Ухвала

від 26.09.2024 по справі 935/3535/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №935/3535/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-сс/4805/429/24

Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар: ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12023065420000235 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою слідчого судді накладено арешт на майно у виді заборони права на відчуження, розпоряджання та користування на наступне майно:

розпорядження голови районної державної адміністрації від 14.04.2010 р. № 109,

розпорядження голови районної державної адміністрації від 14.04.2010 р. № 108,

розпорядження голови районної державної адміністрації від 14.04.2010 р. № 109,

розпорядження голови районної державної адміністрації від 14.04.2010 р. № 108,

наказ Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 01.10.2018 6-3942/14-18-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки,

наказ Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 01.10.2018 6-3942/14-18-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки,

наказ Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 01.10.2018 6-3942/14-18-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки,

наказ Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 01.10.2018 6-3942/14-18-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки,

наказ Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 01.10.2018 6-3942/14-18-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки,

наказ Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 01.10.2018 6-3942/14-18-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки,

системний блок персонального комп`ютеру марки «Леново»,

два флеш накопичувачі, власником яких є ОСОБА_7 .

Слідчий суддя вважав, що дізнавачем у поданому клопотанні та доданих матеріалів поза розумним сумнівом доведено, що вилучені документи можуть бути предметом кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.358 КК України, а системний блок персонального комп`ютеру марки «Леново» може бути знаряддям вчинення злочину.

Крім того така електронно-обчислювальна техніка та вилучені два флеш накопичувачі, могли використовуватися для створення чи збереження вилучених документів, що можуть містити ознаки підробки, а також можуть містити відомості про обставини, що мають важливе значення в даному кримінальному провадженні та на даний час не встановлені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про накладення арешту на зазначене майно.

Вказує, що не був повідомлений про розгляд клопотання про арешт майна судом першої інстанції.

Зазначає, що клопотання подано до слідчого судді з порушення строків визначених КПК України, та його розглянуто у строк більше місяця з моменту вилучення майна, а дізнавачем не доведена необхідність накладення арешту на майно.

Звертає увагу на тому, що арешт накладено на накази та розпорядження, що не являються матеріальними об`єктами та не підлягають арешту.

ОСОБА_7 в судове засідання апеляційного суду, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду провадження не з`явився, клопотань щодо відкладення розгляду провадження до апеляційного суду не надсилав.

Прокурор не заперечив щодо розгляду провадження у відсутність ОСОБА_7 .

Відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд вказаного провадження у відсутність ОСОБА_7 , який належним чином повідомлений.

Заслухавши доповідь судді, заперечення прокурора на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Як вважає апеляційний суд, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, надав достатні і належні докази тих обставин, на які пославсь у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст.94 КПК України, належним чином оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Згідно ч.2 ст.167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: 1) правова підстава для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

З матеріалів провадження убачається, що ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.

Як зазначено в клопотанні про накладення арешту на майно, що 13.10.2023 року до сектору дізнання ВП № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області надійшли матеріали по факту того, що ОСОБА_7 використовує підроблені документи, а саме розпорядження голови Брусилівської районної державної адміністрації № 108 та № 109, наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-3942/14- 18-СГ.

Відомості про дане кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст.358 КК України внесені 12.10.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023065420000235.

Дізнавач вказує, що на підставі ухвали слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2024 року у період часу з 15 год. 35 хв. до 18 год. 27 хв., 16 травня 2024 року проведено обшук в будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 під час проведення якого виявлено та вилучено: розпорядження голови районної державної адміністрації від 14.04.2010 p. №109, розпорядження голови районної державної адміністрації від 14.04.2010 p. №108, розпорядження голови районної державної адміністрації від 14.04.2010 p. №109, розпорядження голови районної державної адміністрації від 14.04.2010 p. №108, наказ Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 01.10.2018 6-3942/14-18-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, наказ Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 01.10.2018 6-3942/14-18-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, наказ Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 01.10.2018 6-3942/14-18-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, наказ Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 01.10.2018 6-3942/14-18-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, наказ Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 01.10.2018 6-3942/14-18-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, наказ Держгеокадастру Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 01.10.2018 6-3942/14-18-СГ про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, які поміщено до сейф пакету № 1149733, опечатано та вилучено; системний блок персонального комп?ютеру марки «Леново», поміщено до спец пакету НПУ ГСУ INZ 4002212, два флеш накопичувачі поміщено до спец пакету НПУ ГСУ 7173172.

Постановою дізнавача СД ВП № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_8 від 16.05.2024 року, вказане вище майно визнано речовими доказами.

Відповідно до протоколу обшуку від 16.05.2024 року та матеріалів клопотання власником вилученого майна є ОСОБА_7 .

Вилучені речі є предметами та знаряддями кримінального правопорушення, їх визнано речовими доказами, а тому з метою їх збереження слідчий просив задовольнити клопотання про накладення арешту на вилучене майно.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту, та що майно, на яке накладено арешт та зазначене в клопотанні, підпадає під ознаки майна, передбаченого статтею 98 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному проваджені і ці обставини доведено доданими до клопотання доказами, а відтак існували реальні підстави для накладення арешту на майно, з метою збереження і використання як доказів у кримінальному провадженні.

Слідчим суддею під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, правильно встановлено, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слід накласти арешт, відповідає вимогам ч.2 ст.170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна.

Крім того, слідчим суддею ретельно перевірено майно, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, та зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на майно вилучене в ході проведення обшуку, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати щодо наявності існування ризиків, передбачених ч.11 ст.170 КПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо істотних порушень слідчим вимог ч.5 ст.171 КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, а зазначені в апеляційній скарзі обставини є необґрунтованими.

Так, відповідно до ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Як убачається з матеріалів провадження на підставі ухвали слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2024 року у період часу з 15 год. 35 хв. до 18 год. 27 хв., 16 травня 2024 року проведено обшук в будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 під час якого було виявлено та вилучено майно зазначене в клопотанні слідчого.

Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно слідчим подано до суду першої інстанції 17.05.2024 року через електронний суд, що підтверджується відповідною інформацією наявною в матеріалах провадження.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що клопотання слідчого подано у строки передбачені ч.5 ст.171 КПК України. Зміст клопотання у повній мірі відповідає вимогам ч.2 ст.171 КПК України та слідчим подано достатню кількість доказів в обґрунтування даного клопотання.

Доводи апелянта про не повідомлення його судом першої інстанції про розгляд клопотання слідчого про арешт майна, та його розгляд у строк більше місяця з моменту вилучення майна, колегія суддів визнає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження суд першої інстанції належним чином повідомляв ОСОБА_7 про дату та час судових засідань, що підтверджується довідками про доставку СМС на номер мобільного зв`язку ОСОБА_7 , однак через неявку сторін розгляд зазначеного клопотання неодноразово відкладався з подальшим належним чином повідомленням сторін.

Доводи апеляційної скарги щодо істотних порушень слідчим суддею норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, а зазначені в апеляційній скарзі обставини є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, як вважає апеляційний суд, висновки слідчого судді про арешт майна, викладені в оскаржуваному рішенні, цілком доведені матеріалами кримінального провадження та долученими до клопотання про накладення арешту документами на підтвердження того, що обмеження прав власника співвідносяться із обставинами кримінального провадження, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для їх арешту.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна. Слідчий суддя дотримався вимог п.п.5, 6 ч.2 ст.173 КПК України, та врахував розумність, співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що арешт майна - це тимчасовий захід, а тому власник майна не позбавлений права звернутися з клопотанням про зняття арешту в разі не проведення слідчих дій з вказаним майном протягом тривалого часу або встановленням обставин, які впливають на необхідність подальшого такого арешту, або у разі, коли підстави для арешту відпали.

Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що для проведення повного та неупередженого розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження, накладення арешту на майно із заборонами є необхідним, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є предметом, знаряддям та доказом вчинення кримінального правопорушення та підлягає збереженню.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими, підстав для обґрунтованого сумніву в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 червня 2024 року, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12023065420000235 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України- без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді :