Постанова

від 26.09.2024 по справі 905/1821/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 року м. Харків Справа № 905/1821/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Лакіза В.В. , суддя Мартюхіна Н.О.

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,

за участю прокурора - Кадацької Д.М., посвідчення від 01.03.2023 № 072726;

1-го відповідача - не з`явився;

2-го відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1863Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2021 у справі №905/1821/20 (повний текст рішення складено та підписано 05.04.2021 суддею Господарського суду Донецької області Шиловою О.М. у приміщенні Господарського суду Донецької області)

за позовом в.о. керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області,

до 1) Селидівської міської ради Донецької області, м.Селидове Донецької області,

2) Фермерського господарства Агро-Люкс, м.Селидове Донецької області,

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору оренди землі; зобов`язання повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

В.о. керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів Селидівської міської ради Донецької області та Фермерського господарства Агро Люкс про визнання незаконним рішення Селидівської міської ради Донецької області від 24.06.2015 №6/63-1493 та визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди землі від 09.09.2015 №164 і зобов`язання Фермерського господарства Агро-Люкс повернути орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 1413800000:02:000:1546 Селидівської міської ради Донецької області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що за оспорюваними рішенням та правочином Селидівська міська рада Донецької області без проведення земельних торгів надала Фермерському господарству АгроЛюкс для ведення фермерського господарства земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,7754га з кадастровим номером 1413800000:02:000:1546, чим порушено приписи ст.ст.116, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, що в свою чергу призвело до порушення інтересів держави, оскільки територіальна громада позбавлена можливості отримувати орендну плату у розмірі, визначеному на умовах прозорої конкуренції та з дотриманням законодавчих вимог, а інші громадяни України і юридичні особи можливості реалізувати своє право на отримання цієї земельної ділянки для тих самих цілей. Враховуючи, що відсутній орган, уповноважений на перегляд чи скасування оспорюваного рішення Селидівської міської ради, позов пред`явлений в порядку ч.5 ст.53 ГПК України прокурором як позивачем.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 11.02.2021 у справі №905/1821/20 у задоволенні позову в.о. керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області відмовлено.

В обгрунтування рішення суд послався на відсутність стверджуваного прокурором порушення вимог законодавства щодо набуття права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1413800000:02:000:1546 для ведення фермерського господарства на конкурентних засадах, з огляду на те, що за обставинами справи під час державної реєстрації 23.01.2014 Фермерського господарства Агро Люкс в оренді у громадянина ОСОБА_1 , який є одним із засновників і головою цього господарства, вже перебувала зазначена земельна ділянка на підставі договору від 03.12.2013 №55, а з приписів ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України №973-IV від 19.06.2003 Про фермерське господарство (в редакції від 15.08.2020, що діє на момент прийняття рішення у справі), ч.1 ст.8 Закону України №973-IV від 19.06.2003 Про фермерське господарство (в редакції від 09.12.2012, що діяла станом на 23.01.2014 дату державної реєстрації Фермерського господарства Агро Люкс), ст.31 Земельного кодексу України випливає, що можливість реалізації громадянином права на ведення фермерського господарства була (і залишається) безпосередньо пов`язаною з наданням (передачею) йому землі для відповідної мети, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації (створення) фермерського господарства. В свою чергу створене громадянином фермерське господарство, будучи уособленням (формою) підприємницької діяльності такого громадянина, має набути відповідні речові права на землю, що належали громадянину-засновнику до створення фермерського господарства, і таке набуття на практиці відбувається, зокрема, шляхом припинення власником землі договору оренди з громадянином-засновником і укладення договору оренди з фермерським господарством. При цьому акт приймання-передачі, що складається на підставі припинення договору оренди з громадянином-засновником, носить формальний характер надає можливість передати земельну ділянку в оренду фермерському господарству, а не засвідчує намір громадянина-засновника припинити виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельній ділянці, щодо якої складається акт.

При цьому суд, пославшись на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, за якою частину другу статті 134 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин [у 2012 2015 роках], слід розуміти таким чином, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого, а якщо ж бажаючих два чи більше, підлягали застосуванню загальні правила статті 135 Земельного кодексу України про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладається відповідний договір, зазначив про недоведення прокурором під час розгляду цієї справи наявності інших, окрім гр-на ОСОБА_1 та заснованого ним Фермерського господарства Агро Люкс, бажаючих реалізувати своє право на отримання в оренду земельної ділянки площею 6,7754 га з кадастровим номером 1413800000:02:000:1546 для ведення фермерського господарства.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (статей 22, 93, 122-124, 134, 186 Земельного кодексу України та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор послався, зокрема, на невідповідність законодавству висновку суду першої інстанції щодо недоведеності прокурором порушення вимог законодавства щодо набуття права оренди земельної ділянки земельної ділянки площею 6,7754га з кадастровим номером 1413800000:02:000:1546 для ведення фермерського господарства на конкурентних засадах через недоведення наявності інших, окрім громадянина ОСОБА_1 та заснованого ним Фермерського господарства «Агро Люкс», бажаючих реалізувати своє право на отримання в оренду цієї земельної ділянки для ведення фермерського господарства, оскільки з огляду на положення Закону України «Про фермерське господарство» та частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, право на створення фермерського господарства із передачею в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності для його ведення надано саме громадянам, а не юридичним особам, у той час як громадянином ОСОБА_1 вже було реалізоване право на отримання зазначеної спірної земельної ділянки поза конкурсом, для ведення фермерського господарства шляхом отримання її в оренду за договором від 03.12.2013 № 55, ще до державної реєстрації створеного ним Фермерського господарства «Агро Люкс», вказаний договір було розірвано за взаємною згодою сторін додатковою угодою від 09.09.2015 № 161 і того ж дня повернуто земельну ділянку орендодавцю за актом приймання-передачі, а 15.09.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано припинення права оренди за вказаним договором, а тому на час укладення спірного договору від 09.09.2015 № 164 Фермерське господарство «Агро Люкс» як юридична особа могла отримати вказану земельну ділянку лише за результатами проведення земельних торгів.

Пославшись на наведене, прокурор в апеляційній скарзі стверджує, що господарським судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що за оспорюваним рішенням Селилдівської міської ради Донецької області від 24.06.2015 №6/63-1493 та оспорюваним договором 09.09.2015 № 164, за відсутності для цього правових підстав, надано в оренду земельну ділянку саме юридичній особі, чим порушено інтереси держави, оскільки в разі надання права на оренду спірної земельної ділянки за результатами проведення земельних торгів до міського бюджету було б забезпечено надходження більшого обсягу коштів, адже ціна, за якою відповідні фізичні та юридичні особи отримують право на земельні ділянки, була б тільки початковою на відповідних торгах та могла б істотно збільшитись.

Разом з цим, прокурор зазначив про те, що суд першої інстанції необґрунтовано послався на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, оскільки правовідносини у ній не є подібними із правовідносинами у даній справі, через те, що в ній не було предметом дослідження питання надання земельної ділянки комунальної власності юридичній особі без проведення земельних торгів для ведення фермерського господарства та ці справи є відмінними за суб`єктним складом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Донецької області від 11.02.2021 у справі № 905/1821/20 залишено без руху.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1863Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 11.02.2021 у спарві №905/1821/20 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 09.08.2021 о 15:30 годині.

06.08.2021 у зв`язку з відпусткою судді Пуль О.А. здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 зупинено апеляційне провадження у справі № 905/1821/20 за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1863Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 11.02.2021 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18, та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №925/1133/18. Зобов`язано учасників справи повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18.

02.08.2024 від Харківської обласної прокуратури через систему Електронний суд надійшла заява (вх.№10201) про поновлення провадження у справі, в якій вона просила поновити провадження у даній справі, про дату та час наступного судового засідання інформувати учасників справи та Харківську обласну прокуратуру.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2024 у зв`язку з відпусткою головуючого судді Тарасової І.В. та звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , для здійснення розгляду справи №905/1821/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді доповідача Пуль О.А., судді Лакізи В.В., судді Мартюхіної Н.О.

Згідно з пунктом 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

У зв`язку з оприлюдненням в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 за клопотанням Харківської обласної прокуратури поновлено провадження у справі №905/1821/20 та призначено її до розгляду в судове засідання з повідомленням учасників справи на 26.09.2024 р. о 14:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, за адресою: 61058, м.Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №104.

Прокурор в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Копії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №905/1821/20, якою визначено дату, час та місце даного судового засідання були надіслані відповідачам на зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але повернулись до суду через невручення адресатам.

23.09.2024 об 11 год. 38 хв. 2-го відповідача-Фермерське господарство «Агро Люкс» через його голову ОСОБА_1 телефонограмою було повідомлено про дату, час та місце даного судового засідання.

Здійснити аналогічне повідомлення телефонограмою 1-го відповідача-Селидівську міську раду Донецької області виявилось неможливим через збій виклику за відомими суду засобами зв`язку.

Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відмітками: "адресат відсутній», «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Так в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.01.19 у справі № 915/1015/16 зазначено наступну правову позицію.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання,відсутністю адресата.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

У постановах від 14.08.2020 у справі № 904/2284/19 та від 13.01.2020 у справі № 910/6673/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі».

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).

При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце даного судового засідання, про причини неявки суд не повідомили, а тому відповідно до ч. 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для розгляду справи за їх відсутності.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення прокурора, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.

Рішенням №6/30-753/2 від 21.11.2012 Селидівська міська рада надала гр-ну Вітковському Михайлу Петровичу дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в південній частині Селидівської міської ради (т.1, а.с.66).

Рішенням Селидівської міської ради №6/41-1055 від 16.10.2013 (т.1, а.с.67) затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр-ну Вітковському Михайлу Петровичу; вирішено передати в оренду строком на 7 років гр-ну Вітковському Михайлу Петровичу для ведення фермерського господарства земельні ділянки площею 34,0320га кадастровий номер 1413800000:02:000:1550 та площею 6,7754га кадастровий номер 1413800000:02:000:1546, розташовані в південній частині Селидівської міської ради.

03.12.2013 між Селидівською міською радою (Орендодавець) та гр-ном Вітковським Михайлом Петровичем (Орендар) укладений Договір оренди землі №54 (далі Договір №54; т.1, а.с.68-76), згідно з п.1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Селидівської міської ради, розташовану у південній частині Селидівської міської ради (рішення Селидівської міської ради №6/41-1055 від 16.10.2013).

В оренду передається земельна ділянка, загальною площею 34,0320 га, у тому числі 34,0320га рілля (п.2 Договору №54).

Згідно з п.8 Договір №54 укладений на 7 років. Після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.15 Договору №54). Цільове призначення земельної ділянки: для ведення фермерського господарства (п.16 Договору №54).

За умовою п.20 Договору №54 передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації Договору №54 за актом її приймання-передачі.

За змістом п.26 Договору №54 на орендовану земельну ділянку не встановлені обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

Згідно з п.43 Договір №54 набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір №54 підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печаткою Орендодавця.

З витягу №15123152 від 21.12.2013 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що Договір №54 зареєстрований у встановленому законом порядку (т.1, а.с.77).

Згідно з актом від 03.12.2013 приймання-передачі земельної ділянки (т.1, а.с.76) Селидівська міська рада передала, а гр-н Вітковський Михайло Петрович прийняв у строкову оренду на 7 років земельну ділянку площею 34,0320га кадастровий номер 1413800000:02:000:1550 для ведення фермерського господарства. Акт підписаний обома сторонами та скріплений печаткою Орендодавця.

03.12.2013 між Селидівською міською радою (Орендодавець) та гр-ном ОСОБА_1 (Орендар) укладений Договір оренди землі №55 (далі Договір №55; т.1, а.с.78-86), згідно з п.1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Селидівської міської ради, розташовану у південній частині Селидівської міської ради (рішення Селидівської міської ради №6/41-1055 від 16.10.2013).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,7754га, у тому числі 6,7754га рілля (п.2 Договору №55).

Згідно з п.8 Договір №55 укладений на 7 років. Після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.15 Договору №55). Цільове призначення земельної ділянки: для ведення фермерського господарства (п.16 Договору №55).

За умовою п.20 Договору №55 передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації Договору №55 за актом її приймання-передачі.

За змістом п.26 Договору №55 на орендовану земельну ділянку не встановлені обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

Згідно з п.43 Договір №55 набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір №55 підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печаткою Орендодавця.

З витягу №15127690 від 21.12.2013 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що Договір №55 зареєстрований у встановленому законом порядку (т.1, а.с.87).

Згідно з актом від 03.12.2013 приймання-передачі земельної ділянки (т.1, а.с.85) Селидівська міська рада передала, а гр-н Вітковський Михайло Петрович прийняв у строкову оренду на 7 років земельну ділянку площею 6,7754га кадастровий номер 1413800000:02:000:1546 для ведення фермерського господарства. Акт підписаний обома сторонами та скріплений печаткою Орендодавця.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.01.2014 відбулась державна реєстрація юридичної особи Фермерського господарства Агро Люкс, його засновниками є: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , керівник ОСОБА_1 (т.1, а.с.41).

14.01.2015 Селидівська міська рада надала дозволи на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих в південній частині Селидівської міської ради, для ведення фермерського господарства:

- гр-ну Вітковському Михайлу Петровичу рішенням №6/58-1381/2 (т.1, а.с.88);

- гр-ці ОСОБА_4 рішенням №6/58-1381/3 (т.1, а.с.89);

- гр-ці ОСОБА_3 рішенням №6/58-1381/4 (т.1, а.с.90).

12.05.2015 Фермерське господарство Агро Люкс звернулось до Селидівської міської ради з заявою, в якій відповідно до ст.7 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності просило видати рішення про передачу в оренду земельної ділянки, розташованої у південній частині Селидівської міської ради, для вирощування зернових культур (т.1, а.с.94).

Клопотанням вх.№63 від 14.05.2015 (т.1, а.с.95) Фермерське господарство Агро Люкс просило Селидівську міську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 20,6388га, розташованої у південній частині Селидівської міської ради, для ведення фермерського господарства та передати в оренду земельну ділянку за рахунок земель Селидівської міської ради строком на 10 років.

Рішенням №6/63-1493 від 24.06.2015 Про передачу в оренду земельних ділянок Фермерському господарству Агро Люкс Селидівська міська рада: затвердила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок членам Фермерського господарства Агро Люкс; вирішила передати Фермерському господарству Агро Люкс в оренду строком на 10 років для ведення фермерського господарства земельні ділянки площею 20,6388га кадастровий номер 1413800000:02:000:1570 та площею 6,7754га кадастровий номер 1413800000:02:000:1546, розташовані в південній частині Селидівської міської ради; вирішила вважати таким, що втратило чинність, рішення Селидівської міської ради №6/41-1055 від 16.10.2013 Про передачу в оренду земельних ділянок гр-ну Вітковському М.П.; вирішила припинити дію договорів оренди землі №54 та №55 від 03.12.2013 та рекомендувала гр-ну Вітковському Михайлу Петровичу в місячний термін укласти додаткові угоди про розірвання зазначених договорів (т.1, а.с.12-13, 96-97).

24.06.2015 Селидівська міська рада затвердила проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок членам Фермерського господарства Агро Люкс у зв`язку з передачею у власність земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) та вирішила передати у власність земельні ділянки площею 4,4644га кожна, розташовані в південній частині Селидівської міської ради, для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Селидівської міської ради, які перебувають в оренді Фермерського господарства Агро Люкс:

- гр-ну Вітковському Михайлу Петровичу земельну ділянку кадастровий номер 1413800000:02:000:1567 (рішення №6/63-1494/1; т.1, а.с.91);

- гр-ці ОСОБА_4 земельну ділянку кадастровий номер 1413800000:02:000:1568 (рішення №6/63-1494/2; т.1, а.с.92);

- гр-ці ОСОБА_3 земельну ділянку кадастровий номер 1413800000:02:000:1569 (рішення №6/63-1494/3; т.1, а.с.93).

Додатковою угодою №162 від 09.09.2015 до Договору №54 (далі Додаткова угода №162; т.1, а.с.107-108) сторони Договору №54 припинили його дію шляхом розірвання за взаємною згодою. Додаткова угода №162 є невід`ємною частиною Договору №54 та набирає чинності після її державної реєстрації.

Додаткова угода №162 підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками сторін.

Згідно з актом від 09.09.2015 приймання-передачі земельної ділянки (т.1, а.с.109) гр-н Вітковський Михайло Петрович передав, а Селидівська міська рада прийняла земельну ділянку площею 34,0320га кадастровий номер 1413800000:02:000:1550 до земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Селидівської міської ради. Акт підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками.

З витягу №43831385 від 15.09.2015 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що Додаткова угода №162 зареєстрована у встановленому законом порядку (т.1, а.с.110).

Додатковою угодою №161 від 09.09.2015 до Договору №55 (далі Додаткова угода №161; т.1, а.с.111-112) сторони Договору №55 припинили його дію шляхом розірвання за взаємною згодою. В Додатковій угоді №161 зазначено, що вона є невід`ємною частиною Договору №55 та набирає чинності після її державної реєстрації.

Додаткова угода №161 підписана обома сторонами без зауважень та скріплена печатками сторін.

Згідно з актом від 09.09.2015 приймання-передачі земельної ділянки (т.1, а.с.113) гр-н Вітковський Михайло Петрович передав, а Селидівська міська рада прийняла земельну ділянку площею 6,7754 га кадастровий номер 1413800000:02:000:1546 до земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Селидівської міської ради. Акт підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками.

З витягу №43832783 від 15.09.2015 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що Додаткова угода №161 зареєстрована у встановленому законом порядку, на її підставі до Реєстру внесено запис про припинення права оренди гр.-на ОСОБА_1 за договором оренди від 03.12.2013 № 55 (т.1, а.с. 114).

09.09.2015 між Селидівською міською радою (Орендодавець, відповідач-1) та Фермерським господарством Агро Люкс (Орендар, відповідач-2) укладений Договір оренди землі №164 (далі Договір №164; т.1, а.с.14-21, 98-105), згідно з п.1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Селидівської міської ради, розташовану у південній частині Селидівської міської ради (рішення Селидівської міської ради №6/63-1493 від 24.06.2015).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,7754га, у тому числі 6,7754га рілля (п.2 Договору №164).

Згідно з п.8 Договір №164 укладений на 10 років. Після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.15 Договору №164). Цільове призначення земельної ділянки: для ведення фермерського господарства (п.16 Договору №164).

За умовою п.20 Договору №164 передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації Договору №164 за актом її приймання-передачі.

За змістом п.26 Договору №164 на орендовану земельну ділянку не встановлені обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

Згідно з п.43 Договір №164 набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір №164 підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений їхніми печатками.

З витягу №44212925 від 21.09.2015 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що речове право оренди за Договором №164 зареєстровано у встановленому законом порядку 21.09.2015 (т.1, а.с.24, 106).

Згідно з актом від 09.09.2015 приймання-передачі земельної ділянки (т.1, а.с.21, 105) Селидівська міська рада передала, а Фермерське господарство Агро Люкс прийняло в строкову оренду на 10 років земельну ділянку площею 6,7754га кадастровий номер 1413800000:02:000:1546 для ведення фермерського господарства. Акт підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відбулось безоплатне отримання у власність членами Фермерського господарства Агро Люкс земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) із земель сільськогосподарського призначення, які первісно перебували в оренді у голови фермерського господарства гр-на ОСОБА_1 (4,4644га х 3 = 13,3932га). В свою чергу Фермерське господарство Агро Люкс так само із земель, які первісно перебували в оренді у голови фермерського господарства, отримало в оренду спірну земельну ділянку площею 6,7754га кадастровий номер 1413800000:02:000:1546 (залишилась незмінною) та новоутворену земельну ділянку площею 20,6388га кадастровий номер 1413800000:02:000:1570 (замість земельної ділянки площею 34,0320га кадастровий номер 1413800000:02:000:1550, з якої члени фермерського господарства отримали паї).

Як зазначено вище, прокурор у рамках даної справи подав самостійний позов в інтересах держави до Селидівської міської ради Донецької області та Фермерського господарства Агро-Люкс, предмет якого складають вимоги про визнання незаконним наведеного рішення Селидівської міської ради Донецької області від 24.06.2015 №6/63-1493 та визнання недійсним укладеного на його підставі між відповідачами договору оренди землі від 09.09.2015 №164 та зобов`язання Фермерського господарства Агро-Люкс повернути орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 1413800000:02:000:1546 Селидівської міської ради Донецької області, посилаючись на те, що за оспорюваними рішенням та правочином Селидівська міська рада Донецької області без проведення земельних торгів надала Фермерському господарству АгроЛюкс для ведення фермерського господарства земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,7754га з кадастровим номером 1413800000:02:000:1546, чим порушено приписи ст.ст.116, 124, 134, 135 Земельного кодексу України.

Щодо повноважень прокурора на звернення з позовом у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру, який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Як убачається з позовної заяви, прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом до органу, уповноваженого розпоряджатися землею територіальної громади у спірних правовідносинах та до юридичної особи, яка за результатами оспорюваних рішення та правочину отримала право землекористування.

Поряд із підставами заявленого позову прокурор навів також аргументи щодо наявності порушених, на його думку, інтересів держави та необхідності їх захисту, а також вказав про те, що звертається до суду з даним позовом самостійно, оскільки Рада, як орган, що уповноважений на здійснення захисту інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, є одним із відповідачів у цій справі.

Як зазначено вище, позовні вимоги прокурора у даній справі обґрунтовано тим, що за оспорюваними рішенням та правочином Селидівська міська рада без проведення земельних торгів надала Фермерському господарству Агро Люкс для ведення фермерського господарства земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,7754га кадастровий номер 1413800000:02:000:1546, розташовану в південній частині земель Селидівської міської ради, чим порушено приписи ст.ст.116, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, що в свою чергу призвело до порушення інтересів держави, оскільки територіальна громада позбавлена можливості отримувати орендну плату у розмірі, визначеному на умовах прозорої конкуренції та з дотриманням законодавчих вимог, а інші громадяни України і юридичні особи можливості реалізувати своє право на отримання цієї земельної ділянки для тих самих цілей

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 наведено наступні висновки щодо комплексного застосування норм матеріального та процесуального права, а саме частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та частин четвертої, п`ятої статті 53 ГПК України, при вирішенні спорів про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування або органів державної виконавчої влади, визнання недійсними договорів купівлі-продажу або оренди, укладених на підставі цих рішень, та про повернення земельних ділянок цьому органу як одному з відповідачів, зокрема виключної правової проблеми щодо питання про наявність / відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем у разі, коли один орган, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, прокурор визначив одним з відповідачів.

Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави.

Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу.

Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.12).

У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.

У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).

Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.

У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади.

В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Отже, прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави.

Прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

У справах за позовами прокурора як самостійного позивача про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, який є одним з відповідачів, рішення якого оскаржується у зв`язку з недотриманням вимог земельного законодавства, що унеможливило звернення прокурора в інтересах цього органу за захистом порушених інтересів держави, адже цей орган сам їх і порушив, попереднє (до подання позову) повідомлення прокурором уповноваженого органу про вчинення ним же правопорушення призвело б до поєднання в одній особі позивача та відповідача, що є неприйнятним. При цьому відсутній орган державного контролю, до компетенції якого належить звернення до суду з позовами про скасування рішень органів місцевого самоврядування, внаслідок чого прокурор в таких випадках виступає в інтересах держави як самостійний позивач.

Отже, в даному випадку прокурор правомірно звернувся з даним позовом як самостійний позивач, визначивши орган місцевого самоврядування, який прийняв спірне рішення та уклав з суб`єктом господарювання- Фермерським господарством Агро-Люкс на його підставі спірний договір оренди- Селидівську міську раду Донецької області, співвідповідачем із вказаним суб`єктом, навівши у відповідності до вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві обґрунтування щодо того, в чому на його думку, полягає порушення інтересів держави внаслідок прийняття спірного рішення та укладення спірного правочину, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а тому підтвердив підстави для представництва інтересів держави.

Прокурор оспорює рішення Селидівської міської ради Донецької області від 24.06.2015 №6/63-1493 з тих підстав, що внаслідок його прийняття 1-м відповідачем у порушення вимог ст.ст. 124, 134,135 Земельного кодексу України 2-му відповідачеві поза конкурентної процедури проведення земельних торгів надано в оренду земельну ділянку комунальної власності для ведення фермерського господарства.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180).

Оскільки на підставі рішення Селидівської міської ради Донецької області від 24.06.2015 №6/63-1493 відповідачами укладено спірний договір оренди земельної ділянки від 09.09.2015 № 164, зазначене рішення органу місцевого самоврядування як акт індивідуальної дії вичерпало свою дію виконанням, а тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання його недійсним є правильним.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди землі від 09.09.2015 №164 і зобов`язання Фермерського господарства Агро-Люкс повернути орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 1413800000:02:000:1546 Селидівської міської ради Донецької області колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні, з огляду на наступне.

В обґрунтування зазначених вимог прокурор посилається на те, що зміст вказаного договору, умови якого передбачають передання в оренду другому відповідачу на підставі рішення органу місцевого самоврядування спірної земельної ділянки комунальної власності для ведення фермерського господарства, без дотримання конкурентних засад (поза процедурою земельних торгів), за відсутності для цього підстав, визначених ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України суперечать вимогам закону, що відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку, а правовим наслідком недійсності договору відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України є реституція, яка в даному випадку полягає в зобов`язанні 2-го відповідача повернути 1-му відповідачу передану за цим договором земельну ділянку.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За змістом частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України №973-IV від 19.06.2003 Про фермерське господарство (в редакції від 06.11.2014, що діяла під час прийняття оспорюваного рішення і укладення оспорюваного договору) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства; фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України №973-IV від 19.06.2003 Про фермерське господарство (в редакції від 15.08.2020, що діє на момент прийняття рішення у справі) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства; фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України №973-IV від 19.06.2003 Про фермерське господарство (в редакції від 09.12.2012, що діяла станом на 23.01.2014 дату державної реєстрації Фермерського господарства Агро Люкс) після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

За статтею 12 Закону № 973-IV ( в редакції, чинній на час реєстрації ФГ «Агро Люкс» та набуття чинності спірним договором оренди земельної ділянки), землі фермерського господарства могли складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

За змістом статті 31 Земельного кодексу України (редакція не змінювалась) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди (ч.1). Громадяни члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (ч.2).

Стаття 124 Земельного кодексу України передбачає такий порядок передачі земельних ділянок в оренду: передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з його повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1); передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч.2, 3 ст.134 цього Кодексу (ч.2).

Відповідно до абз.16 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України (в редакції від 06.06.2015, що діяла під час прийняття оспорюваного рішення і укладення оспорюваного договору) не підлягали продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Лише з набранням 03.04.2016 чинності Законом України №1012-VІІІ від 18.02.2016 Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів ч.2 ст.134 Земельного кодексу України України не передбачає можливості передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства поза процедурою земельних торгів.

Прокурор в апеляційній скарзі зазначив, що з огляду на положення Закону України «Про фермерське господарство» та частини 2 статті 134 Земельного кодексу України, в редакції яка діяла на час прийняття спірних рішення та укладення спірного договору, право на отримання в оренду поза конкурсом земельних ділянок державної та комунальної власності для створення фермерського господарства надано саме громадянам, а не юридичним особам, в той час як за оспорюваним рішенням та правочином Селидівська міська рада Донецької області передала спірну земельну ділянку комунальної власності юридичній особі -Фермерському господарству «Агро Люкс».

Разом з цим, як зазначено вище, обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави, прокурор зазначив, що надання за оспорюваним рішенням та правочином в оренду Фермерському господарству Агро Люкс для ведення фермерського господарства земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,7754 га з кадастровим номером 1413800000:02:000:1546 без проведення земельних торгів призвело до порушення інтересів держави, оскільки територіальна громада позбавлена можливості отримувати орендну плату у розмірі, визначеному на умовах прозорої конкуренції та з дотриманням законодавчих вимог, а інші громадяни України і юридичні особи можливості реалізувати своє право на отримання цієї земельної ділянки для тих самих цілей.

Стверджуючи про таке порушення інтересів держави внаслідок передання за оспорюваним правочином спірної земельної ділянки Фермерському господарству «Агро Люкс» без проведення земельних торгів, прокурором не враховано, зокрема, наявні фактичні обставини, що склалися та підтверджуються матеріалами справи між громадянами як членами фермерського господарства, самим фермерським господарством та міською радою щодо оформлення прав на спірні земельні ділянки з кадастровим номером 1413800000:02:000:1570 і з кадастровим номером 1413800000:02:000:1546 для цілей ведення фермерської діяльності, а також орендні правовідносини стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1413800000:02:000:1546, які існували між Селидівською міською радою Донецької області та громадянином ОСОБА_1 , який є одним із засновників і головою вказаного Господарства і отримав цю ділянку саме для його створення на підставі Договору від 03.12.2013 №55, і які передували укладенню оспорюваного правочину та існували на час його укладення і з яких вбачається відсутність стверджуваного прокурором порушення інтересів держави.

Відповідно до ч. 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В п.п.80, 81 постанови від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц викладена така позиція: Велика Палата Верховного Суду вважає, що законодавець, запроваджуючи регулювання щодо надання землі у користування, не міг мати на меті стимулювання зловживань, посилення соціальної нерівності і спрямованість на неправовий та непрозорий перерозподіл основного національного багатства землі. Отже, відповідне законодавство слід тлумачити таким чином, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності в оренду право оренди такої земельної ділянки підлягає продажу на конкурентних засадах (земельних торгах). Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що частину другу статті 134 ЗК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин [у 2012 2015 роках], слід розуміти таким чином, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права на земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства за наявності лише одного бажаючого. Якщо ж бажаючих два чи більше, підлягали застосуванню загальні правила статті 135 ЗК України про проведення земельних торгів у формі аукціону, за результатами яких укладається відповідний договір.

У пункті 6.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.20 у справі № 320/5724/17 викладено висновок, що за змістом положень законодавства, а також статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, за обставинами даної справи під час державної реєстрації 23.01.2014 Фермерського господарства Агро Люкс в оренді у громадянина ОСОБА_1 ,який є одним із засновників і головою цього господарства вже перебувала земельна ділянка площею 6,7754га з кадастровим номером 1413800000:02:000:1546 на підставі Договору від 03.12.2013 №55, надана саме для створення фермерського господарства, в той час як з приписів ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України №973-IV від 19.06.2003 Про фермерське господарство (в редакції від 15.08.2020, що діє на момент прийняття рішення у справі), ч.1 ст.8 Закону України №973-IV від 19.06.2003 Про фермерське господарство (в редакції від 09.12.2012, що діяла станом на 23.01.2014 дату державної реєстрації Фермерського господарства Агро Люкс), ст.31 Земельного кодексу України випливає, що можливість реалізації громадянином права на ведення фермерського господарства була (і залишається) безпосередньо пов`язаною з наданням (передачею) йому землі для відповідної мети, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації (створення) фермерського господарства. В свою чергу створене громадянином фермерське господарство, будучи уособленням (формою) підприємницької діяльності такого громадянина, має набути відповідні речові права на землю, що належали громадянину-засновнику до створення фермерського господарства, і таке набуття на практиці відбувається, зокрема, шляхом припинення власником землі договору оренди з громадянином-засновником і укладення договору оренди з фермерським господарством. При цьому акт приймання-передачі, що складається на підставі припинення договору оренди з громадянином-засновником, носить формальний характер надає можливість передати земельну ділянку в оренду фермерському господарству, а не засвідчує намір громадянина-засновника припинити виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельній ділянці, щодо якої складається акт.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди землі від 03.12.2013 № 55 було укладено між Орендодавцем-Селидівською міською радою та Орендарем -громадянином ОСОБА_1 строком на сім років з дня реєстрації договору, тобто до 21.12.2013, але як зазначено вище, 09.09.2015 сторони Додатковою угодою №161 від 09.09.2015 до вказаного Договору припинили його дію достроково, шляхом його розірвання за взаємною згодою.

Згідно з актом від 09.09.2015 приймання-передачі земельної ділянки (т.1, а.с.113) гр-н ОСОБА_1 передав, а Селидівська міська рада прийняла земельну ділянку площею 6,7754 га кадастровий номер 1413800000:02:000:1546 до земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Селидівської міської ради. Акт підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками.

Того ж дня стосовно цієї земельної ділянки між орендодавцем Селидівською міська радою та Фермерським господарством «Агро Люкс» укладено оспорюваний договір оренди від 09.09.2015 № 164, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 21.09.2015.

Разом з цим, в Додатковій угоді від 09.09.2015 №161 до договору оренди землі від 03.12.2013 №55 зазначено, що вона як його невід`ємна частина набирає чинності після її державної реєстрації.

На підставі зазначеної Додаткової угоди 15.09.2015 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано припинення права оренди громадянина ОСОБА_1 за договором оренди землі від 03.12.2013 № 55 (т. 1 а.с. 114), а тому договір оренди 03.12.2013 №55 припинив свою дію внаслідок розірвання сторонами 15.09.2015.

Таким чином, на час державної реєстрації 23.01.2014 Фермерського господарства Агро-Люкс, прийняття Селидівською міською радою Донецької області спірного рішення від 24.06.2015 №6/63-1493 та укладення на підставі цього рішення між нею та Фермерським господарством Агро-Люкс спірного договору оренди землі від 09.09.2015 №164, за якими вказаному Фермерському господарству Агро-Люкс передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 1413800000:02:000:1546, вказана земельна ділянка знаходилась в оренді у голови та засновника цього Господарства- гр.-на ОСОБА_1 за договором оренди землі від 03.12.2013 № 55, за яким цей громадянин отримав її в оренду саме з метою створення фермерського господарства, а тому, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, на час прийняття спірного рішення та укладення спірного договору були відсутні інші окрім гр-на ОСОБА_1 та заснованого ним Фермерського господарства Агро Люкс претенденти на реалізацію права на отримання в оренду земельної ділянки.

З наведеного вбачається необґрунтованість доводів прокурора, що внаслідок укладення спірного Договору територіальна громада позбавлена можливості отримувати орендну плату у розмірі, визначеному на умовах прозорої конкуренції та з дотриманням законодавчих вимог, а інші громадяни України і юридичні особи можливості реалізувати своє право на отримання цієї земельної ділянки для тих самих цілей.

Отже, прокурором не доведено наявність порушення інтересів держави, з метою захисту яких він подав позов у даній справі, що є підставою для відмови в позові.

Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області прийнято при дотриманні норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витраті зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 11.02.2021 у справі №905/1821/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.10.2024.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна