Постанова

від 01.10.2024 по справі 632/48/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 жовтня 2024 року

м. Харків

справа №632/48/22

провадження №22-ц/818/3195/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.,

учасники справи:

позивач Фермерське Господарства «Матриця»,

відповідач ОСОБА_1 ,

3-тя особа: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Фермерського Господарства «Матриця», в особі голови Салія Володимира Івановича до ОСОБА_1 , 3-тя особа: ОСОБА_2 про визнання договору емфітевзису недійсним за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2024 року, постановлене суддею Библіва С.В.,-

в с т а н о в и в :

У січні2022року ФермерськеГосподарства «Матриця»звернулося досуду ізпозовомОСОБА_1 , 3-тя особа: ОСОБА_2 , в якому просить визнати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2024 року позовну заяву задоволено. Визнано недійсним договір емфітевзису від 06.08.2021 року щодо земельної ділянки площею 6,0824 га кадастровий номер 6324581000:03:000:0014, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований строком дії на 10 років в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухому майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер запису про інше речове право: 43403189. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Матриця» судовий збір в сумі 2270,00 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд не взяв до уваги дійсних обставин справи, що позивачем не підтверджено та не встановлено порушень вимог чинного законодавства при укладенні договору встановлення емфітевзису, не доведено того, що права позивач порушені цим договором, тому вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню та сам факт наявності реєстрації Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 06.08.2021 року не порушує право оренди позивача. Вважає, що оспорюваний позивачем договір емфітевзису не породжує, не змінює та не припиняє права та обов`язки позивача, суб`єктивне цивільне право та інтерес особи позивача за цим позовом, не порушується, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Доказів на порушення прав позивача щодо оренди землі зі сторони відповідача позивачем не надано. Зазначає, що під час тривалого розгляду справи позивачем не надано жодного доказу на порушення його прав; не має доказів, що зазначена земельна ділянка вибула із користування позивача; відсутні підтвердження і того, що відповідачем чиняться перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки при діючому договорі оренди неможна укладати договір емфітевзису без визначення дати, з якого він діє, а він не зазначений, то є всі підстави задовольнити позовні вимоги відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України та визнати оспорюваний договір емфітевзису недійсним, скасувавши його державну реєстрацію. Немає значення, що на день розгляду справи договір емфітевзису вже не існує, проте, він є недійсним з дня його укладення та може тягнути за собою певні наслідки, оскільки певний визначений час він існував.

Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,0824 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 6324581000:03:000:0014, що знаходиться в територіальних межах Берецької сільської ради Первомайського (Лозівського району) Харківської області (а.с.17).

10.05.2007 року між ФГ «Матриця» та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,0824 га, що знаходиться в територіальних межах Берецької сільської ради Первомайського (Лозівського району) Харківської області, кадастровий номер 6324581000:03:000:0014, яка належить останньому на праві власності, строк дії договору 10.05.2007 року договір оренди вказаної земельної ділянки був зареєстрований 29.12.2007 року на строк 15 років (а.с.15-16)..

Після того, як земельна ділянка, що є предметом Договору оренди, восени 2021 року була оброблена, позивачу на початку жовтня стало відомо про укладення відповідачем 06.08.2021 року договору емфітевзису зі ОСОБА_2 строком на 10 років. Даний договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Об`єктом оренди за договором оренди земельної ділянки від 10.05.2007 року, укладеним між ФГ «Матриця» та ОСОБА_4 та договіру емфітевзису від 06.08.2021 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є одна і та сама земельна ділянка.

В обґрунтування позовних вимог ФГ «Матриця» зазначено, що 10.05.2007 року між ФГ «Матриця» та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,0824 га, що знаходиться в територіальних межах Берецької сільської ради Лозівського (колишнього Первомайського) району Харківської області, кадастровий номер 6324581000:03:000:0014, яка належить останньому на праві власності. 10.05.2007 року договір оренди вказаної земельної ділянки був зареєстрований 29.12.2007 року на строк 15 років. Після того, як земельна ділянка, що є предметом Договору оренди, восени 2021 року була оброблена та позивачу на початку жовтня стало відомо про укладення відповідачем 06.08.2021 року договору емфітевзису зі ОСОБА_2 строком на 10 років. Даний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Об`єктом оренди за договором оренди земельної ділянки від 10.05.2007 року укладеним між ФГ «Матриця» і ОСОБА_4 та договір емфітевзису від 06.08.2021 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є одна і та сама земельна ділянка. Просив визнати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

За клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв`язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі № 677/1893/18 (провадження № 61-18281св20).

Оскільки ФГ «Матриця» пред`явлено вимоги про визнання недійсним договору емфітевзису, укладеного між власником земельної ділянки ОСОБА_1 (відповідач у справі) та ОСОБА_2 (третя особа), колегія суддів вважає, що вирішення даного спору впливає на права та обов`язки, як ФГ « Матриця» та ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 .

Вирішуючи позовні вимоги про визнання правочину недійсним у загальному розумінні, суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (сторонами справи мають бути всі сторони правочину), та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав.

У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору всі сторони правочину мають залучатися як відповідачі, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19, провадження № 14-178цс20).

З огляду на зазначене, якщо під час розгляду позовних вимог про визнання правочину недійним суд встановить, що позов пред`явлено не до всіх учасників цього правочину, тобто встановить неналежний суб`єктний склад учасників справи, суд відмовляє в задоволенні позову із зазначеної підстави або за клопотанням сторони спору здійснює заміну відповідача на належного або залучає співвідповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19, провадження № 14-40цс21).

Виходячи з вищевикладеного судова колегія доходить до висновку, що вказаний спір безпосередньо стосується прав та обов`язків ОСОБА_2 .

Разом із цим, ОСОБА_2 залучений до участі у справі в якості третьої особи. Заяв чи клопотань про його залучення до участі у справі в якості відповідача, позивач не заявляв.

Указане є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ФГ «Матриця» .

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 18 травня 2023 року у справі № 397/479/21 (провадження № 61-6327св22), від 25 вересня 2023 року у справі № 692/864/19 (провадження № 61-9033св23).

Оскільки рішенням суду вирішено питання про права та обов`язки особи, незалученої до участі у справі в якості відповідача, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості самостійно залучати співвідповідачів на стадії перегляду справи в апеляційному порядку, у задоволенні позову ФГ «Матриця» слід відмовити з мотивів незалучення до участі у справі інших співвідповідачів.

У зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2024 року- скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог Фермерського Господарства «Матриця» до ОСОБА_1 , 3-тя особа: ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з Фермерського Господарства «Матриця» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3721,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повний текст постанови складено 02.10.2024 року.