Постанова

від 25.09.2024 по справі 440/9716/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 р.Справа № 440/9716/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

представник позивача Соломаха М.В.

представник позивача Жарін М.А.

представник відповідача Дзюба О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2021, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 26.11.21 по справі № 440/9716/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ОІЛ СЕРВІЗ КОМПАНІ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОП ОІЛ СЕРВІЗ КОМПАНІ", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2021 №№ 00027270703, 00027280703, 00027290703.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України є хибними, оскільки в акті перевірки не наведено належного посилання на первинні документи та/або інший документ, які б підтверджували, що товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Разом з цим дата віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при розмитнені товарів, не ставиться у залежність від дати початку використання таких товарів у господарській діяльності платника податків. Вважає, що нарахування податкових зобов`язань та складання зведеної податкової накладної згідно підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачено виключно у випадку призначення або використання обладнання в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, а такі обставини в акті перевірки № 2674/16-31-07-10/42072109 не зафіксовані та експертним дослідженням не встановлені.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ОІЛ СЕРВІЗ КОМПАНІ" задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 18.05.2021 року № 00027290703, від 18.05.2021 року № 00027280703, від 18.05.2021 року № 00027270703 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 196000,24 грн. та за штрафними санкціями в сумі 49000,06 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ ВП 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ОІЛ СЕРВІЗ КОМПАНІ" (вул. Конституції, 13, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 42072109) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12932,80 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що під час перевірки відповідачем були досліджені взаємовідносини позивача з контрагентом - нерезидентом згідно контракту оренди обладнання № 200220-ТР-SN від 01.07.2020 року з Production Solutions International (Продакшн Солюшн Інтернешнл, Турція). За умовами контракту протягом його дії підрядник зобов`язаний своєчасно виконати свої обов`язки та належним чином забезпечити замовника обладнанням та персоналом, що передбачені у додатку А до контракту. Також, протягом строку дії контракту замовник сплачує підряднику рахунки, які складаються на підставі актів приймання - передачі виконаних робіт, що визначають кількість матеріалів та послуг, забезпечених підрядником з урахуванням ставок, передбачених у додатку D. Під час перевірки, за твердженням представника відповідача, відповідні акти приймання - передачі виконаних робіт не надавались, орендна плата за користування обладнанням не сплачувалась. Ввезене на митну території обладнання (снабінгова установка, модель 250 виробництва Consolidated Rig Works, США, 2018 р.в, с/н Р-250-4-DP1 та супутні комплектуючі) було ввезено на митну територію України у митному режимі "тимчасове ввезення (вивезення), та у березні 2021 року повернуто контрагенту у митному режимі "реекспорт". В охопленому перевіркою періоді (липень 2020 року - лютий 2021 року) звершення митного режиму тимчасового ввезення орендованого позивачем обладнання шляхом поміщення його в інший митний режим не відбувалось (відбувалось лише періодичне переоформлення митного режиму тимчасвого ввезення орендованого).

Відповідач вважає, що вищевказане обладнання було використано позивачем в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, а тому у перевіряємому періоді позивач на виконання пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України повинен був скласти не пізніше останнього дня звітного періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведені податкові накладні на суми податку на додану вартість, сплачені митним органам як передоплата за митне оформлення. Також зазначив, що під час перевірки податкового кредиту за лютий 2021 року встановлено включення до його складу податкових накладних, які зареєстровані з порушенням терміну їх реєстрації, а тому позивачем завищено суму податку на додану вартість у рядку 10.1 Декларації за лютий 2021 року на суму 2 534,00 грн.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення в частині задоволення позовних вимог, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОП ОІЛ СЕРВІЗ КОМПАНІ" (код 42072109) зареєстровано як юридична особа 17.04.2018 року, номер запису 15881020000017094 /т. 1, а.с. 59/.

У період з 12.04.2021 року по 16.04.2021 року ГУ ДПС у Полтавській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 08.04.2021 року № 866-П проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ОІЛ СЕРВІЗ КОМПАНІ" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача контролюючим органом 23.04.2021 року складений акт № 2674/16-31-07-03-10/42072109, за висновками якого встановлено порушення платником податків вимог: - п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198; п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (рядок 20.1 Декларації) на 122366 грн.; завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банк (рядок 20.2.1 Декларації) на 325000 грн.; завищено суму залишку від`ємного значення, що включається до складу наступного звітного податкового періоду (рядок 21 Декларації) на 88571 грн. та занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18 Декларації) на 198534,00 грн. /том 1, а.с. 21-30/.

На підставі висновків акту перевірки № 2674/16-31-07-03-10/42072109 від 23.04.2021 року ГУ ДПС у Полтавській області 18 травня 2021 року складено податкові повідомлення - рішення:

- № 00027270703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 198534,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 49633,50 грн. /том 1, а.с.42/.

- № 00027280703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2021 року в сумі 325000,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 81250,00 грн. /том 1, а.с.43/.

- № 00027290703, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2021 року (сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) - 88571,00 грн.; сума завищення від`ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість - 122366,00 грн.) /том 1, а.с.41/.

Позивач не погодився із податковими повідомленням - рішенням від 18.05.2021 року та оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог - п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198; п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 18.05.2021 року № 00027290703, від 18.05.2021 року № 00027280703, від 18.05.2021 року № 00027270703 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 196000,24 грн. та за штрафними санкціями в сумі 49000,06 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відмовляючи у задовленні іншої частини позовних вимог, суд зауважив, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП ОІЛ СЕРВІЗ КОМПАНІ" завищено суму податку на додану вартість у рядку 10.1 Декларації за лютий 2021 року на суму 2533,76 грн., а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується виключно в частині задоволення позовних вимог, рішення суду першої інстанції переглядається судом апеляційної інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, у відповідності до ст. 308 КАС України.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187.8 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, у контексті спірних правовідносин, з моменту подання платником податків митної декларації для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів у останнього виникають відповідні податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, але після сплати цього податку до бюджету платник податків набуває право на віднесення таких сум до податкового кредиту відповідного періоду.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 01.07.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП ОІЛ СЕРВІЗ КОМПАНІ" укладений контракт оренди обладнання № 200220-ТР-SN з Production Solutions International (Продакшн Солюшн Інтернешнл, Турція) /том 1, а.с. 60-71/.

Метою контракту є співпраця у сфері надання послуг у нафтових та газових свердловинах на території України. Під час виконання робіт, на підставі цього Контракту, Замовник буде діяти у відносинах з іншими особами як Генеральний підрядник, а Підрядник як Субпідрядник. Підрядник повинен надати обладнання для досягнення цілей Контракту, відповідно до вимог Замовника. Замовник, крім інших зобов`язань, передбачених Контрактом, несе відповідальність за пошук нових ринків збуту для спільно надаваних послуг, просування послуг на ринку, здобуття комерційних запитів від Клієнтів. Підрядник надає обладнання та персонал відповідно до Додатку А Контракту з метою проведення сервісного обслуговування Замовником для Клієнта /том, а.с.60, зворот/.

Згідно додаткової угоди № 1 від 12.10.2020 року до контракту № 200220-ТР-SN сторони визначили, що обладнання підрядника тимчасово ввозиться на митну територію України до 31.01.2021 року.

Згідно додаткової угоди № 4 від 27.01.2020 року до контракту № 200220-ТР-SN сторони визначили, що обладнання підрядника тимчасово ввозиться на митну територію України до 28.02.2021 року.

Відповідно до умов вищевказаного контракту Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП ОІЛ СЕРВІЗ КОМПАНІ" було ввезено на митну територію України обладнання (снабінгова установка, модель 250 виробництва Consolidated Rig Works, США, 2018 р.в, с/н Р-250-4-DP1 та супутні комплектуючі) у митному режимі "тимчасове ввезення (вивезення)" /том 1, а.с. 114-145/.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОП ОІЛ СЕРВІЗ КОМПАНІ" оформлено митні декларації та сплачено податок на додану вартість на суму 731937 грн., в тому числі: жовтень 2020 року - 178124,00 грн., листопад 2020 року - 104072,00 грн., грудень 2020 року - 128304,00 грн., січень 2021 року - 143313,00 грн., лютий 2021 року -178124 грн./ том 1, а.с. 146-157/. Суми ПДВ за митними деклараціями включені позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів.

Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, відповідачем в акті перевірки не ставиться під сумнів факт сплати позивачем податку на додану вартість під час подання митних декларацій. Митні декларації, які подавались позивачем, були прийняті та зареєстровані, жодних зауважень з боку контролюючого органу не надходило.

Враховуючи викладене, сплата позивачем сум податку на додану вартість на підставі митних декларацій є підставою для віднесення спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Судова колегія ввважає неспроможніми доводи контролюючого органу про те, що ввезене на митну територію України обладнання було використано позивачем в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, а тому у перевіряємому періоді позивач на виконання пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України повинен був скласти не пізніше останнього дня звітного періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведені податкові накладні на суми податку на додану вартість, сплачені митним органам як передоплата за митне оформлення, з огляду на наступне.

Згідно підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Недотримання учасниками господарської операції вимог цивільного або господарського законодавства щодо істотних умов договору під час його укладення не має безпосереднього впливу на результати податкового обліку. Значення для податкового обліку має факт господарської операції, її дійсний зміст, фінансовий результат та економічний ефект.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції для цілей податкового обліку не можуть вважатися вчиненими в межах господарської операції.

Як слідує з матеріалів справи обладнання, отримане згідно контракту № 200220-ТР-SN від 01.07.2020 року, введено в експлуатацію і відповідно до оборотно - сальдових відомостей по субрахунку 011 позабалансового рахунку 01 "Орендовані необоротні активи" відображено на даному рахунку /том 1, а.с. 91-105/.

Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ОІЛ СЕРВІЗ КОМПАНІ" є: 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Позивачем було задекларовано відповідність матеріально технічної бази та умов праці вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки під час виконання робіт підвищеної небезпеки: машини, механізми, устаткування для буріння, ремонту свердловин на суходолі /том 1, а.с.106-113/.

Снабінгова установка згідно контракту № 200220-ТР-SN від 01.07.2020 року була взята в оренду з метою проведення робіт з капітального ремонту свердловин ПрАТ "Нафтогазвидобування", що відповідає визначенню ділової мети в розумінні податкового законодавства.

Представником відповідача не надано суду доказів, що вищевказане обладнання призначалося для його використання або почало використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, відповідних обставин також не відображено в акті перевірки.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, дата віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при розмитненні товарів, не ставиться у залежність від дати початку використання таких товарів в господарській діяльності платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог - п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198; п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованими.

Отже, податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 18.05.2021 року № 00027290703, від 18.05.2021 року № 00027280703, від 18.05.2021 року № 00027270703 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 196000,24 грн. та за штрафними санкціями в сумі 49000,06 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 року по справі № 440/9716/21 в частині задоволенння позовних вимог прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2021 по справі № 440/9716/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 01.10.2024 року