Ухвала

від 02.10.2024 по справі 916/3688/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3688/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю РОЛЛО ТРЕЙДІНГ

відповідача-2 Державного підприємства Фінансування інфраструктурних проектів

про визнання недійсним договору та стягнення 2127026,48грн

за участю представників:

від прокуратури Ейсмонт І.

від позивача Бойко К.

від відповідача-1- не прибули

від відповідача-2 - не прибули

встановив:

До суду надійшла позовна заява заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю РОЛЛО ТРЕЙДІНГ, відповідача-2 Державного підприємства Фінансування інфраструктурних проектів, яким прокурор просить суд:

1.Визнати недійсним договір з поточного середнього ремонту - облаштування освітленням із використанням автономного електрозабезпечення наземних пішохідних переходів, розташованих на автомобільній дорозі загального користування державного значення Р-04 Київ - Фастів - Біла Церква - Тараща - Звенигородка на ділянці км 44+853, км 43+822, км 45+356, км 44+03 5, км 43+196, км 43+619, км 43+921, км 43+124, Київська область від 30.10.2019 № БДР-227/10-19, укладений між Державним підприємством Фінансування інфраструктурних проектів (код ЄДРПОУ - 37264503) та ТОВ Дорстрой Монтаж Київ (код ЄДРПОУ - 3 823 8694).

2.Стягнути з ТОВ Ролло Трейдінг (проспект Ушакова, буд 35а, м. Херсон, Херсонська область, 73003, код ЄДРПОУ 38238694) на користь Державного підприємства Фінансування інфраструктурних проектів (вул. Хотівська, 4а, Київ, 03118, код ЄДРПОУ 3 7264503) 2 127 026,48 грн, а з Державного підприємства Фінансування інфраструктурних проектів (вул. Хотівська, 4а, Київ, 03118, код ЄДРПОУ 3 7264503) одержані ним за рішенням суду 2 127 026,48 грн стягнути в дохід держави.

Ухвалою від 04.09.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 02.10.2024.

Відповідач-2 отримав ухвалу в електронному кабінеті 05.09.2024.

Ухвала надіслана на адресу відповідача-1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - м. Херсон пр. Ушакова 35а, повернулась до суду з відміткою пошти "адресат відсутній".

Відповідачі в засідання не прибули, відзивів не подали.

17.09.2024 позивач подав письмові пояснення щодо позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, про передачу справи за підсудністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч.1 ст.16 ЦК України).

В силу ч.1 ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Предметом спору у даній справі, зокрема, є визнання недійсним договору з поточного середнього ремонту - облаштування освітленням із використанням автономного електрозабезпечення наземних пішохідних переходів, розташованих на автомобільній дорозі загального користування державного значення Р-04 Київ - Фастів - Біла Церква - Тараща - Звенигородка на ділянці км 44+853, км 43+822, км 45+356, км 44+03 5, км 43+196, км 43+619, км 43+921, км 43+124, Київська область від 30.10.2019 № БДР-227/10-19, укладений між Державним підприємством Фінансування інфраструктурних проектів (код ЄДРПОУ - 37264503) та ТОВ Дорстрой Монтаж Київ (код ЄДРПОУ - 3 823 8694).

Відповідно до ст.190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Цивільний кодекс України при класифікації речей як об`єктів цивільних прав поділяє речі, зокрема, на рухомі і нерухомі.

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і розглядати їх необхідно у сукупності.

У розумінні Цивільного кодексу України житлові будинки, будівлі, споруди тощо охоплюються поняттям "нерухоме майно". Однак, вказаний перелік об`єктів нерухомого майна не є вичерпним.

Зокрема, відповідно до ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", об`єктами нерухомого майна є житлові будинки; квартири; будівлі, споруди, житлові та нежитлові приміщення.

В силу ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, у тому числі землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 71 ЗК України встановлено, що до земель дорожнього господарства належать землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, тунелями, транспортними розв`язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням

Відповідно до ст.1 Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України", автомобільні дороги загального користування та сільські дороги України (далі - автомобільні дороги) це дороги державного та місцевого значення, які забезпечують внутрішньодержавні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів із врахуванням адміністративно-територіального поділу держави, з`єднують населені пункти і є складовою частиною єдиної транспортної системи держави. Класифікація та перелік цих доріг затверджуються Кабінетом Міністрів України. Автомобільні дороги є державною власністю, крім сільських доріг, порядок управління якою встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У ст.1 Закону України "Про автомобільні дороги" закріплено, що автомобільна дорога лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів; проїзна частина частина автомобільної дороги, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів.

За положеннями ст.5 Закону України "Про автомобільні дороги", автомобільні дороги поділяються на: автомобільні дороги загального користування; вулиці і дороги міст та інших населених пунктів; відомчі (технологічні) автомобільні дороги, автомобільні дороги на приватних територіях.

Відповідно до ст.ст.7,8 Закону України "Про автомобільні дороги", автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації. Автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги місцевого значення поділяються на обласні та районні.

Статтею 9 Закону України "Про автомобільні дороги" встановлено, що складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв`язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів.

До земель автомобільного транспорту належать землі, надані в користування під споруди і устаткування енергетичного, гаражного та паливно-роздавального господарства, автовокзали, автостанції, лінійні виробничі споруди, службово-технічні будівлі, станції технічного обслуговування, автозаправні станції, автотранспортні, транспортно-експедиційні підприємства, авторемонтні заводи, бази, вантажні двори, майданчики контейнерні та для перечеплення, службові та культурно-побутові приміщення й інші об`єкти, що забезпечують роботу автомобільного транспорту. До земель дорожнього господарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв`язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання. До складу земель дорожнього господарства входять також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме: паралельні об`їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з`їзди; майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об`єкти служби дорожнього сервісу; будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами; придорожні лісосмуги для захисту доріг і вирощування деревини, в тому числі ділової. Землі, що знаходяться під автомобільними дорогами загального користування та їх спорудами, надаються дорожнім організаціям у користування відповідно до чинного законодавства (ст. 31 Закону України "Про транспорт").

Таким чином, системний аналіз вищенаведених положень чинного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що автомобільні дороги є лінійним комплексом інженерних споруд, які розташовані на землях автомобільного транспорту та не можуть бути переміщені без їх знецінення та зміни їх призначення, тобто належать до нерухомого майна.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадках, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.

Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність норма статті 27 ГПК України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб`єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками.

Статтею 30 ГПК України встановлено правила виключної підсудності господарських справ.

Виключна підсудність означає, що відповідний спір не може бути розглянутий за загальними правилами підсудності або альтернативної підсудності.

Згідно з ч.3 ст.30 ГПК України, спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Аналогічні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладені в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №910/6644/18, а також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 та від 16.02.2021 у справі №911/2390/18.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав учасників справи, а, навпаки, є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом, при цьому обов`язковим є дотримання правил юрисдикції (підсудності), визначених в параграфі 3 глави 2 ГПК України.

У постанові від 26.09.2019 у справі №612/579/16-ц Верховний Суд зазначає, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995 та "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003).

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

За таких обставин, враховуючи, що позов у даній справі містить вимоги про визнання недійсним договору з поточного середнього ремонту - облаштування освітленням із використанням автономного електрозабезпечення наземних пішохідних переходів, розташованих на автомобільній дорозі загального користування державного значення Р-04 Київ - Фастів - Біла Церква - Тараща - Звенигородка на ділянці км 44+853, км 43+822, км 45+356, км 44+03 5, км 43+196, км 43+619, км 43+921, км 43+124, Київська область від 30.10.2019 № БДР-227/10-19, та стягнення коштів за цим договором, суд дійшов висновку, що спір у даній виник з приводу утримання автомобільних доріг загального значення, які розташовані на землях дорожнього господарства на території Київської області та є їх невіддільною частиною, а тому слід передати справу за підсудністю до Господарського суду Київської області на підставі ч.3 ст.30 ГПК України.

В силу вимог ч.6 ст.31 ГПК України, спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ч.7 ст.31 ГПК України).

Керуючись п.1 ч. 1 ст.31, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1.Справу №916/3688/24 за позовом заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю РОЛЛО ТРЕЙДІНГ, відповідача-2 Державного підприємства Фінансування інфраструктурних проектів, про визнання недійсним договору та стягнення - передати за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Повний текст ухвали складено 02.10.2024. Ухвала набрала законної сили 02.10.2024 та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя В.В. Литвинова