Постанова

від 25.09.2024 по справі 902/1068/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25 вересня 2024 року Справа № 902/1068/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

Апелянт - Заматов Р.В.;

ТОВ «Агрії Україна» - не з`явився;

ОСОБА_1 - не з`явився;

ОСОБА_2 - не з`явився;

ОСОБА_3 - не з`явився;

ФГ «Агроголд» - не з`явився;

ТОВ «Агростар центр» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.05.2024, повний текст якої складено 22.05.2024 у справі №902/1068/20 (суддя Тісецький С.С.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна»

до ОСОБА_1 ,

до ОСОБА_2 ,

до ОСОБА_3 ,

до Фермерського господарства «Агроголд»

про покладення субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення 5 365 654,60 грн

за доведення до банкрутства

у справі №902/1068/20

за заявою ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростар центр»

про визнання банкрутом,-

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.05.2024 у справі №902/1068/20 повністю відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріі Україна» (надалі в тексті ТОВ «Агрії України») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Фермерського господарства «Агроголд» (надалі в тексті ФГ «Агроголд») про покладення субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення 5 365 654,60 грн в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства Товариства з обмеженою відповідаль-ністю «Агростар центр» (надалі в тексті ТОВ «Агростар центр») у справі №902/1068/20.(т.9, арк. справи 21-30).

Приймаючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 31.12.2019 р. не відбулось різкого зменшення розміру показника чистих активів ТОВ «Агростар центр» на фоні стійкої критичної неплатоспроможності. Тому, провівши аналіз фінансово-господарської діяль-ності боржника ТОВ «Агростар центр» за період з 31.12.2019 до 31.12.2020 місцевий господарський суд виснував, що за невстановлення наявності ознак дій щодо доведення Підприємства до банкрутства підстави для покладення субсидіарної відповідальності на вказаних ТОВ «Агрії Україна» осіб також немає.

Судом першої інстанції також звернено увагу на відсутність в матеріалах справи доказів надання ліквідатором боржника до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів), укладених ТОВ «Агростар центр» та ФГ «Агроголд». Крім того, заявником не надано доказів на підтвердження незаконності дій ТОВ «Агростар Центр» щодо продажу активів боржника на користь ФГ «Агроголд».

Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку, що викладені у заяві твердження щодо наявності причино-наслідкового зв`язку між умисними діями ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 і ФГ,«Агроголд», допущеними ними порушення діючого законо-давства та негативними наслідками як для боржника у вигляді втрати платоспроможності, так і для його кредиторів у вигляді неотримання погашення грошових вимог заявлених до боржника, не доведені Заявником відповідними письмовими доказами.

Також, місцевим судом зазначено, що заявлення Заявником вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ФГ «Агроголд» в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства в розмірі 5 356 654,60 грн, тобто у сумі затвердженого реєстру вимог кредиторів по справі № 902/1068/20, не відповідає ч.2 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі в тексті КУзПБ).

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.05.2024 у даній справі та постановити нову, якою задовольнити заяву про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Агростар Центр» в зв`язку з доведенням останнього до банкрутства на: керівника та засновника ТОВ «Агростар Центр» ОСОБА_1 ; брата керівника та засновника ТОВ «Агростар Центр» ОСОБА_2 ; дружину брата керівника та засновника ТОВ «Агроголд» ОСОБА_3 ; Фермерське господарство «Агроголд». Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФГ «Агроголд» на користь ліквідаційної маси ТОВ «Агростар Центр», в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства в сумі 5 365 654,6 грн.(т.9, арк.справи 32-40).

На думку Скаржника, місцевим судом наведено лише ту частину висновків аналізу, яка вказує на користь ОСОБА_1 , інші висновки аналізу, які не на її користь судом не вказані і не проаналізовані та не зазначено, чому суд їх проігнорував.

Основними доводами апеляційної скарги, які збігаються із заявою ТОВ «Агрії Україна» про покладення субсидіарної відповідальності, є наступні:

- показники поточної неплатоспроможності ТОВ «Агростар центр» по періодах, що передують прийняттю рішення про подальшу долю підприємства (31.12.2019 31.12.2020) мають від`ємний результат;

- судом першої інстанції не досліджено дослідницьку частину Аналізу;

- ведення бухгалтерського обліку з порушенням норм ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і ненадання документів і печаток розпоряднику майна по справі, є з одних головних ознак підстави покладання субсидіарної відповідальності, які не були враховані судом, додатково вказуючи на необгрунтованність оскаржуваної ухвали;

- ФГ «Агроголд» створено 08.08.2019, саме в той час коли ОСОБА_2 організовував збір врожаю, який був у заставі кредитора, намагаючись його приховати від кредитора;

- крім безоплатної передачі ОСОБА_1 товару на суму 413 280 грн для ФГ «Агро-голд», ОСОБА_1 перед тим як припинити всю господарську діяльність боржника, отримавши кошти на рахунок ТОВ «Агростар центр» від продажу соняшника в загальній сумі 3 860 893,2 грн, замість проведення розрахунку з кредитором витратила ці кошти на товари і роботи, які не пов`язанні з діяльністю самого боржника;

- ОСОБА_1 вивела кошти боржника на свою особисту карту та не надала жодного доказу, що міг би спростували заяву кредитора;

- вина ОСОБА_2 полягає у тому, що саме він був ініціатором створення ТОВ «Агростар центр», здійснював керівництво останнім та суттєво впливав на його господарську діяльність;

- дії ОСОБА_3 та ТОВ «Агроголд» повністю були спрямовані на доведення ТОВ «Агростар центр» до банкрутства.

Ухвалою від 27.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду на 17.07.2024.(т.9, арк.справи 61).

15.07.2024 на електронну адресу суду від ОСОБА_4 надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена судом.(т.9, арк.справи 64-65).

Ухвалою від 17.07.2024 розгляд справи відкладався на 25.09.2024.(т.9, арк.справи 70).

У судових засіданнях апеляційної інстанції 17.07.2024 та 25.09.2024 ОСОБА_4 підтримав доводи і вимоги своєї скарги, просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити заяву про покладання субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ «Агростар Центр» в зв`язку з доведенням його до банкрутства на ОСОБА_1 , При- ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ФГ «Агроголд».

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву, та не забезпечили явку своїх уповноважених представників у призначене на 25.09.2024 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення Скаржника ОСОБА_4 , дослідивши наявні в справі докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, хвалою Госпо-дарського суду Вінницької області від 02.02.2021 відкрито провадження у справі №902/1068/20 за заявою ТОВ «Агрії Україна» про визнання банкрутом ТОВ «Агростар центр»; визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника в розмірі 4 650 517,24 грн; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю.

Ухвалою суду від 06.04.2021 визнано додаткові грошові вимоги ТОВ «Агріі Україна» до боржника в розмірі 688 627,36 грн.

Ухвалою попереднього засідання від 24.05.2021 встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (розпорядником майна) Бурцевою І.Ю. до реєстру вимог кредиторів боржника, а саме вимоги ТОВ «Агріі Україна» у розмірі 5 339 144,60 грн (четверта черга задоволення вимог кредиторів); 21 970,00 грн та 4 540,00 грн (перша черга).

Постановою Господарського суду Вінницької області від 30.06.2021 у справі №902/1068/20 ТОВ «Агростар центр» визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквіда-тором банкрута арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю.

Разом з тим, ухвалою суду від 13.11.2023 року, окрім іншого, було призначено ліквідатором ТОВ «Агростар центр» у справі №902/1068/20 арбітражного керуючого Оберемка Р.А.

Ухвалою суду від 22.04.2024 продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута ТОВ «Агростар центр» та повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) Оберемка Р.А. у справі № 902/1068/20 до 19.06.2024.

Поруч з тим, як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2023 на адресу суду першої інстанції від ТОВ «Агріі Україна» надійшла заява б/н від 23.06.2023 до керівника та засновника боржника ОСОБА_1 , брата керівника та засновника боржника ОСОБА_2 , жінки брата керівника та засновника боржника ОСОБА_3 , ФГ «Агроголд» про покладення субсидіарної відпові-дальності та солідарне стягнення 5 365 654,60 грн в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства ТОВ «Агростар центр».

В обгрунтування поданої заяви заначено, що саме дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ФГ «Агроголд», які були пов`язані з боржником ТОВ «Агростар центр» довели зазначену юридичну особа до банкрутства.

Крім того, варто зазначити, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.06. 2023, залишеною 01.08.2023 без змін постановою Північно-західного апеляційного госпо-дарського суду та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.09.2023 якою відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «Агріі Україна» №б/н від 23.06.2023 про забезпечення заяви про покладення субсидіарної відповідальності у справі №902/1068/20.

Ухвалою суду від 25.04.2024 було замінено кредитора ТОВ «Агріі Україна» (код ЄДРПОУ 38948033) на його правонаступника ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі №902/1068/20 про банкрутство ТОВ «Агростар центр».

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.05.2024 у справі №902/1068/20 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Агрії України» про покладення субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення 5 365 654,60 грн в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства ТОВ «Агростар центр». (т.9, арк.справи 21-30).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 безпідставна та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

У відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного спору є вимога ініціюючого кредитора про покладення на чотирьох осіб субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про відновлення платоспроможності борж-ника або визнання його банкрутом» (наразі КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника, тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забез-печує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

Одним із юридичних механізмів досягнення таких гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини «пронизування корпоративної вуалі» (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.

У чинному КУзПБ доктрина «пронизування корпоративної вуалі» знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності органів управління боржника (частина шоста статті 34 КУзПБ) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (частина друга статті 61 КУзПБ, які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на правові висновки викладені в пунктах 9.1.-9.15., постанови Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21), щодо правової природи субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство.

9.1.При передачі цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство у складі Верховного Суду порушено питання моменту (строку) виникнення права на звернення до третіх осіб з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням його до банкрутства. У зв`язку із цим Суд вважає за необхідне визначити передусім правову природу такої відповідальності.

9.2. Нормами Господарського кодексу України (далі ГК України) та Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосу-вання/притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв`язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури, з огляду на таке.

9.3. Частина перша статті 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

9.4. Водночас, частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно із частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною третьою цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями влас-ника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

9.5. Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, то Суд зазначає, що за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

9.6. За загальним правилом, визначеним частинами першою третьою статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

9.7. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, при-значені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 191 ЦК України).

9.8. Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

9.9. Так, у судовій процедурі ліквідації боржника питання єдиного майнового комплексу боржника регулюється нормами КУзПБ про ліквідаційну масу, до складу якої входять усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (частина перша статті 62 КУзПБ).

9.10. Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено статтями 61- 65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.

9.11. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 №2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

9.12. Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

9.13. Отже у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

9.14. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі лікві-дації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

9.15. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.

Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

При цьому визначена в абзаці першому статті 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсум-нівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення частини другої статті 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 07.10.2021 у справі №914/3812/15, від 14.09.2023 у справі №908/2414/21, від 15.02.2024 у справі №908/2538/22, від 14.03.2024 у справі №34/5005/ 4591/2012 тощо).

Якщо з відповідною вимогою звертається кредитор банкрута, право на звернення якого передбачено також у частині другій статті 61 КУзПБ згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 №2971-IX, то такий позов слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми суб-сидіарної відповідальності стягуються не на користь кредитора, а до ліквідаційної маси банкрута, за рахунок коштів від продажу якої зазначені вимоги задовольняються.

Матеріалами справи стверджено, що із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновника боржника ОСОБА_1 , брата керівника та засновника боржника ОСОБА_2 , дружини брата керівника та засновника боржника ОСОБА_3 , ФГ «Агроголд» та солідарне стягнення 5 365 654,60 грн в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства ТОВ «Агростар центр» звернувся кредитор ТОВ «Агрії України».

Як встановлено судом першої інстанції, в обґрунтування поданої заяви ТОВ «Агрії України» навели обставини з яких вбачається причинно-наслідковий зв`язок між умисними діями ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ТОВ «Агроголд», допущеними ними порушен-нями діючого законодавства та негативними наслідками як для боржника у вигляді втрати плато-спроможності, так і для його кредиторів у вигляді неотримання погашення грошових вимог заявлених до боржника. Також, ОСОБА_2 , для виведення активів з ТОВ «Агростар центр», долучив свою жінку, оформивши на неї ТОВ «Агроголд», тим самим створив і підтримував таку системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам.

При цьому, щодо складу правопорушення, як умови для застосування субсидіарної від-повідальності, то апеляційний суд зауважує, що визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна (пункти 9.11, 9.12), має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Щодо об`єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Наведені висновки щодо об`єкта правопорушення зумовлюють необхідність сформулювати висновки щодо суб`єктів права вимоги та характеру звернення (позову) про покладення субсиді-арної відповідальності боржника у справі про банкрутство.

Кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, в тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав вимоги у більш ліквідну форму грошову. При цьому кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні коштів на користь боржника юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи боржника.

Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема у справі про банкрутство через інститут субсидіарної відповідальності. Так, ліквідатор (а згідно із змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 №2971-IX, також і кредитор) має право вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму.

Об`єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відпові-дальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Поруч з тим, кредитори боржника можуть мати похідний інтерес у стягненні коштів з третіх осіб, винних боржнику, в тому числі у стягненні неповернутих боржнику позик, кредитів, збитків, завданих боржнику третіми особами, тощо, якщо несплата цих коштів спричиняє несплату коштів боржником кредитору. Цей інтерес полягає у переведенні майна боржника у вигляді його прав вимоги у більш ліквідну форму грошову. При цьому кредитори боржника не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні коштів на користь боржника юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи боржника.

Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути, зокрема у справі про банкрутство через інститут субсидіарної відповідальності. Так, ліквідатор (а згідно із змінами, внесеними Законом від 20.03.2023№ 2971-IX, також і кредитор) має право вчинити дії щодо переведення вимог банкрута у ліквідну (грошову) форму.

Для цього ліквідатор і кредитор можуть звернутися до третьої особи, яка має заборгованість перед банкрутом (зокрема щодо відшкодування завданих банкруту збитків) з вимогою про сплату коштів, а ліквідатор також має альтернативу наведеному та може продати право вимоги на аукціоні з особливостями, встановленими статтею 82 КУзПБ. В обох цих випадках майно банкрута у вигляді права вимоги замінюється ліквідним майном коштами, за рахунок яких задовольняються вимоги кредиторів у черговості, встановленій статтею 64 зазначеного Кодексу.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження №14-122цс20) (пункти 72, 73, 78).

Суб`єктом правопорушення є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №05-5-43/1913-49/272-2012, що державою встановлено режим відповідальності за доведення до банкрутства у формі кримінальної відповідальності за статтею 219 КК України, а також у формі спеціальної відповідальності за статтею 61 КУзПБ. Водночас, якщо стаття 219 КК України перед-бачає у якості суб`єктивної сторони умисел та корисливий мотив, то для кваліфікації дій за статтею 61 КУзПБ форма вини та мотив мають факультативне значення. Про зазначене свідчить усвідомлений вступ на посаду керівника підприємства-боржника і обов`язок усвідомлення керівником та учасниками юридичної особи відповідальності за свої дії чи бездіяльність (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №923/1054/15).

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможністі боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як проти-правний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниже-ними цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (див. також mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (провадження №12-185гс19, пункт 7.56).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

В питанні складу правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність у справі про банкрутство, колегія суддів звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, що сформульовані та викладені у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11, від 24.01.2023 у справі №917/1500/18 (917/1932/20) тощо.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74,76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого поклада-ється на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див.висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17).

Також, для правильного вирішення даної справи, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на порядок встановлення та доведення передумов для покладення субсидіарної відповідальності.

Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

При цьому, в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство задоволення вимог кредиторів неплато-спроможного боржника (положення преамбули КУзПБ, пункт 9.5).

Негативним ефектом банкрутства лишається ліквідація суб`єкта господарювання (абзац другий частини п`ятої статті 65 КУзПБ, положення якого визначають умови для продовження господарської діяльності юридичною особою, що звільнилась від боргів за результатами застосо-ваних до неї процедур банкрутства (ліквідаційної процедури у справі про банкрутство) за правилами цього Кодексу).

Тож у разі ліквідації суб`єкта господарювання в результаті процедури банкрутства за умови задоволення вимог кредиторів негативний ефект доведення боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією може настати не для кредиторів цього боржника, а для інших суб`єктів.

Тому в разі виникнення спору внаслідок доведення боржника до банкрутства та ліквідації суб`єкта господарювання відповідні (зацікавлені) особи (особа) не позбавлені права заявити до особи (осіб), винної в доведенні боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією, вимоги про відшкодування шкоди (збитків). У такому разі всі елементи шкоди (збитків) через доведення боржника до банкрутства досліджуються, оцінюються та встановлюються у відповідному спорі, що має розглядатися за правилами статті 7 КУзПБ (у межах справи про банкрутство).

У наведеному висновку апеляційний суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провад-ження №14-122цс20) (з посиланням також на інші правові позиції Верховного Суду): якщо внаслідок неправомірних дій третьої особи вартість майна боржника зменшилася (зокрема через втрату окремого майна, його пошкодження, зменшення ринкової вартості тощо) на певну суму, то відповідно до статей 22, 1166 ЦК України у боржника виникає право вимоги до третьої особи на таку саму суму. У цьому і проявляється компенсаторний характер інституту відшкодування шкоди, зокрема відшкодування збитків: зменшення вартості майна потерпілого на певну суму компенсу-ється виникненням права вимоги до порушника, і це право вимоги поповнює майно потерпілого (пункт 70).

Таким чином, навіть за виявлених фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Враховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, апеляційний суд з огляду на регламентований КУзП порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Цей порядок передбачає, що:

- арбітражний керуючий зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують від-повідну інформацію (пункт 3 частини другої статті 12 КУзПБ);

- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов`язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята статті 39 цього Кодексу)

- розпорядник майна зобов`язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя статті 44 КУзПБ);

- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України від 13.07.2023 №3249-IX, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).

Поруч з цим, колегія суддів бере до уваги, що висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінан-сового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини першої статті 61 КУзПБ).

Щодо розміру субсидіарної відповідальності, то відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

Водночас, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;

- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідаль-ності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

У цьому висновку апеляційний суд звертається до правової позиції Великої Палати Верхов-ного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ («розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою», «у разі недостатності майна боржника») є підставою для висновку, що розмір субсидіар-ної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідаль-ності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі №911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13.

На переконання апеляційного суду, такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єк-тивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідаль-ності саме як додаткової.

Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встанов-ленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стяг-нення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

Апеляційним судом встановлено, що на підтвердження обставин, викладених у заяві про покладення субсидіарної відповідальності та солідарне стягнення в якості субсидіарної від-повідальності за доведення до банкрутства, додані копії таких документів: протокол допиту свідка від 26.03.2021; протокол допиту свідка від 04.08.2021; протокол одночасного допиту вже допитаних осіб від 08.12.2021; фінансові аграрні розписки від 05.06.2019 та від 07.08.2019; платіжні доручення від 21.02.2020; Заключна виписка за період з 01.01.2018 по 11.11.2021 щодо клієнта ТОВ «Агростар центр»; довідка щодо ФГ «Агроголд» станом на 31.07.2022; податкові накладні №1 від 10.09.2020, №2 від 10.09.2020, №3 від 10.09.2020, №4 від 10.09.2020; Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.08.2022.

Надаючи оцінку протоколами допиту свідка від 26.03.2021 та від 04.08.2021, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять, а Заявником не надано суду доказів, які б підтверджували результати закінчення досудового розслідування в ході кримінального провадження №42020020110000103 від 19.11.2020 за ч.1 ст.388 КК України, зокрема, обвинувального акту щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Апеляційний суд також бере до уваги, що згідно постанови Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 28.11.2023 у справі №747/612/17, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

При цьому, показання ОСОБА_9 , викладені у протоколі допиту свідка від 26.03.2021 року не є достатнім доказом для підтвердження того, що саме керуванням ОСОБА_2 і за вказівками останнього були прийняті рішення про приховання і відчуження врожаю, яке знахо-дилось у заставі ТОВ «Агрії Україна». Адже в матеріалах справи відсутні докази, що вказували б на наявність у ОСОБА_2 організаційно-розпорядчих документів, що уповноважували б його на здійснення повноважень від імені ТОВ «Агростар Центр» на продаж соняшника, а також отримання товару чи повернення коштів ТОВ «Агростар центр».

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання ОСОБА_2 обов`язкових вказівок для боржника ТОВ «Агростар центр» і його керівника ОСОБА_1 , які призвели до неправомірного виведення активів боржника на користь інших юридичних осіб, що стало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Як зазначалося вище, постановою Господарського суду Вінницької області від 30.06.2021 року ТОВ «Агростар центр» визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бурцеву І.Ю.

Поруч з цим, цією постановою були встановлені, серед іншого, такі обставини.

16.04.2021 від ПП «Центр антикризових технологій» отримано Аналіз фінансово-господарсь-кого стану, інвестиційної та іншої діяльності, становища на ринках з метою виявлення наявності або відсутності однак неплатоспроможності, фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування неплатоспроможності та варіанти шляхів виходу з кризового стану ТОВ «Агростар центр» (надалі в тексті Аналіз).

За наслідками проведеного аналізу, поміж іншого, було встановлено наступне:

Починаючи з 31.12.2019 не відбулось різкого зменшення розміру показника чистих активів ТОВ «Агростар центр» на фоні стійкої критичної неплатоспроможності. В результаті проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності боржника ТОВ «Агростар центр» за період з 31.12.2019 до 31.12.2020 не встановлено наявність ознак дій щодо доведення Підприємства до банкрутства.

В діяльності ТОВ «Агростар центр» не вбачаються ознаки фіктивного банкрутства. В результаті проведеного аналізу встановлено, що на початок останнього звітного періоду, який передував прийняттю кредитором рішення про звернення до Господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, у боржника були присутні всі ознаки його критичної неплатоспроможності.

Центр не має яких-небудь підтверджуючих даних відносно надання боржником недост.-вірних відомостей контрагентам про своє майно в бухгалтерському балансі або в інших документах, які свідчать про його фінансовий або майновий стан, який фактично характеризується ознаками понадкритичної неплатоспроможності.

Прогнозні показники щодо імовірності банкрутства ТОВ «Агростар центр» свідчать про такий стан підприємства, коли розрахунки з кредиторами можливі тільки при застосуванні до боржника ліквідаційної процедури.

Виходячи з вищевикладеного, поточна, критична та понадкритична неплатоспроможність ТОВ «Агростар центр» зумовлена в значній мірі об`єктивними (екзогенними), а не суб`єктивними факторами, такими, зокрема, як спад кон`юнктури в економіці в цілому, зменшення купівельної здатності населення та суб`єктів господарювання внаслідок знецінення обігових коштів, а також їх дефіциту, відмови контрагентів від пролонгації договорів про співпрацю, нестабільності фінансового і валютного ринків і т.п.

Таким чином, твердження Скаржника про ненадання судом першої інстанції оцінки дослід-ницької частини Аналізу відхиляються апеляційним судом, адже, місцевий суд правомірно взяв до уваги саме зазначені в Аналізі висновки, натомість Скаржник покликається на описову частину Аналізу, яка не є висновком та не може стверджувати певну обставину, яка б свідчила про фіктивність банкрутства ТОВ «Агростар центр».

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи Скаржника, що ведення Боржником бухгалтерського обліку відбувалося з порушенням норм ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також, що ненадання документів і печаток розпоряднику майна по справі є однією з головних ознак підстави покладання субсидіарної відповідальності.

Згідно з частинами 12, 13 ст.44 КУзПБ повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства.

У разі виявлення зазначених обставин за клопотанням кредиторів або інших учасників справи ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов`язків тимчасово покладається на роз-порядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

З дня постановлення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника керівник, повноваження якого припинені ухвалою господарського суду, зобов`язаний протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності. У разі ухилення від виконання зазначених обов`язків керівник боржника несе зобов`язання з відшкодування збитків, завданих таким ухиленням.

З аналізу вказаних приписів законодавства слідує, що у разі наявності будь-яких обставин, що свідчать про неправомірність дій керівника боржника, наслідком яких є порушення прав та законних інтересів боржника і кредиторів, господарський суд за відповідною заявою має пере-вірити дотримання керівником боржника норм чинного законодавства, в тому числі законо-давства про банкрутство. При цьому, якщо боржник не надає розпоряднику майна необхідну для здійснення його повноважень інформацію та фінансово-бухгалтерську документацію або не сприяє у проведенні інвентаризації майна, господарський суд має застосувати ч.12 ст.44 КУзПБ України з процедур банкрутства, а також може застосувати ч.2 ст.40 КУзПБ України.

Поруч з тим, в матеріалах справи відсутні докази звернення розпорядника майна до суду з заявою про ненадання документів і печаток розпоряднику майна.

Щодо тверджень Скаржника, що ФГ «Агроголд» створено 08.08.2019, саме в той час коли ОСОБА_2 організовував збір врожаю, який пебував у заставі кредитора, намагаючись його приховати від останнього, то апеляційний суд відхиляє їх, адже договірні відносини між ФГ «Агроголд» та ТОВ «Агростар центр», враховуючи вид господарської діяльності обох під-приємств, не є доказом, що ФГ «Агроголд» було створено саме з метою доведення ТОВ «Агростар центр» до банкрутства.

При цьому, апеляційний суд враховує ч.1 ст.61 КУзПБ, відповідно до якої, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Як встановлено апеляційним судом, матеріали справи не містять, а Скаржником не надано суду доказів подання ліквідатором боржника до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів), укладених між ТОВ «Агростар центр» та ФГ «Агроголд», про які стверджує Заявник у заяві.

Крім того, варто зазначити, що у межах справи №902/1068/20 розглядалася справа №902/ 1068/20(902/798/23) за позовом ТОВ «Агростар центр» в особі ліквідатора арбітражного керую-чого ОСОБА_10 до ФГ «Агроголд» про стягнення 344 400,00 грн, за наслідками розгляду якої, рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.10.2023 в задоволенні позову було відмовлено. Зазначене судове рішення від 16.10.2023 в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося і набрало законної сили 09.11.2023.

Також, з поданої заяви ТОВ «Агрії Україна» вбачається, що розмір субсидіарної відпові-дальності, які останній просив покласти на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ФГ «Агроголд» визначений ним в розмірі 5 356 654,60 грн.

Поруч з тим, ухвалою суду першої інстанції від 24.05.2021 встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (розпоряд-ником майна) Бурцевою І.Ю. до реєстру вимог кредиторів ТОТ «Агростар центр»: ТОВ «Агрії Україна»: 5 339 144,60 грн четверта черга задоволення вимог кредиторів; 21 970,00 грн судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство перша черга задово-лення вимог кредиторів; 4 540,00 грн витрат на сплату судового збору перша черга задоволення вимог кредиторів.

Водночас, як визначено ч.2 ст.61 КУзПБ, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть суб-сидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Поруч з тим, заявлена Заявником вимога до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ФГ «Агроголд» в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства в розмірі 5 356 654,60 грн є сумою кредиторських вимог та сумою судового збору.

Інші доводи апеляційної скарги не є такими, що можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи зазначене ухвала господарського суду у даній справі постановлене при повному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи Скаржника не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та спростовуються викладеними вище висновками суду, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19). Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржників, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарсь-кого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 22.05.2024 у справі №902/1068/20 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №902/1068/20 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.