Рішення

від 26.09.2024 по справі 918/666/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2024 р. м. Рівне Справа № 918/666/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕХ АУТДОР" (79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, будинок 109, кімната 316; код ЄДРПОУ 33533697; ел. пошта komtex@komtex.com.ua)

до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради (33013, м. Рівне, вул. Шевченка, 45; код ЄДРПОУ 44250562)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг (вул. Данила Галицького, 25, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 13974620)

про стягнення 338 173 грн 10 коп.

у судове засідання з`явились:

- від позивача: Єсіпов Ігор Анатолійович (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: Єфіменко Олена Миколаївна;

- від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

11 липня 2024 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕХ АУТДОР" (далі - позивач, ТОВ "КОМТЕХ АУТДОР") до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради (далі - Департамент, відповідач) про стягнення 338 173 грн 10 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що даний спір виник у зв`язку із прийняттям відповідачем протиправного рішення, реалізація якого заподіяла матеріальну шкоду позивачу. Позивач звернувся до суду із даним позовом, спрямованим на відшкодування реальних збитків, завданих за результатами демонтажу (на виконання незаконного рішення відповідача) належного позивачу майна у вигляді спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які були встановлені позивачем на підставі відповідних дозволів № 16/21 та № 16/26. Вимоги щодо відшкодування шкоди є заходами відновлення прав позивача, порушених відповідачем у процесі владно-управлінської діяльності. Позивач заявляє до відшкодування втрати, яких зазнав у зв`язку з демонтажем спірних конструкцій, а також витрати, які зробив і мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Ухвалою від 16.07.2024 (з урахуванням ухвали від 18.07.2024 про виправлення описки) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/666/24. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 22.08.2024. Визначено відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

14 серпня 2024 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від представника Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради надійшов відзив.

14 серпня 2024 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від представника ТОВ "КОМТЕХ АУТДОР" надійшло клопотання, в якому адвокат Єсіпов Ігор Анатолійович просив суд відмовити відповідачу у продовженні строку для подання відзиву, а відзив залишити без розгляду.

21 серпня 2024 року від Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради надійшло клопотання про залучення до розгляду справи № 918/666/24 Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 22.08.2024 клопотання Департаменту про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг - задоволено. Залучено до участі у справі № 918/666/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг. Зобов`язано позивача та відповідача протягом трьох днів з дня отримання даної ухвали направити на адресу третьої особи заяви по суті спору із долученими до них документами. Докази такого надіслання надати суду. Запропоновано Комунальному Рівненському шляхово-експлуатаційне управлінню автомобільних доріг у строк до 06.09.2024 включно подати суду письмові пояснення щодо суті спору; одночасно надіслати позивачу та відповідачу копію письмових пояснень з доданими до них документами, докази такого направлення надати суду.

22 серпня 2024 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від представника ТОВ "КОМТЕХ АУТДОР" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000 грн 00 коп.

Ухвалою від 22.08.2024 розгляд справи по суті відкладено на 10.09.2024.

09 вересня 2024 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи 10.09.2024 без участі представника Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг.

У судовому засіданні 10.09.2024 суд протокольною ухвалою залишив відзив відповідача без розгляду, оголосив перерву з розгляду справи по суті на 17.09.2024.

Ухвалою від 10.09.2024 повідомлено Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради та Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 17.09.2024.

16 вересня 2024 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг надійшли пояснення щодо відзиву.

У судовому засіданні 17.09.2024 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 24.09.2024.

19 вересня 2024 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою від 24.09.2024 відкладено розгляд справи № 918/666/24 по суті на 26.09.2024.

25 вересня 2024 року та 26.09.2024 від Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг надійшли додаткові пояснення вх. № 7529/24, вх. № 7558/24 та вх. № 7573/24.

Процесуальні дії у судовому засіданні з розгляду справи по суті

26 вересня 2024 судом встановлено, що третя особа не забезпечила явку уповноваженого представника у судове засідання.

Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг належним чином повідомлене про час, дату та місце проведення даного судового засідання з розгляду справи по суті шляхом доставки ухвали від 24.09.2024 до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" - 25.09.2024 о 07:33 год.

26 вересня 2024 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання 26.09.2024 без участі його представника.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою та з огляду на наявність вказаної заяви, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Господарський суд, дослідивши додаткові пояснення Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг вх. № 7529/24, вх. № 7558/24 та вх. № 7573/24, дійшов висновку про залишення їх без розгляду з огляду на пропуск строку на їх подання. При цьому суд виходив із наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Згідно з ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Ухвалою від 22.08.2024 було запропоновано Комунальному Рівненському шляхово-експлуатаційне управлінню автомобільних доріг у строк до 06.09.2024 включно подати суду письмові пояснення щодо суті спору; одночасно надіслати позивачу та відповідачу копію письмових пояснень з доданими до них документами, докази такого направлення надати суду.

Водночас строку для подання додаткових пояснень щодо якихось окремих питань для третьої особи суд не визначав.

При цьому суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 по справі 917/1338/18, де Велика Палата зазначила, що оскільки у поясненнях поза межами строку на касаційне оскарження особа навела додаткові доводи щодо наявності підстав для задоволення касаційної скарги, не просила дозволу подати такі пояснення, а суд поза межами цього строку не визнав їх подання необхідним, Велика Палата Верховного Суду залишає ці пояснення без розгляду. Аналогічна позиція стосовно письмових пояснень викладена у постанові ВП ВС по справі 477/2330/18 від 14.12.2022

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Строк на подання пояснень щодо суті спору для третьої особи сплинув 07.09.2024, в той же час обґрунтувань причин пропуску строку на додаткові пояснення вх. № 7529/24, вх. № 7558/24 та вх. № 7573/24 матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного у сукупності суд протокольною ухвалою залишив дані додаткові пояснення Комунального Рівненського шляхово-експлуатаційного управління автомобільних доріг без розгляду.

Присутні у судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої правові позиції.

Правова позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач прийняв незаконний наказ "Про демонтаж рекламних конструкцій" № 198/01 від 09.06.2022, на виконання якого представниками КП «Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг» виконані роботи по демонтажу рекламних конструкцій позивача, які були розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Міцкевича, перехрестя вул. Кн. Володимира (акт проведення демонтажу рекламного засобу від 07.09.2022) , за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна, в районі перехрестя з вул. У.Самчука (акт проведення демонтажу рекламного засобу від 07.09.2022) .

Це свідчить про те, що дії Департаменту щодо демонтажу конструкцій були незаконними.

Протиправну поведінку відповідача встановлено судовими рішеннями (у справі № 380/915/23), якими визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 09.06.2022 № 198/01 в частині зобов`язання провести демонтаж ЗЗР, встановлених на підставі дозволів №16/21 та 16/26. Після отримання рішення у справі №380/915/23 з висновком про те, що ефективним способом захисту прав Товариства, порушених протиправним наказом Департаменту № 198/01 від 09.06.2022 є відшкодування реальних збитків, - позивач, на виконання п. 38 Типових правил, уклав зі спеціалізованим підприємством, яке у свій час виготовило і змонтувало ці ЗЗР (ДП "Контракти- Медіа"), Договір № 20M/2024 від 06.05.2024 про визначення обсягів та вартості відновлювальних робіт. Цим підприємством було розроблено та передано позивачу ПКД на проведення відновлювальних робіт при підписанні акта приймання-передачі виконаних робіт від 30.05.2024. Згідно з цією документацією, відновна вартість двох демонтованих 07.09.2022 ЗЗР становить 323 173,10 грн. (у тому числі 186 848,11 грн. - відновна вартість ЗЗР, який розміщувався у м. Рівному, вул. Гагаріна - перехрестя з вул.Самчука, на підставі дозволу № 16/26, та 136 324,99 грн. - відновна вартість ЗЗР, який розміщувався у м. Рівному, вул. Міцкевича - пepexpecтя з вул. Князя Володимира, на підставі дозволу № 16/21). Згідно з умовами Договору № 20M/2024, вартість розроблення ПКД на проведення відновлювальних робіт становить 15 000,00 грн., які були повністю сплачені позивачем згідно з платіжною інструкцією № 297 від 30.05.2024.

Відтак розмір завданої шкоди підтверджується проектно-кошторисною документацією на відновлення рекламних конструкцій, встановлених на підставі дозволів №16/21 та 16/26 та демонтованих на виконання протиправного наказу відповідача, яка є допустимим доказом згідно з п. 38 Типових правил. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою встановлений судовими рішеннями у справі № 380/915/23.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 338 173 грн 10 коп. (з яких:

- 323 173 грн 10 коп.: реальні збитки, завдані позивачу виконанням протиправного наказу відповідача від 09.06.2022 №198/01 "Про демонтаж рекламних конструкцій" шляхом проведення примусового демонтажу засобів зовнішньої реклами, які розміщувались у м. Рівному на підставі дозволів № 16/21 та № 16/26;

- 15 000 грн 00 коп. - витрати для відновлення порушеного права - у вигляді вартості розроблення ПКД на проведення відновлювальних робіт).

При цьому позивач наголошує, що вимоги про грошовий спосіб відшкодування шкоди, завданої позивачу протиправним наказом відповідача, сформовані з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі № 380/915/23 та рішень судів у справі № 380/25725/21 (зокрема, постанови Верховного Суду від 15.05.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2023 (за результатами нового розгляду)).

Окрім цього позивач вказав, що пред`явленням даного позову про відшкодування завданих збитків позивач вчинив дію, яка свідчить про його відмову від права власності на окремі частини незаконно демонтованих ЗЗР (ч. 1 ст. 347 ЦК України), що є підставою для набуття права власності на них особою, яка ними заволоділа (ст. 336 цього ж Кодексу). Крім того, із загальних засад цивільного законодавства, а саме: справедливість, добросовісність та розумність, слідує, що особа, яка повністю відшкодувала потерпілому відновну вартість його майна, вправі залишити собі таке майно без будь-яких додаткових узгоджень чи дозволів.

Правова позиція відповідача

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог вказуючи, що дозволи на розміщення спірних конструкцій втратили чинність до моменту демонтажу. Наразі монтаж на ті самі місця спірних конструкцій є неможливим, оскільки у ТОВ «Комтех Аутдор» відсутні дозволи (а строк дії дозволів №№ 16/21, 16/26 тривав до 27.11.2021 і наразі сплинув), які б дозволяли встановлювати назад демонтовані рекламні конструкції.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

- дійсно, рішенням від 31.10.2023 у справі № 380/915/23 визнано протиправним та скасовано наказ відповідача № 198/01 від 09.06.2022 «Про демонтаж рекламних конструкцій» в частині зобов`язання провести демонтаж ЗЗР ТОВ «Комтех Аутдор» відповідно до переліку 1-3, 5-13 додатку до наказу. В той же час в задоволенні інших позовних вимог, а саме, в частині зобов`язання Департаменту відшкодувати шкоду, завдану виконанням його протиправного наказу від 09.06.2022 № 198/01 шляхом відновлення у натурі попереднього становища, що існувало до проведення їх примусового демонтажу - судом відмовлено. Суд апеляційної інстанції у постанові від 01.05.2024, змінюючи мотивувальну частину рішення від 31.10.2023 у справі № 380/915/23 щодо відмови в позові, зауважив, що ТОВ «Комтех Аутдор» не надано суду доказів які б підтверджували, що спірні ЗЗР перебувають у прийнятному стані і дають можливість суду вирішити питання щодо зобов`язання Департаменту відновити їх у натурі попереднього становища, а відтак вимоги в цій частині в зазначений спосіб позивачем не доведено. Проте суд апеляційної інстанції зауважив, що ТОВ «Комтех Аутдор» не позбавлений права звернення до суду про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача реальних збитків, завданих внаслідок демонтажу, визначивши розмір шкоди та надавши докази щодо її розміру;

- водночас постановою апеляційної інстанції від 15.02.2023 у справі №380/16131/21, відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Комтех Аутдор», у т.ч. стосовно продовження строку дії дозволів № 16/21 та № 16/26 (на підставі яких і було встановлено спірні конструкції) до 27.04.2026; За касаційною скаргою ТОВ «Комтех Аутдор» на вказану постанову ухвалою Верховного суду від 09.05.2023 у справі №380/16131/21 відкрито касаційне провадження. На даний час рішення Верховним Судом не прийнято;

- в ході обстежень місць розміщення рекламних конструкцій встановлено невідповідності останніх вимогам сьогодення, зокрема, розміщення рекламних конструкцій на пішохідних зонах, тротуарах, смугах відведення автомобільних доріг, невідповідність їх технічним вимогам тощо. Як наслідок, за результатами розгляду заяв позивача про продовження дії дозволів робочим органом, з урахуванням пропозицій комісії з питань розміщення зовнішньої реклами, вирішено продовжити термін дії дозволів, зокрема, №№ 16/21 та 16/26 до 27.11.2021. (протокол комісії №4/2021 від 09.06.2021). Також позивачу виконавчим комітетом Рівненської міської ради надіслано лист від 25.05.2021 вих. № 08-941 щодо заміни великорозмірних засобів зовнішньої реклами (12х3) та моноопорні малогабаритні рекламні конструкції (6х3). Проте, позивачем даний лист залишено без уваги. Надалі, у зв`язку з невиконанням вимоги щодо заміни рекламних конструкцій, Комісією рекомендовано термін дії указаних дозволів не продовжувати (протокол № 9/2021 від 18.10.2021). Отже, після 27.11.2021 спірні рекламні конструкції розміщувалися без відповідних дозволів, тобто самовільно;

- крім того, питання щодо чинності дозволів були предметом розгляду в справі №380/20907/23 за позовом ТОВ «Комтех Аутдор» до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про визнання протиправною вимоги Департаменту від 29.08.2023 вих.№569-08 про демонтаж рекламних конструкцій, які розміщені на підставі цих дозволів. Рішенням від 08.12.2023 у справі №380/20907/23, яке залишено без змін постановою апеляційного суду від 04.04.2024, у задоволенні позову відмовлено;

- з урахуванням того, що термін дії дозволів №№ 16/21, 16/26, на підставі яких розміщувалися демонтовані рекламні конструкції, робочим органом не продовжено, - права позивача не порушені, оскільки, рекламні конструкції розміщувалися без відповідних дозволів;

- скасований судом наказ № 198/01 від 09.06.2022 «Про демонтаж рекламних конструкцій» не передбачав знищення чи руйнування рекламних конструкцій, які належали ТОВ «Комтех Аутдор», а, отже, демонтажем рекламних конструкцій, які тривалий час розміщувалися без відповідного дозволу, шкоду позивачу не заподіяно. Відтак, правових підстав покладення на Департамент майнової відповідальності немає, оскільки, в діях щодо демонтажу відсутній склад цивільного правопорушення;

- демонтаж вказаних конструкцій не позбавив ТОВ «Комтех Аутдор» права власності на демонтовані конструкції. Демонтовані рекламні конструкції позивач може отримати в Комунальному Рівненському шляхово-експлуатаційному управлінні автомобільних доріг.

Фактичні обставини справи, які встановлено судовими рішеннями, які мають преюдиційне значення для розгляду даного спору

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 п.2 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.(ч.4 ст.75 ГПК України).

Судом встановлено, що існують судові рішення, які мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, а саме: у справах № 380/915/23, №380/16131/21.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Суд зауважує, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» №28342/95, п.61, ECHR 1999-VII).

Частиною 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість врахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Комтех Аутдор» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради та просило визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту від 09.06.2022 № 198/01 «Про демонтаж рекламних конструкцій»; зобов`язати Департамент відшкодувати шкоду, завдану виконанням протиправного наказу від 09.06.2022 № 198/01 щодо проведення демонтажу засобів зовнішньої реклами, які розміщувались Товариством у м. Рівному на підставі дозволів № 16/9, № 16/21 та № 16/26 шляхом відновлення у натурі попереднього становища, що існувало до проведення їх примусового демонтажу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 380/915/23 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 09.06.2022 № 198/01 «Про демонтаж рекламних конструкцій» в частині зобов`язання провести демонтаж засобів зовнішньої реклами ТОВ «Комтех Аутдор» відповідно до переліку 1-3, 5-13 додатку до наказу. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі № 380/915/23, серед іншого, апеляційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ «Комтех Аутдор» задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 380/915/23 щодо відмови в позові. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 року у справі № 380/915/23 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.09.2024 у справі № 380/915/23 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі № 380/915/23.

З урахуванням викладеного, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 380/915/23 (в редакції мотивувальної частини з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024) набрало законної сили 01.05.2024.

Під час провадження у справі № 380/915/23 судом встановлено обставини, які не потребують доказування при розгляді позову у справі № 918/666/24. Так, судом у справі № 380/915/23 встановлено наступне.

З матеріалів справи № 380/915/23 судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Комтех Аутдор» здійснює господарську діяльність у сфері розміщення зовнішньої реклами.

Управлінням житлово-комунального господарства Виконавчого комітету Рівненської міської ради видано ТОВ «Комтех Аутдор» дозволи на розміщення зовнішньої реклами, термін дії яких неодноразово продовжувався, серед яких:

- 27.04.2004 на підставі рішення Рівненського міськвиконкому № 111 від 13.04.2004 видано дозвіл № 16/21 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Рівне, вул. Міцкевича, перехрестя з вул. Кн. Володимира. Термін дії дозволу неодноразово продовжувався, востаннє з 27.04.2021 по 27.11.2021;

- 27.04.2004 на підставі рішення Рівненського міськвиконкому № 111 від 13.04.2004 видано дозвіл № 16/26 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, в районі перехрестя з вул.У.Самчука. Термін дії дозволу неодноразово продовжувався, востаннє з 27.04.2021 по 27.11.2021.

На підставі зазначених дозволів Товариство розмістило за вказаними адресами рекламні засоби згідно характеристик та фотографічних знімків, що долучались до дозволів.

25 травня 2022 року на адресу Товариства Департаментом надіслана вимога про демонтаж спірних рекламних конструкцій, та у відповідь на яку 03.06.2022 Товариство заперечило таку, зазначивши, про право подачі позову про відшкодування шкоди в разі демонтажу.

09 червня 2022 року Департаментом прийнято наказ № 198/01 «Про демонтаж рекламних конструкцій», яким КП «Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг» зобов`язано провести демонтаж рекламних конструкцій Товариства згідно з переліком зазначеним у додатку (у додатку зазначені рекламні засоби Товариства, на які видавалися вищезазначені дозволи).

На виконання цього наказу представниками КП «Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг» виконані роботи по демонтажу рекламних конструкцій Товариства, які були розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Міцкевича, перехрестя вул. Кн.Володимира (акт проведення демонтажу рекламного засобу від 07.09.2022), за адресою м. Рівне, вул. Гагаріна, в районі перехрестя з вул. У.Самчука (акт проведення демонтажу рекламного засобу від 07.09.2022), за адресою: м. Рівне, вул. Литовська, перехрестя з вул. Кавказькою (акт проведення демонтажу рекламного засобу від 07.09.2022).

Як зазначено в актах проведення демонтажу, виконані роботи по демонтажу: розбирання на окремі частини, залучення автопідйомника, залучення транспорту для перевезення до місця зберігання, навантаження на транспорт та розвантаження з транспорту.

У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі № 380/915/23 серед іншого вказано, що станом на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №314 від 18.03.2022 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану», - дозволи ТОВ «Комтех Аутдор» №16/21 та 16/26 були чинними на підставі п.2-1 ст.11 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та автоматично підпадали під пряму дію пп. 5 п. 1 постанови КМУ №314, а отже станом як на 30.09.2023, так і на день ухвалення постанови - 31.10.2023, чинності не втратили, оскільки воєнний стан, запроваджений на всій території України, не скасований.

Як наслідок, у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі № 380/915/23 серед іншого вказано, що дозволи на розміщення зовнішньої реклами № 16/21 та № 16/26 слід вважати такими, дію яких продовжено на період карантину та обмежувальних заходів та на період воєнного стану і три місяці з дня його припинення чи скасування, а оскаржуваний наказ від 09.06.2022 № 198/01 в частині зобов`язання провести демонтаж засобів зовнішньої реклами ТОВ «Комтех Аутдор» відповідно до переліку 1-3, 5-13 додатку до наказу є протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Щодо аргументів апеляційної скарги Товариства про відшкодувати шкоди, шляхом відновлення у натурі попереднього становища, що існувало до проведення їх примусового демонтажу, то суд апеляційної інстанції зазначив таке: "Оскільки між сторонами немає спору щодо права на рекламні конструкції, відповідач не оскаржує та не заперечує право власності позивача на майно, тож вимоги щодо відшкодування шкоди в цьому випадку є заходами відновлення його прав, порушених відповідачем у процесі владно-управлінської діяльності, і охоплюються поняттям restitutio in integrum. Стороною позивача не надано суду доказів які б підтверджували, що спірні конструкції у м. Рівне, вул. Міцкевича, перехрестя з вул.Кн.Володимира; м. Рівне, вул.Гагаріна, перехрестя з вул.У.Самчука перебувають у прийнятному стані і дають можливість суду вирішити питання щодо зобов`язання Департаменту відновити їх у натурі до попереднього становища, а відтак вимоги в цій частині в зазначений спосіб позивачем не доведено. Зазначені висновки суду підтверджуються аргументами апеляційної скарги Товариства в якій зазначено, що суд першої інстанції, визнавши наказ відповідача протиправним у частині, що стосується дозволів № 16/21 та № 16/26, запропонував йому замість судового захисту, з`ясовувати у позасудовому порядку стосунки з приводу залишків пошкодженого майна з особою, яка за законом не несе відповідальності за завдану йому шкоду. Позивач не позбавлений права звернення до суду про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача реальних збитків, завданих внаслідок демонтажу, визначивши розмір шкоди та надавши докази щодо її розміру.".

З урахуванням викладеного у сукупності вбачається, що у справі № 380/915/23 судом встановлено, що наказ Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 09.06.2022 № 198/01 про демонтаж рекламних конструкцій ТОВ «Комтех Аутдор» є протиправним у частині демонтажу об`єктів за дозволами № 16/21 та № 16/26. Також встановлено, що ці дозволи на розміщення зовнішньої реклами залишалися чинними на період воєнного стану і три місяці з дня його припинення чи скасування, тому демонтаж був неправомірним. Дані обставини не потребують доведенню, позаяк встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Окрім того, 23.09.2021 ТОВ "Комтех Аутдор" звернулося з позовом до Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Департаменту інфраструктури, у якому, серед інших вимог, просило суд:

1.Визнати протиправною бездіяльність Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, правонаступником якого є Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, щодо невнесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про видані документи дозвільного характеру та зобов`язати Департамент внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомості:

- про всі дозволи на розміщення зовнішньої реклами у м. Рівному, які були надані ТОВ «Комтех Аутдор», зокрема: від 27.04.2004 №№16/21, 16/26 із зазначенням строку їх дії;

- про всі подані після 01.01.2020 заяви на продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Рівному, зокрема від 27.04.2004 №№ 16/21, 16/26, а також про всі рішення Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, прийняті за результатами розгляду цих заяв;

2. Визнати протиправними дії Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, правонаступником якого є Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Рівному, зокрема від 27.04.2004 №№ 16/21, та 16/26, лише до 27.11.2021, та зобов`язати Департамент оформити документально продовження строку дії вказаних дозволів згідно поданих заяв, а саме: до 27.04.2026 (дозволи №№ 16/21, 16/26) шляхом внесення до них відповідних змін.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі № 380/16131/21 позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 380/16131/21 апеляційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради - задоволено. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі № 380/16131/21 - скасовано та прийнято нову постанову. В позові відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 380/16131/21 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Комтех Аутдор". Станом на 26.09.2024 рішення Верховного Суду за результатами розгляду даної касаційної скарги в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє. В матеріалах справи № 918/666/24 рішення Верховного Суду за результатами розгляду даної касаційної скарги також відсутнє.

У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 у справі № 380/16131/21 судом встановлено факти, які не потребують доказуванню при розгляді справи № 918/666/24, зокрема такі.

25 березня 2021 року ТОВ «Комтех Аутдор» маючи бажання продовжити строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами звернувся до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявами про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, зокрема, від 27.04.2004 № № 16/21 та № 16/26 (строком дії до 27.04.2021) на наступні 5 років. Дозволи від 27.04.2004 №№16/26, 16/21, повернуті ТзОВ «Комтех Аутдор» з відмітками про їх продовження до 27.11.2021 (що не відповідає строку, про який просив позивач у своїх заявах). Робочим органом правомірно вирішено продовжити термін дії дозволів: №№ 16/21 та 16/26 від 27.04.2004 на шість місяців - до 27.11.2021 для надання позивачу можливість усунення порушень.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що на підставі п.21 ст.11 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» ТОВ «Комтех Аутдор» не повинен звертатися до робочого органу із заявами для продовження дії цих дозволів (№ 16/21 та № 16/26), а повідомити робочий орган про те, що дозволи діють на весь період карантину і протягом трьох місяців з дня його закінчення, тобто вчинити так, як це встановлено для застосування принципу мовчазної згоди. Однак, ТОВ «Комтех Аутдор» таким правом не скористався. При цьому, суд першої інстанції необґрунтовано зобов`язав відповідача подовжити строк дії дозволів до 27.04.2026.

З урахуванням викладеного у сукупності вбачається, що суд у справі № 380/16131/21 встановив, що дозволи № 16/21 та № 16/26 на розміщення зовнішньої реклами були правомірно продовжені до 27.11.2021, в той же час у зв`язку з набранням чинності актами законодавства про особливий порядок регулювання дозвільної системи у сфері господарської діяльності під час дії карантину строк дії дозволів № 16/21 та № 16/26 продовжується на весь період карантину і протягом трьох місяців з дня його закінчення.

Окрім цього, суд зазначає, що Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради заперечуючи проти задоволення позовних вимог у справі № 918/666/24 покликається на обставини та факти, що встановлені у справі № 380/20907/23. Натомість суд констатує, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 у справі № 380/20907/23, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2024 у справі № 380/20907/23 не є преюдиційним для справи № 918/666/24. Адже ТОВ "Комтех Аутдор" у вересні 2023 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, в якому просило: визнати протиправною вимогу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 29.08.2023 вих.№569-08 про демонтаж семи рекламних конструкцій, встановлених на підставі дозволів № 16/8, № 16/22, № 16/30, №16/29, 16/28, 16/25, 16/24, термін дії яких закінчився 01.04.2022 та двох рекламних конструкцій №16/19, №16/18 термін дії яких закінчився 02.01.2022.

Водночас у справі № 918/666/24 спір стосується збитків, що завдані шляхом демонтажу рекламних конструкцій, що були встановлені на підставі дозволів № 16/21 і № 16/26, а відтак справа № 380/20907/23 не стосується спірних правовідносин сторін, що склалися на підставі дозволів № 16/21 і № 16/26.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина третя статті 22 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Аналізуючи наведені норми, суд звертає увагу, що необхідною підставою для відшкодування шкоди (збитків) є встановлений факт неправомірності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноваження, наявність шкоди (збитків) для суб`єкта приватного права та доведеність у суді її конкретного розміру з урахуванням, зокрема принципів змагальності та офіційного дослідження всіх обставин справи, а також причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та заподіяною шкодою.

З матеріалів справи встановлено, що рішення відповідача (наказ Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 09.06.2022 № 198/01 про демонтаж рекламних конструкцій ТОВ «Комтех Аутдор») є протиправним у частині демонтажу об`єктів за дозволами № 16/21 та № 16/26.

Також у справах № 380/915/23 та №380/16131/21 встановлено, що ці дозволи на розміщення зовнішньої реклами № 16/21 та № 16/26 є чинними до 27.11.2021, а також їх дія продовжувалася на період карантину та обмежувальних заходів та продовжується наразі на період воєнного стану і три місяці з дня його припинення чи скасування. Дані обставини не потребують доведенню, позаяк встановлені рішеннями судів, які набрали законної сили. А відтак доводи відповідача про нечинність дозволів № 16/21 та № 16/26 спростовуються матеріалами справи.

Отже, доведеним є факт завдання відповідачем матеріальної шкоди позивачу у зв`язку з пошкодженням (демонтажем) належних останньому рекламних конструкцій, а також доведеним є причинно-наслідковий зв`язок між неправомірним рішенням суб`єкта владних повноважень та заподіяною шкодою. Протиправна поведінка відповідача та причинно-наслідковий зв`язок встановлені судовими рішеннями у справі № 380/915/23, які набрали законної сили.

У зв`язку з цим дослідженню у даній справі № 918/666/24 підлягає конкретний розмір заподіяної матеріальної шкоди.

Поняття "шкода" у законодавстві України є ширшим за поняття "збитки". Так, на відміну від збитків, шкода може бути також немайновою. Крім того, шкода може бути відшкодована як в грошовій формі, так і в натурі, а збитки - лише в грошовій формі. Інакше кажучи, грошову оцінку майнової шкоди називають збитками.

Судом встановлено, що 06.05.2024 позивач, в особі генерального директора Одинця Віктора Івановича, який діє на підставі Статуту, (далі - Замовник) та Дочірнє підприємство «Контракти-медіа» Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Рекламне Агентство "Галицькі контракти" в особі заступника директора Козиренко Тетяни Анатоліївни, яка діє на підставі Довіреності №26-08/23 від 31.08.2023 (далі - Виконавець) уклали Договір № 20-М/2024 про визначення обсягів та вартості відновлювальних робіт (далі - Договір).

Згідно з п. 1. Договору виконавець у порядку і строки, визначені даним Договором, повинен визначити обсяг та вартість відновлювальних робіт, необхідних для повторного монтажу спеціальних рекламних конструкцій (СРК), які були демонтовані третіми особами 07.09.2022, згідно з Переліком демонтованих рекламних конструкцій (Додаток № 1 до даного Договору).

У строк до 30.05.2024 включно, виконавець зобов`язався скласти на підставі існуючої технічної документації Кошторис підрядних (відновлювальних) робіт, необхідних для приведення демонтованих СРК у стан, який існував до їх примусового демонтажу третіми особами. Кошторис формується з урахуванням, що монтаж проводитиметься на існуючі фундаментні подушки. (п. 2. Договору).

У пункті 3 Договору сторони обумовили між собою, що виконання робіт, що їх визначено даним Договором, фіксується Актом виконання робіт, що складається сторонами у момент передачі Замовнику результатів робіт Виконавця за Даним Договором.

За виконання робіт, що їх визначено даним Договором, Замовник сплатить Виконавцю 15 000,00 грн, у т. ч. ПДВ (20%) - 2 500,00 грн у 3-денний строк з моменту складання Акта приймання-передачі виконаних робіт. (п. 4. Договору).

При належному виконанні Виконавцем зобов`язань за даним Договором, він матиме переважне право на виконання підрядних робіт по відновленню належних Замовнику СРК перед іншими спеціалізованими підприємствами. (п. 5. Договору)

Із додатку № 1 до Договору вбачається перелік спеціальних рекламних конструкцій (СКР):

- м. Рівне, вул. Міцкевича, перехрестя з вул. Князя Володимира; номер дозволу на розміщення СРК - 16/21; дата демонтажу - 07.09.2022;

- м. Рівне, вул. Гагаріна, перехрестя з вул. Самчука; номер дозволу на розміщення СРК - 16/26; дата демонтажу - 07.09.2022.

Відтак судом встановлено що між позивачем та Дочірнім підприємством «Контракти-медіа» Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Рекламне Агентство "Галицькі контракти" було укладено Договір про визначення обсягів та вартості відновлювальних робіт, необхідних для повторного монтажу тих самих рекламних конструкцій, що були демонтовані 07.09.2022 за результатами незаконного наказу відповідача "Про демонтаж рекламних конструкцій" № 198/01 від 09.06.2022, який скасовано судом у справі № 380/915/23. Відповідач не мав законних підстав для демонтажу цих конструкцій, оскільки термін дії дозволів № 16/21 та 16/26 був чинним.

Із матеріалів справи вбачається, що Дочірнім підприємством «Контракти-медіа» Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Рекламне Агентство "Галицькі контракти" було розроблено та передано ТОВ "Комтех Аутдор" проектно-кошторисну документацію на виконання відновлювальних робіт при підписанні акта приймання-передачі виконаних робіт від 30.05.2024.

Згідно з цією проектно-кошторисною документацією, відновна вартість двох демонтованих 07.09.2022 ЗЗР становить 323 173,10 грн., у тому числі:

- 136 324,99 грн. - відновна вартість ЗЗР, який розміщувався у м. Рівному, вул. Міцкевича - перехрестя з вул. Князя Володимира, на підставі дозволу № 16/21 (з яких: 89 253 грн 21 коп. (без ПДВ) - виготовлення рекламної конструкції, 24 350 грн 96 коп. (без ПДВ) - монтаж рекламної конструкції;

- 186 848,11 грн. (з ПДВ) - відновна вартість ЗЗР, який розміщувався у м. Рівному, вул.Гагаріна - перехрестя з вул.Самчука, на підставі дозволу № 16/26, з яких: 126 144 грн 04 коп. (без ПДВ) - виготовлення рекламної конструкції, 29 562 грн 72 коп. (без ПДВ) - монтаж рекламної конструкції.

Згідно з умовами Договору № 20-M/2024, вартість розроблення ПКД на проведення відновлювальних робіт становить 15 000,00 грн., які були повністю сплачені позивачем платіжною інструкцією № 297 від 30.05.2024.

А отже, загальна сума реальних збитків позивача від протиправного демонтажу ЗЗР становлять суму 338 173,10 грн. (= 186 848 грн 11 коп. + 136 324 грн 99 коп. + 15 000 грн 00 коп.).

Розмір завданої шкоди підтверджується проектно-кошторисною документацією на відновлення рекламних конструкцій, встановлених на підставі дозволів №16/21 та 16/26 та демонтованих на виконання протиправного наказу відповідача, яка є допустимим доказом згідно з п. 38 Типових правил.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що проектно-кошторисна документація, розроблена спеціалізованим підприємством на виконання відповідних робіт, є допустимим доказом розміру шкоди, завданої рекламним конструкціям позивача протиправним рішенням відповідача.

Вина відповідача не має правового значення для відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням відповідача (ст. 1173 ЦК України).

Стаття 1173 ЦК є спеціальною, оскільки передбачає певні особливості, відмінні від загальних правил деліктної відповідальності, а саме: а) наявність владно-адміністративного, тобто обов`язкового, одностороннього характеру дій органів державної влади, місцевого самоврядування; б) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених суб`єктів; в) настання відповідальності незалежно від вини цих органів.

Правовою підставою для відшкодування шкоди у формі реальних збитків за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, завданої реалізацією його протиправного наказу від 09.06.2022 № 198/01 "Про демонтаж рекламних конструкцій", є приписи статей 22, 1166 та 1173 ЦК України.

Відповідачем не спростовано та не надано жодних доказів на ствердження іншого розміру заподіяних збитків, ніж визначені позивачем, не доведено помилковості аргументів Товариства про розмір заподіяних йому збитків.

Доводи відповідача про те, що позивач може забрати демонтовані конструкції, не знімає питання про шкоду. Незаконний демонтаж сам по собі вже є підставою для відновлення порушеного права позивача.

Крім того, позивач наголошує, що стаціонарні рекламні конструкції є неподільними речами (ст. 183 ЦК України) та вказує, що з актів від 07.09.2022 про проведення на виконання незаконного наказу відповідача демонтажу стаціонарних рекламних конструкцій, які розміщувались позивачем у м. Рівному на підставі дозволів № 16/21 № 16/26 вбачається, що демонтаж полягав у відокремлені наземних частин цих конструкцій (опор з рекламними щитами) від бетонних подушок. Тобто, кожна незаконна демонтована ЗЗР складалась з наземної частини та заглибленої у землю бетонної подушки, які разом утворювали єдину неподільну річ - спеціальну рекламну конструкцію. При цьому в цих актах окремо зазначено, що демонтаж не стосується бетонних подушок. А отже, на переконання позивача, повернення позивачу окремих частин (конструктивних елементів) незаконно демонтованих ЗЗР не є повноцінним відшкодуванням завданої йому шкоди в натурі.

Згідно з ст. 183 Цивільного кодексу України, неподільною є річ, яку неможливо поділити без втрати її цільового призначення або властивостей.

Відповідачем не спростовано, що рекламні конструкції, що складалися з наземної частини (опори з рекламними щитами) та бетонної подушки, є єдиною неподільною річчю, яка може використовуватись лише у зібраному стані для розміщення реклами. В той же час акти від 07.09.2022 підтверджують, що демонтаж стосувався лише наземних частин конструкцій, а бетонні подушки залишилися на місці. Це означає, що повернення позивачу наземних частин конструкцій не відновить можливість їх використання за цільовим призначенням. Вони вже не можуть бути використані як рекламні конструкції без додаткових витрат на відновлення та монтаж. Рекламні конструкції, будучи спеціальними інженерними спорудами, призначеними для розміщення реклами, не можуть виконувати свою функцію у розібраному стані.

Окремі конструктивні елементи демонтованих засобів зовнішньої реклами (ЗЗР) самі по собі не є спеціальними конструкціями, які можуть використовуються відповідно до їх цільового призначення, а саме: для розміщення реклами. Демонтовані частини втратили своє цільове призначення, а для відновлення порушеного права позивача слід понести витрати, які за Окремі конструктивні елементи демонтованих засобів зовнішньої реклами (ЗЗР) самі по собі не є спеціальними конструкціями, які можуть використовуються відповідно до їх цільового призначення, а саме: для розміщення реклами. Демонтовані частини втратили своє цільове призначення, а для відновлення порушеного права позивача слід понести витрати, які за своєю правовою природою є реальними збитками.

Повернення демонтованих конструкцій саме по собі не відновить стан речі і не компенсує втрачену можливість позивача використовувати ці конструкції для розміщення реклами. При цьому таке повернення не може вважатися належним поновленням прав позивача чи відшкодуванням завданої шкоди, оскільки вони більше не відповідають своєму початковому призначенню, а позивачу для відновлення свого права слід понести витрати.

Відповідач був вправі на добровільне відновлення попереднього становища позивача у натурі шляхом повторного монтажу демонтованих ЗЗР, у тому числі з використанням конструктивних елементів і існуючих бетонних подушок та спецтехніки, що, цілком вірогідно, зменшило б розмір реальних збитків позивача або б їх розмір дорівнював нулю.

Таким чином, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі від 09.12.1994 «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду у справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судового збору

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з майновою вимогою, при цьому звільнений від сплати судового збору при поданні даного позову в силу закону.

Водночас враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 338 173 грн 10 коп. розмір судового збору складає 5 072.60 грн

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов підлягає до задоволення, - судовий збір в розмірі 5072,60 грн покладається на відповідача та підлягає стягненню із Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської радив дохід Державного бюджету.

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу

Господарський суд, розглянувши вимогу ТОВ "Комтех Аутдор" про стягнення витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги у справі, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як вбачається із позовної заяви, позивач заявляв орієнтовний рахунок витрат на професійну правничу допомогу та вказував, що виходячи з домовленостей з представником-адвокатом, позивач передбачає понесення витрат на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі від 3-х до 4-х розмірів мінімальних заробітних плат (МЗП) за фіксованими ставками (ч. 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), залежно від порядку розгляду справи судом (з викликом або без виклику сторін). Станом на даний час це становить від 24000 до 32000 грн. відповідно. Ці суми не включають показників можливих витрат, понесених безпосередньо представником-адвокатом під час провадження у справі у зв`язку з її розглядом (поштові, транспортні витрати, судовий збір тощо), які відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 126 Кодексу підлягають компенсації понад суму гонорару.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.05.2019 між Єсіповим Ігорем Анатолійовичем , який здійснює адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЛВ № 001113 від 29.08.2018р. (далі - Адвокат), та ТОВ "Комтех Аутдор" в особі генерального директора Одинця Віктора Івановича (далі- клієнт), укладено Договір про надання правової допомоги № 20-05/19/1 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору у даному Договорі під правничою допомогою (професійною правничою допомогою) розуміється діяльність Адвоката, яка полягає у забезпеченні реалізації прав і обов`язків Клієнта у цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, у кримінальних провадженнях, а також під час розгляду справ про адміністративні правопорушення (надалі - Представництво).

Адвокат приймає до свого виконання доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правничу допомогу протягом дії Договору, а Клієнт зобов`язується оплатити надану йому правничу допомогу, а також відшкодувати Адвокату фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. (п. 2.1. Договору).

У відповідності до п. 3.1. Договору адвокат під час надання правничої допомоги на підставі цього Договору:

а) користується всіма повноваженнями, передбаченими процесуальним законодавством для учасника справи, якого він представляє;

б) має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та Договором, які необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема:

- звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

- ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

- збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;

- застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;

- посвідчувати копії документів у справах, які він веде (крім випадків, якщо законом встановлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів);

-одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;

-користуватися іншими правами, передбаченими законодавством.

Сторони обумовили між собою та зафіксували у п. 4.1. Договору, що розмір гонорару (винагороди), який Клієнт сплачує, або повинен сплатити Адвокату за надану їм правову допомогу, порядок його обчислення та сплати, а також зміст конкретного доручення Клієнта, за виконання якого цей гонорар повинен бути сплачений, визначається сторонами в окремих додаткових угодах, які після їх підписання сторонами стають невід`ємними частинами цього Договору.

При визначенні розміру гонорару враховується базовий тариф, який встановлений адвокатом для даної категорії клієнтів й обраного Клієнтом виду гонорару (погодинна ставка або фіксована сума), складність справи та виконаних робіт (наданих послуг), час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціна позову та (або) значення справи для Клієнта, у тому числі вплив результатів вирішення справи на репутацію Клієнта або публічний інтерес до справи. Додатковою угодою можуть бути визначені й інші показники (коефіцієнти), які беруться до уваги при визначенні розміру гонорару за виконання конкретного доручення. (п. 4.2. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення, а його умови застосовуються до відносин, які виникли між сторонами до його укладення (ч. 3 ст. 631 ЦК України). У зв`язку з цим всі попередні домовленості, що стосуються цих відносин, з цього ж моменту втрачають силу. Цей Договір діє протягом невизначеного часу. (п. 5.1, 5.2.. Договору).

Як вбачається, сторони домовились між собою про укладення Додаткової угоди до даного Договору, а саме: 09.07.2024 між адвокатом Єсіповим Ігорем Анатолійовичем та ТОВ "Комтех Аутдор" укладено Додаткову угоду № 09-07/2004-КА до Договору про надання професійної правової допомоги № 20-05/19/1 від 21.05.2019 (далі - Додаткова угода).

Дана Угода визначає механізм визначення та порядок оплати гонорару за надання правової допомоги Клієнту у судах всіх інстанцій у справі про відшкодування шкоди, завданої Клієнту виконанням протиправного наказу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 09.06.2022 № 198/01 "Про демонтаж рекламних конструкцій" (п. 1.1. Додаткової угоди).

У відповідності до п. 1.2., 2.1. Додаткової угоди предмет доручення Клієнта у межах справи, зазначеної у п.1.1:

-визначити ціну позову, підготувати позовну заяву та інші документи процесуального характеру, необхідні для судового захисту порушених прав на всіх стадіях судового процесу;

- забезпечити реалізацію прав і обов`язків Клієнта у всіх судових інстанціях, у всіх судових і виконавчих провадженнях, з використанням всіх процесуальних прав та обов`язків Клієнта, передбачених процесуальним законодавством, а також надати всі інші види правової допомоги, необхідні для виконання даного доручення.

Станом на момент укладення даної Угоди позов не пред`явлено.

У розділі 3 Додаткової угоди сторони обумовили між собою питання гонорару адвоката, а саме:

- порядок обчислення гонорару (фіксований розмір або погодинна оплата): фіксований розмір;

- базою для визначення фіксованих ставок гонорару є рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.07.2021 № 13/1/7 (база гонорару);

- з урахуванням бази гонорару, його розмір становить:

1) чотири розміри мінімальної заробітної плати (надалі - МЗП) - у суді першої інстанції, незалежно від обсягу виконаної роботи та часу, витраченого на її виконання (у тому числі: 1 розмір МЗП - за складання позовної заяви; 3 розміри МЗП - за ведення справи у суді).

2) три розміри МЗП - у судах апеляційної/касаційної інстанцій, незалежно від обсягу виконаної роботи та часу, витраченого на її виконання.

- у випадку розгляду справи судом за правилами спрощеного провадження (без виклику сторін), розмір гонорару за надання правової допомогу у цьому суді зменшується на один розмір МЗП;

- клієнт сплачує гонорар у безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківські рахунки, відкриті на ім`я Адвоката, на підставі виставленого Адвокатом рахунку;

- строк оплати гонорару: протягом 30 днів після отримання рахунку

- розмір МЗП визначається відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України станом на день виставлення рахунку.

У відповідності до п. 4.1. Додаткової угоди клієнт бере на себе зобов`язання по оплаті судових та інших витрат, пов`язаних з його справою (в тому числі, але не виключно, судового збору, витрат на проведення судових експертиз, транспортні, поштові, відрядні (добові) витрати, отримання документів, збирання доказів, залучення висновків спеціалістів тощо). Якщо такі витрати були понесені безпосередньо Адвокатом, Клієнт повинен відшкодувати їх понад суму гонорару у порядку та строки, визначені пунктами 3.3.1, 3.3.2 даної Угоди.

Сторони узгодили, що дія цієї Угоди припиняється достроково (тобто до завершення всіх судових проваджень у відповідній справі Клієнта) за згодою сторін, а також у випадку розірвання Договору, невід`ємною частиною якого вона є. У цих випадках при вирішенні питання про повне або часткове повернення сплаченого Клієнтом гонорару (якщо його було сплачено), обов`язковому відшкодуванню підлягають фактичні витрати Адвоката, пов`язані з виконанням Договору, а також гонорар за фактично надану їм правову допомогу (виконану або підготовлену до виконання роботу). Інші питання щодо взаєморозрахунків сторін вирішуються сторонами відповідно до чинного законодавства. (п. 4.2. Додаткової угоди).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

У ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Адвокат Єсіпов І.А. виставив рахунок № 16-07-918/666/24 за послуги професійної правничої допомоги від 16.07.2024 на суму 32 000 грн 00 коп. - найменування робіт (послуг) - правова допомога в суді першої інстанції по справі № 918/666/24, згідно Додаткової угоди № 09-07-2004-КА від 09.07.2024 (одиниця виміру МЗП; кількість 4; ціна 8 000 грн 00 коп.).

Як встановлено, означений рахунок сплачений позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 412 від 18.07.2024 на суму 32 000 грн 00 коп.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи відсутні письмові заперечення відповідача проти стягнення заявленої суми витрат на оплату послуг адвоката відповідача в розмірі 32 000 грн 00 коп. В той же час у судовому засіданні представник відповідача усно заперечувала проти задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу правову допомогу. В обґрунтування заперечень представник відповідача вказала, що заявлена сума для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу є завищеною, оскільки дана сума неспівмірна зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, без визначеного часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, а також без визначених в акті приймання-передачі послуг.

Розглянувши вимогу представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога, враховуючи заперечення представника відповідача, господарський суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Ла-вентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи була їх сума обґрунтованою.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме, надано сукупність доказів: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Частинами 1-3 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 3 ст.126 ГПК визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі № 918/666/24 від позивача надійшли наступні докази: Договір про надання професійної правничої допомоги № 20-05/19-1 від 21.05.2019, додаткова угода до даного Договору № 09-07/2004-КА від 09.07.2024, Рахунок за послуги професійної правничої допомоги № 16-07/918/666/24 від 16.07.2024; платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 412 від 18.07.2024 на суму 32 000 грн 00 коп.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 001113 від 29.08.2018, видане відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", довіреність від 28.11.2023 у порядку передоручення видана Одинцем Віктором Івановичем для Єсіпова Ігоря Анатолійовича представляти інтереси ТОВ "Комтех Аутдор".

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Із викладеного вбачається, що позивачем надано усю сукупність документів, якими стверджується, що для ТОВ "Комтех Аутдор" безпосередньо його адвокатом Єсіповим Ігорем Анатолійовичем була надана правова правнича допомога у справі № 918/666/24.

Судом встановлено, що на час розгляду справи, доказів недійсності Договору від 21.05.2029 та додаткової угоди до нього від 09.07.2024 суду не надано.

Як вбачається, у додатковій угоді укладеній між Адвокатом і позивачем зазначено, що надання правової допомоги полягає у представництві інтересів Клієнта в господарській справі про відшкодування шкоди, завданої Клієнту виконанням протиправного наказу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради від 09.06.2022 № 198/01 "Про демонтаж рекламних конструкцій". При цьому у розділі 3 Додаткової угоди визначені положення, що чітко окреслюють порядок оплати правові послуги на кожному етапі судового процесу, залежно від виду провадження та судової інстанції. Так, сторони узгодили між собою, що з урахуванням бази гонорару, його розмір становить: 4 розміри мінімальної заробітної плати - у суді першої інстанції, незалежно від обсягу виконаної роботи та часу, витраченого на її виконання (у тому числі: 1 розмір МЗП - за складання позовної заяви; 3 розміри МЗП - за ведення справи у суді). У випадку розгляду справи судом за правилами спрощеного провадження (без виклику сторін), розмір гонорару за надання правової допомогу у цьому суді зменшується на один розмір МЗП.

Послуги оплачені в повному обсязі на суму 32 000 грн 00 коп., що свідчить про те, що адвокат та клієнт виконали свої зобов`язання за додатковою угодою.

У межах договору та додаткової угоди до нього Адвокатом було складено позовну заяву (вх. № 3140/24 від 12.07.2024), заяву про виправлення описки у судовому рішенні (вх. № 3184/24 від 17.07.2024); заяву про відеоконференцію (вх. № 3458/24 від 12.08.2024); клопотання про залишення відзиву без розгляду (вх. № 6673/24 від 20.08.2024); заява про те що представники сторін беруть участь в іншому судовому засіданні (вх. № 6703/24 від 20.08.2024); клопотання про долучення доказів судових витрат (вх. № 6746/24 від 22.08.2024); клопотання про долучення доказів направлення для третьої особи позовної заяви з додатками (вх. № 6869/24 від 29.08.2024); заяву про відеоконференцію (вх. № 3758/24 від 03.09.2024); додаткові пояснення щодо письмових пояснень третьої особи на відзив (вх. № 7407/24 від 20.09.2024).

Як встановлено судом, адвокат та клієнт (замовник, відповідач), керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, погодили між собою відповідно розмір та вартість такої допомоги у фіксованій формі, що підтверджується Додатковою угодою, а саме - 4 МЗП (по 8 000 грн 00 коп) за ведення справи № 918/666/24.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Суд зауважує, що при погодженому між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованому розмірі гонорару останній обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги, що виключає необхідність відображення інформації про понесені адвокатом витрати часу по кожному з видів робіт (наданих послуг) в детальному описі робіт (наданих послуг) чи іншому документі, що містить такий детальний опис. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Таким чином, є безпідставними аргументи відповідача про те, що оскільки адвокатом не надано розрахунок кількості використаного часу на виконання відповідних робіт та їх виду, то сума 32 000 грн 00 коп. неспівмірна зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг відповідачу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 дійшла висновку про те, чи потрібно надавати суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, у разі, якщо сторони погодили оплату у фіксованій сумі.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила таке:

"140. подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

141. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

143 ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис".

Щодо доводів відповідача, які суд відхиляє, слід також зазначити наступне. Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі №923/726/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

Судом встановлено, що адвокат Єсіпов Ігор Анатолійович брав участь у чотирьох судових засіданнях (10.09.2024, 17.09.2024, 24.09.2024 та 26.09.2024) у справі №918/666/24 в режимі ВКЗ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені позивачем у справі відповідають таким критеріям як дійсність, обґрунтованість та розумність.

Водночас розмір витрат 32 000 грн 00 коп. суд вважає неспівмірним до ціни позову, а також зі складністю справи. У даному випадку доводи позивача про неспівмірність витрат є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається, підтвердженими є витрати позивача на суму 32 000 грн 00 коп. Дана сума становить більше як 9,46 % від ціни позову. Спір у даній справі є майновим, що виник у зв`язку із відшкодуванням шкоди, завданої неправомірними діями відповідача. Справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні у зв`язку із ціною позову (338 173 грн 10 коп.) з викликом сторін. При цьому, обставини, які мають значення для справи № 918/666/24 уже були встановлені в інших судових справах, а саме: у справах № 380/915/23, №380/16131/21, а відтак не потребували доведенню при розгляді означеної справи № 918/666/24.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зробила висновок, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.146).

Суд зауважує, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову.

З огляду на викладене у сукупності, суд виснує, що аргументи представника відповідача про неспівмірність витрат з ціною позову та складністю справи є такими, що частково доводять факт того, що у даній справі було завищено витрати на правову правничу допомогу.

Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зокрема, критеріям розумності, враховуючи заперечення представника відповідача, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Згідно з ст. ст. 126, 129 ГПК України - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу.

Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимоги позивача про стягнення витрат понесених по оплаті професійної правничої допомоги у справі та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 26 000 грн 00 коп із заявлених та підтверджених 32 000 грн 00 коп.

Вказана сума понесених витрат позивачем на професійну (правничу) допомогу його адвокатом підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні заявлених витрат у розмірі 6 000 грн 00 коп із підстав, викладених вище.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕХ АУТДОР" до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг про стягнення 338 173 грн 10 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради (33013, м. Рівне, вул. Шевченка, 45; код ЄДРПОУ 44250562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕХ АУТДОР" (79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, будинок 109, кімната 316; код ЄДРПОУ 33533697; ел. пошта komtex@komtex.com.ua) 338 173 (триста тридцять вісім тисяч сто сімдесят три) грн 10 коп. реальних збитків, 26 000 (двадцять шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМТЕХ АУТДОР" про стягнення витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги у справі - відмовити.

4. Стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради (33013, м. Рівне, вул. Шевченка, 45; код ЄДРПОУ 44250562) в дохід Державного бюджету України 5 072 (п`ять тисяч сімдесят дві) грн 60 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано "01" жовтня 2024 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич