Рішення

від 26.09.2024 по справі 461/2809/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/2809/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова, у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.,

при секретарі судового засідання Курилюк А.І.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 12 вересня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил було задоволено частково. Вирішено змінити захід стягнення, який накладений на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, постановою в.о. заступника начальника Львівської митниці ОСОБА_2 від 26.03.2024 року із штрафу в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що становить 89964,49 грн., на штраф в розмірі 30 відсотків вартості товарів, що становить 53783 грн. 31 коп. В решті позовних вимог було відмовлено.

В позовній заяві представником позивача заявлено про свій намір протягом п`яти днів подати докази остаточно понесених витрат на правничу допомогу.

17 вересня 2024 року до суду надійшла заява представника позивача про стягнення з Львівської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 11790 грн. витрат, понесених на професійну правову допомогу та 14880,55 грн. витрат на проведення експертизи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про слухання заяви про ухвалення додаткового рішення без його участі. Заяву просив задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, представником позивача до закінчення судових дебатів не було зроблено заяву про стягнення витрат на проведення судової експертизи, а тому в цій частині заяву ОСОБА_3 слід залишити без розгляду. Крім того, зазначив, що сума, яку представник позивача просить відшкодувати як витрати позивача на професійну правничу допомогу не співмірна із ціною позову,із даною категорією спору та із виконаною адвокатом роботою. Вказав, що у позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у даній справі. Тобто наведена адвокатом позивача у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин фактично є витягами норм законодавства на яке посилається позивач у позовній заяві та може бути використана й у інших справах практично без внесення змін до відповідних процесуальних документів. Додатково зазначив, що відповідно до наданих представником позивача квитанцій, оплата наданих адвокатом правових послуг була здійснена третьою особою, а не позивачем.

Згідно зі ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 3 вказаної статті якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. В такому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Бориславським А.Л. укладено договір про надання правничої допомоги від 19 лютого 2024 року №05/24.

Відповідно до п. 4.1 договору за надану правничу допомогу клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар, розмір якого та порядок сплати визначається сторонами окремо та фіксується у додатковій угоді. По завершенню судової справи складається акт виконаних робіт та наданих послуг.

19 лютого 2024 року між ОСОБА_1 адвокатом Бориславським А.Л. укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги №05/24, відповідно до умов якої, сторони домовились, що клієнт сплатить на рахунок адвоката гонорар за правничу допомогу адвоката за представництво у Львівській митниці, в судах та іншу правничу допомогу, пов`язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, підготовка позовної заяви, відзиву на позовну заяву тощо в сумі 1000 грн. за 1 годину роботи адвоката. Загальна вартість послуг становить 15000 (п`ятнадцять) тисяч грн.

Відповідно до переліку виконаних робіт та наданих послуг, який міститься у заяві про ухвалення додаткового рішення, адвокатом надано наступні послуги:

-подання та отримання перекладів на українську мову 21.02.2024. Вартість 2000 грн.;

-підготовка та подання клопотання у Львівську митницю 06.03.2024;

-подання заяви та отримання копії висновку з Львівської митниці 26.03.2024;

-підготовка та подання адвокатського запиту до Львівської митниці від 04.04.2024l;

-підготовка та подання позовної заяви до Галицького районного суду м. Львова 03.04.2024;

-підготовка та подання клопотання про призначення товарознавчої експертизи;

-участь у судовому засіданні у Галицькому районному суді м. Львова 23.04.2024.

Із наданих представником позивача квитанцій від 19.02.2024 року вбачається, що ОСОБА_4 було сплачено 15000 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_3 на виконання вимог п. 3.1. договору про надання правничої допомоги № 05/24 від 19.02.2024 року. При цьому, платником зазначено ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статей 27, 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17; додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 914/359/18.

Як було зазначено вище, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, згідно з ч. 5 цієї ж статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), саме на суд покладено обов`язок з`ясувати реальність (або неминучість) понесених витрат та встановити причинно-наслідковий зв`язок заявлених до відшкодування витрат із необхідністю і реальністю їх здійснення в межах конкретної справи.

У пунктах 29, 30 постанови Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що представником позивача доведений належними та допустимими доказами факт понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу.

В той же час, суд не погоджується із заявленим до стягнення представником позивача розміром таких витрат з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Враховуючи категорію справи (оскарження постанови про притягнення особи до відповідальності за порушення митних правил), її складність, незначну кількість судових засідань, незначні обсяги матеріалів справи, суд вважає, що повна компенсація сплаченого позивачем розміру витрат на правничу допомогу в сумі 15000 гривень за рахунок Львівської митниці не була б пропорційною, співмірною та логічною.

Суд переконаний, що стягнення з відповідача компенсації за правничу допомогу в такому розмірі не відповідало б принципу справедливості, а тому суд вважає необхідним зменшити компенсацію до суми в розмірі 7000 гривень, що у більшій мірі відповідає обсягу наданої допомоги, її реальній складності а також принципу пропорційності задоволеним позовним вимогам.

Щодо стягнення витрат на проведення судової товарознавчої експертизи.

Судом встановлено, що відповідно до рахунку № 24-2014-Е від 23.05.2024 року, наданого Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України вартість проведення товарознавчої експертизи № 24-2014-Е становить 18932 грн.

Відповідно до копії квитанції № 0.0.3710823352.1 позивачем ОСОБА_1 було сплачено на рахунок ЛНДІСЕ 18932,00 грн. в якості оплати за проведення експертизи.

При цьому, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи 461/2809/24 за адміністративнимпозовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил вбачається, що ні у позовній заяві, ні у жодних інших заявах, поданих до моменту постановлення судом рішення, позивачем чи його представником не зазначено про понесення витрат на проведення судової експертизи і про намір подати до суду заяву про стягнення цих витрат з відповідача.

Таким чином, суд приходить до переконання, що заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №461/2809/24 в частині стягнення витрат на проведення експертизи слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 242-244, 252 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача адвоката Бориславського Андрія Любомировича про ухвалення додаткового рішення у справі №461/2809/24 в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу задовольнити частково.

Ухвалити у справіза адміністративнимпозовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,- додаткове судове рішення щодо вирішення питання про судові витрати.

Стягнутиз Львівської митниці на користь на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноваженьсудові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Заяву представника позивача адвоката Бориславського Андрія Любомировича про ухвалення додаткового рішення у справі №461/2809/24 в частині стягнення витрат на проведення експертизи,- залишити без розгляду.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 30 вересня 2024 року.

Додаткове судове рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Львівська митниця Державної митної служби України (адреса: 79008, м.Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ:33462197)

Головуючий суддя Л.Д. Мироненко