Постанова

від 23.09.2024 по справі 922/2241/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/2241/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Попков Д.О.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.,

за участі представників сторін:

позивача Авалян Є.В. (поза межами приміщення суду) - ордер ВВ№1041111 від 07.07.2024

третьої особи на стороні позивача не з`явився

відповідача Малихіна Н.С. (в залі суду) - ордер АХ№1201060 від 01.08.2024, свідоцтво ДН №6124 від 24.11.2021

третьої особи на стороні відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафонд» (вх.№1685Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 (суддя Шарко Л.В., повний текст складено та підписано 17.06.2024)

та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 19.06.2024

у справі №922/2241/21 (суддя Шарко Л.В., повний текст складено та підписано 01.07.2024),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафонд», м.Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міста Харкова Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради, м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Девелопмент», м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , м.Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафонд» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ «Схід-Девелопмент», в якій просить суд визнати за позивачем право власності на частину в житловому будинку за адресою: вул. Ляпунова, 9-г у м. Харкові, яка складається з приміщень 1-го поверху: №5 площею 4,7 кв. м, №6 площею 13,4 кв. м, №7 площею 10,8 кв. м, №8 площею 64,9 кв. м; 2-го поверху: частина приміщення №15 площею 115,6 кв. м, №16 площею 2,0 кв. м, №17 площею 4,4 кв. м, які є нежитловими приміщеннями 1-го поверху №1 площею 69,4 кв. м, №2 площею 27,0 кв. м, №3 площею 46,0 кв. м; 2-го поверх №1а в літ. "Б-2" площею 122,0 кв. м, зареєстрованими за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Новгородська, 44-А.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 в задоволенні позову відмовлено повністю.

11.06.2024 від представника відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 19.06.2024 (з урахуванням ухвали Господарського суду Харківської області від 01.107.2024 про виправлення описки) заяву ТОВ «Схід-Девелопмент» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Аквафонд» на користь ТОВ «Схід-Девелопмент» витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 30.000,00 грн. В частині заявленого до стягнення «гонорару успіху» в розмірі 6.000,00 грн відмовлено.

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ «Аквафонд», яке просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 у справі № 922/2241/21 та ухвалити у справі № 922/2241/21 нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Також позивач просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 у справі № 922/2241/21 в частині задоволення заяви ТОВ «Схід-Девелопмент» про стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 30.000,00 грн, відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Схід-Девелопмент» про стягнення з ТОВ «Аквафонд» витрат на професійну правничу (правову) допомогу; стягнути з ТОВ «Схід-Девелопмент» на користь ТОВ «Аквафонд» всі понесені у справ судові витрати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права. Проте до такого висновку суд дійшов без врахування правових висновків Верховного Суду. Натомість суд некоректно застосував правові висновки Верховного Суду, які просто процитував в рішення, без встановлення обставин справи та їх правового аналізу та не звернувши увагу на те, що процитовані правові висновки висловлені у справах, у яких встановлені інші обставини, які не є тотожними обставинам у справі №922/2241/21;

- суд не надав оцінки доводам позивача щодо обраного способу захисту права. Додаткове рішення суду оскаржується у зв`язку з невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (п.3, п.4 ч.1 ст.277 ГПК України);

- висновки суду про законність, співмірність, обґрунтованість заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 30.000,00 грн, є безпідставними, оскільки заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, а крім того, не доведений належними доказами.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 у справі №922/2241/21 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2241/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги ТОВ «Аквафонд» до надходження матеріалів справи.

15.07.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/2241/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 19.07.2024) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Аквафонд»; учасникам справи встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено сторонам строк до 30.08.2024 для подання заяв, клопотань тощо; призначено справу до розгляду на 10.09.2024.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024, у зв`язку з відпусткою судді Шутенко І.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.08.2024 нововизначеною колегією суддів прийнято справу №922/2241/21 до провадження. Призначено розгляд справи на 23.09.2024.

05.08.2024 через підсистему Електроний суд на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ «Схід-Девелопмент» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 19.06.2024 у справі №922/2241/21 - залишити без змін, та стягнути з позивача на користь ТОВ «Схід-Девелопмент» витрати на правову допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в розмірі 10.000,00 грн.

Аргументуючи свою позицію по справі відповідач зазначає, що твердження апелянта про безпідставну відмову судом у захисті його порушеного права не знаходить свого підтвердження та є необґрунтованим, адже в даному випадку судом було не відмовлено в захисті порушеного права, а встановлено відсутність такого порушення стосовно майна, власником якого є позивач, та відсутність права власності у позивача на майно, щодо якого заявлено вимоги про визнання права власності, з огляду на що обраний позивачем захист визначено як неефективний. Доводи апелянта про правову невизначеність обсягу наданої правової допомоги, форми оплати, недодержання принципу необхідності надання правової допомоги є недоведеними та спростовуються долученими до заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення доказами. Інші зазначені доводи з огляду є загалом неконкретизованими та являють собою суб`єктивне та невірне тлумачення апелянтом обставин справи, через що мають бути критично оцінені судом та відкинуті як недоведені. Також відповідач звертає увагу на той факт, що позивачем вимоги щодо стягнення на користь відповідача витрат на правову допомогу, спростовані не були, жодного належного доказу, контррозрахунку або належного обґрунтування ним в суді першої інстанції не надано.

30.08.2024 через підсистему Електроний суд на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ «Аквафонд» надійшли пояснення по справі, в яких апелянт підтримує вимоги апеляційної скарги.

В судовому засіданні 23.09.2024 приймають участь представник позивача, який навів свої доводи та міркування з приводу апеляційної скарги, та представник відповідача, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Представники третіх осіб по справі не скористалися процесуальним правом наданим ст. 263 ГПК України, своїх позицій по справі не навели, представників в судове засідання не направили.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

ТОВ "Аквафонд" у встановленому законом порядку набуло право власності на об`єкт нерухомості - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, 2, 3; 2-го поверху № 1а в літ.Б-2 за адресою: Харківська область, м.Харків, вул.Новгородська, 44-А, на підставі договору купівлі-продажу від 19.06.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним Станіславом Юрійовичем за реєстровим №2254 та зареєстрованому нотаріусом як державним реєстратором нерухомого майна за реєстровим №374076963101.

За твердженням позивача, після набуття права власності йому стало відомо, що належні йому на праві власності нежитлові приміщення літ. Б-2 по вул.Новгородська, 44-А, в м.Харків зареєстровані як складова частина житлового будинку літ.А-1 по вул.Ляпунова, 9-г у м.Харкові, право власності на які належить відповідачу, а саме:

Новгородська, 44-А: №приміщення/етаж; Площа Призначення; 1/1 69,4 кабінет; 2/1 27,0 кабінет; 3/1 46,0 кабінет; 1а/2 122,0 кабінет;

Ляпунова, 9-г№: приміщення/етаж; Площа Призначення; 8/1 64,9 кабінет; 6,7/1 24,2 кабінет; 5/1 43,7 кабінет; 13. 14, 15, 16, 17 200,1 кабінет; вмивальна; вбиральня.

Позивач означене коментує як те, що за різними адресами та за різними власниками зареєстровані об`єкти нерухомого майна, які знаходяться "під одним дахом на одному фундменті", а різниця у площі приміщень викликана внаслідок зроблених відповідачем в процесі реконструкції об`єкту. Зокрема, з аналізу технічної документації вбачається, що приміщення 16, 17 та частина приміщення 15 по вул.Ляпунова, 9-г є приміщенням 1а по вул.Новгородській, 44-А, а збільшення площі відбулося внаслідок демонтажу відповідачем частини стіни, що розмежовувала приміщення позивача та відповідача. Аналогічна ситуація з приміщеннями 6,7 по вул. Ляпунова, 9-г, які є приміщенням 2 по вул. Новгородській, 44-А, що виникли внаслідок створення відповідачем перегородки, яка поділила одне приміщення на два. Всі конструктивні зміни зроблені без відома позивача. Фактично житловий будинок за адресою: вул. Ляпунова, 9-г у м.Харкові відсутній, а є нежитловою будівлею за адресою: вул.Новгородська, 44-А у м. Харкові.

Звертаючись до господарського суду із позовною заявою, ТОВ «Аквафонд» зазначає, що станом на момент подання позову, як позивач так і відповідач мають правовстановлюючі документи про право власності на один і той самий об`єкт нерухомості, зареєстрований за різними адресами як житлове та нежитлове приміщення, у зв`язку з чим право власності на його нежитлові приміщення є порушеним та підлягає захисту в судовому порядку.

В свою чергу відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає їх незаконним та необґрунтованими, оскільки ТОВ "Схід - Девелопмент" є законним власником житлового будинку, який знаходиться за адресою вул. Академіка Ляпунова, 9-Г, м. Харків.

На підтвердження надбання у законний спосіб майна - житлового будинку за адресою вул.Академіка Ляпунова, 9-Г, м. Харків, відповідач надав низку документів, а саме:

У 2009 році у фізичної особи-підприємця Марчук Сергія Олександровича виникло право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2009 по справі №29/398-09, відомості про яке було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У 2010 році на підставі договору купівлі-продажу, р.№5637 від 18.11.2010, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Єніною Л.В., вказаний житловий будинок було придбано ТОВ "Виробничо-торгівельною компанією "Обрій". Відомості про перехід права власності до іншої особи також у встановленому порядку було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У подальшому право власності на цей житловий будинок було визнано за ТОВ "ВТК "Обрій" рішенням Господарського суду Харківської області від 13.04.2011 по справі №5023/2198/11, відомості про яке було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У 2013 році право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою вул.Ляпунова, 9-Г, м.Харків перейшло до ОСОБА_2 на підставі іпотечного договору, р.№984 від 11.03.2011, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Єніною Л.В. з урахуванням Договору про внесення змін до іпотечного договору р. №2675 від 08.06.2011, посвідченого тим же приватним нотаріусом ХМНО Єніною Л.В., про що 26.04.2013 Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції було видане Свідоцтво про право власності №2967783 від 26.04.2013.

У 2020 році на підставі договору купівлі-продажу, р.№745 від 11.06.2020, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гнилицькою Т.В., вказаний житловий будинок було придбано ОСОБА_3 . Відомості про перехід права власності до іншої особи також у встановленому порядку було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

15.06.2020 ОСОБА_3 було прийнято рішення про заснування ТОВ "Схід-Девелопмент" і внесення до статутного капіталу цього товариства нерухомого майна у вигляді житлового будинку літ "А-1", загальною площею 563,1 кв.м., житловою площею 403,9 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 0,05 га, кадастровий номер: 6310136300:07:018:0041, розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення засновника №1 від 15.06.2020 та акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 15.06.2020 були засвідчені нотаріусом Назаровою О.С. Під час засвідчення вказаних рішення засновника №1 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 15.06.2020 нотаріусом було вжито усіх заходів з перевірки факту відсутності обтяжень нерухомого майна, що передавалось до статутного капіталу ТОВ "Схід-Девелопмент". На момент передачі вказаного нерухомого майна будь-які обтяження накладені на це майно, були відсутні. Записи про обтяження цього нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 15.06.2020 були відсутні.

Право власності на вищевказаний будинок та земельну ділянку, на якій цей будинок розташовано було зареєстровано у встановленому порядку за новим власником, а саме: ТОВ "Схід - Девелопмент", шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних відомостей і про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №213214946 від 19.06.2020.

Отже, у ТОВ "Схід - Девелопмент" право власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 виникло на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу від 15.06.2020, тож відповідач вважає себе законним власником.

До того ж, як вказує відповідач, усі договори, на підставі яких відбувались переходи права власності, станом на теперішній час чинні і не визнані у встановленому порядку недійсними (неукладеними, нечинними тощо). Також рішення судів, на підставі яких здійснювалась реєстрація права власності попередніх власників до цього часу чинні, не скасовані, не оскаржені.

Крім того, на праві приватної власності у встановленому законом порядку відповідачу належить земельна ділянка площею 0,05 га за кадастровим номером 6310136300:07:018:0041. Згідно відомостей Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку зазначена земельна ділянка розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, Шевченківський (Дзержинський) район, вулиця Ляпунова, 9-Г. Право власності на вказану земельну ділянку було набуто відповідачем у власність на підставі Рішення №22/12-1 учасника ТОВ "Схід-Девелопмент" від 22.12.2020 та Акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "Схід-Девелопмент" від 15.06.2020 гр. ОСОБА_3 , якому вказана земельна ділянка належала на праві приватної власності за договором купівлі-продажу від 11.06.2020, зареєстрованого за № 745.

Вказану земельну ділянку Рішенням 21 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 19.12.2012 №965/12 було виділено у приватну власність одній з попередніх власниць гр. ОСОБА_2 саме для обслуговування житлового будинку (господарських будівель і споруд), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власницею якого вона була на той час, для чого гр. ОСОБА_2 був розроблений Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно розділу "Акт погодження меж земельної ділянки" вказаного Проекту землеустрою, позивач не зазначений як суб`єкт користування суміжною земельною ділянкою. А в розділі "Обґрунтування меж та розмірів земельної ділянки" зазначено: "Згідно узгодженої містобудівної документації Генерального плану м.Харкова земельна ділянка розташована в зоні багатоквартирної житлової забудови за межами "червоних ліній" вул. Ляпунова", при цьому, як вказує відповідач, жодної прив`язки до розташування земельної ділянки до вул. Новгородської вказаним Проектом землеустрою не встановлено.

Також, відповідач вказує, що позивачем в обґрунтування свого права не надано жодного правовстановлюючого документу на земельну ділянку, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомості літ. Б-2 по АДРЕСА_2 .

Відповідач звертає увагу на додану до позовної заяви копію топографічного плану нежитлової будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_2 . Вказані топографо-геодезичні роботи були виконані на замовлення ТОВ "Аквафонд" ФО-П І.М. Кравченко у 2020р., арх.№046/20. Так, у вказаному плані зверху зазначено "розташування нежитлової будівлі літ. Б-2 площею 447,4 м2 та земельної ділянки кад №6310136300:07:018:0041 по АДРЕСА_2 ". Праворуч від креслення міститься надпис "зовнішня межа земельної ділянки площею 0,0500 га кад. Ном. 6310136300:07:018:0041 по АДРЕСА_2 ".

Відповідач вказує, що згідно відомостей Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку за номером 6310136300:07:018:0041, розташовану за адресою: Харківська область, місто Харків, Шевченківський (Дзержинський) район, вулиця Ляпунова, 9-Г, було зареєстровано 25.04.2013. Отже, на момент виготовлення топографічного плану нежитлової будівлі літ. Б-2 по АДРЕСА_2 відомості щодо дійсної адреси вказаної земельної ділянки були: вул. Ляпунова, 9-г, такі дані були чинними та нескасованими, з огляду на це зазначення в поданому топографічному плані земельної ділянки 6310136300:07:018:0041 з вказівкою на адресу по АДРЕСА_2 є неправдивими відомостями.

За твердженнями відповідача, згідно відомостей ДРРПНМ, що містяться в матеріалах справи за позивачем зареєстровано право власності на частину нежитлового будинку - приміщення 1-го поверху №№ 1, 2, 3; 2-го поверху № 1а в літ "Б-2" по АДРЕСА_2 , тобто на зовсім інший об`єкт нерухомості.

Також, відповідач звертає увагу на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки відповідно до змісту поданої позовної заяви позивачем було заявлено вимогу про визнання права власності на майно відповідача.

Господарським судом Харківської області, відмовляючи в задоволення позовних вимог в повному обсязі зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог саме з обраним способом захисту про визнання права власності за позивачем спірних приміщень, оскільки належне позивачу право власності на майно нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1, 2, 3; 2-го поверху № 1а в громадському будинку літ. "Б-2" по АДРЕСА_2 , відповідачем не оспорюється.

Стосовно заяви ТОВ "Схід-Девелопмент" про ухвалення додаткового рішення, то вона була задоволена судом першої інстанції частково лише в сумі 30.000,00 грн оскільки такі заявлені до стягнення судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу є законними, співмірними, обґрунтованими та доведеними, не спростованими позивачем. В частині заявленого до стягнення "гонорару успіху" в розмірі 6.000,00 грн судом було відмовлено з огляду на те, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху".

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Предметом позову у даній справі є позовні вимоги ТОВ «Аквафонд» про визнання за позивачем права власності на частину в житловому будинку за адресою: вул. Ляпунова, 9-г у м.Харкові, яка складається з приміщень 1-го поверху: №5 площею 4,7 кв. м, №6 площею 13,4 кв. м, №7 площею 10,8 кв. м, №8 площею 64,9 кв. м; 2-го поверху: частина приміщення №15 площею 115,6 кв. м, №16 площею 2,0 кв. м, №17 площею 4,4 кв. м, які є нежитловими приміщеннями 1-го поверху №1 площею 69,4 кв. м, №2 площею 27,0 кв. м, №3 площею 46,0 кв. м; 2-го поверх №1а в літ. "Б-2" площею 122,0 кв. м, зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки фактично житловий будинок за адресою: вул.Ляпунова, 9-г у м.Харкові відсутній, а є нежитловою будівлею за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За положеннями ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, а саме: якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України щодо визнання права власності є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Захист права власності шляхом його визнання у судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов, а саме: підтвердження у судовому порядку своїх прав на майно, шляхом подання належних і достатніх доказів, які достеменно підтверджують факт набуття права власності на законних підставах; вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України, необхідно враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 22.05.2018 у справі №923/1283/16).

Визнання в судовому порядку права власності на річ за загальним правилом, встановленим ст.392 ЦК України, є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

Таким чином, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Позивачем за таким позовом може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 27.06.2018 у справі №904/8186/17, від 11.04.2019 у справі №910/8880/18 та Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, від 14.12.2021 у справі №344/16879/15-ц).

У справі №916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду, зокрема вказала, що звернення до суду з позовом про визнання права власності з метою отримання рішення суду як правовстановлюючого документа (крім випадків, передбачених статтею 344, частинами 3 та 5 статті 376 Цивільного кодексу України) та подальшої державної реєстрації права власності на підставі такого рішення не є законним (правомірним) способом захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Також, у правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №199/6456/21, між іншим зазначено про те, що можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільним кодексом України передбачено лише у ст. ст. 335, 376 цього Кодексу. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав (частина 1 статті 328 Цивільного кодексу України).

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у статтях 335 (набуття права власності на безхазяйну річ) і 376 (самочинне будівництво). У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав (правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 25.07.2023 у справі №914/1890/22).

Отже, позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову).

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, тому суд при вирішенні спору про право власності повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №908/236/18, від 08.04.2021 року у справі №5023/5383/12, від 14.07.2022 у справі №3/5025/1379/12 (924/681/21).

Ключовим при застосуванні ст. 392 ЦК України є встановлення з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту.

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

В даному випадку позивач наполягає на тому, що з аналізу технічної документації вбачається, що приміщення 16, 17 та частина приміщення 15 по вул. Ляпунова, 9-г є приміщенням 1а по вул. Новгородській, 44-А, а збільшення площі відбулося внаслідок демонтажу відповідачем частини стіни, що розмежовувала приміщення позивача та відповідача. Аналогічна ситуація з приміщеннями 6,7 по вул.Ляпунова, 9-г, які є приміщенням 2 по вул.Новгородській, 44-А, а виникли вони внаслідок створення відповідачем перегородки, що поділила одне приміщення на два. Всі конструктивні зміни зроблені без відома позивача. Відтак, позивач і відповідач мають правовстановлюючі документи про право власності на один і той самий об`єкт нерухомості, зареєстрований за різними адресами як житлове та нежитлове приміщення, у зв`язку з чим право власності на його нежитлові приміщення є порушеним та підлягає захисту в судовому порядку.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що згідно відомостей ДРРПНМ, наявних в матеріалах справи, приміщення 1 поверху №5 площею 43,7 кв.м, №6 площею 13,4 кв.м, №7 площею 10,8 кв.м, №8 площею 64,9 кв.м; 2-го поверху: частина приміщення № 15 площею 115,6 кв.м, №16 площею 2,0 кв.м, №17 площею 4,4 кв.м. в будівлі "А-1" за адресою: м.Харків, вул.Ляпунова, 9-г належать на праві приватної власності ТОВ "Схід- Девелопмент" на підставі рішення засновника №1 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 15.06.2020.

Окрім того, підприємство відповідача є власником і відповідної земельної ділянки площею 0.05 га за кадастровим номером 6310136300:07:018:0041.

Всі переходи права власності між попередніми власниками житлового будинку, який знаходиться за адресою вул.Ляпунова, 9-Г (м.Харків) відбувалися або на підставі договорів купівлі-продажу або на підставі рішення суду з подальшою реєстрацією права власності та внесення відомостей про власника до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Усі договори, на підставі яких відбувались переходи права власності, станом на теперішній час чинні і не визнані у встановленому порядку недійсними (неукладеними, нечинними тощо). Також рішення судів, на підставі яких здійснювалась реєстрація права власності попередніх власників до цього часу чинні, не скасовані, не оскаржені.

Отже, аналізуючи зміст матеріалів справи та беручи до уваги позиції наведені як позивачем так і відповідачем, колегія суддів констатує, що позивачу належить право власності на майно нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1, 2, 3; 2-го поверху № 1а в громадському будинку літ. "Б-2" саме по по вул.Новгородській, 44-а, і відповідачем цей факт визнається та не оспорюється.

Викладене дає змогу дійти до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог саме з обраним способом захисту про визнання права власності з позивачем спірних приміщень, адже в даному випадку позивачем не доведено порушення його права на володіння нежитловими приміщеннями по вул.Новгородській, 44-а.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав задоволення заявлених позовних вимог через обрання позивачем неналежного способу захисту цілком і повністю зроблені з додержанням вказаного порядку. До того ж, Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновок, згідно якого обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові. Тобто суд має підстави відмовити у позові, не доходячи до аналізу аргументів та доводів позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги, якщо дійде висновку про обрання позивачем неналежного та ефективного способу захисту його права. При цьому відмовляючи в позові з підстави обрання неналежного способу захисту, суд керуються принципом процесуальної економії. Так, зокрема, у постанові ВП ВС від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц перелічено підстави, необхідні для висновку про дотримання чи недотримання принципу процесуальної економії. Суд має право відмовити в задоволенні позову лише через те, що позивач обрав неналежний спосіб захисту.

Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що суд додержуючись принципу диспозитивності, гарантованого господарсько-процесуальним законодавством, не може перебирати на себе обов`язок позивача та визначати замість нього предмет та підстави позовних вимог, а також обирати спосіб захисту права, яке позивач вважає порушеним (оспорюваним).

Стосовно підстав оскарження додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу в наслідок його прийняття, колегія суддів зазначає наступне.

В якості підстави для оскарження вказаного додаткового рішення апелянт вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріями обґрунтованості, пропорційності та розумності, а крім того, не доведений належними доказами.

Як свідчать матеріали справи, з метою отримання правової допомоги у справі №922/2241/21 за позовом ТОВ «Аквафонд» до ТОВ ВТК «Обрій», заміненого згодом на належного відповідача ТОВ «Схід-Девелопмент», про визнання права власності між ТОВ «Схід-Девелопмент» та адвокатом Малихіною Наталею Сергіївною було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 23.11.2023.

05.01.2024 між відповідачем та адвокатом Малихіною Н.С. укладено додаткову угоду №1, якою сторони у розділі 4 укладеного договору виклали в новій редакції, де, зокрема, визначили: Винагорода (гонорар) за надання Адвокатом Клієнту професійної правничої (правової) допомоги (Послуг) у Господарському суді Харківської області є фіксованою та складає 30.000,00 грн без ПДВ (пункт 4.2). «Гонорар успіху» - це додаткова винагорода Адвокату за здійснення професійної правничої допомоги Клієнту, плата за досягнутий адвокатом результат, що полягає в задоволенні судом заявлених позовних вимог (у т.ч. частковому задоволенні позовних вимог) та становить 20 % від розміру винагороди Адвокату, визначеної відповідно до п. 4.2. цього Договору (пункт 4.4).

Відповідно до принципу свободи договору сторони не обмежені в праві змінювати його умови, у тому числі й умови його оплатності чи безоплатності, що і було реалізовано сторонам цього договору. Отже, такий факт не суперечить нормам як чинного цивільного законодавства, так і приписам Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

В якості доказу факту надання правової допомоги в межах справи №922/2241/22 позивач суду надав відповідний Акт №1 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 10.05.2024.

У зв`язку з підготовкою позиції захисту відповідача під час розгляду вказаного позову в суді першої інстанції та вчинення інших дій з надання професійної правової допомоги під час розгляду справи в Господарському суді Харківської області, що була надана адвокатом Н.С. Малихіною на підставі укладеного договору, такі витрати визначено у фіксованому розмірі 30.000,00 грн, а також передбачено розмір та умови сплати "гонорару успіху", який визначено як 20% від розміру винагороди згідно п. 4.2. договору, що становить 6.000,00 грн.

Факт та обсяги наданої відповідачу правової допомоги у справі №922/2241/21 підтверджуються: договором про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 23.11.2023, додатковою угодою №1 від 05.01.2024 до договору, Актом №1 приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 10.05.2024, ордером АХ№1159332 від 23.11.2023, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю ДН № 6124 від 24.11.2022.

Тож колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані на підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу є достатніми, заявлені до стягнення судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 30.000,00 грн є законними, співмірними, обґрунтованими та доведеними, не спростованими позивачем, що стало підставою для задоволення вимоги про стягнення з позивача на користь відповідача розмір адвокатських витрат за надані послуги в сумі в цьому розмірі.

Крім визначеного розміру гонорару у фіксованому розмірі 30.000,00 грн, сторонами було передбачено також розмір та умови сплати «гонорару успіху», який визначено як 20% від розміру винагороди згідно п.4.2. договору, що становить 6.000,00 грн, проте колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні цієї вимоги спираючись на правову позицію наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 щодо необов`язковості для суду врахування відносин, що склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху".

Щодо зауваження апелянта на відсутність вказівки кількості часу, витраченого на надання кожного окремого виду робіт, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції ВП ВС, викладеній у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Тобто, у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.

Доводи апелянта про правову невизначеність обсягу наданої правової допомоги, форми оплати, недодержання принципу необхідності надання правової допомоги є недоведеними та спростовуються долученими до заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення доказами.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. В той час як наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до вимог ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги позивача слід відмовити та залишити рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 і додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 19.06.2024 у справі №922/2241/21 - без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафонд», м.Харків

без задоволення.

Рішення Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 у справі №922/2241/21 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 19.06.2024 (з урахуванням ухвали Господарського суду Харківської області від 01.107.2024 про виправлення описки) у справі №922/2241/21 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 23.09.2024 проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 03.10.2024.

Повний текст постанови складено 03.10.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Д.О. Попков