Постанова

від 04.12.2024 по справі 583/1549/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 583/1549/21

провадження № 61-13969св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Тростянецької міської ради Сумської області,

третя особа - служба у справах дітей Охтирської районної державної адміністрації Сумської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Сумцов Євген Станіславович, на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2024 року в складі судді Ярошенко Т. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року в складі колегії суддів: Собини О. І., Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Служби у справах дітей Тростянецької міської ради Сумської області, третя особа Служба у справах дітей Охтирської районної державної адміністрації Сумської області, про встановлення факту батьківства.

В обґрунтування позову вказав, що з 2016 року він почав спільно проживати з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у м. Запоріжжя. Під час спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Василівка Василівського району Запорізької області. Батьком було записано ОСОБА_5 зі слів матері. Навесні 2020 року він разом із ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_4 , а також двома дітьми ОСОБА_3 від попереднього шлюбу переїхали до с. Кириківка Великописарівського району Сумської області, де їх дочка почала відвідувати дитячий дошкільний заклад. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Органом опіки та піклування було прийнято рішення про взяття дітей на облік та їх передачу на тимчасове влаштування як дітей, позбавлених батьківського піклування.

Зазначає, що, незважаючи на факт спільного проживання та фактичне визнання батьківства, він не зміг зареєструвати дитину на своє ім`я, так як не перебував із матір`ю дитини у зареєстрованому шлюбі. Зареєструвати шлюб вони планували після одужання ОСОБА_3 та закінчення пандемії, спричиненої коронавірусом. Малолітня дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у прийомній родині ОСОБА_2 .

Вказує на те, що у зв`язку з тим, що у свідоцтві про народження дитини відомості про батька вказані за вказівкою матері, а факт його батьківства відносно дочки не встановлений, він звернувся із цим позовом до суду.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд:

- встановити факт батьківства, а саме визнати його батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- внести зміни до актового запису № 97 від 01 червня 2017 року про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Василівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, де у відомостях про батька дитини вказати ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 22 вересня 2023 року залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 .

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_1 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої у м. Василівка Василівського району Запорізької області, матір`ю якої є ОСОБА_3 .

Внесено зміни до актового запису № 97 від 01 червня 2017 року про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Василівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області:

- виключено з актового запису № 97 від 01 червня 2017 року про народження дитини у графі «Відомості про батька» запис про ОСОБА_5 як батька дитини;

- зазначено батьком дитини із внесенням запису у графі «Відомості про батька» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України;

- інші відомості залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що досліджені у сукупності та взаємозв`язку докази, у тому числі показання свідків, свідчать про доведеність факту батьківства ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_4 . Водночас суди виснували, що таке рішення відповідатиме найкращим інтересам самої дитини.

Суди також врахували неодноразову неявку відповідачки ОСОБА_2 як прийомної матері дитини до експертної установи разом з дитиною для відібрання зразків для проведення генетичної експертизи, у зв`язку з чим експертиза не була проведена. Водночас суди звернули увагу на те, що неявка відповідачки разом із дитиною до експертної установи для відібрання зразків біологічного матеріалу свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про встановлення батьківства.

Надаючи оцінку поданим відповідачкою доказам, які на переконання останньої підтверджують той факт, що для дитини прийомною родиною ОСОБА_2 створені якнайкращі умови для проживання, розвитку та виховання, а встановлення факту батьківства позивача відносно дитини не дає жодних гарантій забезпечення якнайкращих інтересів дитини, суди попередніх інстанцій зауважили, що предметом доказування у справах про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Крім того, суди відхилили аргументи відповідача щодо пропуску позовної давності, вказавши, що спірні правовідносини регулюються статтею 128 СК України, до якої позовна давність не застосовується.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У жовтні 2024 року до Верховного Суду адвокат Сумцов Є. С. від імені ОСОБА_2 подав через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо положень статей 128 та 129 СК України в частині неможливості застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, а саме спеціального строку в один рік та загального строку в три роки; щодо визначення критеріїв поважності причин неявки відповідачки разом із дитиною до експертної установи для відібрання зразків для проведення судової генетичної експертизи в умовах дії воєнного стану; щодо врахування при вирішенні спору про визнання батьківства не лише факту народження дитини від певної особи, а й наявність інших обставин життя дитини; щодо доказів, які мають бути враховані судом при задоволенні позову про визнання батьківства та визначення походження дитини у разі відсутності висновку генетичної експертизи; щодо застосування судами положень пункту 5 частини першої статті 252 ЦПК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник вказала, що вона як прийомна матір дитини створила останній належні умови для виховання, навчання та розвитку. На її переконання такі умови якнайкраще відповідають інтересам дитини, що не було враховано судами попередніх інстанцій. Натомість встановлення факту батьківства позивача відносно дитини не дає жодних гарантій забезпечення найкращих інтересів дитини, тим паче, що позивач не надав жодних доказів щодо умов проживання, розвитку та виховання, які він може та має забезпечити дитині. З огляду на те, що після смерті матері дитини, позивач протягом тримісячного строку юридично не оформив своє батьківство відносно дитини, відповідач вказує на наявність підстав для застосування позовної давності.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо наслідків неявки відповідачки із дитиною для проведення генетичної експертизи, суд безпідставно не узяв до уваги поважність причин такої неявки, чим порушив норми процесуального права. Крім того, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання відповідачки про відкладення розгляду справи, призначеного на 01 жовтня 2024 року, а також заяви останньої про застосування позовної давності.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Василівка Василівського району Запорізької області народилася ОСОБА_4 , про що 01 червня 2017 року Василівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області складено відповідний запис № 97. Матір`ю дитини зазначена ОСОБА_3 , а батьком в порядку статті 135 СК України зі слів матері - ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла.

ОСОБА_1 працював монтером колії в структурному підрозділі Основ`янська колійна машинна станція філії «Центр з будівництва та ремонту колії» АТ «Українська залізниця», з 29 червня 2022 року мобілізований до Збройних сил України, з 14 квітня 2024 року - перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Голови Великописарівської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2020 року за № 182-ОД ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини-сироти.

Розпорядженням Голови Тростянецької районної державної адміністрації від 12 січня 2021 року № 2-ОД створено прийомну сім`ю на базі родини ОСОБА_7 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , та влаштовано з 14 січня 2021 року на виховання та спільне проживання у прийомну сім`ю дітей-сиріт: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В суді першої інстанції були допитані свідки: ОСОБА_10 , яка є матір`ю позивача, та ОСОБА_11 , яка є його рідною сестрою. ОСОБА_10 пояснила суду, що її син разом із ОСОБА_3 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу 5 років. ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_4 , яку вона вважає своєю онукою. Відносини в сім`ї були добрі, разом виховували дітей, тримали домашнє господарство. Дитину вона знає з малечку, схожа на її сина. Зазначила, що ОСОБА_1 з народження вважав ОСОБА_4 своєю дочкою. ОСОБА_11 суду пояснила, що ОСОБА_4 є дочкою брата та його першою дитиною. Її брат та ОСОБА_3 жили однією сім`єю. Вона разом з матір`ю доглядали за дітьми, поки ОСОБА_3 перебувала у пологовому будинку. ОСОБА_1 постійно був із ОСОБА_3 , жили добре.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 липня 2021 року за клопотанням позивача та його представника по справі призначено судову-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідницькому інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено (а. с. 93-94, т.1).

Постановою Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року залишено без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сумцова Є. С., ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 липня 2021 року залишено без змін (а. с.146-147, т. 1).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 листопада 2021 року поновлено провадження у справі, замінено експертну установу Київський науково-дослідницький інститут судових експертиз для проведення судово-генетичної експертизи (ДНК) на Харківський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (а. с.167, т.1).

27 січня 2022 року від судового експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи від 14 січня 2022 року за № СЕ-19/121-21/26411-БД у зв`язку з нез`явленням 28 грудня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 для відбору зразків для проведення молекулярно-генетичної експертизи (а. с. 176-178, т.1).

31 серпня 2022 року від судового експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи від 27 липня 2022 року за № СЕ-19/121-21/2969-БД у зв`язку з нез`явленням 06 липня 2022 року, 13 липня 2022 року, 20 липня 2022 року та 27 липня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 для відбору зразків для проведення молекулярно-генетичної експертизи (а. с. 191-192, т.1).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 грудня 2022 року провадження у справі поновлено, відібрання зразків біологічного матеріалу в ОСОБА_1 та ОСОБА_4 доручено фахівцям Охтирського міжрайонного відділення Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи у встановленому порядку, зобов`язано сторн прибути до Охтирського міжрайонного відділення Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи для відібрання зразків, провадження у справі зупинено (а. с.188, т. 1).

28 грудня 2022 року від лікаря судово-медичного експерта Охтирського РВ СМЕ надійшло повідомлення про неможливість відібрання зразків у зв`язку з відсутністю умов для їх відібрання, зберігання та направлення до експертної установи (а. с. 195, т. 1).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 січня 2023 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження (а. с.196, т. 1).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2023 року доручено проведення молекулярно-генетичної експертизи, призначеної ухвалою від 01 листопада 2021 року, експертам Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, провадження у справі зупинено (а. с. 226-227, т. 1).

Постановою Сумського апеляційного суду від 27 червня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сумцова Є. С. залишено без задоволення, ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 квітня 2023 року залишено без змін (а. с. 21-22, т. 2).

13 липня 2023 року від судового експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи від 26 червня 2023 року № СЕ-19/121-23/9242-БД у зв`язку з нез`явленням 06 червня 2023 року та 14 червня 2023 року малолітньої ОСОБА_4 для відбору зразків для проведення молекулярно-генетичної експертизи (а. с. 40-42, т. 2).

14 вересня 2023 року від судового експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи від 04 вересня 2023 року № СЕ-19/121-23/15076-БД у зв`язку з нез`явленням 18 серпня 2023 року та 29 серпня 2023 року малолітньої ОСОБА_4 для відбору зразків для проведення молекулярно-генетичної експертизи (а. с. 56-57 , т. 2).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2023 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження (а. с. 61, т. 2).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 вересня 2023 року (протокольною) до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 (а. с. 92, т. 2).

19 жовтня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сумцов Є. С. подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_4 не змогли прибути до експертної установи для відібрання біологічних зразків у призначені дати з поважних причин: апеляційне оскарження ухвали суду від 10 квітня 2023 року, тимчасова непрацездатність ОСОБА_2 та дитини у період з 06 червня 2023 року до 15 червня 2023 року, перебування ОСОБА_4 на оздоровленні в дитячому таборі в період з 15 серпня 2023 року до 23 серпня 2023 року включно, а також тимчасова непрацездатність ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в період з 24 серпня 2023 року до 31 серпня 2023 року. Заявник просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, застосувати строк позовної давності (а. с. 103-110, т. 2).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2023 року призначено судову-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, провадження у справі зупинено (а. с. 114, т. 2).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 листопада 2023 року поновлено провадження у справі, викладено питання ухвали Охтирського міськрайонного суду від 19 жовтня 2023 року в іншій редакції, провадження у справі зупинено (а. с. 131, т. 2).

Постановою Сумського апеляційного суду від 28 березня 2024 року залишено без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сумцова Є. С., ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 19 жовтня 2023 року залишено без змін (а. с.178-179, т. 2).

04 січня 2024 року від судового експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи від 22 грудня 2023 року № СЕ-19/121-23/15511-БД у зв`язку з нез`явленням 06 грудня 2023 року учасників для відбору зразків для проведення молекулярно-генетичної експертизи (а. с. 205-207, т. 2).

17 червня 2024 року від судового експерта Сумського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи від 05 червня 2024 року № СЕ-19/121-23/5820-БД у зв`язку з нез`явленням 20 травня 2024 року ОСОБА_2 разом із дитиною для відбору зразків для проведення молекулярно-генетичної експертизи (а. с. 222-224, т. 2).

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2024 року поновлено провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно із статтею 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків.

Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України.

Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною четвертою, пунктів 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Урахувавши, що відповідачка неодноразово ухилилась від явки до експертної установи, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення відбору необхідних зразків, зважаючи на те, яке доказове значення має проведення судової генетичної експертизи по даній справі, та беручи до уваги, що іншим способом неможливо встановити біологічне походження дитини від батька, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач ОСОБА_1 є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із чим підставно задовольнив позовні вимоги про встановлення факту батьківства, а також похідні від них вимоги про внесення змін до актового запису про народження дитини.

Колегія суддів погоджується із цим висновком як таким, що ґрунтується на вимогах закону, обставинах та матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що нез`явлення відповідачки разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи протягом близько трьох років свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про те, що саме він є батьком малолітньої ОСОБА_4 .

При цьому судом першої інстанції вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судової генетичної експертизи та забезпечення участі відповідачки разом із дитиною у її проведенні.

Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що суди попередніх інстанцій не врахували поважності причин її неявки для проведення експертизи, колегія суддів зазначає про таке.

У справі, що переглядається, установлено, що з метою встановлення факту батьківства 27 липня 2021 року позивач подав до суду клопотання про призначення судової генетичної експертизи.

Судом неодноразово призначалась генетична експертиза, зокрема ухвалами від 27 липня 2021 року, від 10 квітня 2023 року, від 19 жовтня 2023 року. Однак відповідачка ОСОБА_2 як прийомна матір малолітньої ОСОБА_4 жодного разу не з`явилася до експертної установи разом з дитиною для відібрання зразків для проведення експертизи, а саме: 28 грудня 2021 року, 06 липня 2022 року, 13 липня 2022 року, 20 липня 2022 року, 27 липня 2022 року, 06 червня 2023 року, 14 червня 2023 року, 18 серпня 2023 року, 29 серпня 2023 року, 06 грудня 2023 року, 20 травня 2024 року, у зв`язку з чим експертиза не була проведена.

З огляду на зазначене суди попередніх інстанцій підставно констатували факт ухилення відповідачки від участі в експертизі, а також застосували передбачені частиною першою статті 109 ЦПК України наслідки такого ухилення.

Разом із тим суди установили, що не з`явившись до експертної установи одинадцять разів, відповідачка ОСОБА_2 надала докази про поважність причин неявки лише на п`ять визначених експертом дат. Водночас суди підставно констатували, що апеляційне оскарження ухвали суду про призначення експертизи не є поважною причиною неявки відповідачки до експертної установи.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги про те, що подання позову про встановлення факту батьківства позивача суперечить інтересам дитини, колегія суддів зазначає про таке.

Суди попередніх інстанцій оцінили надані відповідачкою докази, які на переконання останньої підтверджують той факт, що для дитини прийомною родиною ОСОБА_2 створені якнайкращі умови для проживання, розвитку та виховання, а встановлення факту батьківства позивача відносно дитини не дає жодних гарантій забезпечення якнайкращих інтересів дитини, та підставно звернули увагу на те, що предметом доказування у справах про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи, а не вирішення питання фізичної опіки над дитиною.

Визнання позивача батьком дитини ОСОБА_4 відповідає інтересам малолітньої дитини, дані про батька якої наразі зазначені зі слів матері. Негативних наслідків для дитини судами не встановлено.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 277/836/16-ц, (провадження № 61-48029св18), від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21 (провадження № 61-564св23), на які підставно посилався місцевий суд. Ця правова позиція є незмінною.

Колегія суддів також враховує психологічне значення для дитини рішення суду про встановлення факту батьківства, оскільки завдяки цьому рішенню дитина одержує можливість реалізувати своє природне право знати свого батька. Завдяки йому утверджується природний обов`язок батька турбуватися про своїх нащадків.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2018 року в справі № 2/711/355/15 (провадження № 61-13609св18).

Враховуючи зазначене, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи касаційної скарги про негативні наслідки оскаржуваних судових рішень для дитини.

Крім того, суди правильно відхилили аргументи відповідача щодо пропуску позовної давності, вказавши, що спірні правовідносини регулюються статтею 128 СК України, до якої позовна давність не застосовується.

Так, за обставинами цієї справи відсутній спір між позивачем та чоловіком матері дитини про батьківство щодо дитини, відомості про батька якої записані за заявою матері відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Отже, до вимоги ОСОБА_1 про визнання батьківства не можуть застосовуватися положення статті 129 СК України, яка регулює спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини, зокрема, положення частини другої цієї статті про річний строк позовної давності до вимоги про визнання батьківства в межах вирішення такого спору про батьківство.

Таким чином, оскільки за обставин цієї справи запис про батька дитини ОСОБА_4 вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України, між позивачем та чоловіком матері дитини відсутній спір про батьківство щодо дитини, позов про визнання батьківства позивача, який вважає себе батьком дитини, має регулюватися статтею 128 СК України, до якої позовна давність не застосовується.

Такий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21 (провадження № 61-564св23).

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, безпідставно відмовивши у задоволенні клопотання відповідачки про відкладення розгляду справи, призначеного на 01 жовтня 2024 року, колегія суддів керується таким.

Установлено, що ухвалою Сумського апеляційного суду від 27 вересня 2024 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Сумцова Є. С. про участь у судовому засіданні, призначеному на 01 жовтня 2024 року, в режимі відеоконференції.

30 вересня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сумцова Є. С. через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його неможливістю особистої участі ОСОБА_2 у судовому засіданні у зв`язку із дистанційним графіком навчання дітей, що виховуються нею.

Відповідно до частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Враховуючи зазначені норми процесуального законодавства, колегія суддів зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не мав передбачених законом підстав для відкладення розгляду справи, призначеного на 01 жовтня 2024 року.

З огляду на те, що справа, що переглядається, перебуває у провадженні судів з червня 2021 року, розгляд справи неодноразово відкладався за ініціативою сторони відповідача, колегія суддів зауважує про дотримання судом апеляційної інстанції норми пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи зазначене, а також можливість відповідачки брати участь у розгляді справи через свого представника та задоволення судом клопотання останнього про участь у судовому засіданні, призначеному на 01 жовтня 2024 року, в режимі відеоконференції, колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, позбавивши відповідачку права на судових захист.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми пункту 5 частини першої статті 252 ЦПК України, оскільки зупинив провадження у справі на час проведення експертизи без законних на те підстав, колегії суддів зауважує про таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, призначення судом експертизи.

Пунктом 9 частини першої статті 253 ЦПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема, пунктом 5 частини першої статті 252 цього Кодексу, - на час проведення експертизи.

Неодноразово направляючи справу для проведення судової генетичної експертизи та зупиняючи провадження у справі, місцевий суд виходив з принципу всебічного та повного встановлення обставин у справі, які мають значення для вирішення спору, а тому підставно зупиняв провадження у справі на час проведення експертизи.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року в справі № 522/13429/13-ц (провадження № 61-14709св19).

Крім того, аналогічним доводам відповідачки суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку, розглядаючи її апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про призначення генетичної експертизи від 27 липня 2021 року, 10 квітня 2023 року та 19 жовтня 2023 року.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального права є необґрунтованими. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, Верховний Суд не встановив.

Посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки практика Верховного Суду щодо застосування положень статей 128 та 129 СК України (постанова Верховного Суду від 08 березня 2023 року в справі № 205/5698/21), а також положень пункту 5 частини першої статті 252 ЦПК України (постанова Верховного Суду від 13 березня 2020 року в справі № 522/13429/13-ц) є сталою. У справі, яка переглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини не спростовує законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01 липня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович