Ухвала

від 30.09.2024 по справі 807/2322/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

30 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 807/2322/15 пров. № А/857/11372/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Гінди О. М.суддів -Гудима Л. Я. Ніколіна В. В.розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про невиконання Державною службою України з питань праці приписів судового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої посадовою особою суб`єкта владних повноважень у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіальної державної інспекції з питань праці у Закарпатській області, Управління Держпраці у Закарпатській області, Державної інспекції України з питань праці, Державної служби України з питань праці про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 , 16.04.2024 подав до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву в порядку ст. 383 КАС України, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці щодо недопуску ОСОБА_1 до виконання трудової функції начальника Управління Держпраці у Закарпатській області та ухвалити по цьому факту передбачене законом рішення.

Обґрунтовував заяву тим, що Державна служба України з питань праці видала наказ від 28.03.2024, яким позивача поновлено на посаді начальника Управління Держпраці у Закарпатській області. Поряд з цим, територіальний підрозділ органу Держпраці України активно створює перепони для не допуску його до роботи шляхом не виділення йому робочого місця та не визначення його посадових обов`язків. Більше того, з 09 квітня 2024 року Голова комісії з ліквідації Управління Держпраці у Закарпатській області видав наказ, відповідно до якого позивача було визнано таким, що перебуває у простої.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

З цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої посадовою особою суб`єкта владних повноважень у справі № 807/2322/15 скасовано та прийнято нову постанову якою заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 КАС України, задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної служби України з питань праці щодо недопуску ОСОБА_1 до виконання трудових обов`язків начальника Управління Держпраці у Закарпатській області.

Зобов`язано Державну служби України з питань праці вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при поновленні ОСОБА_1 в Управлінні Держпраці у Закарпатській області на посаді рівнозначній тій, з якої ОСОБА_1 звільнено на підставі наказу Державної інспекції України з питань праці від 28 жовтня 2015 року № 262-К.

Встановлено Державній службі України з питань праці десятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї постанови для подання до суду першої інстанції доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

У задоволенні решти заяви відмовлено.

У подальшому, ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції заяву в межах судового контролю за виконанням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2023 у справі № 807/2322/15 (А/857/11372/24), в якій просив застосувати приписи ч. ч. 2, 3, 4 ст. 382 КАС України у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 6, ч. 6 ст. 7 цього Кодексу та накласти на Голову Державної служби України з питань праці, ОСОБА_2 , відповідального за виконання згаданого рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість заяви, суд апеляційної інстанції вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини першої ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З наведених правових норм, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а виконання рішення забезпечується, зокрема, і шляхом встановлення судового контролю у виді подання звіту про виконання судового рішення.

На думку суду апеляційної інстанції, встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (частина 6 статті 383 КАС України).

Відповідно до ч. 1 статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно ч. 5 ст. 294 КАС України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Отже, вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 , яка подана в порядку статті 383 КАС України, суд апеляційної інстанції у постанові від 25.06.2024 встановив:

- формальне винесення наказу Державною службою України з питань праці від 28 березня 2024 року № 12-кт, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Держпраці у Закарпатській області, оскільки, після винесення такого наказу, видано наказ від 09.04.2024 № 2-к про оголошення простою начальнику Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_1 , тобто винесення Державною службою України з питань праці наказу від 28 березня 2024 року № 12-кт не призвело до реального його виконання шляхом фактичного допуску до роботи позивача.

- неподання доказів того, що позивачу виплачується заробітна плата, після його поновлення на роботі;

- при винесенні наказу від 28 березня 2024 року № 12-кт, відповідач не виконав щодо позивача приписи ст. 29 КЗпП України, зокрема, не надав йому робоче місце, не визначив трудові функції, які зобов`язаний виконувати працівник (перелік посадових обов`язків) та дату початку виконання роботи, тощо.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Державній службі України з питань праці у відповідності до ч. 5 ст. 294 КАС України та на виконання вимог постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2024 року, необхідно подати до Закарпатського окружного адміністративного суду докази вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Держпраці у Закарпатській області, які встановлені судом апеляційної інстанції.

Натомість, Закарпатський окружний адміністративний суд, зобов`язаний надати правову оцінку заходам, які вжито Держпраці щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач у заяві просив застосувати приписи ч. ч. 2, 3, 4 ст. 382 КАС України, зокрема накласти на голову Державної служби України з питань праці, ОСОБА_2 , відповідального за виконання згаданого рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Однак, такі вимоги є передчасними, оскільки суд першої інстанції не надав правової оцінки виконанню рішення суду.

Отже, оскільки в розумінні ч. 1 ст. 382 КАС України, Восьмий апеляційний адміністративний суд не ухвалював судове рішення в адміністративній справі по суті позовних вимог у цій справі, а лише переглядав в апеляційному порядку ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року, якою у задоволенні заяви в порядку 383 КАС України було відмовлено, а тому правових підстав для встановлення судового контролю в порядку 382 КАС України, в суду апеляційної інстанції у спірних правовідносинах відсутні.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про невиконання Державною службою України з питань праці приписів судового рішення у справі № 807/2322/15 (А/857/11372/24) необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 321, 325, 328, 329, 382, 383 КАС України, суд

ухвалив:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про невиконання Державною службою України з питань праці приписів судового рішення у справі № 807/2322/15 (А/857/11372/24) відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим В. В. Ніколін