні клопотання не доведено належними та допустимим доказами обґрунтовану підозру не входить до предмету розгляду в даному кримінальному провадженні з огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду і ОСОБА_7 вже пред`явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом».

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені обставини справи та не є такими, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-

ПО СТ АН ОВ ИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського районногосуду м.Дніпропетровська від23серпня 2024 рокупро продовженнястроку застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,щодо ОСОБА_7 обвинуваченого увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.111КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4