Рішення

від 27.09.2024 по справі 903/988/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 вересня 2024 року Справа № 903/988/20 (903/177/24)

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.

за участю представників:

від позивача: н/з,

від третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: н/з,

від відповідача 1: Тарновецький П. Я. - адвокат (ордер ВК № 1138409 від 01.08.2024)

від відповідача 2: н/з,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства Укрнафта

третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головного управління ДПС у Волинській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Антимонопольного комітету України, ліквідатора ТОВ Малан Плюс Рабана М.Т.

до відповідача-1: ОСОБА_1 ,

відповідача 2: ОСОБА_2

про солідарне стягнення 50279435,85 грн.

в межах справи №903/988/20

за заявою Головного управління ДПС у Волинській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Малан Плюс

про банкрутство,

в с т а н о в и в:

20.02.2024 до Господарського суду Волинської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Укрнафта, в якій товариство просить покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника ТОВ Малан Плюс на учасника і директора ТОВ Малан Плюс - ОСОБА_1 та учасника і директора ТОВ Малан Плюс - ОСОБА_2 , стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ Малан Плюс грошові кошти в розмірі 50279435,85 грн.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.02.2024 у справі № 903/988/20 відмовлено у відкритті провадження у справі № 903/988/20(903/177/24) за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 ухвалу Господарського суду Волинської області від 26.02.2024 про відмову у відкритті провадження у справі № 903/988/20 (903/177/24) скасовано; постановлено справу №903/988/20 (903/177/24) направити для продовження розгляду до Господарського суду Волинської області.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.07.2024 справу передано для розгляду судді Якушевій І.О. на підставі п.8 ч.1 ст.20 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.02.2024 затверджено звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Малан Плюс та ліквідаційний баланс; постановлено Товариство з обмеженою відповідальністю Малан Плюс ліквідувати; зобов`язано державного реєстратора вчинити дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та спрямовані на припинення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Малан Плюс; провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Малан Плюс закрито.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.02.2024 про закриття провадження у справі № 903/988/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Малан Плюс" скасовано; постановлено справу № 903/988/20 направити для продовження розгляду до Господарського суду Волинської області.

01.07.2024 матеріали справи № 903/988/20 надійшли на адресу Господарського суду Волинської області.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 справу розподілено судді Якушевій І.О.

У позовній заяві позивач зазначає, що рішення суду про притягнення до субсидіарної відповідальності відповідачів стосується прав та законних інтересів кредиторів, а саме: Головного управління ДПС у Волинській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та Антимонопольного комітету України. З огляду на це та керуючись ч. 3 ст. 50 ГПК України позивач вважає підставним залучення їх та ліквідатора боржника в статусі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Відповідно до положень частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою суду від 08.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено на 01.08.2024; клопотання позивача задоволено: залучено до участі у розгляді справи третіми особами на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Головне управління ДПС у Волинській області, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, Антимонопольний комітету України, ліквідатора ТОВ «Малан Плюс» Рабана М.Т.; відповідачам, третім особам на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, встановлено строк до 29.07.2024 надати суду письмові пояснення на позовну заяву про покладення субсидіарної відповідальності.

22.07.2024 відповідач-1 надіслала до суду заперечення на заяву про покладення субсидіарної відповідальності, у якій просить відмовити у задоволенні заяви.

30.07.20204 позивач надіслав до суду відповідь на заперечення відповідача-1.

У судових засіданнях оголошувались перерви з 01.08.2024 до 28.08.2024.; з 28.08.20204 до 05.09.2024.

Ухвалою суду від 05.09.2024 розгляд справи було відкладено на 19.09.2024.

У судовому засіданні 19.09.2024 було оголошено перерву до 27.09.2024.

25.09.2024 представник позивача надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач-2 ОСОБА_2 упродовж судового розгляду справи у судові засідання не з`являвся, повноважного представника на представництво його інтересів не направив.

Ухвали суду надсилались відповідачу - 2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №718287 від 01.08.2024 (а.с.207, т.1 справи №903/988/20 (903/177/24)) адреса реєстрації ОСОБА_3 є: АДРЕСА_1 .

Проте, ухвали суду, які надсилались відповідачу-2 за вказаною адресою, повертались без вручення адресату, причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Як передбачено п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 №270 в чинній редакції, (надалі - Правила) рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, були повідомлені шляхом надіслання ухвали до їх електронних кабінетів.

Згідно з пунктом першим статті 6 Конвенції кожен має право, зокрема, на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Така гарантія статті 6 Конвенції передбачена і у відповідних процесуальних законах. Розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України). Порушення зазначеного принципу може негативно впливати на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення «розумний строк» свідчить: у рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» він роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Справу №903/988/20 (903/177/24) розглянуто у розумні строки, що був об`єктивно необхідним для її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-1, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступні обставини.

Нормами ГК України та Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування/притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв`язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури.

При визначенні умов субсидіарної відповідальності необхідно враховувати, що зазначені особи (засновники, учасники, акціонери) можуть бути притягнуті до такої відповідальності лише в тих випадках, коли неспроможність (банкрутство) викликана їх вказівками або іншими винними діями.

При зверненні до суду з відповідною вимогою, у тому числі при здійсненні ліквідаційної процедури, має бути доведено, що особа чи орган, що контролює юридичну особу, своїми діями довела боржника до стану, що не дозволяє йому задовольнити вимоги кредиторів.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Частиною 3 цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Щодо субсидіарної відповідальності за правилами КУзПБ, то за змістом преамбули цього Кодексу одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

За загальним правилом, визначеним ч.ч. 1-3 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, установлених установчими документами та законом.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 191 ЦК України).

Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено ст.ст. 61-65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 №2971-IX, також і кредитор, мають право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У справі №903/988/20 з вимогою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТзОВ «Малан Плюс» звернувся кредитор - ПАТ «Укрнафта».

Абзацом 2 ч. 2 ст. 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто, недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному ст. 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

Визначена в абз. 1 ст. 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 07.10.2021 у справі №914/3812/15, від 14.09.2023 у справі №908/2414/21, від 15.02.2024 у справі №908/2538/22, від 14.03.2024 у справі №34/5005/4591/2012 тощо).

Без розгляду питання про субсидіарну відповідальність осіб, винних у доведенні до банкрутства, суд позбавлений можливості розглянути звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс з дотриманням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі. Аналогічний висновок про застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №911/1423/19.

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, за наявності підтвердження вини зазначених осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

У разі коли після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника, якщо такі особи не доведуть протилежного.

Визначене нормами ч. 2 ст. 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.

Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).

Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, Верховний Суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури у постанові від 12.09.2024 у справі №904/367/22, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Ліквідатор Рабан М.Т. подав до суду звіт №1 від 25.01.2024 (а.с.226 230, т.6 справи №903/988/20), у якому зазначив, що не вбачає ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій в означений законом період.

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16 дійшов висновку про те, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Ліквідаційним балансом, поданим ліквідатором Рабаном М.Т. до суду на затвердження, підтверджується, що ліквідатор не виявив жодного майнового активу, що підлягає включенню до складу ліквідаційної маси. Згідно з ліквідаційним балансом ТОВ «Малан Плюс» станом на 25.01.2024 ліквідаційна маса відсутня, розмір активів боржника становить 0 грн, а розмір пасивів (усього за розділом ІІІ та розділом IV) - 50 279 435,85 грн.

У відповідності до положень ст. 65 ГК України, ст. 97 ЦК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

У відповідності до частини першої статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підписується керівником (власником) підприємства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалтером або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. Відповідальність за своєчасне та у повному обсязі подання та оприлюднення фінансової звітності несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з ч. 2 ст. 3, ст. 42, 142 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Порядок використання прибутку (доходу) суб`єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з положеннями чинного законодавства бенефіціарний власник, засновник та керівник товариства можуть безпосередньо впливати на діяльність товариства та вчинення ним дій щодо ведення господарської та підприємницької діяльності, ці особи мають вплив на економічну (юридичну) долю боржника.

Як вказує ліквідатор, за наслідками проведеної інвентаризації майна ТОВ «Малан Плюс» не було виявлено будь-яких активів банкрута. Запити про розшук майна, яке підлягає обліку та реєстрації, позитивних результатів не дали, майна не виявлено.

ГУ ДПС у Волинській області встановило, що здійснити опис майна ТОВ «Малан Плюс» в податкову заставу є неможливим, оскільки за юридичною адресою боржник відсутній (довідка відсутності за місцем знаходження від 05.03.2019 № 32 (а.с. 13, т. 1 справи №903/988/20).

В ухвалі від 25.05.2021 судом встановлено, що на виконання повноважень розпорядника майна 26.02.21 здійснено виїзд за адресою боржника - м. Луцьк, вул. Трункіна, 12, встановлено, що за вказаною адресою знаходяться виробничі приміщення ЗАТ «Захід Спец Транс», місцезнаходження ТОВ «Малан Плюс» не встановлено. Ніхто з власників нерухомості не підтвердили та не володіють інформацією про ТОВ «Малан Плюс».

Ухвалою суду від 25.05.2021 встановлено, що листом Головне управління статистики у Волинській області від 21.04.2021 повідомило про відсутність поданої звітності ТОВ «Малан Плюс» за 2018 - 2020 роки. Листом ГУ ДПС у Волинській області № 4067/6/03- 20-12-01-06 від 10.03.2021 повідомлено про відсутність подання фінансової звітності боржником протягом останніх 3-х років.

У зв`язку з невиконанням посадовими особами банкрута постанови Господарського суду Волинської області від 08.06.2021 ліквідатором 29.06.2021 було подано заяву про кримінальне правопорушення до Головного управління Національної поліції у Волинській області.

06 липня 2021 року отримано повідомлення від слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області № 5100/24/1-2021 про направлення матеріалів за заявою арбітражного керуючого Рабана М.Т. до Луцького РУП ГУНП Волинської області. Луцьке РУП ГУНП Волинської області листом № 3/4841/50/04-21 від 19.07.2021 повідомило ліквідатора про неможливість встановити місцезнаходження керівника/засновника ОСОБА_1 та про прийняття рішення обмежитись вжитими заходами у зв`язку з відсутністю даних, які вказують на наявність кримінального правопорушення, а відтак відмовлено у внесенні відповідної інформації до ЄРДР.

У зв`язку із відсутністю у ліквідатора документів, зокрема, фінансової звітності товариства за останні 3 роки, як основного джерела інформації для проведення аналізу, в арбітражного керуючого була відсутня можливість здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Малан Плюс".

В матеріалах справи №903/988/20 містяться копії реєстраційної справи ТОВ «Малан Плюс» (а.с.62 308, т.2), якою підтверджуються наступні обставини:

30.09.2014 ТОВ «Малан Плюс» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР); номер запису 1 074 102 0000 051024.

16.07.2015 відповідно до протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ «Малан Плюс» прийнято рішення про: призначення з 17.07.2015 нового директора товариства ОСОБА_1 ; передачу часток учасників у ТОВ «Малан Плюс» на підставі договорів купівлі- продажу ОСОБА_1 ; збільшення розміру статутного (складеного) капіталу до 490 000 грн.; про перехід із модельного статуту на статут, затверджений учасниками товариства; затвердження статуту в новій редакції; проведення державної реєстрації змін та відомостей, що містяться в ЄДР.

Отже, 16.07.2015 ОСОБА_1 набула 100% статутного капіталу ТОВ «Малан Плюс» на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному (складеному) капіталі ТОВ «Малан Плюс» від 16.07.2015 з ТОВ «Роял Вей ТМ Україна» (частка в розмірі 50% статутного (складеного) капіталу) та договору купівлі-продажу частки у статутному (складеному) капіталі ТОВ «Малан Плюс» від 16.07.2015 з ТОВ «Південземінвест груп» (частка в розмірі 50% статутного (складеного) капіталу).

17.07.2015 ОСОБА_1 відповідно до рішення, оформленого протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Малан Плюс» від 16.07.2015, приступила до виконання обов`язків директора, що підтверджується копією наказу з особового складу № 3/К від 17.07.2015.

В липні 2015 було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, про що здійснено відповідну відмітку на Статуті ТОВ «Малан Плюс»; номер запису 10681050009040153.

У Статуті ТзОВ «Малан» (нова редакція) зазначено, що учасником товариства є ОСОБА_1 ; товариство відповідає всім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернуто стягнення; статутний капітал становить 490 000 грн; у товаристві створюється резервний фонд у розмірі 25% статутного (складеного) капіталу; збитки товариства покриваються в першу чергу за рахунок резервного фонду; вищим органом товариства є загальні збори учасників, до виключної компетенції яких належить затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів товариства, визначення порядку покриття збитків; директор товариства самостійно встановлює порядок і умови отримання та передачі майна.

28.10.2016 відповідно до протоколу б/н загальних зборів учасників ТОВ «Малан Плюс» прийнято рішення про: звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Малан Плюс» з 27.10.2016; призначення ОСОБА_2 на посаду директора ТОВ «Малан Плюс» з 28.10.2016; виведення зі складу учасників товариства ОСОБА_1 та введення нового учасника ОСОБА_2 з часткою в статутному капіталі 100%.

28.10.2016 відповідно до іншого протоколу б/н загальних зборів учасників ТОВ «Малан Плюс» прийнято рішення про перехід товариства з власного установчого документа на діяльність товариства на підставі модельного статуту, затвердженого постановою КМУ; проведення державної реєстрації змін та відомостей, що містяться в ЄДР.

28.10.2016 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу часток у статутному (складеному) капіталі ТОВ «Малан Плюс» здійснила відчуження 100% належних їй корпоративних прав ОСОБА_4 за 490 000 грн. Факт отримання коштів продавцем зафіксовано в п.4 договору вказаного договору купівлі-продажу.

17.12.2016 відповідно до протоколу №4 загальних зборів учасників ТОВ «Малан Плюс» прийнято рішення про: введення нового учасника ТОВ «Малан Плюс» ОСОБА_1 , яка володіє 100% статутного капіталу; призначення на посаду підписанта ОСОБА_1 ; про продовження роботи товариства на підставі модельного статуту.

17.12.2016 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу часток у статутному (складеному) капіталі ТОВ «Малан Плюс» здійснила придбання 100% належних ОСОБА_4 корпоративних прав за 1 500 грн.

Копією рішення учасника № 20-03/2018 загальних зборів учасників ТОВ «Малан Плюс» від 20.03.2018 підтверджується факт звільнення (відкликання) з посади директора ТОВ «Малан Плюс» ОСОБА_2 та обрання (призначення) на посаду директора ТОВ «Малан Плюс» з 21.03.2018 ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі № 922/2804/17 встановлено факт укладення договорів між НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" (позивач, постачальник) - відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов`язану із створенням юридичної особи, з освоєння та розробки родовищ від 24.12.1997 року, та ТОВ "Малан Плюс" (відповідач, покупець) поставки нафтопродуктів: договір № НП-0067 від 15.01.2016;договір №НП-0135 від 01.02.2016;договір № НП-0253 від 28.02.2016;договір № НП-0284 від 29.02.2016; договір № НП-0326 від 29.02.2016; додаткових договорів; факт передачі протягом січня - лютого 2016 року постачальником покупцю нафтопродуктів на загальну суму 36 755 906 грн. 23 коп. з ПДВ.

Суд визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договорами поставки № НП-0067 від 15.01.2016 року; № НП-0135 від 01.02.2016 року, № НП-0253 від 28.02.2016 року; № НП-0284 від 29.02.2016 року; № НП-0326 від 29.02.2016 року у розмірі 36755906,23 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Також приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання судом було стягнуто із ТзОВ «Малан Плюс» 685774,58 грн. процентів річних; 3000716,39 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі № 922/2804/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", м. Полтава задоволено повністю: ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малан Плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 36755906,23 грн. основного боргу, 3000716,39 грн. інфляційних втрат, 685774,58 грн. 3% річних та 240000,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Договорами поставки з урахуванням укладених додаткових угод до них було передбачено кінцевий строк оплати нафтопродуктів - 31.12.2016.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

29.08.2016 між ТОВ «Голден Альянс» та ТОВ «Малан Плюс» було укладено договір № 14 про надання фінансової допомоги, згідно з яким ТОВ «Малан Плюс» надало ТОВ «Голден Альянс» фінансову допомогу у розмірі 79 751 700,00 грн.; термін користування фінансовою допомогою до 31.12.2017 (а.с. 166, т. 6 справи №903/988/20).

Факт перерахування коштів підтверджується виписками про рух коштів на рахунку ТОВ «Малан Плюс» за період з 29.08.2016 по 31.12.2017 (а.с.82 91, т.5 справи №903/988/20), також цей факт не заперечувався відповідачами у процесі судового розгляду.

27.10.2016 між ТОВ «Голден Альянс» та ТОВ «Малан Плюс» укладено додаткову угоду до договору про надання фінансової допомоги № 14 від 29.08.2016, якою сторони погодили термін користування фінансовою допомогою до 01.06.2018 (т. 6 а.с. 167 справи №903/988/20).

ТОВ «Голден Альянс» у термін до 01.06.2018 фінансову допомогу не повернуло, станом на 31.12.2019 дебіторська заборгованість ТОВ «Голден Альянс» перед ТОВ «Малан Плюс» становила 58 410 204,74 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Малан Плюс» (а.с. 167 на звороті, т. 6 справи №903/988/20)).

З відкритих джерел системи «Опендатабот» вбачається, що ТОВ «Голден Альянс» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань 07.04.2015; статутний капітал становить 100 грн.; з моменту реєстрації до 08.11.2016 директором ТОВ «Голден Альянс» був ОСОБА_5 ; з 08.11.2016 директором ТОВ «Голден Альянс» був ОСОБА_2 .

Разом з цим, 18.08.2017 засновниками ТОВ «Голден Альянс» прийнято рішення при припинення цієї юридичної особи, строк для заявлення вимог встановлено до 26.10.2017, про що 18.08.2017 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис номер: 14801100008071435 (т. 7 а.с. 205-209 справи №903/988/20).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Укладення договору про надання фінансової допомоги №14 від 29.08.2016 між ТОВ «Малан Плюс» і ТОВ «Голден Альянс» було здійснено без дотримання меж нормального господарського ризику, адже:

- надання фінансової допомоги у такому значному розмірі не передбачало отримання будь-якого прибутку, оскільки носило безвідсотковий характер;

-значний строк користування фінансовою допомогою (майже два роки) позбавило ТОВ «Малан Плюс» можливості отримувати фінансову вигоду з використання майнового активу та виконати свої зобов`язання перед кредиторами, й, зокрема, перед ПАТ «Укрнафта»;

-виконання зобов`язання за вказаною угодою не передбачало жодного із способів забезпечення виконання зобов`язання зі сторони отримувача фінансової допомоги - ТОВ «Голден Альянс», у якого статутний капітал становив 100 грн.

Договір про надання поворотної фінансової допомоги є договором безоплатним, тобто не передбачав у подальшому отримання ТзОВ «Малан Плюс» прибутку, в той час, як грошові кошти могли бути використані ним для погашення заборгованості перед позивачем - ПАТ «Укрнафта» та іншими кредиторами, а тому дії відповідачів є необґрунтованими.

Відповідач-1 - ОСОБА_1 , як власник та керівник, яка повернулася на посаду директора з 21.03.2018, не вчинила жодних дій щодо повернення фінансової допомоги, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом до ТОВ «Голден Альянс» про стягнення боргу

Відповідач-2 - ОСОБА_2 , як керівник ТОВ «Малан Плюс» з 28.10.2016 до 20.03.2018, не заявив грошові вимоги до ТОВ «Голден Альянс» у строк, визначений його засновниками (учасниками) після прийняття ними рішення від 18.08.2017 про припинення цієї юридичної особи ( вимоги мали бути заявлені до 26.10.2017).

Визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство.

Господарським судом Волинської області ухвалою від 09.02.2021 відкрито провадження у справі № 903/988/20 про банкрутство ТОВ «Малан Плюс», тому визначення ознак дій з доведення до банкрутства має здійснюватися за період з 09.02.2018 по 08.02.2021 включно.

Бездіяльність була допущена відповідачем-2 до 21.03.2028, відповідачем-1 з 21.03.2018, тобто у межах 3-ох років до дати порушення справи про банкрутство.

Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, яка узгоджується з висновком судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21), субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

Щодо об`єкта правопорушення Верховний Суд зазначив, що ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій/бездіяльності суб`єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)).

Тобто, зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому, винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно- наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Судом встановлено об`єктивну сторону правопорушення - факт укладення договору про надання фінансової допомоги №14 від 29.08.2016, надання безпроцентної фінансової допомоги та невчинення відповідачами дій щодо її повернення, що призвело до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог позивача та інших кредиторів; суб`єктивну сторону відповідачами не доведено свою добросовісність, що ними було вчинено всі належні дії для невчинення правопорушення і запобігання заподіянню шкоди, тобто, винуватість; суб`єктами правопорушення є особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які в різні періоди займали посаду директора ТзОВ «Малан Плюс» і були його учасниками; об`єктом правопорушення є права кредиторів, й, в тому числі, ПАТ «Укрнафта», на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Таким чином, в контексті висновків, викладених у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), судом встановлено всі елементи складу цивільного правопорушення з доведення до банкрутства щодо кожного з відповідачів.

Закріплена у статті 61 КУзПБ правова презумпція субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності.

Небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент.

Водночас, як свідчать установлені судом обставини у цій справі, відповідачами не було надано належних та допустимих доказів, які б достеменно спростовували зазначені позивачем обставини та свідчили про наявність добросовісної поведінки у вчинених ними діях, доказів економічної доцільності, добросовісності та розумності своїх дій.

Оскільки у ТзОВ «Малан Плюс» за період його ліквідаційної процедури не виявлено будь-яких активів, які можна було б спрямувати на задоволення визнаних судом кредиторських ПАТ «Укрнафта» на загальну суму 40682937,20 грн.; повноваження керівників ТзОВ «Малан Плюс», коли виникла заборгованість перед позивачем, у різні періоди виконували відповідачі, які мали вирішальний вплив на прийняття управлінських рішень, та повинні були усвідомлювати, що у майбутньому ТзОВ «Малан Плюс» буде зобов`язане виконати зобов`язання перед ПАТ «Укрнафта» та сплатити йому кошти за товар, то за таких обставин надання безпроцентної фінансової допомоги та невжиття заходів щодо її повернення є недобросовісними діями відповідачів, які діяли спільно і мали на меті унеможливити примусове стягнення боргу.

Відповідачі у процесу судового розгляду цих висновків не спростували, відсутності своєї вини у банкрутстві боржника та свою добросовісність не довели.

Також відповідачі не надали пояснень щодо обставин здійснення господарської діяльності та бездіяльності, яка виражена у ненаданні ліквідатору ними, як колишніми керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника.

Відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності, зацікавленості у наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.

Відповідач-1 ОСОБА_1 у відзиві на позов свою бездіяльність, яка полягає у невчиненні дій щодо повернення наданої ТзОВ «Голден Альянс» безпроцентної фінансової допомоги, пояснила відсутністю коштів на сплату судового збору, проте жодних доказів на підтвердження цього суду не надала.

В матеріалах справи № 903/988/20 (903/177/24) відсутні належні докази, а саме: фінансова звітність за період з 2016 по 2021 рік, яка могла б надати повну та достовірну інформацію про всі господарські операції, й, зокрема, ті, які відбулися як до, так і після перерахування фінансової позики товариству «Голден Альянс», так і в цілому про фінансовий стан суб`єкта господарювання.

Відповідач-1 у відзиві посилається на право на свободу договору, право на надання поворотної фінансової допомоги за наявності вільних обігових коштів, наводить інформацію про факт укладення і виконання договору з іншим контрагентом про надання поворотної фінансової допомоги та робить висновок про те, що укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги ТзОВ «Голден Альянс» було частиною повсякденної господарської діяльності ТОВ «Малан Плюс» і не переслідувало ніякої іншої мети, окрім надання коштів у строкове користування на зворотній основі.

Проте, здійснення підприємницької діяльності має відбуватися з дотриманням меж нормального господарського ризику.

Укладення договорів про надання ТОВ «Малан Плюс» ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» з граничним розміром 50 млн. грн. та ТОВ «Голден Альянс» понад 79 млн. грн. на умовах безвідсоткового користування в той час, коли у ТОВ «Малан Плюс» рахувалася дебіторська заборгованість перед ПАТ «Укрнафта» у розмірі понад 36 млн. грн. свідчить про протилежне.

У судовому засіданні було оглянуто оригінал договору про надання поворотної фінансової допомоги №2 від 31.03.2016, укладеного між ТОВ «Малан Плюс» і ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття».

Та обставина, що ТзОВ «Голден Альянс» частково повернуло фінансову допомогу не спростовує того факту, що договір про надання безпроцентної фінансової допомоги було укладено на шкоду боржнику та його кредиторам, в тому числі й позивачу - ПАТ «Укрнафта».

За встановлених судом фактичних обставин, враховуючи приписи ст. 61 КУзПБ, підлягає до задоволення вимога ПАТ «Укрнафта» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТОВ «Малан Плюс» на учасника і директора ТОВ «Малан плюс» - ОСОБА_1 та учасника і директора ТОВ «Малан Плюс» - ОСОБА_2 , та стягнути з них солідарно, як з осіб спільними діями яких заподіяно шкоду, 50279435,85 грн., що є різницею між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Звертаючись з позовною заявою до суду про стягнення з відповідачів солідарно суми коштів у розмірі різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, ПАТ «Укрнафто» не сплачувало судового збору, посилаючись на те, що Верховний Суд у постанові від 20 жовтня 2022 року у справі № 911/3554/17 (911/401/21) зазначив, що заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на особу, винну в доведенні до банкрутства боржника судовим збором не оплачується, оскільки така оплата не передбачено Законом України «Про судовий збір».

З огляду на те, що позивач, звертаючись з позовом про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на відповідачів, не сплачував судового збору, судом не здійснюється розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.74, 75, ,86, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Покласти субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника ТОВ «Малан Плюс» (вул.Трункіна,12, м. Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 39417951) на учасника і директора ТОВ «Малан плюс» - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_1 ) та учасника і директора ТОВ «Малан Плюс» - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ).

3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Малан Плюс» (вул.Трункіна,12, м. Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 39417951) грошові кошти в розмірі 50 279 435 грн. 85 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 02.10.2024.

Суддя І. О. Якушева