Постанова

від 24.09.2024 по справі 917/681/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року м. Харків Справа № 917/681/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» (вх.№1868П/3) на рішення Господарського суду Полтавськоїї області від 11.07.2024

у справі №917/681/24 (суддя Безрук Т.М., повний текст рішення підписано 11.07.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська облспоживспілка», м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база», місто Ковель, Ковельський район, Волинська область,

про стягнення 1.673.314,00 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська облспоживспілка» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» про стягнення 1.673.314,00 грн, з яких 1.340.408,71 грн інфляційних втрат та 332.905,29 грн - 3% річних. В обґрунтування вимог позивач у позові посилається на нарахування відповідачу річних та інфляційних відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу за порушення строків сплати частки учасника в статутному капіталі товариства.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.07.2024 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» на користь ТОВ «Волинська облспоживспілка» 1.340.408,71 грн втрат від інфляції, 332.905,29 грн - 3 % річних, 19.231,21 грн відшкодування витрат з оплати судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2024 в частині стягнення 119.770,85 грн інфляційних втрат за 2023 рік скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення яким у стягненні 119.770,85 гривень інфляційних втрат за 2023 рік відмовити. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач вважає, що рішення в цій частині прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуального, оскільки на 2023 рік було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-XII, відтак місцевим судом помилково задоволено позов в частині інфляційних втрат за 2023 рік.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2024 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, в зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.

08.08.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду апелянт направив заяву про усунення недоліків апеляційної скарги разом з платіжним документом про сплату судового збору у відповідному розмірі.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, встановлено строк до 02.09.2024 для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; призначено справу до розгляду на 24.09.2024. Запропоновано учасникам справи надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ухвали суду з Господарського суду Полтавської області від 05.07.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/681/24.

Позивач не скористався наданим йому ст. 263 ГПК України процесуальним правом, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

23.09.2024 через підсистему Електронний суд від ТОВ «Волинська облспоживспілка» надійшла заява, в якій ТОВ "Волинська облспоживспілка" просить розглянути апеляційну скаргу ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" без участі представника позивача. Також, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишити рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2024 без змін.

Також через підсистему Електронний суд надійшла заява про розгляд справи без участі від ТОВ «Ковельська оптово-торгова база», в якій відповідач просить розгляд справи за апеляційною скаргою ТОВ"Ковельська оптово-торгова база" на рішення Господарського суду Полтавської області за позовом ТОВ "Волинська облспоживспілка" про стягнення матеріальних збитків проводити без участі представника апелянта. Апеляційну скаргу підтримує та просить задовольнити. Даною заявою повідомлено суд, що докази понесених судових витрати пов`язаних із розглядом справи будуть подані до суду в строк визначений ч.8 статті 129 ГПК України.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов`язковою та повідомляв, що їх нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), - не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представників позивача та відповідача у даному судовому засіданні.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

08.02.2013 відбулася державна реєстрація ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" (код ЄДРПОУ 38527562), що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

24.04.2017 рішенням загальних зборів учасників, оформленого протоколом зборів учасників №7, затверджено Статут ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", в пункті 1.5. якого закріплено, що одним із засновників товариства є Волинська обласна спілка споживчих товариств (правонаступник ТОВ «Волинська облспоживспілка», позивач по справі).

Для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладу учасника шляхом внесення власних грошових коштів або майна створюється статутний капітал у розмірі 440.000,00 грн (п.3.2 Статуту).

Вклад Волинської обласної спілки споживчих товариств до статутного (складеного) капіталу складає 105.600,00 грн, що становить 24% статутного капіталу, що підтверджується копіями Статуту ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", затверджених загальними зборами учасників, оформлених протоколом №1 від 04.02.2013 та протокол зборів учасників №7 від 24.04.2017.

Вказані обставини досліджувались Господарським судом Волинської області в межах справі №903/1040/21 за позовом ТОВ «Волинська облспоживспілка» до ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» про стягнення вартості частки учасника в розмірі 750.732,96 грн у зв`язку з його виходом з числа засновників, за результатами розгляду якої було прийнято відповідне рішення від 09.06.2022.

В зазначеному рішенні у справі №903/1040/21 були встановлені наступні обставини:

- 03.07.2018 Волинська облспоживспілка подала заяву про вихід із складу учасників ТОВ Ковельська оптово-торгова база;

- 31.07.2018 рішенням загальних зборів учасників ТОВ Ковельська оптово-торгова база, оформленим протоколом №9 задоволено заяву Волинської облспоживспілки про вихід із складу учасників товариства та вирішено виплатити вартість частки пропорційно до розміру оплаченої частини частки у статутному капіталі товариства відповідно до ст.24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю";

- 01.08.2018 відбулася державна реєстрація змін складу засновників (учасників) ТОВ Ковельська оптово-торгова база, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- оскільки державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу..., зміна складу засновників (учасників) відбулася 01.08.2018, на наступний день після загальних зборів учасників товариства, доказів реєстрації виходу учасника - ВОССТ з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" 03.07.2018, 01.08.2018 чи 02.08.2018 відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку, що, в даному випадку, відбулося виключення учасника товариства - Волинської обласної спілки споживчих товариств з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база", відповідно до рішення Загальних зборів від 31.07.2018, та 01.08.2018 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відбулася державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу..., зміна складу засновників (учасників)...;

- вартість частки визначається станом на день, що передував виключенню учасника з товариства, а саме станом на 30.07.2018;

- в порушення вищезазначених норм закону відповідач не надав позивачу розрахунок вартості його частки в товаристві та не здійснив відповідної виплати.

Рішення Господарського суду Волинської області від 09.06.2022 переглядалось в апеляційному порядку, за результатами чого Північно-Західним апеляційним господарським судом прийнято постанову від 26.01.2024 у справі №903/1040/21, в якій зазначено наступне:

- враховуючи повернення позивачу суми у розмірі 105.600,00 грн, яку останній зарахував в рахунок оплати вартості частки, до стягнення з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" на користь позивача підлягає вартість його частки визначена виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника у розмірі 2.348.448,00 грн, виходячи з розрахунку: 2.454.048,00 грн (10.225.200,00 грн х 24%) - 105.600,00 грн = 2.348.448,00 грн, а в частині стягнення 105.600,00 грн, відмовити;

- у зв`язку із виходом Волинської обласної спілки споживчих товариств зі складу учасників відповідача у позивача на підставі ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виникло право на отримання вартості частки у розмірі, встановленому ч.8 ст.24 цього Закону;

- згідно ч.7 ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати;

- в матеріалах справи відсутні докази, що визначений відповідною нормою строк виплати частки змінений у статуті товариства.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 в справі №903/1040/21 колегія суддів ухвалила рішення Господарського суду Волинської області від 09.06.2022 у справі №903/1040/21 в частині відмови в позові про стягнення 1.124.304,00 грн, - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В решті рішення залишити без змін. Резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" на користь ТОВ "Волинська облспоживспілка" 2.348.448,00 грн вартості частки учасника в статутному капіталі товариства, 35.226,72 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. В решті позову відмовити.».

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.03.2024 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Ковельська оптово-торгова база».

Отже, постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 у справі №903/1040/21, що набрала законної сили, встановлено обов`язок відповідача виплатити позивачу 2.348.448,00 грн у строк до 02.08.2019.

Проте, за твердженням позивача, - відповідач вказані кошти не повернув.

Означені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду Полтавської області із даним позовом до ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» про стягнення з підприємства відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 у справі №903/1040/21 встановлено обов`язок відповідача виплатити саме позивачу - ТОВ «Волинська облспоживспілка» 2.348.448,00 грн, тож відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України позивач правомірно провів розрахунок інфляційних в розмірі 1.340.408,71 грн та 3 % річних - в розмірі 332.905,29 грн за період з 02.08.2019 по 22.04.2024, що стало підставою для задоволення позовної заяви про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за порушення строків сплати частки учасника в статутному капіталі товариства.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків сплати частки учасника в статутному капіталі товариства.

Проте, відповідач не погоджується із задоволенням судом першої інстанції позовної заяви лише в частині стягнення інфляційних втрат за 2023 рік. Просить рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2024 в частині стягнення 119.770,85 грн інфляційних втрат за 2023 рік скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення яким у стягненні 119.770,85 грн інфляційних втрат за 2023 рік відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки заявником апеляційної скарги судове рішення оскаржується лише в частині стягнення інфляційних втрат за 2023 рік, з урахуванням вимог вищенаведеної норми судова колегія переглядає рішення суду лише в зазначеній частині.

Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Так, статтею 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено право учасника товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менша 50 відсотків, вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Відповідно до частин 5-8, 10 вказаної статті Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасник з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

Не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов`язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань».

Товариство зобов`язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.

Вартість частки учасника визначається, виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства, пропорційно до розміру частки такого учасника (ч.8 ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника.

З урахуванням приписів наведеного Закону України, Волинська обласна спілка споживчих товариств вийшла з учасників ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» - 01.08.2018 на підставі нотаріально завіреної заяви про вихід зі складу учасників ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» від 01.08.2018. Отже, відповідач до 02.08.2019 зобов`язаний був виплатити позивачу вартість частки у статутному капіталі у сумі 2.348.448,00 грн, проте, свого обов`язку щодо сплати вартості частки учасника в статутному капіталі товариства, у визначений законодавством строк, не виконав.

Як вже було зазначено, вказані обставини встановлені Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 в справі № 903/1040/21, яка набрала законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, 01.08.2018 є датою виходу Волинською обласною спілкою споживчих товариств з числа учасників ТОВ «Ковельська оптово-торгова база» на підставі нотаріально завіреної заяви про вихід зі складу учасників товариства. Відповідно, кінцевою датою для виплати частки учасника в статутному капіталі товариства є 01.08.2019, а з 02.08.2019 почалось прострочення.

Відповідно до вимог ч.2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

З посиланням на ч.2 ст.625 ЦК України позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача, зокрема, - інфляційних в розмірі 1.340.408,71 грн за період з 02.08.2019 по 22.04.2024.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок інфляційних втрат), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та №646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного господарського Суду, викладеного у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України).

Перевіривши наведені позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції вказує, що останні є арифметично правильними, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства, а від так вказані вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

З приводу доводів апеляційної скарги, зокрема щодо посилання відповідача на те, що 2023 рік було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-XII, відтак місцевим судом помилково задоволено позов в частині інфляційних втрат за 2023 рік, колегія суддів зазначає наступне. Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX зупинив на 2023 рік дії Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Але зупинення дії Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" торкнулося не лише заробітної плати, а і усіх інших доходів фізичних осіб, які індексують за цим Законом, серед яких: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських тощо; пенсії; стипендії для студентів; аліменти, сума яких визначена судом у твердому еквіваленті; виплати, котрі стосуються загальнообов`язкового державного соціального страхування; виплати сум особам щодо втрати годувальника; відшкодування шкоди, що була заподіяна особі, в результаті якої отримала каліцтво чи інше ушкодження здоров`я.

В той же час вимога відповідача про застосування в даному випадку норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX яким зупинено на 2023 рік дії Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" притаманна адміністративному судочинству. Відповідно до п.1 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при нарахуванні індексації грошового забезпечення працівникам, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Викладені в апеляційній скарзі доводи, які здебільшого повторюють доводи наведені під час розгляду справи в суді першої інстанції, фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду і стосуються виключно переоцінки доказів, проте по суті їх не спростовують, підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 р. ). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська оптово-торгова база» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.07.2024 у справі №917/681/24 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 24.09.2024 проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 02.10.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.В. Стойка