Постанова

від 01.10.2024 по справі 583/1549/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м.Суми

Справа №583/1549/21

Номер провадження 22-ц/816/1927/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

у присутності:

представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Сумцова Євгена Станіславовича

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Сумцовим Євгеном Станіславовичем,

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2024 року у складі судді Ярошенко Т.О., ухвалене в м. Охтирка Сумської області, повний текст рішення складено 02 липня 2024 року,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Служби у справах дітей Тростянецької міської ради Сумської області, третя особа: Служба у справах дітей Охтирської районної державної адміністрації Сумської області, про встановлення факту батьківства,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Анацького О.В. звернувся до суду з вказаним позовом.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що він з 2016 року почав спільно проживати з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в м. Запоріжжя. Під час спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Василівка Василівського району Запорізької області. Батьком було записано ОСОБА_5 зі слів матері. Навесні 2020 року він разом із ОСОБА_3 та дочкою Миланою, а також двома дітьми ОСОБА_3 від попереднього шлюбу переїхали до с. Кириківка Великописарівського району Сумської області, де їх дочка почала відвідувати дитячий дошкільний заклад. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Органом опіки та піклування було прийнято рішення про взяття дітей на облік та передачу на тимчасове влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.

Зазначає, що, незважаючи на факт спільного проживання та фактичне визнання батьківства, він не зміг зареєструвати дитину на своє ім`я, так як не перебував із матір`ю дитини у зареєстрованому шлюбі. Зареєструвати шлюб вони планували після одужання ОСОБА_3 та закінчення пандемії, спричиненої коронавірусом. Малолітня дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в прийомній родині ОСОБА_1 .

Вказує на те, що у зв`язку з тим, що у свідоцтві про народження дитини відомості про батька вказані за вказівкою матері, а факт його батьківства відносно дочки не встановлений, він змушений звернутися із вказаним позовом до суду.

Остаточно уточнивши позовні вимоги, просить: встановити факт батьківства, а саме визнати його батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису № 97 від 01 червня 2017 року про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Василівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, де у відомостях про батька дитини вказати ОСОБА_2 .

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 22 вересня 2023 року залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 .

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої у м. Василівка Василівського району Запорізької області, матір`ю якої є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Внесено зміни до актового запису №97 від 01 червня 2017 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Василівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області:

- виключено з актового запису №97 від 01 червня 2017 року про народження дитини у графі «Відомості про батька» запис про ОСОБА_5 як батька дитини;

- зазначено батьком дитини із внесенням запису у графі «Відомості про батька» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України;

- інші відомості залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Сумцова Є.С., подала апеляційну скаргу, вимоги якої вподальшому уточнила в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі .

В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідачкою суду надано докази, які підтверджують той факт, що для дитини прийомною родиною ОСОБА_1 створені якнайкращі умови для проживання, розвитку та виховання. Натомість встановлення факту батьківства позивача відносно дитини не дає жодних гарантій забезпечення якнайкращих інтересів дитини, тим більш позивач не надав жодних доказів умов проживання, розвитку та виховання, які він може забезпечити дитині.

Вважає, що позивачем не надано жодних доказів, які б вказували на його батьківство відносно дитини.

Наголошує на тому, що позивач не надав жодних доказів про свій сімейний стан, а також приховав факти неодноразового притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, на розгляді в Охтирському міськрайонному суді Сумської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Вважає, що суд, визнавши батьківство позивача, безпідставно позбавляє ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нормального сприятливого розвитку та виховання в родині з іншими дітьми, з її братом та сестрою.

Суд не врахував безвідповідальне ставлення батька до своїх обов`язків, що передувало його зверненню до суду.

Наголошує на порушенні судом норм процесуального права. Зокрема, 27 липня 2021 року після дослідження письмових доказів та допиту свідків суд ухвалою задовольнив клопотання позивача про призначення у справі судово-генетичної експертизи (ДНК) та зупинив провадження у справі, хоча позивач разом з позовом не надав жодних доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, питання про призначення експертизи не ставив, після завершення дослідження письмових доказів і допиту свідків суд необґрунтовано надав додатковий час позивачу для підготовки клопотання про призначення експертизи, при тому, що інтереси позивача у даній справі з моменту подачі позову представляв представник.

10 квітня 2023 року суд за власною ініціативою без подання відповідного клопотання позивача ухвалив доручити проведення молекулярно-генетичної експертизи, призначеної за ухвалою суду від 01 листопада 2021 року експертам Харківського НДЕКЦ МВС України, та провадження у справі зупинив.

22 вересня 2023 року суд за клопотанням позивача в порушення вимог ст. 51 ЦПК України залучив ОСОБА_1 в якості співвідповідача.

01 липня 2024 року судове засідання було проведено в режимі відеоконференції, проте не в приміщенні Тростянецького районного суду Сумської області, як просив представник відповідачки, а з використанням ним власних технічних засобів.

Не погоджується з висновком суду, що відповідачка та її представник - адвокат Сумцов Є.С. 01 липня 2023 року самовільно залишили зал судового засідання в режимі відеоконференції. Зазначає, що за місцезнаходженням адвоката Сумцова Є.С. було здійснено відключення світла згідно графіка погодинних відключень. Суд порушив право ОСОБА_1 на участь в судовому засіданні, у тому числі на участь у дослідженні письмових доказів у справі та участі у судових дебатах.

Також зазначає, що суд необґрунтовано звинуватив відповідачку в ухиленні від проведення експертизи та у свідомому затягуванні розгляду справи.

Крім того, вказує на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, ухваливши рішення про внесення змін до актового запису про народження дитини.

Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Василівка Василівського району Запорізької області народилася ОСОБА_4 , про що 01 червня 2017 року Василівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області складено відповідний запис № 97. Матір`ю дитини зазначена ОСОБА_3 , а батьком в порядку ст. 135 СК України зі слів матері - ОСОБА_5 (а.с. 8; 43, Т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла (а.с. 7, Т. 1).

ОСОБА_2 працював монтером колії в структурному підрозділі Основ`янська колійна машинна станція філії «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Українська залізниця» (а.с. 52, Т. 1). З 29 червня 2022 року призваний у ЗСУ по мобілізації, з 14 квітня 2024 року перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 (а.с. 39-42, Т. 2).

Розпорядженням Голови Великописарівської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2020 року за №182-ОД ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини-сироти, враховуючи, що її мати померла, а батько у актовому записі про народження записаний зі слів матері (а.с. 41, Т. 1).

Розпорядженням Голови Тростянецької районної державної адміністрації від 12 січня 2021 року за №2-ОД створено прийомну сім`ю на базі родини ОСОБА_6 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та влаштовано з 14 січня 2021 року на виховання та спільне проживання у прийомну сім`ю дітей-сиріт: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким розпорядженням голови Великописарівської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2020 року за № 182-ОД надано статус дітей-сиріт (а.с. 42, Т. 2).

З акту обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 від 25 травня 2021 вбачається, що в прийомній сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_6 створені належні умови для виховання та навчання дітей. Прийомними батьками приділяється достатньо уваги для того, щоб діти почували себе потрібними та захищеними (а.с. 60, Т. 1).

Згідно з характеристикою №22, наданою 25 травня 2021 року Комунальним закладом дошкільної освіти (ясла-садок) «Червона шапочка» Тростянецької міської ради, стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що сім`я повна проживає за адресою: АДРЕСА_2 , діти поступили в заклад 21 січня 2021 року. Прийомні батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Батьки створюють всі можливі умови для розвитку дітей, виконують рекомендації вихователів, цікавляться життям дітей в дошкільній установі. Мати ОСОБА_9 активно займається вихованням дітей: стежить за успішністю старшого, за їх побутовими умовами, харчуванням, одягом, життєві умови у дітей добрі, є все необхідне для життя, розвитку та навчання (а.с. 61, Т. 1).

В суді першої інстанції були допитані свідки: ОСОБА_10 , яка є матір`ю позивача, та ОСОБА_11 яка є його рідною сестрою. ОСОБА_10 пояснила суду, що її син разом із ОСОБА_3 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу 5 років. ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_12 , яку вона вважає своєю онукою. Відносини в сім`ї були добрі, разом виховували дітей, тримали домашнє господарство. Дитину вона знає з малечку, схожа на її сина. Зазначила, що ОСОБА_2 з народження вважав Милану своєю дочкою. ОСОБА_11 суду пояснила, що ОСОБА_12 є дочкою брата та його першою дитиною. Її брат та ОСОБА_3 жили однією сім`єю. Вона разом з матір`ю доглядали за дітьми, поки ОСОБА_3 перебувала в пологовому будинку. ОСОБА_2 постійно був із ОСОБА_3 , жили добре.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оцінюючи докази у справі в їх сукупності, в тому числі показання свідків - матері позивача та його сестри, які допитані під присягою, які в суду не викликають жодних сумнівів, є належними і допустимими, узгоджуються разом з іншими доказами у взаємозв`язку, дійшов висновку про доведеність факту батьківства ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_4 , що буде відповідати найкращим інтересам самої дитини.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду узгоджуються з вимогами закону та обставинами справи.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування ( ст.7 Конвенції про права дитини).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 125 СК України передбачено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду (частина перша статті 128 СК України).

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 613/96/21 (провадження № 61-11529св22).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.

У ч. 1 ст. ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналізуючи зміст зазначеної норми процесуального закону можна дійти висновку, що законодавець установив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в проведенні експертизи задля встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, для яких необхідні спеціальні знання у відповідній галузі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб від участі в експертизі умисно, що унеможливлює проведення експертизи.

В даній справі стороною позивача з метою встановлення факту батьківства 27 липня 2021 року було подане клопотання про призначення судової генетичної експертизи.

Судом неодноразово призначалась генетична експертиза, зокрема ухвалами від 27 липня 2021 року, від 10 квітня 2023 року, від 19 жовтня 2023 року. Однак відповідачка ОСОБА_1 , як прийомна мати малолітньої Милани, жодного разу не з`явилася до експертної установи разом з дитиною для відібрання зразків для проведення експертизи, у зв`язку з чим експертиза не була проведена. При цьому, не з`явившись до експертної установи одинадцять разів, докази про поважність причин неявки вона надала лише на п`ять визначених експертом дат. Місцевий суд правильно вказав, що апеляційне оскарження ухвали суду про призначення експертизи не є поважною причиною неявки.

З огляду на зазначене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про поважність причин неявки відповідачки разом із дитиною до експертної установи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що неявка відповідачки разом із дитиною до експертної установи для відібрання зразків біологічного матеріалу свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про встановлення батьківства. ОСОБА_1 , будучи обізнаною із наслідками ухилення від відібрання зразків, необхідних для проведення експертизи, свідомо ухилилася від участі у проведенні експертизи, а отже діяла не в інтересах малолітньої дитини, яка має право знати свого батька.

Урахувавши наведене, а також належно оцінивши наявні у справі докази, в тому числі пояснення свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які стверджували, що знають позивача, як батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в сукупності підтверджують походження дитини від ОСОБА_2 , дійшов правильного висновку про визнання його батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стосовно доводів апеляційної скарги, що відповідачкою суду надано докази, які підтверджують той факт, що для дитини прийомною родиною ОСОБА_1 створені якнайкращі умови для проживання, розвитку та виховання, а встановлення факту батьківства позивача відносно дитини не дає жодних гарантій забезпечення якнайкращих інтересів дитини, колегія суддів зауважує, що предметом доказування у справах про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Відповідно до положень ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Згідно п.п. 2.13.1 п. 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затв. наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання позивача батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому підлягає задоволенню і позовна вимога про внесення змін до актового запису про народження дитини.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд вийшов за межі позовних вимог, ухваливши внести зміни до актового запису про народження дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 травня 2021 року стороною позивача подавалась уточнена позовна заява, в якій він, зокрема заявив вимогу про внесення змін до актового запису № 97 від 01 червня 2017 року про народження дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25-27, Т. 1). Дійсно, в уточненій позовній заяві від 21 вересня 2023 року (а.с. 86-88) вказана вимога не зазначена, проте від даної вимоги він не відмовлявся, заява про залишення позову без розгляду в цій частині ним також не подавалася, тому суд першої інстанції у відповідності до вимог цивільно-процесуального законодавства вирішив усі заявлені позивачем вимоги.

Порушень судом норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Стосовно поданих відповідачами місцевому суду заяв про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції правильно зазначив, що за обставин цієї справи запис про батька дитини вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, позов про визнання батьківства позивача, який вважає себе батьком дитини, має регулюватися ст. 128 СК України, до якої позовна давність не застосовується.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Сумцовим Євгеном Станіславовичем, залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 2 жовтня 2024 року

Головуючий - О. І. Собина

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов