Ухвала

від 24.09.2024 по справі 705/122/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

24 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 705/122/21

провадження № 61-12294ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2024 року у складі судді: Піньковського Р. В., та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л., у справі за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Дмитрушківської сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа - Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У 2021 році Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернувся до суду з позовом до Дмитрушківської сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа - Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що Черкаською обласною прокуратурою установлені порушення вимог діючого законодавства при розпорядженні Собківською сільською радою землями державної власності лісогосподарського призначення.

Рішенням Собківської сільської ради від 22 грудня 2017 року № 20-15/VІІ «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га, розташованої в АДРЕСА_1 .

У подальшому, на підставі рішення Собківської сільської ради від 05 квітня 2018 року № 23-5/VІІ «Про передачу у власність земельної ділянки площею 0,25 га ОСОБА_1 в межах АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_1 0,25 га земель лісогосподарського призначення.

На підставі цього рішення органу місцевого самоврядування та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського району Черкаської області Косолапа В. І. від 14 березня 2019 року № 45947101, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11 березня 2019 року внесено запис за № 30684429 про реєстрацію за ОСОБА_1 права приватної власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 7124387500:02:000:1446.

Встановивши наявність вищевказаного рішення Собківської сільської ради, згідно якого вчинено реєстрацію речового права, Черкаською обласною прокуратурою листом від 10 лютого 2020 року № 05/1-109 вих. 20 перед Кабінетом Міністрів України, як розпорядником земель лісогосподарського призначення та спеціально уповноваженим державним органом з контролю за дотриманням земельного законодавства Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру, ініційовано питання надання оцінки щодо відповідності вимогам законодавства факту вибуття земель лісогосподарського призначення в приватну власність. Останнім вирішення вказаного питання листом від 18 лютого 2020 року № 5063/0/2/2/20 доручено Головному управлінню Держгеокадастру у Черкаській області.

На підставі наказу від 24 лютого 2020 року № 131-ДК «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області проведено перевірку та встановлено, що Державне підприємство «Уманське лісове господарство» на виконання рішення Черкаської обласної ради від 19 грудня 2000 року № 18-2 «Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» замовив проект відведення земельних ділянок лісового фонду реформованих сільськогосподарських підприємств по Уманському, Маньківському, Жашківському, Христинівському та Тальнівському районах.

У 2002 році виготовлено проект відведення земельних ділянок лісового фонду загальною площею 3915,5 га ДП «Уманський лісгосп» в постійне користування для ведення лісового господарства за рахунок земель лісового фонду місцевих рад Уманського району Черкаської області.

Собківська сільська рада листом від 09 листопада 2001 року № 96 погодила проект відведення земельних ділянок на передачу ДП «Уманський лісгосп» в постійне користування семи земельних ділянок загальною площею 160 га.

Уманським районним відділом земельних ресурсів листом від 24 липня 2001 року № 586 погоджено проект відведення земельних ділянок на передачу ДП «Уманський лісгосп» в постійне користування 201 земельної ділянки загальною площею 3915,5 га. Разом з тим, державний акт на право постійного користування вказаними земельними ділянками ДП «Уманський лісгосп» не виготовлявся.

Згідно з чинним законодавством документами, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства Собківського лісництва ДП «Уманський лісгосп», розробленого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням у 2014 році спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124387500:02:000:1446 відноситься до 66 кварталу Собківського лісництва виділу 1 площею 0,8 га, характеристика ділянки «рілля високої якості, наділ лісової охорони».

Віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується також інформацією, наданою ДП «Уманський лісгосп» та Черкаським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

Рішенням Собківської сільської ради від 08 вересня 2016 року № 10-4/VІІ «Про затвердження коригування генерального плану с. Собківка Уманського району Черкаської області» затверджена містобудівна документація «Коригування генерального плану с. Собківка Уманського району Черкаської області».

Державним підприємством «Черкаський науково-дослідницький та проектний інститут землеустрою» у 2017 році на замовлення Собківської сільської ради розроблено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Собківка Собківської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Рішенням Уманської районної ради Черкаської області від 23 січня 2018 року № 27-5/VІІ «Про встановлення меж населеного пункту села Собківка Уманського району Черкаської області» затверджено проект землеустрою щодо встановлення меж населеного пункту села Собківка Собківської сільської ради Уманського району Черкаської області, згідно якого загальна площа населеного пункту становитиме 306,9335 га, включивши в межі населеного пункту земельні ділянки загальною площею 40,8335 га, за рахунок земель, що знаходяться в адміністративних межах Собківської сільської ради за межами населеного пункту.

У складі проекту знаходиться перелік земельних ділянок державної власності, що пропонуються до включення в межу населеного пункту села Собківка. Відповідно до вказаного переліку у комунальну власність переходять земельні ділянки загальною площею 23,5335 га, земельна ділянка площею 17,3 га включається в межі населеного пункту, залишається в державній власності.

Зазначена земельна ділянка площею 17,3 га, відповідно до Проекту обліковується за ДП «Уманський лісгосп». Згідно генерального плану села Собківка на земельній ділянці площею 17,3 га розташовані: адмінбудинок Собківського лісництва, 5-ти квартирний житловий будинок та 4-х квартирний житловий будинок.

Вивченням інформації, внесеної до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, на земельній ділянці з кадастровим номером 7124387500:02:000:1446 розташоване будинковолодіння, яке на праві спільної часткової приватної власності належить ОСОБА_1 . Вказане будинковолодіння перебувало на балансі ДП «Уманський лісгосп» та приватизовано у 2014 році на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Питання законності приватизації вказаного житлового будинку було предметом дослідження у кримінальному провадженні, за результатами досудового розслідування якого, 30 серпня 2016 року винесена постанова про його закриття на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю у діянні службових осіб ДП «Уманський лісгосп» ознак кримінального правопорушення.

Так, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Уманський лісгосп» могла бути включена в межі населеного пункту с. Собківка, проте не перейшла у комунальну власність Собківської сільської ради та належить до державної власності. Рішення про вилучення і передачу цієї земельної ділянки згідно статей 122, 149 ЗК України Кабінетом Міністрів України не приймалося, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства відповідно до частини третьої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо її відведення не погоджувало. Таким чином, рішення Собківської сільської ради від 05 квітня 2018 року № 23-5/VІІ «Про передачу у власність земельної ділянки в розмірі 0,25 га ОСОБА_1 в межах АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)», є незаконним, підлягає скасуванню, оскільки прийняте за відсутності волевиявлення належного власника держави в особі Кабінету Міністрів України, без згоди землекористувача ДП «Уманський лісгосп» та без погодження Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Незважаючи на очевидність порушення інтересів держави, Кабінетом Міністрів України та ДП «Уманський лісгосп» не вжито заходів для їх захисту у суді шляхом пред`явлення відповідного позову, тому прокурор вказував на наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру органами прокуратури.

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив:

визнати незаконним та скасувати рішення Собківської сільської ради від 05 квітня 2018 року № 23-5/VІІ «Про передачу у власність земельної ділянки в розмірі 0,25 га ОСОБА_1 в межах АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;

припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,25 га за кадастровим номером 7124387500:02:000:1446, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

витребувати на користь Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га за кадастровим номером 7124387500:02:000:1446, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

судові витрати по справі стягнути з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури.

Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2024 року

позов прокурора задоволено частково;

визнано незаконним та скасовано рішення Собківської сільської ради від 05 квітня 2018 року № 23-5/VІІ «Про передачу у власність земельної ділянки в розмірі 0,25 га ОСОБА_1 в межах АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;

витребувано на користь Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 7124387500:02:000:1446, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

у задоволенні іншої частини позовних вимог прокурора відмовлено;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

спірна земельна ділянка належить до категорії земель лісогосподарського призначення державної власності, перебуває у постійному користуванні ДП «Уманський лісгосп» і після її незаконного надання у власність ОСОБА_1 , своє цільове призначення не змінила. Тому рішення Собківської сільської ради від 05 квітня 2018 року № 23-5/VІІ «Про передачу у власність земельної ділянки в розмірі 0,25 га ОСОБА_1 в межах АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» є незаконним та підлягає скасуванню.

метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (пункт 89 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Томусуд дійшов висновку про обрання прокурором належного та ефективного способу захисту законних прав держави, шляхом витребування спірної земельної ділянки на користь Кабінету Міністрів України.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року:

апеляційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури залишено без задоволення;

заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2024 року у цій справі залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

рішення суду першої інстанції в частині встановлення фактичних обставин справи, визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, а також відповідності обраного позивачем способу захисту порушених прав держави, шляхом витребування спірної земельної ділянки, ніким не оскаржується, тому колегія суддів вказала, що не входить в обговорення рішення суду в цій частині;

апеляційні вимоги прокурора стосуються незгоди з рішенням суду в частині визначення суб`єкта, на користь якого належить витребувати спірну земельну ділянку, оскільки з 27 травня 2021 року у Кабінету Міністрів України відсутні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду. На підставі чого прокурор в апеляційній скарзі заявляв клопотання про заміну Кабінету Міністрів України на Черкаську обласну військову адміністрацію в порядку правонаступництва та про долучення до матеріалів справи доказів, які не були надані до суду першої інстанції. Колегією суддів в судовому засіданні відмовлено у задоволенні вказаних клопотань;

апеляційний суд зазначив, що не погоджується з доводами прокурора щодо незаконності рішення суду про витребування спірної земельної ділянки на користь Кабінету Міністрів України та необхідності його заміни на правонаступника - Черкаську обласну військову адміністрацію. Суд зазначив, що звертаючись із вказаним позовом до суду, прокурор діяв в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, враховуючи вимоги частини восьмої статті 122 ЗК України (в редакції на час звернення з позовом), відповідно до якої Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу (ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення), та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. 27 травня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року. Згідно з редакцією статті 122 ЗК України, з внесеними змінами, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративно-територіальних одиниць, передає у постійне користування земельні ділянки, примусово вилучені у державну власність відповідно до Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів», а також передає у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, передає у постійне користування земельні ділянки у випадку, передбаченому абзацом другим частини другої статті 149 цього Кодексу. Разом з тим, відповідно до положення пункту 5 частини першої статті 27 Лісового Кодексу України в діючій на даний час редакції, Кабінет Міністрів України передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності. Тобто, правові підстави звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на даний час не змінились, оскільки, як в редакції статті 122 ЗК України на час звернення прокурора з позовом, так і в статті 27 ЛК України, яка діє на даний час, повноваження Кабінету Міністрів України щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду з метою їх передачі для нелісогосподарських потреб не змінились;

за обставинами цієї справи, рішенням Собківської сільської ради від 05 квітня 2018 року №23-5/VІІ «Про передачу у власність земельної ділянки в розмірі 0,25 га ОСОБА_1 в межах АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», тобто незаконно передано у власність особі земельну ділянку лісового фонду для нелісогосподарських цілей. За наведених обставин, колегія суддів вважала, що рішення суду в частині витребування спірної земельної ділянки на користь Кабінету Міністрів України є законним та обґрунтованим, підстав для заміни Кабінету Міністрів України в порядку правонаступництва на Черкаську обласну військову адміністрацію, за обставинами даної справи та доводами апеляційної скарги, колегією суддів не встановлено. Також, колегія суддів зазначила, що витребування земельної ділянки відбувається на користь держави. Натомість, скаржником не доведено, що виконання рішення про витребування спірної земельної ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України буде неможливим;

прокурором не підтверджено законних підстав для представництва інтересів держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, оскільки прокурором не надано доказів того, що Черкаська обласна військова адміністрація не може самостійно захищати інтереси держави або неналежним чином це здійснює. Лист заступника керівника Черкаської обласної прокуратури від 20 грудня 2021 року № 15/2-1506вих21 на адресу Черкаської обласної державної адміністрації не є достатнім доказом на підтвердження підстав для представництва її інтересів прокурором, оскільки матеріали справи не містять, як доказів отримання даного листа Черкаською ОДА, так і відповіді на даний лист із висловленням позиції Черкаської ОДА щодо захисту порушених інтересів держави. Прокурором не підтверджено повноважень для представництва ним інтересів держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації, а тому передчасними є вимоги скаржника про витребування спірної земельної ділянки на користь Черкаської обласної військової адміністрації.

Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури 04 вересня 2024 року через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року, у якій просить у порядку правонаступництва замінити Кабінет Міністрів України на Черкаську обласну військову адміністрацію, змінити рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині витребування на користь Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння земельної ділянки шляхом її витребування на користь Черкаської обласної військової адміністрації.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заступник керівника Черкаської обласної прокуратури у касаційній скарзі зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 26 січня 2022 року у справі № 369/11060/17; від 21 січня 2023 року у справі № 488/2807/17; від 07 лютого 2024 року у справі № 707/3047/22; від 11 квітня 2024 року № 707/2451/22; від 20 лютого 2019 року у справі № 826/16659/15; від 13 березня 2019 року у справі № 524/4478/17; від 11 квітня 2019 року у справі № 925/395/18; від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16; від 10 вересня 2020 року у справі № 420/5772/18; від 30 грудня 2020 року у справі № 805/4361/17; від 29 квітня 2021 у справі № 160/6782/19; від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18; від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11; від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18; від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

судові рішення в оскарженій частині прийняті з порушенням норм процесуального права (статті 2, 89, 55, 56, 263, 264 ЦПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 122, 149 ЗК України, стаття 23 Закону України «Про прокуратуру»), без урахування висновків Верховного Суду щодо належного розпорядника земельних лісових ділянок для ведення лісового господарства - обласних державних адміністрацій, а тому відповідно до статті 412 ЦПК України підлягають зміні у частині витребування земельної ділянки на користь Кабінету Міністрів України, з ухваленням рішення у цій частині про витребування спірної земельної ділянки на користь Черкаської обласної військової адміністрації. Оскільки Верховний Суд у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 369/11060/17, від 21 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 07 лютого 2024 року у справі № 707/3047/22, від 11 квітня 2024 року № 707/2451/22 визначив належним розпорядником земель лісового фонду, з огляду на статті 122, 149 ЗК України, обласні державні адміністрації;

законом № 1423-ІХ виключено з ЗК України його частини шість та дев`ять статті 149, якою керувався прокурор при зверненні до суду з позовом та визначенні позивачем Кабінету Міністрів України. З 27 травня 2021 року Кабінет Міністрів України втратив повноваження щодо розпорядження землями лісового фонду і землі лісового фонду належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій. Компетенції Кабінету Міністрів України щодо розпорядження землями лісового фонду, які були передбачені статтями 122, 149 ЗК України (у редакції на час пред`явлення позову), частково перейшли, відповідно до Закону № 1423-ІХ, до Черкаської обласної військової адміністрації та яка на цей час є правомірним розпорядником таких земель, у такому випадку відбулося публічне правонаступництво;

спірна земельна ділянка з огляду на вказані норми права, матеріали лісовпорядкування, інформацій Філії «Уманське лісове господарство» ДП «Ліси України» є земельною лісовою ділянкою для ведення лісового господарства, повноваженнями щодо розпорядження якою наділені обласні державні адміністрації згідно зі статтею 31 ЛК України, статтями 122, 149 ЗК України;

правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади передбачає передання компетенції, визначеної Конституцією України та законами України, від одного органу та набуття її іншим. Той факт, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала держава в особі іншого державного органу, а саме Черкаської обласної військової адміністрації, вказане не є обов`язком для прокурора повторно встановлювати підстави для представництва інтересів держави, оскільки такі вже були встановлені на час звернення ним до суду з позовом в інтересах держави, яку на час його пред`явлення, у спірних правовідносинах, представляв інший орган, саме Кабінет Міністрів України.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частини перша та друга статті 4 ЦПК України).

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).

Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру».

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Тлумачення частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1 - 4 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) зазначено, що:

«76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

82. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

83. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) зазначено, що:

«прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18».

Згідно частини першої частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2021 року в справі № 755/3293/16-ц (провадження № 61-7580св20) зазначено, що «межі розгляду справи судом апеляційної інстанції визначені статтею 367 ЦПК України, згідно з положеннями якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Таким чином, суд апеляційної інстанції був позбавлений процесуальної можливості вирішувати вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції при вирішенні справи по суті».

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року в справі № 752/16818/18 (провадження № 61-8339св22) вказано, що процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов`язки у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Проте процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Отже, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи суду потрібно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої статті 81 ЦПК України).

Апеляційний суд встановив, що:

звертаючись з указаним позовом до суду, прокурор діяв в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України;

рішення суду в частині витребування спірної земельної ділянки на користь Кабінету Міністрів України є законним та обґрунтованим;

підстав для заміни Кабінету Міністрів України в порядку правонаступництва на Черкаську обласну військову адміністрацію не встановлено.

За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову в частині витребування на користь Кабінету Міністрів України з чужого незаконного володіння спірної земельної ділянки.

Посилання у касаційній скарзі на висновки, зроблені у постановах Верховного Суду: від 26 січня 2022 року у справі № 369/11060/17; від 21 січня 2023 року у справі № 488/2807/17; від 07 лютого 2024 року у справі № 707/3047/22; від 11 квітня 2024 року № 707/2451/22; від 20 лютого 2019 року у справі № 826/16659/15; від 13 березня 2019 року у справі № 524/4478/17; від 11 квітня 2019 року у справі № 925/395/18; від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16; від 10 вересня 2020 року у справі № 420/5772/18; від 30 грудня 2020 року у справі № 805/4361/17; від 29 квітня 2021 у справі № 160/6782/19; від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18; від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11; від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18; від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 є необґрунтованим, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року у справі за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Дмитрушківської сільської ради, ОСОБА_1 , третя особа - Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков