Постанова

від 02.10.2024 по справі 182/2422/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7324/24 Справа № 182/2422/23 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Адванс-Лізинг»

відповідач- ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в режимівідеоконференції,в порядкуспрощеного позовногопровадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року, ухвалене суддею Рунчевою О.В. у м.Нікополі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Адванс-Лізинг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Свої вимогимотивує тим, що 11.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Адванс-Лізинг" та ОСОБА_1 був укладений договір фінансового лізингу №43ФЛ-21, відповідно до умов якого лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а лізингоодержувач приймає майно та зобов`язується сплачувати лізингові платежі на умовах договору.

Договірні зобов`язання позивач виконав в повному обсязі належним чином, шляхом передання відповідачу майна, що підтверджується актом приймання-передачі, підписаним сторонами 30.08.2021 року.

Лізингоодержувач згідно умов договору отримав від ТОВ «Адванс-Лізинг» у платне користування сонячні панелі та інвертор, зазначену у акті приймання - передачі на суму, що становить еквівалент 17 837,20 доларів США, та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі, пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу у строки та у розмірах згідно додатку №2 "Графік внесення лізингових платежів" до договору (п. 3.1 договору).

Проте, відповідачем були здійснені лише часткові оплати чергових лізингових платежів.

Зазначив, що сума основного боргу за договором становить 188 950,34 грн., 70 % річних становить 74 009, 78 грн., а загальна сума заборгованості складає 262 960,12 грн., яку просив суд стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адванс-Лізинг» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адванс-лізинг» (ідентифікаційний код юридичної особи -36493872, місцезнаходження м.Дніпро, вул.Собінова, буд.1) заборгованість за договором фінансового лізингу в сумі 262 960,12 (двісті шістдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят) грн. 12 коп., з яких сума основного боргу за договором становить 188 950,34 грн., 70 % річних становить 74009,78 грн.

Ухвалою Нікопольськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 05квітня 2024року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року залишена без задоволення.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, ухваленого без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати.

При цьому, скаржник зазначає, що про відкриття провадження у справі він дізнався через за стосунок Дія, копії позовної заяви з додатками не отримував, що позбавило його права подати обґрунтований відзив на позов.

Вказує, що Нікопольська міська територіальна громада Нікопольського району Дніпропетровської області віднесена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, з визначеною датою початку бойових дій 21.07.2022. Протягом другого півріччя 2022 року територію міста покинуло майже половина мешканців, з протилежного боку Каховського водосховища майже щоденно здійснюються обстріли території міста, виключно з підприємствами, що територіально знаходяться у місті. Зазначає, що задля безпеки сім`ї він вивіз родину у Львівську область, що підтверджено довідкою від 01.08.2022 №1324-7501174982 про взяття на обліку внутрішньої переміщеної особи, згідно з якої його фактичне місце проживання/перебування АДРЕСА_1 .

Вказує, що з метою виключення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України й було розміщено 28.02.2022 загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Вказує, що позов подано у 2023 році, проте він протягом 2023 року після подання позову до суду добровільно сплачував кошти фінансового лізінгу, що підтверджено платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи, однак зазначена сума коштів не була врахована під час розгляду справи, хоча вона значно зменшує предмет позову та відповідно й нараховані та стягнуті відсотки.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

30.09.2024 засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи, призначений на 02 жовтня 2024 року за відсутності відповідача, доводи і вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку представника позивача ОСОБА_2 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просила рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що Судом встановлено, що 11.06.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю "Адванс-Лізинг" та ОСОБА_1 був укладений договір фінансового лізингу №43ФЛ-21, відповідно до умов якого лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу, а лізингоодержувач приймає майно та зобов`язується сплачувати лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до п. 1.1. договору, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору, найменування, марка, модель наведені в додатку № 1 "Специфікація".

Лізингоодержувач згідно умов договору отримав від ТОВ «Адванс-Лізинг» у платне користування сонячні панелі та інвертор, зазначеній у акті приймання - передачі на суму, що становить еквівалент 17837,20 доларів США, та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі, пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу у строки та у розмірах згідно додатку № 2 "Графік внесення лізингових платежів" до договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п.4.2. договору, передача лізингодавцем і прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється на підставі акту приймання-передачі майна за адресою: 49033, м.Дніпро, пр.Богдана Хмельницького, буд.147.

Згідно пункту 2.1. договору, вартість майна становить гривневий еквівалент 17837,20 Доларів США, що розраховується за курсом продажу Долару США, встановленим у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (http://www.udinform.com/), сформованим на 16:00 за Київським часом на дату, що передує даті укладання цього договору, збільшеного на розмір зборів (податків), пов`язаних із здійсненням операцій купівлі іноземної валюти юридичними особами, та на дату укладання цього договору становить 483 834,05 гривень, у тому числі ПДВ 80 639,01 грн.

У відповідності до п. 3.4. договору, розмір, склад, терміни сплати лізингових платежів встановлюються в графіку.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про повне задоволення, заявлених позовних вимог, на підставі досліджених доказів виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції і не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, оскільки вони були предметом розгляду судом першої інстанції, що відображено в оскарженому судовому рішенні.

Згідно норм ч.1 ст.806ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до положень ч.1 ст.692ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 3 статті 692ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ч.1 ст.762ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором; боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що виникла після прострочення.

Відповідачем не заперечується факт укладення договору фінансового лізингу №43ФЛ-2, однак неналежне виконання зобов`язання за цим договором останній обґрунтовує форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), які пов`язані із введенням в Україні воєнного стану, проте з такими доводами колегія суддів не може погодитись, з огляду на таке.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти УкраїниУказом ПрезидентаУкраїни №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалася та на даний час в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану.

Згідно листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно доУказом Президента України №64/2022введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року .

Відповідно до абз.3 ч.3 ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно ч.1 ст.14-1 зазначеного Закону, ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.

Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.

На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин) (31 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/15264/21).

За змістом положень 1,2 ст.614ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч.1 ст.617 ЦК України).

Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Зазначені вище правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17.

Той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорну обставину - військову агресію рф проти України, сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання / неналежне виконання договірних зобов`язань.

Доводи відповідача про те, що він протягом 2023 року після подання позову до суду добровільно сплачував кошти фінансового лізінгу, що підтверджено платіжними інструкціями, наявними в матеріалах справи, однак зазначена сума коштів не була врахована під час розгляду справи, хоча вона значно зменшує предмет позову та відповідно й нараховані та стягнуті відсотки, колегія суддів відхиляє, оскільки під час ухвалення судового рішення у суду були відсутні ці докази, вони були подані під час перегляду заочного рішення. Проте, слід зазначити, що під час виконання судового рішення боржник не позбавлений можливості надати виконавцю докази часткової сплати ним суми боргу, що буде враховано державним або приватним виконавцем при виконанні рішення суду, й відповідно сума боргу зменшиться на сплачену боржником відповідну суму грошових коштів.

Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адванс-Лізинг» заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 262 960,12 грн., колегія суддів вважає правильним.

Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає.

Керуючисьст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 03 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: