Рішення

від 12.09.2024 по справі 911/1439/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1439/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мах Трейд»

до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

про стягнення 371 660,74 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Хасін І.Б.;

від відповідача: Дзюбайло О.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мах Трейд» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про стягнення 8 313 579,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю, укладений за процедурою закупівлі «відкриті торги» № 35.1-14/3.1-00032 від 27.01.2022 в частині оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 5 826 400,00 грн основного боргу, 364 592,22 грн пені, 1 684 870,97 грн інфляційних втрат, 437 716,31 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1439/24 від 11.06.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мах Трейд» залишено без руху.

12.06.2024 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 11.06.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1439/24. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 18.07.2024.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.06.2024 була доставлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.06.2024 була доставлена в електронний кабінет Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 18.06.2024 о 18:50.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України та те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету відповідача пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 19.06.2024.

02.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити повністю у задоволенні позову, а за умови визнання позовних вимог ТОВ «Мах Трейд» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» обґрунтованими, зменшити розмір заявлених до стягнення сум штрафних санкцій на 99 %.

05.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач повністю заперечує проти викладених відповідачем у відзиві посилань та аргументів, а також заперечує проти зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій.

10.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про забезпечення участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2024 у справі № 911/1439/24 клопотання представника позивача задоволено та постановлено підготовче засідання, призначене на 18.07.2024 провести в режимі відеоконференції.

12.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, у які позивач повідомив суд, що після подачі відповіді на відзив позивачем отримано 11.07.2024 лист відповідача, копія якого додається, у відповідь на пропозицію позивача про укладення мирової угоди. Позивач повідомив суд, що станом на дату подачі до суду даної заяви сторони не дійшли згоди щодо укладення мирової угоди з причин, викладених у заяві.

16.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

18.07.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін. Суд протокольно прийняв до розгляду заяви сторін по суті спору та долучив їх до матеріалів справи.

Представник відповідача усно клопотав про відкладення підготовчого засідання з посиланням на ту обставину, що відповідачем станом на дату розгляду справи не отримано відповідь від позивача на пропозицію про укладення мирової угоди.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1439/24 на 07.08.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

19.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, у якій позивач повідомляє суд про направлення та отримання відповідачем 12.07.2024 від позивача відповіді на пропозицію про укладення мирової угоди.

Також 19.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про забезпечення участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2024 у справі № 911/1439/24 клопотання представника позивача задоволено частково та постановлено підготовче засідання, призначене на 07.08.2024 провести в режимі відеоконференції. В частині вимог про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції відмовлено.

24.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме: копію листа відповідача № 50-22-46 від 14.05.2024, копію листа відповідача № 37-22/24, копію відповіді ТОВ «Мах Системс» на лист № 37-22/55. Позивач просив долучити вказані докази до матеріалів справи та врахувати їх при розгляді справи.

07.08.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло заперечення проти заяви позивача від 24.07.2024. В обґрунтування поданого заперечення відповідач посилається на те, що станом на 06.06.2024 у розпорядженні позивача вже перебував лист відповідача № 50-22-46 від 14.05.2024, який, на виконання приписів ч. 1 ст. 80 ГПК України, позивач мав право і можливість долучити до своєї позовної заяви. Отже, як зазначив відповідач, звертаючись до суду із заявою від 24.07.2024 позивач, в порушення вимог ч. 8 ст. 80 ГПК України, не обґрунтував неможливість подання листа відповідача № 50-22-46 від 14.05.2024 разом з поданням позовної заяви з причин, що не залежали від позивача. У зв`язку із зазначеним, на думку відповідача, в силу ч. 8 ст. 80 ГПК України, долучений позивачем до заяви лист відповідача № 50-22-46 від 14.05.2024 не може бути прийнятим судом до розгляду. Щодо листа відповідача від 23.07.2024 № 37-22-25 та листа ТОВ «Мах Сістемс» № 1/24072024 від 24.07.2024, які позивач додав до своєї заяви і просить долучити до матеріалів справи, відповідач звернув увагу суду, що такі докази стосуються виконання зобов`язань за договором про закупівлю від 16.04.2021 № 35.1-14/3.5-0004, укладеним між відповідачем та іншою юридичною особою. Отже, на думку відповідача, вказані докази не є у розумінні ст. 76 ГПК України належними доказами, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування у справі № 911/1439/24. З урахуванням вказаного, відповідач просив суд врахувати вказані заперечення та відмовити повністю у задоволенні заяви позивача від 24.07.2024 про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

07.08.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів та повернення позовної заяви позивачу.

07.08.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін.

Суд у підготовчому засіданні розглянув подану позивачем заяву від 24.07.2024 про долучення до матеріалів справи нових доказів та встановив, що позивачем подано до суду новий доказ - лист відповідача № 50-22-46 від 14.05.2024, який не був поданий разом із позовною заявою.

Приписами ч. 2 ст. 80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї

Обґрунтованого клопотання щодо неможливості подати відповідний доказ з причин, що не залежали від позивача, останній до суду не подав, а також не заявив клопотання про пропущення процесуального строку. У зв`язку із цим, лист відповідача № 50-22-46 від 14.05.2024 не прийнятий судом до розгляду.

Щодо інших двох доказів - лист відповідача № 37-22/24 та відповідь ТОВ «Мах Системс» на лист № 37-22/55, суд зазначив, що вказані докази не стосуються предмету розгляду у даній справі та не є належними доказами, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмету доказування у справі № 911/1439/24.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням зазначеного, суд не взяв до розгляду вказані докази, оскільки такі не стосуються предмета доказування у справі № 911/1439/24.

З огляду на наведене вище, суд у підготовчому засіданні протокольно задовольнив заперечення відповідача проти заяви позивача від 24.07.2024 та відмовив у задоволенні заяви позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів.

Крім того суд у підготовчому засіданні 07.08.2024 протокольно залишив без задоволення клопотання відповідача про витребування доказів та повернення позовної заяви позивачу з підстав його необґрунтованості.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2024 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/1439/24 до судового розгляду по суті на 12.09.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

07.08.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про забезпечення участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.09.2024 у справі № 911/1439/24 клопотання представника позивача задоволено частково та постановлено підготовче засідання, призначене на 12.09.2024 провести в режимі відеоконференції. В частині вимог про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції відмовлено.

12.09.2024 в судове засідання з`явились представники сторін.

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити в повному обсязі.

У свою чергу представник відповідача проти задоволення позову заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Водночас, представник відповідача під час судових дебатів підтримав клопотання про зменшення штрафних санкцій та просив суд, у разі визнання заявлених позивачем позовних вимог обґрунтованими, зменшити розмір заявлених до стягнення сум штрафних санкцій на 99 %.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 12.09.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В. з 23.09.2024 до 27.09.2024 включно перебувала на навчанні в Національній школі суддів України та не могла поєднувати навчання та здійснення судочинства, повний текст рішення складено та підписано після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

27.01.2022 між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мах Трейд» (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю, укладений за процедурою закупівлі «відкриті торги» № 35.1-14/3.1-00032 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовникові товар, зазначений в п. 1.2 договору, відповідно до коду за Єдиним закупівельним словником, зазначеним в п. 1.3 договору та відповідно до специфікації, що наведена в додатку № 1 до договору (далі - специфікація договору), а замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов договору.

За змістом пп. 1.2, 1.3 та 1.5 вказаного правочину, найменування товару: Протиожеледна рідина для протиожеледної обробки злітно-посадкових смуг (далі - товар). Код за Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015-24950000-8 - Спеціалізована хімічна продукція. Місце виконання договору: 08300, Україна, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-2, ДП МА «Бориспіль».

За змістом п. 3.1-3.3 договору, сума, визначена у договорі (ціна договору) становить 21 617 600,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 4 323 520,00 грн, разом ціна цього договору становить 25 941 120,00 грн з ПДВ.

Ціна за одиницю товару зазначена в специфікації договору. Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін. Такі зміни відбуваються за взаємною згодою сторін у порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Відповідно до п. 3.4 договору, розрахунок ціни кожної одиниці товару (гривні, без ПДВ) за наступною формулою: S = Sz іноземна валюта х k + Sr, де S - ціна одиниці товару в гривнях, без врахування ПДВ; Sz - ціна імпортної складової в структурі ціни товару, в іноземній валюті; k - курс гривні по відношенню до іноземної валюти, встановлений НБУ курс для Євро: 30,773900 грн та визначений на дату складання пропозиції (05.01.2022); Sr - решта витрат постачальника, включених до ціни товару (значення повинно бути відмінним від 0,00 грн). ПДВ нараховується згідно з чинним законодавством України.

Розрахунок ціни кожної одиниці товару іноземного виробництва подається за формулою, наведеною нижче: 1. Рідина антикригова «Runway Guard KF»; одиниця виміру - кг; S - 45,80 грн без ПДВ; Sz - 1,40 євро, 43,08 грн; k - 30,779300 грн; Sr - 2,72 грн.

Пунктами 4.1-4.2 договору сторонами узгоджено, що розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України - гривні, в безготівковій формі.

Розрахунки проводяться шляхом: замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

У пунктах 5.1-5.2 договору визначено, що строк поставки товару: 3 (три) календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар. Місце та умови поставки (передачі) товару: DDP (08300, Україна, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, АЗС-2, АЗС-3) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010.

Порядок поставки товару узгоджений сторонами у пункті 5.3 договору: товар поставляється повністю або поетапно, окремими партіями згідно з письмовими заявками замовника з зазначенням найменування та кількості товару в межах специфікації договору (підп. 5.3.1 договору).

За змістом підп. 5.3.2 договору, письмова заявка направляється замовником на електронну адресу постачальника: maxtradeukr@gmail.com з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 02099, м. Київ, вул. Ялтинська 5б, офіс 2.

Відповідно до підп. 5.3.7 договору, передача-приймання відбувається за адресою, вказаною в п. 5.3.6 договору після поставки товару. При передачі-прийманні товару уповноважені представники сторін перевіряють відповідність поставленого товару кількості, яка була замовлена, та специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором. Якщо поставлений товар відповідає специфікації/технічним вимогам, передбаченим договором, та замовленій кількості, уповноважені представники сторін підписують видаткову накладну на поставлений товар.

Право власності на товар від постачальника до замовника переходить після передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар (підп. 5.3.9 договору).

Згідно з п. 7.1 договору, замовний зобов`язаний, зокрема: - своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар; - прийняти товар згідно з умовами договору.

Згідно з п. 7.1 договорів, постачальник зобов`язаний, зокрема: - забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що передбачені договором; - забезпечити поставку товару відповідної якості, що встановлена розділом 2 договору; - оформляти належним чином документи, передбачені пп. 5.3.13, 7.3.9 договору.

Відповідно до п. 12.1 договору, договір набирає чинності з дати його укладення сторонами і діє до 31.01.2023. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними.

Одночасно з укладенням договору між сторонами підписано додаток № 1 до договору, що є специфікацією договору, якою сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю без ПДВ та суму товару без ПДВ.

Відповідно до специфікації договору, за договором поставляється наступний товар: 1. Рідина антикригова «Runway Guard KF», в кількості 472000 кг, цінна за одиницю товару складає 45,80 грн без ПДВ, сума складає 21 617 600,00 грн без ПДВ. Загальна вартість товару відповідно до специфікації складає 25 941 120,00 грн з ПДВ. Також специфікація містить технічні та інші характеристики товару. Вказаний додаток підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток без зауважень (копія наявна в матеріалах справи).

13.01.2022 між сторонами складено та підписано додаткову угоду № 1 до договору, якою сторони домовились викласти п. 3.1 договору в наступній редакції: сума, визначена у договорі (ціна договору) становить 23 851 570,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 4 770 314,00 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 викладено додаток № 1 до договору (специфікація договору) в новій редакції, що додається та є невід`ємною частиною додаткової угоди.

Відповідно до специфікації договору в новій редакції, за договором поставляється наступний товар: 1. Реагент антиожеледний гранульований на основі форміату натрію - Засіб антикриговий «Runway Guard SF» (Ранвей Гуард СФ) (з 16.04.2021 по 16.12.2021), в кількості 150 т, цінна за одиницю товару складає 37 300,00 грн без ПДВ, сума складає 5 595 000,00 грн без ПДВ. 2. Реагент антиожеледний гранульований на основі форміату натрію - Засіб антикриговий «Runway Guard SF» (Ранвей Гуард СФ) (з 17.12.2021 по 31.01.2022), в кількості 445 т, цінна за одиницю товару складає 41 026,00 грн без ПДВ, сума складає 18 256 570,00 грн без ПДВ.

Загальна вартість товару відповідно до специфікації в редакції додаткової угоди № 1 складає 28 621 884,00 грн з ПДВ. Також специфікація містить технічні та інші характеристики товару. Вказана додаткова угода та специфікація в новій редакції підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток без зауважень (копії наявні в матеріалах справи).

В матеріалах справи наявні заявки ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про постачання товару № 04-22/5-33 від 08.02.2022, № 04-22/5-34 від 08.02.2022, № 04-22/5-40 від 14.02.2022 та № 04-22/5-41 від 16.02.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що належним чином виконав зобов`язання за договором та поставив на користь відповідача у період з 08.02.2022 до 17.02.2022 товар відповідно до умов договору, специфікацій та відповідних замовлень на поставку товару на загальну суму 9 040 800,00 грн, на підтвердження чого позивач долучив до позовної заяви копії видаткових накладних № 4 від 08.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 5 від 08.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 6 від 09.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 7 від 09.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 9 від 10.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 10 від 16.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 11 від 16.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 12 від 17.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 13 від 17.02.2022 на суму 940 800,00 грн, № 14 від 17.02.2022 на суму 940 800,00 грн, а також копії товарно-транспортних накладних, які відповідають номеру та даті видаткової накладної за відповідною поставкою.

Суд встановив, що зазначені вище видаткові та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.

Як зазначив позивач, оскільки після 17.02.2022 відповідач не надавав постачальнику заявок, а п. 1.4 договору передбачено, що обсяги поставок можуть бути зменшені в разі недостатності фінансування, після 17.02.2022 товар відповідачу не постачався.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав та оплатив поставлений товар лише частково на загальну суму 3 581 600,00 грн, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи банківську виписку за період з 02.09.2021 до 11.06.2024, а також копії платіжних інструкцій в національній валюті № 1149 від 23.02.2023 на суму 1 881 600,00 грн, № 2985 від 04.10.2022 на суму 200 000,00 грн, № 3534 від 22.11.2022 на суму 400 000,00 грн, № 258 від 31.01.2023 на суму 200 000,00 грн, № 424 від 16.02.2023 на суму 109 200,00 грн, № 419 від 16.02.2023 на суму 140 800,00 грн, № 955 від 12.05.2023 на суму 250 000,00 грн. № 1928 від 17.08.2023 на суму 200 000,00 грн, № 2217 від 21.09.2023 на суму 200 000,00 грн.

Проте, як зазначив позивач, поставлений позивачем товар на загальну суму 5 826 400,00 грн залишився відповідачем неоплаченим.

При цьому позивач звернув увагу, що відповідач визнав та підтвердив вказану суму заборгованості шляхом підписання акта звірки взаємних розрахунків за договором № 35.1-14/3.1-00032 від 27.01.2022, копія якої долучена позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до п. 8.2 договору, за прострочення оплати за цим договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ. Що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. Сторони погодили, що пеня не застосовується до замовника у разі порушення ним строку сплати фактично поставленого товару, передбаченого п. 4.2.1 договору до 15-ти календарних днів включно.

Згідно з п. 8.8 договору, у разі застосування пені/штрафу, сторона, що порушила виконання зобов`язань, зобов`язана сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого, у кожному випадку, рахунку. Оплата рахунку проводиться протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати його отримання стороною, яка допустила прострочення виконання своїх зобов`язань за договором. Рахунок на оплату пені/штрафу направляється факсимільним зв`язком, з подальшим направленням оригіналу рахунку із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу лист вих. № 1/210324 від 21.03.2024 щодо сплати пені в сумі 364 592,22 грн за порушення строків оплати поставленого товару. Разом з листом позивач направив відповідачу рахунок на оплату пені № 1 від 21.03.2024 на суму 364 592,22 грн.

У відповідь на вказаний лист відповідач направив позивачу лист № 04-22/5-12 від 17.04.2022, в якому відповідач зауважив, що за результатами перевірки наведеного у листі позивача вих. № 1/210324 від 21.03.2024 розрахунку заявленої до сплати пені, встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано приписи ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України. Крім того, відповідач у листі посилався на виникнення форс-мажорних обставин для відповідача, викликаних внаслідок введення на всій території України правового режиму воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Листом відповідач просив позивача, враховуючи факт зупинення з 24.02.2022 основних видів господарської діяльності відповідача, настання з 24.02.2022 форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією російської федерації проти України, враховуючи суттєвий вплив продовження дії воєнного стану на фінансову спроможність Аеропорту та тривалість процедур узгодження джерел фінансування витрат на 2024 рік, не застосовувати штрафні санкції.

Як зазначив позивач, у відповіді відповідача № 04-22/5-12 від 17.04.2024 на пропозицію досудового врегулювання відповідач не заперечив проти наявності боргу, проте, на думку позивача, помилково послався на лист ТПП України щодо запровадження воєнного стану як на виникнення форс-мажорних обставину. На переконання позивача, запровадження з 24.02.2022 на всій території України правового режиму воєнного не вплинуло на спроможність відповідача виконати зобов`язання за договором в частині оплати товару, отриманого за договором до його запровадження. Також позивач наголосив на тому, що відповідач не повідомляв позивача про виникнення у нього форс-мажорних обставин, що виключає його право посилатися на такі обставини.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 5 826 400,00 грн основного боргу, а також нараховано та заявлено до стягнення 364 592,22 грн пені, 1 684 870,97 грн інфляційних втрат, 437 716,31 грн 3% річних.

У свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечив обставину того, що позивач, на виконання взятих на себе на умовах договору зобов`язань та на підставі заявок замовника № 14-22/5-33 та № 14-22/5-34 від 08.02.2022, № 04-22/5-40 від 14.02.2022, № 14-22/5-41 від 16.02.2022, поставив відповідачу товар на загальну суму 9 040 800,00 грн, що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви видатковими накладними. Проте, як зазначив відповідач, позивачем не враховано приписи ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України і визначений умовами підп. 4.2.1 п. 5.2 договору строк оплати за фактично поставлений товар. За ствердженням відповідача, враховуючи наведені норми матеріального права та умови договору, відповідач мав сплатити на користь позивача вартість фактично поставленого товару в наступні терміни: - за товар, поставлений згідно з видатковими накладними № 4, 5 від 08.02.2022 до 10.03.2022 включно, за товар, поставлений згідно з видатковими накладними № 6, 7 від 09.02.2022 до 11.03.2022 включно, за товар, поставлений згідно з видатковою накладною № 9 від 10.02.2022 до 14.03.2022 включно, за товар, поставлений згідно з видатковими накладними № 10, 11 від 16.02.2022 до 18.03.2022 включно, за товар, поставлений згідно з видатковими накладними № 12, 13, 14 від 17.02.2022 до 21.03.2022 включно. Згідно пояснень відповідача, 23.02.2022 відповідачем повністю сплачено повну вартість поставленого згідно з видатковими накладними № 4, 5 від 08.02.2022 товару без порушення встановленого умовами підп. 4.2.1 п. 4.2 договору строку. Також, як зазначив відповідач, замовником у повному обсязі було виконано зобов`язання зі сплати повної вартості поставленого згідно з видатковою накладною № 6 від 09.02.2022 товару на загальну суму 940 800,00 грн, а зобов`язання зі сплати вартості поставленого згідно з видатковою накладною № 7 від 09.02.2022 товару на загальну суму 940 800,00 грн було виконано відповідачем частково на суму 759 200,00 грн.

Щодо зобов`язання відповідача зі сплати на користь позивача суми основного боргу та впливу форс-мажорних обставин на виконання зобов`язання відповідач зазначив, що через настання незалежних від відповідача обставин, у зв`язку із закриттям повітряного простору для цивільних авіаційних перевезень внаслідок введення на всій території України з 24.02.2022 правового режиму воєнного стану, відповідач частково припинив основну операційну діяльність та починаючи з 01.03.2022 по сьогоднішній день зазнає значних збитків як суб`єкт авіаційної діяльності. Відповідач стверджував, що листом № 04-22/5-12 від 17.04.2024 повідомив позивача про існування форс-мажорних обставин, їх вплив на господарську діяльність підприємства, про відсутність джерел фінансування та просив відтермінувати оплату за поставлений на умовах договору товар до 31.12.2024, а також не застосовувати штрафні санкції (пеню) за порушення строку виконання основного грошового зобов`язання. Крім того відповідач зазначив, що з огляду на викладені в листі відповідача від 17.04.2024 № 04-22/5-12 фактичні обставини, відповідач листом від 17.06.2024 № 04-22/5-17 запропонував позивачу для погодження графік погашення суми основного боргу у розмірі 5 826 400,00 грн на умовах розстрочки, виходячи з реальних фінансових можливостей відповідача, проте станом на дату подання до суду відзиву на позовну заяву між позивачем і відповідачем ведуться перемовини щодо сплати суми основного боргу шляхом укладання мирової угоди на визначених сторонами спору умовах.

Суд встановив, що протягом розгляду справи між сторонами велися перемовини шляхом обміну листами щодо укладення мирової угоди та врегулювання спору мирним шляхом, проте станом на дату розгляду даної справи сторонами не укладено мирову угоду. Доказів погодження позивачем відтермінування оплати за поставлений на умовах договору товар до 31.12.2024 матеріали справи також не містять.

Щодо нарахування позивачем пені, інфляційних втрат, 3 % річних відповідач зазначив, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача в судовому порядку пеню в сумі 364 592,22 грн, період нарахування якої визначений з порушенням ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України. За перерахунком відповідача, з урахуванням умов підп. 4.2.1 п. 4.2 договору, абзацу 2 п. 8.2 договору, а також з урахуванням приписів ст. 253, 254 ЦК України, сума нарахованої пені за порушення строків оплати поставленого товару складає 360 468,16 грн. Крім того відповідач повідомив суд, що рахунок на оплату пені, суму якої було б розраховано позивачем з урахуванням приписів ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України, на адресу відповідача не надходив.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про закупівлю, укладений за процедурою закупівлі «відкриті торги» № 35.1-14/3.1-00032 від 27.01.2022 як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладені між сторонами правочини є договорам поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було встановлено судом раніше та передбачено у пунктах 5.1-5.2, строк поставки товару: 3 (три) календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар. Місце та умови поставки (передачі) товару: DDP (08300, Україна, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, АЗС-2, АЗС-3) відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010.

Право власності на товар від постачальника до замовника переходить після передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар (підп. 5.3.8 договорів).

В матеріалах справи наявні заявки ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про постачання товару № 04-22/5-33 від 08.02.2022, № 04-22/5-34 від 08.02.2022, № 04-22/5-40 від 14.02.2022 та № 04-22/5-41 від 16.02.2022.

Суд встановив, що позивач, на виконання договору, специфікацій та відповідних замовлень на поставку товару, поставив на користь відповідача товар у період з 08.02.2022 до 17.02.2022 на загальну суму 9 040 800,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими та товарно-транспортними накладними, які підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень.

Суд враховує пояснення позивача, що оскільки після 17.02.2022 відповідач не надавав постачальнику заявок, а п. 1.4 договору передбачено, що обсяги поставок можуть бути зменшені в разі недостатності фінансування, після 17.02.2022 товар відповідачу не постачався. Вказана обставина відповідачем не заперечена та не спростована.

Отже суд встановив, що позивач зобов`язання за договором виконав належним чином.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом було встановлено раніше та узгоджено сторонами в пункті 4.2 договору, що розрахунки проводяться наступним шляхом: замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів після фактичної поставки товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

Згідно зі ст. 251 ГК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, враховуючи умови п. 4.2 договорів поставки, відповідач повинен був здійснити оплату поставленого товару протягом 30 днів після підписання сторонами видаткових накладних поставлений товару.

При цьому, визначаючи кінцевий строк оплати поставленого товару, необхідно враховувати приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, за змістом яких якщо останній день строку припадає на вихідний день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства, умов п. 4.2 договору та фактичних дат поставки товару, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати за поставлений товар за видатковою накладною:

- № 4 та № 5 від 08.02.2022 є таким, що настав 10.03.2022;

- № 6 та № 7 від 09.02.2022 є таким, що настав 11.03.2022;

- № 9 від 10.02.2022 є таким, що настав 14.03.2022 (оскільки 30-й день строку оплати припадає на вихідний день - 12.03.2022, кінцевим строком оплати є перший за ним робочий день, тобто 14.03.2022);

- № 10 та № 11 від 16.02.2022 є таким, що настав 18.03.2022;

- № 12, № 13 № 14 від 17.02.2022 є таким, що настав 21.03.2022 (оскільки 30-й день строку оплати припадає на вихідний день - 19.03.2022, кінцевим строком оплати є перший за ним робочий день, тобто 21.03.2022).

Судом встановлено, що відповідач зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної оплати виконав неналежним чином та оплатив поставлений товар лише частково на загальну суму 3 581 600,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями в національній валюті та банківською випискою за період з 02.09.2021 до 11.06.2024.

Проте станом на день звернення позивачем до суду із даним позовом відповідач не виконав зобов`язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 5 826 400,00 грн. Протилежного суду не доведено

Суд також враховує, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує наявність заборгованості перед позивачем за договором в розмірі 5 826 400,00 грн, як і не надає жодних належних та допустимих доказів на спростування заявленої позивачем до стягнення заборгованості.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за договором № 35.1-14/3.1-00032 від 27.01.2022, копія якої долучена позивачем до матеріалів справи. Відповідно до змісту вказаного акта, станом на 30.09.2023 заборгованість ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» перед ТОВ «Мах Трейд» за договором № 35.1-14/3.1-00032 від 27.01.2022 складає 5 826 400,00 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений їх відтисками печаток без зауважень та заперечень.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Крім того суд зазначає, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 року в справі № 911/3685/17.

З урахуванням зазначеного вище, оскільки матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо наявної заборгованості перед позивачем в сумі 5 826 400,00 грн, як і не містять доказів оплати поставленого товару на вказану суму, з урахуванням підписаного між сторонами акта звірки взаємних розрахунків, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором виникла заборгованість в загальній сумі 5 826 400,00 грн. Протилежного матеріали справи не містять. Доказів оплати відповідачем поставленого товару на зазначену суму до суду не надано.

Щодо зобов`язання відповідача зі сплати на користь позивача суми основного боргу та впливу форс-мажорних обставин на виконання зобов`язання суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному договору якщо воно виникло внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), за які сторони не відповідають і які заважають сторонам виконувати свої обов`язки за даним договором. Під форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у цьому договорі розуміються надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом.

У пункті 10.2 договору передбачено, що про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, для якої виникли ці обставини, зобов`язана у будь-якій формі повідомити іншу сторону, але не пізніше 3 (трьох) календарних днів з дати настання таких обставин. Невиконання даної умови позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини (обставинами непереборної сили).

Згідно з пп. 10.3, 10.4 договору, сторони домовилися про те, що початок і тривалість дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підтверджується сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промислового палатою України або регіональною ТПП. При підтвердженні вказаним сертифікатом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), строк виконання обов`язків продовжується на строк дії цих обставин.

Приписами частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» обставини непереборної сили визначено як форс-мажорні обставини, що є надзвичайними та невідворотними обставинами, які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Перелік обставин, які можуть вважатися форс-мажорними, визначено частиною другою статті 14-1 цього Закону, однак, такий перелік не є вичерпним.

Так, відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 зроблено висновок про те, що:

- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Саме лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду, оскільки саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Тобто, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення, а іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин чинним законодавством України не визначено.

Судом встановлено, що вперше відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин листом № 04-22/5-12 від 17.04.2024.

Проте відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів звернення до позивача раніше вказаного листа, в порядку та строки, визначені пп. 10.1-10.4 договору, із повідомленням про виникнення обставини непереборної сили. Доказів неможливості повідомлення позивача у строки, передбачені умовами договору, про настання форс-мажорних обставин відповідачем до суду також не надано.

Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов`язань відповідача за договором № 35.1-14/3.1-00032 від 27.01.2022.

Також матеріали справи не містять доказів повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які настали для відповідача та безпосередньо вплинули на виконання його обов`язків, що пов`язано з введенням в України воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

З урахуванням зазначеного вище, а також враховуючи п. 10.2 договору, відповідач позбавлений права посилатися на форс-мажорні обставини (обставинами непереборної сили) як на підставу неналежного виконання умов договору в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Крім того, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зазначає, що виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін, є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

Проте суд звертає увагу відповідача, що виникнення обставин непереборної сили не є підставою для звільнення сторони від виконання зобов`язань, взятих на себе під час укладення відповідного договору.

З рахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування документально підтверджених обставин непереборної сили у даному конкретному випадку, які б перешкоджали йому виконати належним чином зобов`язання за договором № 35.1-14/3.1-00032 від 27.01.2022 в частині оплати в порядку та строки, погоджені сторонами, поставленого позивачем товару.

Отже, посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин, які зумовили невиконання відповідачем зобов`язань за договором, суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5 826 400,00 грн основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару, позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 364 592,22 грн пені, 1 684 870,97 грн інфляційних втрат, 437 716,31 грн 3% річних.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.2 договору, за прострочення оплати за цим договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення. Сторони погодили, що пеня не застосовується до замовника у разі порушення ним строку сплати фактично поставленого товару, передбаченого п. 4.2.1 договору до 15-ти календарних днів включно.

Позивач за прострочення строків оплати поставленого товару, керуючись умовами п. 8.2 договорів, просить стягнути з відповідача пеню в сумі 364 592,22 грн пені, розраховану наступним чином: - за прострочення строків оплати поставленого товару на суму 1 881 600,00 грн розмір пені складає 257,75 грн, що розрахований за період прострочення з 26.03.2022 до 26.03.2022; - за прострочення строків оплати поставленого товару на суму 2 822 400,00 грн розмір пені складає 386,63 грн, що розрахований за період прострочення з 27.03.2022 до 27.03.2022; - за прострочення строків оплати поставленого товару на суму 5 644 800,00 грн розмір пені складає 4 639,56 грн, що розрахований за період прострочення з 28.03.2022 до 02.04.2022; - за прострочення строків оплати поставленого товару на суму 7 526 400,00 грн розмір пені складає 62 891,84 грн, що розрахований за період прострочення з 03.04.2022 до 02.06.2022; - за прострочення строків оплати поставленого товару на суму 7 526 400,00 грн розмір пені складає 296 416,44 грн, що розрахований за період прострочення з 03.06.2022 до 25.09.2022.

Суд зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунків невірно визначено період прострочення зобов`язання.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як було встановлено судом вище, враховуючи умови п. 4.2 договорів та дати фактичної поставки товару, строк здійснення відповідачем оплати за поставлений товар за видатковою накладною: - № 4 та № 5 від 08.02.2022 є таким, що настав 10.03.2022, а граничний строк, до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується, тривав до 25.03.2022 включно; - № 6 та № 7 від 09.02.2022 є таким, що настав 11.03.2022, а граничний строк, до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується, тривав до 26.03.2022 включно; - № 9 від 10.02.2022 є таким, що настав 14.03.2022, а граничний строк, до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується, тривав до 29.03.2022 включно; - № 10 та № 11 від 16.02.2022 є таким, що настав 18.03.2022, а граничний строк, до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується, тривав до 02.04.2022 включно; - № 12, № 13 № 14 від 17.02.2022 є таким, що настав 21.03.2022, а граничний строк, до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується, тривав до 05.04.2022 включно;

З огляду на зазначене, прострочення зобов`язання з оплати поставленого товару за видатковою накладною: - № 4 та № 5 від 08.02.2022 почалось 11.03.2022, а граничний строк, до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується, закінчився 26.03.2022; - № 6 та № 7 від 09.02.2022 почалось 12.03.2022, а граничний строк, до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується, закінчився 27.03.2022; - № 9 від 10.02.2022 почалось 15.03.2022, а граничний строк, до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується закінчився 30.03.2022; - № 10 та № 11 від 16.02.2022 почалось 19.03.2022, а граничний строк, до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується закінчився 03.04.2022; - № 12, № 13 № 14 від 17.02.2022 почалось 22.03.2022, а граничний строк, до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується закінчився 06.04.2022.

Враховуючи зазначене вище, здійснивши власний перерахунок пені з урахуванням встановлених судом дат виникнення прострочення по оплаті товару, з огляду на положення пп. 4.2 та 8.2 договору, з урахуванням граничного строку (15-денного терміну), до якого пеня за порушення строку оплати не застосовується, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 360 468,16 грн.

З огляду на наведене, суд встановив, що контррозрахунок відповідача суми пені, що долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву, є обґрунтованим та виконаний з урахуванням умов пп. 4.2, 8.2 договору та приписів ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення строків оплати поставленого товару 1 684 870,97 грн інфляційних втрат та 437 716,31 грн 3% річних, що розраховані за період прострочення від дати виникнення прострочення за відповідною видатковою накладною, з урахуванням часткових оплат, до 31.05.2024.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановлених судом дат виникнення прострочення по оплаті товару, в межах розрахунку позивача, з урахуванням умов договору, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 435 661,61 грн, а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 1 684 870,97 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99 %, суд встановив та зазначає наступне.

В обґрунтування підстав для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій відповідач посилається на приписи ч. 4 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо можливості суду, з урахуванням інтересів сторін, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкції. За ствердженням відповідача, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», у зв`язку із введенням з 24.02.2022 на всій території України правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та закриттям повітряного простору для цивільних повітряних перевезень, зазнало фінансових втрат. Дана ситуація, як зазначив відповідач, призвела до погіршення фінансових показників діяльності підприємства, насамперед до зменшення надходження коштів від реалізації послу, у зв`язку із чим суттєво знизились залишки коштів на рахунках підприємства. Отже, за ствердженням відповідача, наразі Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» знаходиться під впливом обставин непереборної сили внаслідок військової агресії російської федерації проти України.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 4 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін, що і було здійснено судами в даній справі.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно з ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 по справі № 908/1453/14.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд враховує, що внаслідок введення з 24.02.2022 на всій території України правового режиму воєнного стану та через закриття повітряного простору над Україною для цивільної авіації, відповідач був вимушений припинити свою діяльності, пов`язану з обслуговуванням повітряних суден, екіпажів, пасажирів.

Разом з цим судом враховано, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» є: допоміжне обслуговування авіаційного транспорту (основний) (код КВЕД 52.23); забір, очищення та постачання води (код КВЕД 36.00); постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20); діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (код КВЕД 56.10); діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування (код КВЕД 55.10); складське господарство (код КВЕД 52.10); роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.26); роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.25); надання послуг перукарнями та салонами краси (код КВЕД 96.02); інші види освіти, н.в.і.у. (код КВЕД 85.59); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19); діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 46.17).

Отже, з наведеної інформації вбачається, що відповідач, у разі припинення своєї діяльності, пов`язаної з обслуговуванням повітряних суден, екіпажів, пасажирів, не позбавлений можливості отримувати прибуток внаслідок здійснення іншої діяльності Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Відповідачем не надано суду доказів того, що обставина введення з 24.02.2022 на всій території України правового режиму воєнного стану та закриття повітряного простору над Україною, унеможливили отримання ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» будь-якого прибутку та зумовили неможливість виконання договірних зобов`язань перед позивачем.

Крім того відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про збитковість підприємства або понесення останнім з 01.03.2022 значних фінансових втрат, які унеможливили належне виконання договірних зобов`язань.

Суд також враховує, що загальна сума заборгованості за договором склала 5 826 400,00 грн, а позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 364 592,22 грн в розмірі 50% облікової ставки НБУ. Тобто заявлений позивачем до стягнення розмір пені визначено відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та складає менше 7 % від суми основного зобов`язання, що свідчить про незначний розмір заявленої до стягнення пені.

Одним із завдань застосування санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені (в даному випадку на 99 %) фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Суд також наголошує на тому, що військова агресія Російської Федерації проти України є об`єктивними обставинами, в яких доводиться існувати як відповідачу по справі, так і позивачу.

З урахуванням зазначеного вище, відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявність у даному випадку тих виключних обставин, з якими положення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України пов`язують можливість зменшення розміру штрафних санкцій, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій за договорами на 99 %.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені, однак залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують наведених вище висновків суду.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 99 688,81 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (місцезнаходження: вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський р-н, Київська обл., 08300; код ЄДРПОУ 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мах Трейд» (місцезнаходження: вул. Ялтинська, буд. 5б, офіс 3, м. Київ, 02099; код ЄДРПОУ 44278745) 5 826 400,00 грн основного боргу, 360 468,16 грн пені, 435 661,61 грн 3% річних, 1 684 870,97 грн інфляційних втрат та 99 688,81 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні клопотання Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.10.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко