Рішення

від 30.09.2024 по справі 904/3507/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3507/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібро-Трейд" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 20/01/24-Н від 20.01.2024 у загальному розмірі 323 205 грн. 10 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лібро-Трейд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 20/01/24-Н від 20.01.2024 у загальному розмірі 323 205 грн. 10 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 281 107 грн. 50 коп. - основний борг;

- 20 472 грн. 78 коп. - пеня;

- 14 055 грн. 38 коп. - штраф;

- 7 569 грн. 44 коп. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 20/01/24-Н від 20.01.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивач в період з 08.03.2024 по 27.05.2024 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 281 107 грн. 50 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.5. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.03.2024 по 31.07.2024 в сумі 20 472 грн. 78 коп. На підставі пункту 6.6. договору за прострочення понад 15 календарних днів позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 5% від простроченої суми в сумі 14 055 грн. 38 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня по червень 2034 року у сумі 7 569 грн. 44 коп.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Крім того, позовна заява містить клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову (вх. суду № 37435/24 від 07.08.2024), в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт", на всіх рахунках банківських установ на загальну суму в розмірі 323 205 грн. 10 коп.

Судом було встановлено що позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2024 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 09.08.2024 заяву про забезпечення позову було повернуто заявнику.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 38323/24 від 14.08.2024).

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. суду №38362/24 від 14.08.2024), в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт", на всіх рахунках банківських установ на загальну суму в розмірі 323 205 грн. 10 коп. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на таке:

- з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 389706528 вбачається, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт", не зареєстровано жодне нерухоме майно, що підтверджується доданою до заяви інформаційною довідкою. Відповідач систематично ухиляється від виконання договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області справами щодо стягнення з відповідача його контрагентами грошових коштів, що підтверджується доданою до заяви роздруківкою з офіційного сайту Судова влада України розділ;

- за адресою місцезнаходження відповідача - місто Дніпро, вулиця Данила Галицького, будинок 2А зареєстровано більше 5 інших юридичних осіб, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказане підтверджує той факт, що відповідач не має жодного майна, на яке в майбутньому може бути звернено стягнення. Крім того, зазначене підтверджує враження про спробу уникнення від відповідальності за неповернення заборгованості за вказаним договором та утруднення для вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Лібро-Трейд" належних юридичних дій для відновлення порушеного права;

- забезпечення позову надасть реальну можливість поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у випадку задоволення його позову, адже метою такого позову є стягнення грошових коштів у сумі 323 205 грн. 10 коп. Адже невжиття відповідних заходів забезпечення позову у цій справі з великою ймовірністю ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення у даній справі щодо стягнення коштів на користь позивача у разі задоволення позову.

Ухвалою суду від 15.08.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 15.08.2024 відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 40961/24 від 30.08.2024), в якому він повідомляє про визнання позовних вимог, вказуючи про те, що в обґрунтування основної заборгованості позивачем вказано передачу товарів за договором поставки № 20/01/24-Н від 20.01.2024 (далі - договір) на загальну суму 281 107 грн. 50 коп. Дані товари були отримані відповідачем та ним не заперечується сам факт отримання, керуючись пунктом 3 частини 3 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомляє про визнання позовних вимог: основної суми заборгованості - 281 107 грн. 50 коп.; інфляційних втрат - 7 569 грн. 44 коп.; штрафу - 14 055 грн. 38 коп.; пені - 20 472 грн. 78 коп.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (вх. суду № 40966/24 від 30.08.2024), в якому він просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 2 850 грн. 00 коп.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій (пені) (вх. суду № 40964/24 від 30.08.2024), в якому він просить суд зменшити розмір неустойки (пені) до 2 000 грн. 00 коп. з урахуванням наданих доказів та викладених обставин, посилаючись на таке:

- ТОВ "Олімпіус Консалт" вважає, що нарахування позивачем штрафних санкцій (пені) у сумі 20 472 грн. 78 коп. є непомірно великими для відповідача, враховуюче складене фінансове становище та події, які наразі відбуваються в Україні. Відповідач фактично здійснює єдиний вид господарської діяльності - виробництво готової їжі. Замовниками є комунальні заклади освіти та установи охорони здоров`я м. Дніпро, які фінансуються з місцевого або державного бюджету. Оплата за вказаними закупівлями здійснюється із значним затримками та негативно відображається на фінансовому стані підприємства. В результаті чого заборгованість Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради перед відповідачем становить 1 777 229 грн. 00 коп., що підтверджується відповідним Актом звірки;

- наразі відповідач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовними заявами щодо стягнення зазначеної суми заборгованості, провадження у справі №904/1608/24, 904/1984/24 та 904/1828/24 відкрито та призначено до судового розгляду. Стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 20 472 грн. 78 коп. призведе до ще більшого погіршення фінансового стану товариства.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (заперечення на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій (пені) (вх. суду № 41140/24 від 02.09.2024), в якій він просить суд клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій (пені) залишити без задоволення, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- умови договору поставки № 20/01/24-Н від 20.01.2024 свідчать про наявність у позивача як контрагента по договору законних очікувань щодо нарахування та стягнення з відповідача неустойки та штрафу, у разі порушення ним строків оплати поставленої продукції саме у розмірі, погодженому сторонами у цьому договорі. Позивач зазначає, що поведінка відповідача не була добросовісною та розумною і негативні наслідки такої поведінки відповідач не вправі перекладати на позивача. Тобто позивач не зобов`язаний за власний рахунок виправляти негативні для нього наслідки, що виникли за результатами недобросовісної поведінки відповідача. Усі викладені обставини свідчать про відсутність підстав для зменшення розміру пені. У даному випадку відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій (пені), оскільки заявлення таких вимог направлено на уникнення відповідачем відповідальності у вигляді пені та штрафу, ступінь виконання зобов`язання відповідача є вкрай малою. Після отримання відповідачем досудової вимоги останній збільшував розмір заборгованості перед позивачем, чим свідомо сприяв зверненню позивача з даним позовом. Досудова вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді. Причиною неналежного виконання зобов`язання відповідачем були безпосередньо дії останнього, і причиною збільшення розміру пені та штрафу стали саме його дії. Розмір пені та штрафу є таким, що відповідає звичаям ділового обороту, а поведінка відповідача унеможливлює зменшення розміру пені. Розмір нарахованої пені та штрафу не перевищує розмір основної заборгованості. Посилання відповідача на те, що його контрагенти є комунальні заклади освіти та установи охорони здоров`я м. Дніпро, які фінансуються з місцевого або державного бюджету та які неналежним чином виконують свої зобов`язання за укладеними договорами, є безпідставним, оскільки закон не пов`язує зменшення розміру пені та штрафу з суспільною значимістю боржника. Крім того, відповідач не надав доказів свого скрутного становища. Неоплата відповідачем у добровільному порядку заборгованості за отриманий товар і стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі;

- в задоволені клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій (пені) слід відмовити, оскільки відповідачем в обґрунтування свого клопотання не надано доказів поважності причин неналежного виконання ним зобов`язання щодо своєчасної оплати за поставлений товар, винятковості даного випадку, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а також відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували перебування відповідача у більш скрутному фінансовому становищі, ніж позивач;

- в силу приписів чинного законодавства України, позивач не зобов`язаний доводити розмір та наявність збитків, завданих порушенням відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (41139/24 від 02.09.2024), в яких від просить суд клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката залишити без задоволення.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. суду № 41138/24 від 02.09.2024), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію № 4579 від 23.08.2024 про оплату правничої допомоги.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. суду № 43235/24 від 13.09.2024), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи фіскальний чек АТ "Укрпошта" від 25.07.2024 за № 4900003269804.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Судом враховано, що матеріали справи містять всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України та, відповідно, всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 16.09.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 14.10.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати та наявність підстав для застосування наслідків такого прострочення у вигляді стягнення пені, штрафу та інфляційних втрат у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 20.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лібро-Трейд" (далі - постачальник, позивач) укладено договір поставки № 20/01/24-Н (далі - договір, а.с. 17-20), відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, зазначених в договорі, постачальник на підставі письмово затверджених сторонами додатків (специфікацій) та/або супровідних бухгалтерських документів, що є невід`ємною частиною договору, зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товари, що визначені у додатках (специфікаціях) та/або супровідних бухгалтерських документах (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну, узгоджену сторонами у відповідному додатку (специфікації) та /або супровідних бухгалтерських документах.

У пункті 9.1. договору сторони погодили, що договір вступає в силу від дня підписання сторонами і діє до 31.12.2024, а в частині прийнятих на себе стороною, але не виконаних, зобов`язань - до повного їх виконання.

Вказаний договір підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох підприємств.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1.2. договору найменування, асортимент, кількість, ціна товару визначаються сторонами в додатках (специфікаціях) та/або в супровідних бухгалтерських документах, які з моменту їхнього підписання сторонами є невід`ємною частиною договору.

У розділі 2 договору сторонами були визначені умови щодо суми договору та ціни, зокрема:

- ціна товару, що поставляється по договору, визначається у відповідному додатку (специфікації) та/або в супровідних бухгалтерських документах та містить у собі всі витрати, пов`язані з пакуванням і маркуванням товару (пункт 2.1. договору);

- ціна товару, що поставляється відповідно до договору, встановлюється в гривнях України і включає податки і збори, передбачені чинним законодавством України (пункт 2.2. договору);

- загальна сума договору складається з суми вартості партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії договору (пункт 2.5. договору).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до пункту 4.7. договору факт поставки товару покупцю підтверджується видатковою накладною та/або транспортною накладною, підписаною сторонами, із зазначенням виду, кількості та вартості товару.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем у період з 08.03.2024 по 27.05.2024 був поставлений відповідачу товар на загальну суму 393 876 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- видатковою накладною № 42 від 08.03.2024 на суму 32 046 грн. 00 коп. (а.с. 22);

- видатковою накладною № 44 від 18.03.2024 на суму 35 878 грн. 50 коп. (а.с. 22 на звороті);

- видатковою накладною № 49 від 25.03.2024 на суму 41 916 грн. 00 коп. (а.с. 24);

- видатковою накладною № 54 від 04.04.2024 на суму 31 437 грн. 00 коп. (а.с. 24 на звороті);

- видатковою накладною № 57 від 11.04.2024 на суму 31 689 грн. 00 коп. (а.с. 25);

- видатковою накладною № 65 від 19.04.2024 на суму 73 195 грн. 50 коп. (а.с. 26);

- видатковою накладною № 75 від 01.05.2024 на суму 48 720 грн. 00 коп. (а.с. 27 на звороті);

- видатковою накладною № 77 від 07.05.2024 на суму 47 848 грн. 50 коп. (а.с. 28);

- видатковою накладною № 82 від 16.05.2024 на суму 21 189 грн. 00 коп. (а.с. 29 на звороті);

- видатковою накладною № 86 від 27.05.2024 на суму 29 956 грн. 50 коп. (а.с. 31).

Товар, зазначений у вказаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до їх оформлення. Видаткові накладні підписані позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень та скріплені печатками обох підприємств, отже підписанням видаткових накладних сторони підтвердили, що сторони зауважень та претензій стосовно виконання умов договору одна до одної не мають.

Суд також зауважує, що товар, визначений умовами договору, у повній мірі відповідає товару, що був поставлений згідно з вказаними видатковими накладними, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку покупця щодо здійснення розрахунків за поставлений товар.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання від позивача товару в період з 08.03.2024 по 27.05.2024 за видатковими накладними, наведеними вище, відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

З матеріалів справи також вбачається, що частково, а саме на суму 29 662 грн. 50 коп., поставлений позивачем у спірний період товар був повернутий відповідачем 30.05.2024 та 04.06.2024, на підтвердження чого сторонами були складені та підписані відповідні накладні, а саме:

- повернення постачальнику № 32 від 30.05.2024 на суму 16 747 грн. 50 коп. (а.с. 31 на звороті);

- повернення постачальнику № 35 від 04.06.2024 на суму 12 915 грн. 00 коп. (а.с. 32).

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Так, у розділі 2 договору сторонами були визначені умови щодо порядку оплати, зокрема:

- оплата товару, передбачена договором, здійснюється шляхом прямого безготівкового переказу коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі (пункт 2.4. договору);

- якщо інші умови не вказані в специфікації та/або в бухгалтерських супровідних документах оплата товару за договором здійснюється протягом 21-го банківського дня, наступних за днем отримання товару (пункт 2.6. договору).

Позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договором поставки № 20/01/24-Н від 20.01.2024 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивач в період з 08.03.2024 по 27.05.2024 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 281 107 грн. 50 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.5. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.03.2024 по 31.07.2024 в сумі 20 472 грн. 78 коп. На підставі пункту 6.6. договору за прострочення понад 15 календарних днів позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 5% від простроченої суми в сумі 14 055 грн. 38 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня по червень 2034 року у сумі 7 569 грн. 44 коп. Вказане і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було вказано вище, у пункті 2.6. договору сторони погодили, що оплата товару за договором здійснюється протягом 21-го банківського дня, наступних за днем отримання товару.

Враховуючи визначені у пункті 2.6. договору порядок та строк оплати, строк оплати поставленого в період з 08.03.2024 по 27.05.2024 товару на загальну суму 393 876 грн. 00 коп. є таким, що настав.

У той же час, як зазначає позивач, та що не заперечується відповідачем, поставлений у період з 08.03.2024 по 27.05.2024 товар на залишкову суму 281 107 грн. 50 коп. відповідачем не оплачений.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що доказів на підтвердження повної оплати поставленого позивачем у період з 08.03.2024 по 27.05.2024 товару на залишкову суму 281 107 грн. 50 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Більше того, в процесі розгляду справи судом, відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач повідомив про визнання позовних вимог, а саме: основної суми заборгованості - 281 107 грн. 50 коп.; інфляційних втрат - 7 569 грн. 44 коп.; штрафу - 14 055 грн. 38 коп.; пені - 20 472 грн. 78 коп.

З приводу вказаної заяви відповідача суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами частини 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Господарський суд встановив, що заява про визнання позову (міститься у відзиві на позовну заяву) підписана представником відповідача Ромасько Євгеном Валерійовичем, повноваження якого підтверджуються ордером від 10.05.2024 (а.с.103).

Суд відзначає, що визнання відповідачем позову за встановлених судом обставин, не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв`язку з чим приймається судом.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача частині основного боргу є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 281 107 грн. 50 коп.

При цьому з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з нормами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що в разі затримки платежів, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день затримки.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 6.5. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 26.03.2024 по 31.07.2024 в сумі 20 472 грн. 78 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені (а.с. 14-15), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с. 14-15), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 20 472 грн. 78 коп.

Крім того, пунктом 6.6. договору передбачено, що в разі прострочення платежів більш, ніж на 15 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від простроченої суми.

На підставі пункту 6.6. договору за прострочення понад 15 календарних днів позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 5% від простроченої суми в сумі 14 055 грн. 38 коп.

З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом також враховано, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 02.04.2019 у справі № 910/7398/18.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку заявленого до стягнення штрафу в сумі 14 055 грн. 38 коп. та встановлено, що він проведений у відповідності до умов договору та арифметично вірно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню в сумі 14 055 грн. 38 коп.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня по червень 2034 року у сумі 7 569 грн. 44 коп.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, судом враховано таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат (а.с. 16), проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди нарахування інфляційних втрат, розрахунок проведено з урахуванням вказаної вище методики та арифметично вірно.

Враховуючи вказане, розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем (а.с. 16), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 7 569 грн. 44 коп.

З приводу клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій суд зазначає таке.

Судом під час прийняття рішення у даній справі проаналізовано фактичні обставин справи на предмет можливості застосування до них права суду на зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідками чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Між тим, суд звертає увагу, що:

- прострочення у даній справі суд розцінює як істотне, оскільки прострочення станом на момент прийняття рішення у справі складає майже 6 місяців;

- ступінь виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару складає близько 23%;

- сторони знаходяться в рівних економічних умовах та штрафні санкції є співрозмірними порівняно з допущеним відповідачем порушенням та його наслідками (навіть загальний розмір заявлених до стягнення нарахувань - пені, штрафу та інфляційних втрат (42 097 грн. 60 коп.) становить близько 15% від суми основного боргу (281 107 грн. 50 коп.);

- відсутність будь-яких об`єктивних поважних причин невиконання відповідачем зобов`язань за договором;

- інфляційні процеси в Україні: зростання загального рівня цін і зниження купівельної спроможності гривні за період прострочення;

- особливе значення порушення зобов`язань в умовах воєнного стану, під час якого суб`єкти господарювання додатково відчувають негативний вплив, пов`язаний з військовою агресією (систематичні повітряні тревоги, аварійні та планові відключення електропостачання тощо), вплив яких перебуває поза волею учасників господарювання.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у даній справі.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті позивачем, становить 3 878 грн. 46 коп.

При цьому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд відзначає, що, у зв`язку з внесенням позивачем судового збору у більшому розмірі, частина судового збору (969 грн. 62 коп.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в порядку, передбаченому пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (після надходження відповідного клопотання за ухвалою суду).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору у розмірі 1 939 грн. 23 коп., оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем було подано заяву про визнання позову. В іншій частині витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, що встановлено судом та не заперечувалося останнім під час розгляду справи; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 939 грн. 23 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібро-Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" про стягнення заборгованості за договором поставки № 20/01/24-Н від 20.01.2024 у загальному розмірі 323 205 грн. 10 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпіус Консалт" (вулиця Данила Галицького, будинок 2-А, м. Дніпро, 49102; ідентифікаційний код 42234821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібро-Трейд" (провулок Академіка Павлова, будинок 9, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 37149132) 281 107 грн. 50 коп. - основного боргу, 20 472 грн. 78 коп. - пені, 14 055 грн. 38 коп. - штрафу, 7 569 грн. 44 коп. - інфляційних втрат та 1 939 грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібро-Трейд" (провулок Академіка Павлова, будинок 9, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 37149132) частину сплаченого судового збору у сумі 1 939 грн. 23 коп., перерахованого згідно з платіжною інструкцією № 4550 від 05.08.2024, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 30.09.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко