Ухвала

від 02.10.2024 по справі 910/1301/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/1301/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП"

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Грєхової О. А.

від 13.05.2024 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Владимиренко С. В., Демидова А. М., Ходаківська І. П.

від 20.08.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП"

до Акціонерного товариства "Укрпошта"

про виконання покупцем умов договору поставки,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укрпошта" про зобов`язання виконати в натурі умови договору поставки № 080823-16Е від 08.08.2023 шляхом надання заявок на постачання товару, визначеного договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/1301/24 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 20.08.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/1301/24.

10 вересня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 у справі № 910/1301/24.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП", Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

За приписами частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП" зазначає, що підставами касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 у справі № 910/1301/24 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Так, в обґрунтування наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП" зауважує, що "навіть у Апеляційній скарзі вмотивовано обґрунтувало необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом як першої, так і апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях (йдеться про Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.02.2021 у справі № 910/18950/19) - щодо відсутності обов`язку Покупця вчинити дії, які відповідно до вимог, визначених умовами Договору, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, оскільки правовідносини у справі № 910/18950/19 та у даній справі № 910/1301/24 не є подібними з огляду на передбачене договором, за яким склалися правовідносини, які були предметом розгляду у справі № 910/18950/19, право покупця не надавати рознарядки на здійснення поставки: "Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядки (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника"; відсутність подібного права Покупця на зменшення обсягу закупівлі шляхом ненадання заявок (надання не в повному обсязі) за Договором у даній справі № 910/1301/24.".

Однак якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Поряд із цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП" належним чином не обґрунтувало наведений ним випадок касаційного оскарження, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: не вказало яку/які саме норму/норми права неправильно застосували/не застосували/порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, не навело постанову/постанови Верховного Суду, в якій/яких містяться висновки щодо застосування саме цієї/цих норми/норм права, які не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Водночас з обґрунтування Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП", яке наведене вище, можна дійти висновку, що однією з підстав касаційного оскарження скаржник вважав наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні). При цьому Суд вважає за необхідне наголосити, що у разі подання касаційної скарги за наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності саме відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У цьому разі скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. Тобто, за логікою наведеної норми скаржник повинен не погоджуватися із висновком саме Верховного Суду. Посилання ж на помилкове застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, яких Суд дійшов у правовідносинах, та які, за оцінкою особи, що подала касаційну скаргу, не є подібними щодо правовідносин у справі, рішення у якій оскаржуються, не є належним обґрунтуванням випадку, який передбачено пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, в обґрунтування наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП" зазначає, що "відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - стосовно обов`язковості не лише для постачальників за договорами, укладеними за публічними закупівлями, дотримуватися умов договорів, зокрема щодо кількості, асортименту, якості поставленого товару, строків поставки тощо, за недотримання яких постачальники сплачують штрафи, пені, втрачають суми наданих банківських гарантій тощо, але й обов`язковості для покупців за такими договорами дотримуватися умов, зокрема, щодо зменшення обсягу замовлень за укладеними договорами - тільки у спосіб, передбачений чинним законодавством та/або умовами договору.". Скаржник також зауважує, що висновки Верховного Суду з наведеного питання він вважає за необхідне отримати з урахуванням норм частин 1, 2 статті 188, частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, частини 4 статті 690 Цивільного кодексу України та інших відповідних норм чинного законодавства, а також, "додатково, з тлумаченням норми права, яке є суттєвим для вирішення питання, чи може бути віднесено (принаймні, за аналогією) надання заявок (рознарядок) до переліку дій, передбачених частиною 2 статті 689 Цивільного кодексу України, яка визначає, що Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актом цивільного законодавства, і які передбачені Договором без застереження щодо можливості їх недотримання, а, навпаки, за наявності обов`язкової процедури у випадку необхідності зменшення обсягів закупівлі (повідомлення Покупцем Постачальника), і недотримання Покупцем цієї процедури.".

Водночас у разі визначення підставою касаційного оскарження судових рішень у справі наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен чітко зазначити конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю, назву кодексу/закону/постанови) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.

Всупереч наведеному, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП" чітко не зазначило щодо застосування якої саме/яких саме норми/норм права відсутній висновок Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав і виключних випадків касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу

З огляду на викладене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП" залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, шляхом:

- уточнення за наявністю якого саме виключного випадку оскаржуються рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 у справі № 910/1301/24 (передбаченого пунктом 1 чи пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України) та викладення належного обґрунтування наявності цього випадку, з урахуванням вказівок Верховного Суду в цій ухвалі;

- належного обґрунтування наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - чітко зазначити конкретну норму (норми) права (пункт, частину, статтю) щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду її (їх) застосування і висновок щодо застосування якої (яких) необхідно зробити Верховному Суду.

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 у справі № 910/1301/24 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП" строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Гренландія НВП", що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко