Ухвала

від 02.10.2024 по справі 521/16323/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 521/16323/20

провадження № 61-12954ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу представника Головного управління Державної податкової служби в Одеській області - Зарудної Анастасії Ігорівни, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Ньюбі», Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Українська універсальна біржа, Одеська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, про розірвання договорів та відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила:

розірвати договір купівлі-продажу від 20 грудня 2019 року № ДГ-0000010, укладений між позивачкою та Головним управлінням Державної податкової служби в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області) від імені якого виступало на підставі договору від 01 листопада 2019 року № 10/15-32-10-03-34, Приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Ньюбі» (далі - ПП «ВКФ «Ньюбі») щодо продажу лоту № 4, вартістю 13 200,00 грн;

розірвати договір купівлі-продажу від 20 грудня 2019 року № ДГ-0000011, укладений між позивачкою та ГУ ДПС в Одеській області від імені якого виступало на підставі договору від 01 листопада 2019 року № 10/15-32-10-03-34, ПП «ВКФ «Ньюбі» щодо продажу лоту № 5, вартістю 12 925,00 грн;

стягнути з Державної казначейської служби України, сплачені ОСОБА_1 за договорам від 20 грудня 2019 року № ДГ-0000010 та № ДГ-0000011 кошти, які позивачка перерахувала до державного бюджету України, а саме: за лот № 4 - 12 000,00 грн; за лот № 5 - 11 750,00 грн; гарантійний внесок - 2 375,00 грн;

стягнути з ПП «ВКФ «Ньюбі» збитки, які позивачка поніс внаслідок укладення договорів від 20 грудня 2019 року № ДГ-0000010 та № ДГ-0000011, а саме: реєстраційний внесок - 17 грн; комісія банку за прийняття реєстраційного внеску - 43,80 грн; винагорода Українській універсальній біржі - 1 000 грн; комісія банку за прийняття винагороди - 20 грн; сплачені комісії банку при оплаті згідно договору № ДГ-0000010 - 120 грн; сплачені комісії банку при оплаті згідно договору

№ ДГ-0000011 - 117,50 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року, позов задоволено частково.

Розірвано договір купівлі-продажу від 20 грудня 2019 року № ДГ-0000010, укладеного між ОСОБА_1 тa ГУ ДПС в Одеській області, від імені якого виступало на підставі договору від 01 листопада 2019 року № 10/15-32-10-03-34, ПП «ВКФ «Ньюбі».

Розірвано договір купівлі-продажу від 20 грудня 2019 року № ДГ-0000011, укладеного між ОСОБА_1 та ГУ ДПС в Одеській області, від імені якого виступало на підставі договору від 01 листопада 2019 року № 10/15-32-10-03-34, ПП «ВКФ «Ньюбі».

В іншій частині позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

У вересні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ГУ ДПС в Одеській області - Зарудної А. І., на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом позову в цій справі є: розірвання договорів з ціною у загальному розмірі 26 125,00 грн (13 200 + 12 925) та стягнення коштів у загальному розмірі 27 443,30 грн.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (27 443,30 / 3 028,00), та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 та пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.

Проте, в касаційній скарзі не наведено жодних доводів на підтвердження, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у справі незначної складності та з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Головного управління Державної податкової служби в Одеській області - Зарудної Анастасії Ігорівни, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Ньюбі», Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Українська універсальна біржа, Одеська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, про розірвання договорів та відшкодування шкоди.

Копію ухвали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян