Ухвала

від 02.10.2024 по справі 569/3118/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/3118/24

1-кп/569/1299/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника обвинувачених адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні №42022181110000135 від 05.12.2022 відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 362 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Рівненського міського суду перебуває вказаний обвинувальний акт.

Під час судового засідання адвокат ОСОБА_6 подав письмове клопотання про скасування арешту, що був накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 24 квітня 2023 року у кримінальному провадженні № 42022181110000135 від 05.12.2022, на майновилучене вході проведення06.04.2023обшуку домоволодінняза адресою: АДРЕСА_1 ,за місцемпроживання ОСОБА_4 .

Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання захисника, оскільки вважає його не обґрунтованим та передчасним.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши подане захисником клопотання та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що у рамках кримінального провадження №42022181110000135 від 05.12.2022, 24квітня 2023року ухвалоюслідчого суддіРівненського міськогосуду Рівненськоїобласті накладено арешт на: ноутбук марки «Asus» X54L B9N0AS311014373 та зарядний пристрій до нього, ноутбук марки «DELL», S/N: НОМЕР_1 , документи щодо діяльності ТОВ «Євробас Компані» та дві печатки вказаної установи, чотири блокноти із записами, дві банківські картки, чотири тримачі для сім карт, фіскальні чеки, мобільний телефон марки «iPhone X», НОМЕР_2 із сім карткою з абонентським номером НОМЕР_3 , тринадцять автомобільних номерних знаків (державні, іноземні та транзитні), документи (витяг, довіреность, довідка, 2 аркуші паперу з чорновими записами), шляхом заборони власнику майна та будь-якій іншій особі користуватися та розпоряджатися зазначеним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

Встановлено заборону власнику ОСОБА_4 , та будь-якій іншій особі користуватися та розпоряджатися зазначеним майном до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.

Відповідно до ухвали суду про накладення арешту на майно слідує, що підставою для цього слугувала необхідність збереження речового доказу з метою повного, всебічного та неупередженого проведення слідчий (розшукових) дій, що в свою чергу може позбавити можливості встановлення істини у кримінальному провадженні.

Власником арештованого майна є ОСОБА_4 .

Згідно вимогст. 321 ЦПК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або вилучений нею, повинен бути якнайшвидше повернутий власнику, крім випадків передбачених ст.ст. 160-166, 170-174 КПК України.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями174,539 Кримінального процесуального кодексу Українидо суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Відповідно до ст.170КПКУкраїни арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41КонституціїУкраїни передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1Європейської конвенції з прав людини.

Частиною першоюстатті 316 ЦК Україниустановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь іншої особи загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатисяперегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метоюповторного слухання справи і постановленнянового рішення. Відхід від цього принципу можливийлише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі" Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі"Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

У свою чергу, право власності в Україні охороняється законом, держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Згідно вимог статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до статей 391, 392 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено під час розгляду клопотання, майно, що було вилучене в ході проведення обшуку 06.04.2023 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , в ході здійснення досудового розслідування оглянуто, усі необхідніслідчі діїіз арештованиммайном,виконані,а такожарештоване майно немає доказового значення у даному кримінальному провадженні, тому на даний час відпала потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, а майно підлягає поверненнюйого власникуна підставіч.6ст.100КПК України. Факт перебування майна під арештом тривалий час фактично позбавляє конституційного права власників, на законних підставах розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до положень статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі вище викладеного, враховуючи нормиКонституції України,ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5" Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання захисника підлягає до задоволення, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст.170,171,174,309 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання захисника ОСОБА_6 задоволити.

Скасувати арешт,накладений ухвалоюслідчого суддіРівненського міськогосуду Рівненськоїобласті 24 квітня 2023 року, на майно вилучене в ході проведення 06.04.2023 обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме на: ноутбук марки «Asus» X54L B9N0AS311014373 та зарядний пристрій до нього, ноутбук марки «DELL», S/N: НОМЕР_1 , мобільний телефон марки «iPhone X», НОМЕР_2 із сім карткою з абонентським номером НОМЕР_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1