Постанова

від 11.03.2025 по справі 918/666/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 918/666/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Ємця А.А. і Колос І.Б.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" (далі - Товариство)

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025

(головуючий суддя Юрчук М.І., судді: Миханюк М.В. і Тимошенко О.М.)

у справі № 918/666/24

за позовом Товариства

до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради (далі - Департамент)

про стягнення 338 173,10 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2025, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 25.02.2025 про відставку судді Жайворонок Т.Є., визначено колегію суддів у складі Булгакова І.В. (головуючий), Ємець А.А. і Колос І.Б.

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося з позовом до Департаменту про стягнення 338 173,10 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що даний спір виник у зв`язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення, реалізація якого заподіяла матеріальну шкоду позивачу. Позивач звернувся до суду з даним позовом, спрямованим на відшкодування реальних збитків, завданих за результатами демонтажу (на виконання незаконного рішення відповідача) належного позивачу майна у вигляді спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, які були встановлені позивачем на підставі відповідних дозволів № 16/21 та № 16/26. Вимоги щодо відшкодування шкоди є заходами відновлення прав позивача, порушених відповідачем у процесі владно-управлінської діяльності. Позивач заявляє до відшкодування втрати, яких зазнав у зв`язку з демонтажем спірних конструкцій, а також витрати, які зробив і мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.09.2024: позов задоволено; стягнуто з Департаменту на користь Товариства 338 173,10 грн. реальних збитків та 26 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу; у решті вимог Товариства про стягнення витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги у справі відмовлено; стягнуто з Департаменту в дохід державного бюджету України 5 072,60 грн. судового збору.

Департамент оскаржив дане рішення до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025: клопотання Департаменту про зупинення провадження у справі №918/666/24 задоволено; провадження у справі №918/666/24 зупинено до набрання законної сили рішення у справі № 380/16131/21.

Не погоджуючись з ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025, Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Так, за доводами касаційної скарги;

- оскаржувана ухвала прийнята без урахування статті 1173 Цивільного кодексу України, якою визначені межі доказування у даній категорії справ, та за відсутності підстав, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);

- об`єктом матеріальних правовідносин, з приводу який виник правовий конфлікт, у даній справі є не публічно-владні управлінські функції у сфері господарської діяльності, а деліктні відносини з приводу відшкодування Товариству шкоди, завданої неправомірним наказом Департаменту про демонтаж рекламних конструкцій, який було прийнято 09.06.2022. Лише скасування судових рішень у справі № 380/915/23 з направленням її на новий розгляд було б об`єктивною підставою для зупинення провадження у даній справі, оскільки до вирішення питання про те, чи є рішення відповідача про демонтаж рекламних конструкцій від 09.06.2022 № 198/01 законним, чи ні, вирішити спір про відшкодування шкоди, завданої його виконанням, по суті неможливо. Рішення у справі № 380/16131/21 не буде впливати на прийняття рішення у даній справі № 918/666/24.

Департамент у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 26.09.2024 у даній справі є похідним від рішень судів у справі № 380/16131/21, які наразі скасовані Верховним Судом та справа № 380/16131/21 направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, та про законність та обґрунтованість ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 про зупинення провадження у справі; просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 - без змін.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Товариства з зупиненням провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі № 380/16131/21.

Судом апеляційної інстанції, при розгляді клопотання Департаменту про зупинення провадження у справі, встановлено таке.

Товариство, здійснюючи господарську діяльність у галузі надання рекламних послуг, у тому числі щодо розміщення зовнішньої реклами, звернулося до виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявами про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

27.04.2004 на підставі рішення Рівненського міськвиконкому від 13.04.2004 № 111 Департаментом видано Товариству дозволи на розміщення зовнішньої реклами, зокрема:

- дозвіл № 16/21 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: м.Рівне, вул. Міцкевича, перехрестя з вул. Кн. Володимира (рекламна конструкція №16/21);

- дозвіл № 16/26 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, в районі перехрестя з вул.У.Самчука (рекламна конструкція №16/26).

На підставі протоколу засідання комісії з питань розміщення зовнішньої реклами (далі - Комісія) від 09.06.2021 №4/2021 Департаментом термін дії дозволів №16/21 та №16/26 продовжено до 27.11.2021 та надано вимогу про заміну великогабаритних рекламних конструкцій, які були встановлені на підставі дозволів №№ 16/21, 16/26, на малогабаритні.

Позивачем така заміна виконана не була, а тому Комісією у протоколі від 18.10.2021 № 9/2021 рекомендовано термін дії указаних дозволів у подальшому не продовжувати.

Після 27.11.2021 рекламні конструкції №16/21 та №16/26 розміщувалися без відповідних дозволів, тобто самовільно.

На підставі пунктів 9.1.1, 9.1.2 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Рівному, рекламні конструкції №16/21 та №16/26, які самовільно розміщувалися, підлягали демонтажу. 09.06.2022 Департаментом винесено наказ за №198/01 про примусовий демонтаж рекламних конструкцій №16/21 та 16/26. 07.09.2022 на виконання цього наказу підрядником Комунальним Рівненським шляхово-експлуатаційним управлінням автомобільних доріг виконано роботи по демонтажу великогабаритних рекламних конструкцій №16/21 та 16/26, про що складено та підписано відповідні акти. Наказ Департаменту від 09.06.2022 №198/01 про примусовий демонтаж рекламних конструкцій №16/21 та 16/26 Товариством оскаржено в судовому порядку.

Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі № 380/915/23, позов Товариства задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту від 09.06.2022 № 198/01 "Про демонтаж рекламних конструкцій" в частині демонтажу рекламних конструкцій за адресами: м.Рівне, вул.Міцкевича, перехрестя з вул.Кн.Володимира (дозвіл №16/21); м.Рівне, вул.Гагаріна, в районі перехрестя з вул.У.Самчука (дозвіл №16/26); у задоволенні позовних вимог щодо демонтажу інших конструкцій та про відновлення рекламних конструкцій в натурі судами обох інстанцій відмовлено з тієї підстави, що відшкодування шкоди у натурі не є належним та ефективним способом захисту, що водночас не позбавляє Товариства права звернутися з новим позовом про відшкодування шкоди.

Разом з тим, у вересні 2021 року Товариство звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Рівненської ради, Департаменту, про:

1) визнання протиправною бездіяльність Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, правонаступником якого є Департамент, щодо невнесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про видані Товариству документи дозвільного характеру, та зобов`язання Департаменту внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомості:

- про всі дозволи на розміщення зовнішньої реклами у м. Рівному, які були надані Товариству, а саме: від 27.04.2004 №№16/20, 16/21, 16/22, 16/23, 16/24, 16/25, 16/26, 16/27, 16/28, від 05.06.2002 №16/3, від 16.07.2004 року №16/5, 16/6, 16/8, 16/9, 16/10, 16/11, від 20.07.2004 №№16/29, 16/30, 16/31, 16/34, із зазначенням строку їх дії;

- про всі подані Товариством після 01.01.2020 заяви на продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Рівному від 27.04.2004 №№16/20, 16/21, 16/22, 16/23, 16/24, 16/25, 16/26, 16/27, 16/28, від 05.06.2002 року №16/3, від 16.07.2004 №16/5, 16/6, 16/8, 16/9, 16/10, 16/11, від 20.07.2004 №№16/29, 16/30, 16/31, 16/34, а також про всі рішення Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, прийняті за результатами розгляду цих заяв;

2) визнання протиправними дій Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, правонаступником якого є Департамент, щодо продовження Товариству строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Рівному від 16.07.2004 №16/8, від 20.07.2004 №№16/29, 16/30, 16/34, та від 27.04.2004 №№16/20, 16/21, 16/22, 16/23, 16/24, 16/25, 16/26, 16/27, 16/28 лише до 27.11.2021, та зобов`язання Департаменту оформити документально продовження строку дії вказаних дозволів згідно поданих Товариством заяв, а саме: до 27.04.2026 (дозволи №№16/20, 16/21, 16/22, 16/23, 16/24, 16/25, 16/26, 16/27, 16/28), до 16.07.2026 (дозвіл №16/8), та до 20.07.2026 (дозволи №№16/29, 16/30, 16/34), шляхом внесення до них відповідних змін;

3) визнання протиправними вимоги виконавчого комітету Рівненської міської ради від 19.05.2021 №08-896 та Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, правонаступником якого є Департамент, від 06.07.2021 №568-08 про демонтаж позивачем належних йому рекламних конструкцій, та зобов`язати виконавчий комітет Рівненської міської ради, Департамент утриматися на період дії карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення від вчинення дій, спрямованих на створення Товариству будь-яких перешкод у розміщенні зовнішньої реклами на спеціальних рекламних конструкціях, встановлених на підставі раніше виданих дозволів від 05.06.2002 №16/3, від 16.07.2002 №16/5, №16/6, №16/9, №16/10, №16/11 та від 20.07.2004 №16/31, з причин закінчення строку дії цих дозволів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі №380/16131/24 адміністративний позов Товариства задоволено повністю. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 апеляційну скаргу Департаменту задоволено, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 скасовано та у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 14.11.2024 у справі № 380/16131/21, зокрема, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відтак, на думку суду апеляційної інстанції, у зв`язку із вказаною постановою Верховного Суду від 14.11.2024 виникли підстави для зупинення апеляційного провадження у справі № 918/666/24, з огляду на таке.

Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що для правильного вирішення спору належить з`ясувати на підставі вказаних норм права до повноважень якого з вказаних органів належить вирішення питання про продовження дії дозволів на розміщення реклами, оскільки аналіз законодавства у сфері регулювання питання розміщення зовнішньої реклами у м. Рівному свідчить про те, що робочим органом у розумінні Типових правил № 2067 та Місцевих правил № 121 є Департамент, дозвільним органом є виконавчий комітет Рівненської міської ради.

Верховний Суд у своїй постанові звернув увагу, "що вимога від 19.05.2021 № 08-896, яку оскаржує позивач, підписана заступником міського голови, головою комісії з вивчення питань розміщення зовнішньої реклами. А з її змісту вбачається, що рішення про демонтаж рекламної конструкції прийнято Комісією з питань розміщення зовнішньої реклами, затвердженою розпорядженням міського голови № 533-з від 17.05.2021. Також у оскарженій вимозі вказано, що така прийнята за наслідками розгляду заяви від 05.05.2021 № 4052 про продовження терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами. Проте суди попередніх інстанцій статусу зазначеної комісії не встановлювали, обсягу її повноважень на ухвалення відповідного рішення не перевіряли. Також у матеріалах справи відсутня заява від 05.05.2021 № 4052, відтак є не зрозумілим, щодо продовження строку дії та щодо демонтажу якого саме дозволу та рекламного засобу стосується як заява так і вимога.

39. Стосовно вимоги від 06.07.2021 № 568-08, яку також оскаржує позивач, суд касаційної інстанції зауважує, то вона підписана заступником начальника управління, заступником голови комісії з вивчення питань розміщення зовнішньої реклами. З її змісту також вбачається, що рішення про демонтаж рекламної конструкції прийнято Комісією з питань розміщення зовнішньої реклами, затвердженою розпорядженням міського голови № 533-з від 17.05.2021. Також у оскарженій вимозі вказано, що така прийнята за наслідками розгляду заяв №№ 6256, 6255, 6263, 6252, 6253, 6260 від 17.06.2021 про продовження терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами. Проте суди попередніх інстанцій статусу зазначеної комісії також не встановлювали, обсягу її повноважень на ухвалення відповідного рішення не перевіряли. У матеріалах справи відсутні заяви від 15.07.2021 №№ 6256, 6255, 6263, 6252, 6253, 6260, відтак є не зрозумілим щодо продовження строку дії та щодо демонтажу яких саме дозволів та рекламних засобів стосуються як заяви так і вимога".

У даній справі №918/666/24, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення збитків, Товариство зазначало, що рішення про демонтаж рекламних конструкцій ухвалювалося Комісією. А передаючи справу №380/16131/21 на новий розгляд, Верховний Суд зазначив про необхідність з`ясування під час нового розгляду чи є така Комісія робочим органом в розумінні постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 та Закону України "Про рекламу".

Крім того, у постанові Верховного Суду від 14.11.2024 Суд звернув увагу щодо позовних вимог про демонтаж рекламних засобів, у тому числі і тих, які є предметом розгляду у справі № 918/666/24. Так Верховним Судом наголошено:

"40. Стосовно розгляду судами попередніх інстанцій спору в частині визнання протиправними вимог про демонтаж рекламних засобів і зобов`язання утриматись від вчинення певних дій суд касаційної інстанції зауважує, що відносно продовження строку дії одного з дозволів на розміщення зовнішньої реклами на перехресті вулиць Литовська і Кавказька та вимоги щодо його демонтажу наводились доводи про те, що такі вимоги були у зв`язку зі зміною містобудівної ситуації, а саме видачі містобудівних умов та обмежень на об`єкт будівництва. Однак суд першої інстанції обставин щодо вказаних доводів не встановлював. Суд же апеляційної інстанції констатував правомірність дій відповідача виходячи з виданої Департаментом вимоги про демонтаж рекламної конструкції від 07.09.2020.

41. При цьому пунктом 28 Типових правил № 2067 встановлено, що у разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування рекламного засобу, робочий орган у семиденний строк письмово повідомляє про це розповсюджувача зовнішньої реклами. У десятиденний строк з початку зміни містобудівної ситуації, реконструкції, ремонту, будівництва робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами інформацію про інше рівноцінне місце. У разі досягнення згоди щодо нового місця розташування рекламного засобу вносяться зміни у дозвіл.

Відшкодування витрат, пов`язаних з демонтажем та монтажем рекламного засобу на новому місці, здійснюється відповідно до договору з власником місця розташування рекламного засобу.

Плата за надання робочим органом послуг, пов`язаних із зміною місця розташування рекламного засобу, не справляється. Строк дії дозволу продовжується на час, необхідний для вирішення питання про надання рівноцінного місця. Після закінчення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу розповсюджувач зовнішньої реклами має пріоритетне право на розташування рекламного засобу на попередньому місці.

42. Відтак для правильного вирішення спору в цій частині обов`язковою умовою є встановлення обставин щодо надання робочим органом розповсюджувачу зовнішньої реклами інформації про інше рівноцінне місце для розташування рекламного засобу. Проте суди попередніх інстанцій вказані обставини не з`ясовували, а суд апеляційної інстанції безпідставно послався на наявність вимоги робочого органу до розповсюджувача реклами демонтувати рекламну конструкцію та надати пропозиції для переносу і тим самим переклав обов`язок надання інформації про інше рівноцінне місце для розташування рекламного засобу з відповідача 2 на позивача".

Крім того, приймаючи рішення Господарського суду Рівненської області від 26.09.2024 у справі №918/666/24, місцевий господарський суд зазначив, що існують судові рішення, які мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, а саме: у справах № 380/915/23, № 380/16131/21.

Проте після скасування судових рішень у справі №380/16131/21 та передачі справи на новий розгляд, обставини, які встановлені рішенням суду у адміністративній справі відпали.

Таким чином, суд апеляційної інстанції у даній справі зазначив, що похідні позовні вимоги Товариства про стягнення збитків у даній справі №918/666/24 перебувають у прямому причинному зв`язку щодо встановлення наявності чи відсутності протиправних дій Департаменту та спонукання (зобов`язання) його вчинити такі дії, які відновлять порушене право позивача.

З приводу наявності рішень у справі № 380/915/23, то суд апеляційної інстанції у даній справі зазначив, що вони стосуються виключно обставин демонтажу рекламних конструкцій, які були проведені на підставі наказу відповідача №198/01 та який був скасований рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 у справі № 380/915/23 (в редакції мотивувальної частини з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2024) і мають досліджуватися у сукупності із обставинами, які будуть встановлені у межах справи № 380/16131/21.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку наявні підстави для зупинення провадження у справі №918/666/24 до набрання законної сили рішенням у справі № 380/16131/21, в силу вимог пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Під неможливістю розгляду цієї справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з`ясовувати: 1) як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 910/15364/17, від 27.03.2019 у справі № 910/15707/17, від 04.08.2021 у справі № 903/636/20).

У разі застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України за вимогами статті 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що зупиняючи провадження у справі № 918/666/24 на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначив, що в межах адміністративної справи № 380/16131/21, що перебуває на новому розгляді Львівського окружного адміністративного суду, розглядається справа за позовом Товариства про визнання протиправними дій Департаменту щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Рівному, в т.ч. №№ 16/21, 16/26) до 27.11.2021 та зобов`язання Департаменту оформити документально продовження строку дії цих дозволів до 27.04.2026, а позовні вимоги Товариства про стягнення збитків у даній справі № 918/666/24 перебувають у прямому причинному зв`язку щодо встановлення наявності чи відсутності протиправних дій Департаменту та спонукання (зобов`язання) його вчинити такі дії, які відновлять порушене право позивача.

Верховний Суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Тобто за цими правовими нормами для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльність цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 названого Кодексу.

Оскільки на дату постановлення судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали про зупинення провадження (09.01.2025) вказана адміністративна справа ще не розглянута і питання стосовно наявності чи відсутності протиправних дій Департаменту - не вирішено, судом апеляційної інстанції вірно прийнято рішення про зупинення провадження у справі, що розглядається, до розгляду справи № 380/16131/21 відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив клопотання Департамента та зупинив апеляційне провадження у справі № 918/666/24 до набрання законної сили рішення у справі № 380/16131/21.

Отже, викладені у касаційній скарзі аргументи щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому відхиляються судом.

При цьому Верховний Суд зазначає, що викладені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з прийнятою судом апеляційної інстанції ухвалою про зупинення апеляційного провадження та суб`єктивного тлумачення скаржником обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що стали підставою для зупинення апеляційного провадження у справі, що розглядається.

З урахуванням наведеного Судом приймаються доводи, наведені у відзиві Департамента на касаційну скаргу, у частині, яка узгоджується з даною постановою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у цій справі - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" залишити без задоволення, а ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі № 918/666/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець

Суддя І. Колос