Постанова

від 08.01.2025 по справі 903/988/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2025 року Справа № 903/988/20 (903/177/24)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників:

від ОСОБА_1 - Тарновецький П.Я.

від ПАТ "Укрнафта" - Теймуразян Л.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської від 27.09.24, повний текст судового рішення складено 02.10.24 у справі №903/988/20 (903/177/24) (суддя Якушева І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Головне управління ДПС у Волинській області, 2) Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, 3) Антимонопольний комітет України, 4) ліквідатор ТОВ "Малан Плюс" Рабана М.Т.

до відповідача 1: ОСОБА_1

відповідача 2: ОСОБА_2

про солідарне стягнення 50279435,85 грн

в межах справи №903/988/20

за заявою Головного управління ДПС у Волинській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малан Плюс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської від 27.09.24 у справі №903/988/20(903/177/24) позов задоволено. Покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника ТОВ "Малан Плюс" на учасника і директора ТОВ "Малан плюс" - ОСОБА_1 та учасника і директора ТОВ "Малан Плюс" - ОСОБА_2 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Малан Плюс" грошові кошти в розмірі 50 279 435, 85 грн.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Волинської області від 27.09.24 у справі №903/988/20 (903/177/24), 17.10.24 ОСОБА_1 звернулася через підсистему "Електронний Суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі апелянт просить cкасувати рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.24 по справі № 903/988/20 (903/177/24).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №903/988/20 (903/177/24) визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І..

Листом №903/988/20(903/177/24)/6950/24 Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.24 витребувано матеріали справи у місцевого господарського суду. 25.10.24 до господарського суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

25.10.24 від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшло клопотання про залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.24 у справі №903/988/20 (903/177/24) у зв`язку з несплатою скаржником судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської від 27.09.24 у справі №903/988/20 (903/177/24) залишено без руху. Зобов`язано скаржника протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 2 422, 40 грн.

29.10.24 через підсистему "Електронний Суд" від апелянта до суду апеляційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків. Надано докази, які підтверджують сплату судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської від 27.09.24 у справі №903/988/20 (903/177/24). Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.12.2024 об 15:45 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

02.12.24 через підсистему "Електронний Суд" від Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

У зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Крейбух О.Г. у період з 12.12.2024 по 27.12.2024 включно та судді-члена колегії Юрчук М.І. у період з 06.12.2024 по 31.12.2024 включно, відповідно до ст. 32 ГПК України та п. 8.2 засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, затвердженого рішенням зборів суддів Північно-західного апеляційного господарського суду №1 від 04.10.2018 року, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.24 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської від 27.09.24 у справі №903/988/20 (903/177/24) до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю..

17.12.2024 у судове засідання в приміщення Північно-західного апеляційного господарського суду з`явився представник ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) та представник ПАТ "Укрнафта" (Теймуразян Л.Ф.) в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів.

Під час заслуховування пояснень апелянта та представника позивача судом апеляційної інстанції встановлено, що докази, на які посилаються обидві сторони містяться безпосередньо в матеріалах справи №903/988/20. Враховуючи зазначені обставини, з метою повного та всебічного розгляду справи №903/988/20 (903/177/24), ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 суд апеляційної інстанції відклав розгляд справи на 08.01.25 об 10:30 год. задля витребування матеріалів справи №903/988/20 з місцевого господарського суду та дослідження усіх доводів у розрізі з доказами, які наявні в матеріалах справи про банкрутство №903/988/20.

24.12.24 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №903/988/20.

08.01.25 у судове засідання в приміщення Північно-західного апеляційного господарського суду з`явився представник ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) та представник ПАТ "Укрнафта" (Теймуразян Л.Ф.) в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів, які додатково надали свої пояснення та заперечення, а також додатково звернули увагу на докази, які наявні в матеріалах справи №903/988/20 (903/177/24) та №903/988/20.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзив на подану апеляційну скаргу стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши усні доводи та пояснення представників сторін, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

У справі №903/988/20 з вимогою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника ТОВ "Малан Плюс" звернувся кредитор - ПАТ "Укрнафта".

Ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності. Верховний Суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури у постанові від 12.09.2024 у справі №904/367/22 зазначив, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.

Ліквідатор Рабан М.Т. подав до суду звіт №1 від 25.01.2024 (т.6 справи №903/988/20, а.с. 226 - 230,), у якому зазначив, що не вбачає ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій в означений законом період.

Ліквідаційним балансом, поданим ліквідатором Рабаном М.Т. до суду на затвердження, підтверджується, що ліквідатор не виявив жодного майнового активу, що підлягає включенню до складу ліквідаційної маси. Адже згідно з ліквідаційним балансом ТОВ "Малан Плюс" станом на 25.01.2024 ліквідаційна маса відсутня, розмір активів боржника становить 0 грн, а розмір пасивів (усього за розділом ІІІ та розділом IV) - 50 279 435,85 грн.

Як слідує зі звіту ліквідатора №1 від 25.01.2024 ТОВ "Малан Плюс" Рабана М.Т. на момент подання заяви (05.02.22) йому не були відомі обставини про те, що ТОВ "Малан Плюс" має наявний актив дебіторську заборгованість, строк виконання зобов`язання щодо якої настав на суму 58410204, 74 грн (том 6, а.с. 228 на звороті). Дана кредиторська заборгованість була реалізована та продана на аукціоні 08.01.2024 об 09:45:00. Таким чином під час подання звіту та опису ліквідаційної маси 25.01.24 даний актив був відсутній.

ГУ ДПС у Волинській області встановило, що здійснити опис майна ТОВ "Малан Плюс" в податкову заставу є неможливим, оскільки за юридичною адресою боржник відсутній (довідка відсутності за місцем знаходження від 05.03.2019 № 32 (т. 1 справи №903/988/20, а.с. 13)).

В ухвалі від 25.05.2021 судом встановлено, що на виконання повноважень розпорядника майна 26.02.21 здійснено виїзд за адресою боржника - м. Луцьк, вул. Трункіна, 12 та встановлено, що за вказаною адресою знаходяться виробничі приміщення ЗАТ "Захід Спец Транс", місцезнаходження ТОВ "Малан Плюс" не встановлено. Ніхто з власників нерухомості не підтвердили та не володіють інформацією про ТОВ "Малан Плюс".

Ухвалою суду від 25.05.2021 встановлено, що листом від 21.04.2021 Головне управління статистики у Волинській області повідомило арбітражного керуючого Рабана М.Т. про відсутність поданої звітності ТОВ "Малан Плюс" за 2018 - 2020 роки. Листом ГУ ДПС у Волинській області № 4067/6/03- 20-12-01-06 від 10.03.2021 повідомлено арбітражного керуючого Рабана М.Т. про відсутність подання фінансової звітності боржником протягом останніх 3-х років.

У зв`язку з невиконанням посадовими особами банкрута постанови Господарського суду Волинської області від 08.06.2021 ліквідатором 29.06.2021 було подано заяву про кримінальне правопорушення до Головного управління Національної поліції у Волинській області.

06 липня 2021 року отримано повідомлення від слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області № 5100/24/1-2021 про направлення матеріалів за заявою арбітражного керуючого Рабана М.Т. до Луцького РУП ГУНП Волинської області. Луцьке РУП ГУНП Волинської області листом № 3/4841/50/04-21 від 19.07.2021 повідомило ліквідатора про неможливість встановити місцезнаходження керівника/засновника ОСОБА_1 та про прийняття рішення обмежитись вжитими заходами у зв`язку з відсутністю даних, які вказують на наявність кримінального правопорушення, а відтак відмовлено у внесенні відповідної інформації до ЄРДР.

Як вказується в оскаржуваному судовому рішенні через відсутність у ліквідатора документів, зокрема, фінансової звітності товариства за останні 3 роки, як основного джерела інформації для проведення аналізу, в арбітражного керуючого була відсутня можливість здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Малан Плюс".

В матеріалах справи №903/988/20 містяться копії реєстраційної справи ТОВ "Малан Плюс" (т.2, а.с.62 308), якою підтверджуються наступні обставини:

30.09.2014 ТОВ "Малан Плюс" було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР); номер запису 1 074 102 0000 051024.

16.07.2015 відповідно до протоколу №2 загальних зборів учасників ТОВ "Малан Плюс" прийнято рішення про: призначення з 17.07.2015 нового директора товариства ОСОБА_1 ; передачу часток учасників у ТОВ "Малан Плюс" на підставі договорів купівлі- продажу ОСОБА_1 ; збільшення розміру статутного (складеного) капіталу до 490 000 грн.; про перехід із модельного статуту на статут, затверджений учасниками товариства; затвердження статуту в новій редакції; проведення державної реєстрації змін та відомостей, що містяться в ЄДР.

З вищезазначеного виснується, що 16.07.2015 ОСОБА_1 набула 100% статутного капіталу ТОВ "Малан Плюс" на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному (складеному) капіталі ТОВ "Малан Плюс" від 16.07.2015 з ТОВ "Роял Вей ТМ Україна" (частка в розмірі 50% статутного (складеного) капіталу) та договору купівлі-продажу частки у статутному (складеному) капіталі ТОВ "Малан Плюс" від 16.07.2015 з ТОВ "Південземінвест груп" (частка в розмірі 50% статутного (складеного) капіталу).

17.07.2015 ОСОБА_1 відповідно до рішення, оформленого протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ "Малан Плюс" від 16.07.2015, приступила до виконання обов`язків директора, що підтверджується копією наказу з особового складу № 3/К від 17.07.2015.

В липні 2015 було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, про що здійснено відповідну відмітку на Статуті ТОВ "Малан Плюс"; номер запису 10681050009040153.

У cтатуті ТОВ "Малан" (нова редакція) зазначено, що учасником товариства є ОСОБА_1 ; товариство відповідає всім своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернуто стягнення; статутний капітал становить 490 000 грн; у товаристві створюється резервний фонд у розмірі 25% статутного (складеного) капіталу; збитки товариства покриваються в першу чергу за рахунок резервного фонду; вищим органом товариства є загальні збори учасників, до виключної компетенції яких належить затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів товариства, визначення порядку покриття збитків; директор товариства самостійно встановлює порядок і умови отримання та передачі майна.

28.10.2016 відповідно до протоколу б/н загальних зборів учасників ТОВ "Малан Плюс" прийнято рішення про: звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Малан Плюс" з 27.10.2016; призначення ОСОБА_2 на посаду директора ТОВ "Малан Плюс" з 28.10.2016; виведення зі складу учасників товариства ОСОБА_1 та введення нового учасника ОСОБА_2 з часткою в статутному капіталі 100%.

28.10.2016 відповідно до іншого протоколу б/н загальних зборів учасників ТОВ "Малан Плюс" прийнято рішення про перехід товариства з власного установчого документа на діяльність товариства на підставі модельного статуту, затвердженого постановою КМУ; проведення державної реєстрації змін та відомостей, що містяться в ЄДР.

28.10.2016 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу часток у статутному (складеному) капіталі ТОВ "Малан Плюс" здійснила відчуження 100% належних їй корпоративних прав ОСОБА_4 за 490 000 грн. Факт отримання коштів продавцем зафіксовано в п.4 вказаного договору купівлі-продажу.

17.12.2016 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу часток у статутному (складеному) капіталі ТОВ "Малан Плюс" здійснила придбання 100% належних ОСОБА_4 корпоративних прав за 1 500 грн.

17.12.2016 відповідно до протоколу №4 загальних зборів учасників ТОВ "Малан Плюс" прийнято рішення про: введення нового учасника ТОВ "Малан Плюс" ОСОБА_1 , яка володіє 100% статутного капіталу; призначення на посаду підписанта ОСОБА_1 ; про продовження роботи товариства на підставі модельного статуту.

Копією рішення загальних зборів учасників ТОВ "Малан Плюс" № 20-03/2018 від 20.03.2018 підтверджується факт звільнення (відкликання) з посади директора ТОВ "Малан Плюс" ОСОБА_2 та обрання (призначення) на посаду директора ТОВ "Малан Плюс" з 21.03.2018 ОСОБА_1 .

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі №922/2804/17 досліджено факт укладення договорів між НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" (позивач, постачальник) - відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору №999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов`язану із створенням юридичної особи, з освоєння та розробки родовищ від 24.12.1997 року, та ТОВ "Малан Плюс" (відповідач, покупець) поставки нафтопродуктів: договір № НП-0067 від 15.01.2016; договір №НП-0135 від 01.02.2016; договір №НП-0253 від 28.02.2016; договір № НП-0284 від 29.02.2016; договір № НП-0326 від 29.02.2016; додаткових договорів; факт передачі протягом січня - лютого 2016 року постачальником покупцю нафтопродуктів на загальну суму 36 755 906 грн. 23 коп. з ПДВ.

Суд визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договорами поставки № НП-0067 від 15.01.2016 року; № НП-0135 від 01.02.2016 року, № НП-0253 від 28.02.2016 року; №НП-0284 від 29.02.2016 року; № НП-0326 від 29.02.2016 року у розмірі 36755906,23 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі №922/2804/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малан Плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 36755906,23 грн. основного боргу, 3000716,39 грн. інфляційних втрат, 685774,58 грн. 3% річних та 240000,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Договорами поставки з урахуванням укладених додаткових угод до них було передбачено кінцевий строк оплати нафтопродуктів - 31.12.2016.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі №922/2804/17 станом на момент ухвалення даного судового рішення не виконано.

29.08.2016 між ТОВ "Голден Альянс" та ТОВ "Малан Плюс" укладено договір № 14 про надання фінансової допомоги, згідно з яким ТОВ "Малан Плюс" надало ТОВ "Голден Альянс" фінансову допомогу у розмірі 79 751 700,00 грн.; термін користування фінансовою допомогою до 31.12.2017 (т. 6 справи №903/988/20, а.с. 166).

Факт перерахування коштів підтверджується виписками про рух коштів на рахунку ТОВ "Малан Плюс" за період з 29.08.2016 по 31.12.2017 (т.5 справи №903/988/20, а.с.82 91).

27.10.2016 між ТОВ "Голден Альянс" та ТОВ "Малан Плюс" укладено додаткову угоду до договору про надання фінансової допомоги №14 від 29.08.2016, якою сторони погодили термін користування фінансовою допомогою до 01.06.2018 (т. 6 а.с. 167 справи №903/988/20).

ТОВ "Голден Альянс" у термін до 01.06.2018 фінансову допомогу не повернуло, станом на 31.12.2019 дебіторська заборгованість ТОВ "Голден Альянс" перед ТОВ "Малан Плюс" становила 58 410 204,74 грн, що підтверджується довідкою ТОВ "Малан Плюс" (т. 6 справи №903/988/20, а.с. 167 на звороті).

З відкритих джерел системи "Опендатабот" вбачається, що ТОВ "Голден Альянс" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань 07.04.2015; статутний капітал становить 100 грн.; з моменту реєстрації до 08.11.2016 директором ТОВ "Голден Альянс" був ОСОБА_5 ; з 08.11.2016 директором ТОВ "Голден Альянс" був ОСОБА_2 .

Разом з цим, 18.08.2017 засновниками ТОВ "Голден Альянс" прийнято рішення про припинення цієї юридичної особи, строк для заявлення вимог встановлено до 26.10.2017, про що 18.08.2017 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис номер: 14801100008071435 (т. 7 справи №903/988/20, а.с. 205-209).

Як вказав місцевий господарський суд у оскаржуваному судовому рішенні, укладення договору про надання фінансової допомоги №14 від 29.08.2016 між ТОВ "Малан Плюс" і ТОВ "Голден Альянс" було здійснено без дотримання меж нормального господарського ризику, адже:

- надання фінансової допомоги у такому значному розмірі не передбачало отримання будь-якого прибутку, оскільки носило безвідсотковий характер;

- значний строк користування фінансовою допомогою (майже два роки) позбавило ТОВ "Малан Плюс" можливості отримувати фінансову вигоду з використання майнового активу та виконати свої зобов`язання перед кредиторами, й, зокрема, перед ПАТ "Укрнафта";

- виконання зобов`язання за вказаною угодою не передбачало жодного із способів забезпечення виконання зобов`язання зі сторони отримувача фінансової допомоги - ТОВ "Голден Альянс", у якого статутний капітал становив 100 грн.

- договір про надання поворотної фінансової допомоги є договором безоплатним, тобто не передбачав у подальшому отримання ТзОВ "Малан Плюс" прибутку, в той час, як грошові кошти могли бути використані ним для погашення заборгованості перед позивачем - ПАТ "Укрнафта" та іншими кредиторами, а тому дії відповідачів є необґрунтованими.

В оскаржуваному судовому рішенні вказується, що відповідач-1 - ОСОБА_1 , як власник та керівник ТОВ "Малан Плюс", яка повернулася на посаду директора з 21.03.2018, не вчинила жодних дій щодо повернення фінансової допомоги, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом до ТОВ "Голден Альянс" про стягнення боргу. При цьому відповідач-2 - ОСОБА_2 , як керівник ТОВ "Малан Плюс" з 28.10.2016 до 20.03.2018, не заявив грошові вимоги до ТОВ "Голден Альянс" у строк, визначений його засновниками (учасниками) після прийняття ними рішення від 18.08.2017 про припинення цієї юридичної особи (вимоги мали бути заявлені до 26.10.2017).

Так, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство.

Господарським судом Волинської області ухвалою від 09.02.2021 відкрито провадження у справі № 903/988/20 про банкрутство ТОВ "Малан Плюс", тому визначення/встановлення ознак дій з доведення до банкрутства має здійснюватися за період з 09.02.2018 по 08.02.2021 включно.

Як вказує місцевий господарський суд бездіяльність була допущена відповідачем-2 до 21.03.2018, відповідачем-1 з 21.03.2018, тобто у межах 3-ох років до дати порушення справи про банкрутство.

Із урахуванням вищезазначених обставин, рішенням Господарського суду Волинської від 27.09.24 у справі №903/988/20(903/177/24) позов задоволено. Покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника ТОВ "Малан Плюс" на учасника і директора ТОВ "Малан плюс" - ОСОБА_1 та учасника і директора ТОВ "Малан Плюс" - ОСОБА_2 . Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Малан Плюс" грошові кошти в розмірі 50 279 435, 85 грн.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Волинської від 27.09.24 у справі №903/988/20 (903/177/24) 17.10.24 ОСОБА_1 звернулася через підсистему "Електронний Суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі апелянт просить cкасувати рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.2024 по справі №903/988/20 (903/177/24), та відмовити у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності в повному обсязі.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Нормами ГК України та ЦК України визначено правове регулювання підстав, умов та порядку застосування / притягнення до субсидіарної відповідальності юридичних осіб, яке водночас перебуває у взаємозв`язку з нормами КУзПБ, які встановлюють порядок провадження у справі про банкрутство на стадії кожної судової процедури, з огляду на таке.

Частина перша статті 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Водночас частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно із частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною третьою цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Водночас відкриття провадження у справі про банкрутство є початком особливого правового регулювання відносин (між боржником та його кредиторами, між боржником та третіми особами), системою загальних та спеціальних охоронних норм законодавства, взаємодія та мета яких визначається принципами та нормами, що становлять зміст КУзПБ.

У судовій процедурі ліквідації боржника питання єдиного майнового комплексу боржника регулюється нормами КУзПБ про ліквідаційну масу, до складу якої входять усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (частина перша статті 62 КУзПБ).

Порядок формування і використання ліквідаційної маси встановлено статтями 61- 65 КУзПБ та спрямовано на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Отже у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

Якщо з відповідною вимогою звертається кредитор банкрута, право на звернення якого передбачено також у частині другій статті 61 КУзПБ згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, то такий позов слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми субсидіарної відповідальності стягуються не на користь кредитора, а до ліквідаційної маси банкрута, за рахунок коштів від продажу якої зазначені вимоги задовольняються.

Вищезазначена правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21).

Щодо незгоди ОСОБА_1 з висновками місцевого господарського суду в частині відсутності активів в ТОВ "Малан Плюс" та порушення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приписів ст. 34 КУзПБ, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

У постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у даній справі висвітлено наступну правову позицію:

"Тлумачення змісту ч. 6 ст. 34 КУзПБ свідчить, що суб`єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника, в тому числі колишній керівник, оскільки наведена норма не містить жодних обмежень покладення такої відповідальності на керівника боржника, повноваження якого на час відкриття/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились.

Підставами покладення солідарної відповідальності на керівника боржника відповідно до абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ є порушення керівником боржника визначеного абзацом першим цієї частини статті обов`язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом другим частини цієї статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

До предмету доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення таких обставин:

- виникнення обставин, визначених абзацом 1 ч. 6 ст. 34 КУЗПБ щодо загрози неплатоспроможності боржника;

- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;

- факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов`язку;

- обсягу грошових зобов`язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.

Обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.

Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов`язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави."

Враховуючи вищезазначену правову позицію колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до частини 6 ст. 34 КУзПБ боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов`язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином першочергово для вирішення спору в даній справі слід:

1) встановити момент настання заборгованості та суму, яку боржник зобов`язаний погасити перед кредиторами;

2) встановити наявність активів боржника та у випадку їх наявності здійснити порівняння між зобов`язаннями та активами боржника у відповідні проміжки часу;

3) підсумувати вихідні дані та встановити наявність/відсутність порушення керівника боржника щодо несвоєчасного подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

Як вбачається з матеріалів справи та поданого ліквідаційного балансу від 25.01.2024 розмір довгострокових зобов`язань (пасиву) ТОВ "Малан Плюс" становить 40 682 397, 20 грн. Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно звіту ліквідатора ТОВ "Малан Плюс" від 25.01.2024 (том 6 справи №903/988/20 , а.с. 226-230) встановлено, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт перерахування грошових активів ТОВ "Голден Альянс" (том 5 справи №903/988/20, а.с. 82) та їх неповернення останнім до ТОВ "Малан Плюс", тобто факт наявності дебіторської заборгованості в загальній сумі 58410204, 74 грн, яка виникла на підставі укладеного договору про надання фінансової допомоги №14 від 29.08.2016, що перевищує розмір кредиторської заборгованості. Зазначене перевищення активів боржника над пасивами по суті тривало упродовж всього періоду (тобто з 2016 року) та до моменту реалізації зазначеної дебіторської вимоги шляхом її продажу на аукціоні за №BRD001-UA-2023 1227-19950 від 08.01.2024 року. В матеріалах справи №903/988/20 наявний протокол проведення зазначеного аукціону та акт про придбання майна на аукціоні від 15.01.2024 (том 6 справи №903/988/20, а.с. 230-232).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 75 КУзПБ арбітражний керуючий зобов`язаний направити умови продажу членам комітету кредиторів та протягом 20 днів з дня, коли вони одержали чи мали одержати умови продажу, скликати комітет кредиторів. Таким чином, враховуючи ту обставину, що ГУ ДПС у Волинській області є єдиним членом комітету кредиторів з правом голосу, ліквідатором у встановлений законом строк було повідомлено умови продажу не заставного майна - право вимоги (дебіторської заборгованості) ТОВ "Малан Плюс" до ТОВ "Голден Альянс". Як вбачається зі звіту ліквідатора від 25.01.2024 Рабана М.Т. комітетом кредиторів у складі ГУ ДПС у Волинській області було відмовлено в наданні згоди на продаж не заставного майна в зв`язку з передчасністю розгляду вказаного питання на думку кредитора. Враховуючи зазначену обставину, ліквідатор вчинив наступні дії, які згідно ч. 7 ст. 75 КУзПБ визначають, що у разі якщо комітет кредиторів або забезпечений кредитор прийняв рішення про відмову в наданні згоди на продаж майна або не прийняв жодного рішення на засіданні комітету кредиторів чи протягом 20 днів з дня, коли забезпечений кредитор одержав чи мав одержати умови продажу, або якщо арбітражний керуючий не згоден з прийнятим комітетом кредиторів або забезпеченим кредитором рішенням, арбітражний керуючий зобов`язаний звернутися до суду. У такому разі умови аукціону визначаються судом. У подальшому ліквідатор Рабан М.Т. звернувся до місцевого господарського суду з відповідним клопотанням та ухвалою місцевого господарського суду від 13.06.2023 клопотання ліквідатора Рабана М.Т. про отримання згоди на продаж було задоволено. Як вбачається зі звіту ліквідатора в подальшому відбулися торги, однак зазначений лот (право дебіторської вимоги) не було продано. Лише після проведення повторного аукціону (на четвертий проведений аукціон) зазначений лот було продано за 2242, 94 грн, складено акт про придбання майна, який було підписано 15.01.2024.

Таким чином суд апеляційної інстанції виснує, що місцевий господарський суд не надав оцінку тому, що дебіторська заборгованість залишалася в активі боржника протягом всього періоду, тобто з моменту укладення договору №14 про надання фінансової допомоги від 29.08.2016 до фактичного продажу права вимоги за цим договором - 15.01.2024, що в свою чергу свідчить про те, що керівники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не повинні були звертатися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 6 ст. 34 КУзПБ (адже згідно наявних доказів в матеріалах справи актив становить 58410204,74 грн, коли пасив 40406875,97 грн).

Щодо надання правової оцінки договору №14 про надання фінансової допомоги від 29.08.2016 та визначення місцевим господарським судом підозрілих спільних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у реалізації договору, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Як слідує з матеріалів справи №903/988/20 29.08.2016 між ТОВ "Голден Альянс" та ТОВ "Малан Плюс" укладено договір №14 про надання фінансової допомоги. Відповідно до умов договору ТОВ "Малан Плюс" надало безоплатну фінансову допомогу ТОВ "Голден Альянс" на суму 79 751 700 грн, яку ТОВ "Голден Альянс" повинен був повернути до 31.12.2017 (том 3 справи №903/988/20, а.с. 167-168). Також 27.10.2016 між вищезазначеними сторонами укладено додаткову угоду до договору про надання фінансової допомоги №14 від 29.08.2016, згідно якого термін повернення фінансової допомоги було змінено до 01.06.2018 (том 3. а.с. 169).

До матеріалів справи також долучені довідки про кредиторську та дебіторську заборгованість станом на 31.12.2019, звіт про дебетові та кредитові операції по рахунку № НОМЕР_1 від 29.08.2016 на що також звертав увагу і Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у даній справі.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що вищезазначені правочини укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а не ОСОБА_2 . При цьому перебування на посаді директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у різні проміжки часу не може беззаперечно свідчити про зговір між даними особами.

Так, місцевим господарським судом в оскаржуваному судовому рішенні встановлено об`єктивну сторону правопорушення факт укладення договору про надання фінансової допомоги №14 від 29.08.2016, надання безпроцентної фінансової допомоги №14 від 29.08.2016, не вчинення відповідачами дій щодо її повернення, що призвело до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог позивача та інших кредиторів.

У постанові Верховного Суду від 16.03.2024 у справі №903/1524/13 висвітлено наступну правову позицію:

"При оцінці фінансово-господарського стану підприємств, виявленні ознак дій, передбачених статтями 218, 219 і 220 КК України, - приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству підприємств застосовуються Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджені Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14.

Згідно з п. 3.2 розділу III Методичних рекомендацій визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Ініціювання притягнення осіб до субсидіарної відповідальності насамперед передбачає доведення причинно-наслідкового зв`язку між їх діями чи бездіяльністю таких осіб та неплатоспроможністю боржника, доведенням його до банкрутства у визначений період."

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що надання правової оцінки правочинам та встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинне відбуватися в конкретний період, а саме з моменту за три роки до дати порушення справи про банкрутство, тобто в період з 09.02.2018 по 08.02.2021 (відкрито провадження у справі про банкрутство 09.02.2021).

Однак, незважаючи на правильно визначений період строку, який судом має оцінюватись задля притягнення осіб до субсидіарної відповідальності, місцевим господарським судом було покладено в основу складового елементу господарського правопорушення об`єктивну сторону, а саме факт укладення договору про надання фінансової допомоги №14 від 29.08.2016. Тобто правочин, який за своєю суттю не повинен apiori оцінюватись з огляду значне перевищення періоду, який конкретно визначений; з врахуванням сформованої практики Верховного Суду та приписів, визначених в Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14.

У постанові Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) висвітлено наступну правову позицію:

"Звідси, керуючись наведеними положеннями зазначеного Кодексу щодо обов`язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, Суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення (пункти 9.4, 9.11, 9.12, 9.20, 9.21).

Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п`ятий частини першої статті 61 КУзПБ). "

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що визначена в абзаці першому статті 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід`ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення частини другої статті 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 07.10.2021 у справі №914/3812/15, від 14.09.2023 у справі №908/2414/21, від 15.02.2024 у справі №908/2538/22, від 14.03.2024 у справі №34/5005/4591/2012 тощо).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в поданому звіті від 25.01.2024, ліквідатор Рабан М.Т. звернув увагу на п. 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства, затвердженого наказом Міністерства економіки України №14 від 19.01.2006, приписи ч. 2 ст. 42 КУзПБ та сформовану сталу практику Верховного Суду, згідно якої правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними як фраудаторні, тобто вчинені на шкоду кредиторам. Здійснивши аналіз за період з 09.02.2018 по 09.02.2021 ліквідатором встановлено, що жодного відчуження активів боржника не здійснювалось, так само як і інших фінансових операцій, оскільки в цілому жодної діяльності товариством не велось. А відтак відсутні підстави для притягнення будь-кого до субсидіарної відповідальності.

Вищезазначеній обставині місцевий господарський суд надав поверхневу оцінку та вказав на сформовану правову позицію в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, згідно якої звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності, не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, в тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування.

Водночас місцевий господарський суд жодним чином не надав оцінку сформованому звіту ліквідатора Рабана М.Т. від 25.01.2024 в частині визначення граничного строку, за яким слід надавати оцінку, а лише вказав на те, що підстави для притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності є дискреційними повноваженнями суду й в порушення сформованої практики Верховного Суду та приписів Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства надав оцінку правочинам/діям, котрі відбувалися в 2016 році, тобто до 09.02.2018, що критично оцінюється судом апеляційної інстанції.

Також місцевий господарський суд виснував, що укладення договорів про надання безвідсоткової фінансової поворотної допомоги ТОВ "Малан Плюс" з ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" з граничним розміром 50 млн. та ТОВ "Голден Альянс" понад 79 млн. грн на умовах безвідсоткового користування свідчить про недотримання меж нормального господарського ризику.

Водночас зазначену обставину апелянт пояснює тим, що на той момент існувала суперечлива судова практика, згідно якої надавати в позику кошти під проценти мали право тільки фінансові установи.

При цьому:

1) згідно ст. 166-8 КУПАП здійснення банківської діяльності, банківських операцій або іншої діяльності з надання фінансових послуг без набуття статусу фінансової установи чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо законом передбачено набуття статусу фінансової установи чи одержання спеціального дозволу (ліцензії) для здійснення зазначених видів діяльності, або з порушенням порядку надання фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послу (був чинний до 01.01.2024) Національний банк України у межах своїх повноважень у сфері державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг застосовує до учасників ринків небанківських фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за: провадження діяльності на ринках фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації - у розмірі від 1000 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також вартим уваги в даному випадку є доводи апелянта в частині того, що ТОВ "Малан Плюс" здійснювало господарську діяльність в сфері торгівлі нафтопродуктами, саме тому укладення правочинів, зокрема з ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" та ТОВ "Голден Альянс" мало на меті налагодження господарських зв`язків між суб`єктами господарювання. До того ж факт повернення частини коштів поза межами граничного терміну користування свідчить про реальність господарських операцій. Адже як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Голден Альянс" трьома платежами повернув ТОВ "Малан Плюс" кошти на суму 21 352 000 грн, а саме: 26.09.2016 на суму 4 350 000,00 грн., 27.09.2016 на суму 12 001 000,00 грн., 28.09.2016 на суму 5 001 000,00 грн (том 1 справи №903/988/20 (903/177/24), а.с. 236-243).

Щодо встановленого місцевим господарським судом порушення періоду звернення відповідачами з пред`явленням вимог до ТОВ "Голден Альянс" колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що з відкритих джерел системи "Опендатабот" вбачається, що ТОВ "Голден Альянс" прийнято рішення про припинення юридичної особи та встановлено строк для заявлення вимог до 26.10.2017 (том 7 справи №903/988/20, а.с. 205-209), однак колегія суддів апеляційної інстанції зауважує на тому, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що як на момент винесення оскаржуваного судового рішення, так і під час апеляційного перегляду, ТОВ "Голден Альянс" так і перебуває в стані припинення.

До того ж, момент настання зобов`язання по поверненню коштів виник 01.06.2018. Так, згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Таким чином кінцевим строком на пред`явлення позовної вимоги є 01.06.2021.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12.03.2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався. Законом України від 30.03.2020 року №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, п. 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

У пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 року в справі №679/1136/2.

Отже, Законом України від 30.03.2020 року №540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02.04.2020 року, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Відтак за змістом норми пункту 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України продовження позовної давності пов`язується із встановленням карантину. У свою чергу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, який постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався і був скасований 01.07.2023 року.

Окрім того, за пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, перебіг строку позовної давності продовжувався, починаючи з дня введення карантину, а із введенням воєнного стану - зупинився. Таким чином звернення з позовною заявою про стягнення коштів до юридичної особи, яка перебуває лише в стані припинення є цілком реальною та перспективною процесуальною дією, яка могла бути вчинена до моменту продажу зазначеної дебіторської заборгованості на аукціоні, тобто до 08.01.2024. У такому разі не звернення посадових осіб з позовом про стягнення коштів за дебіторською заборгованістю з урахуванням вищезазначених обставин не свідчить про те, що як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 нанесли збитки боржнику ТОВ "Малан Плюс" та втратили актив.

Колегія суддів апеляційної інстанції також враховує позицію апелянта в частині припущень позивача, що не звернення відповідача-1 та відповідача-2 в судовому порядку до ТОВ "Голден Альянс" є прямим наслідком понесення збитків боржником, адже згідно рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі №922/4261/17 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Альянс" в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" у розмірі 32 541 699 грн. 99 коп. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Альянс". При цьому зазначений актив позивачу дотепер не було повернуто.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №903/624/13 висвітлено наступну правову позицію:

"Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини 2 статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями / бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 у справі №916/1272/18, на яку посилається Скаржник у касаційній скарзі).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/ бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам...

Отже, виходячи зі змісту частини 2 статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства)."

Таким чином саме по собі звернення з позовною заявою не може вважатися гарантією успіху по поверненню коштів, адже якщо сам позивач з 2018 року не може повернути свій актив від боржника ТОВ "Голден Альянс", то в такому разі й ТОВ "Малан Плюс" матиме схожі безперспективні правові наслідки. Враховуючи зазначені обставини суд апеляційної інстанції зауважує, що обов`язковою умовою доведення цивільного правопорушення особою є причинно-наслідковий зв`язок між вчинення бездіяльності і збитками. У даному випадку позивач стверджує, що не звернення відповідачів з позовом до ТОВ "Голден Альянс" спричинило збитки ТОВ "Малан Плюс". Однак як вбачається, маючи наявне судове рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі №922/4261/17 позивач не зміг досягти бажаного та повернути свої власні кошти. Таким чином не вчинення відповідних дій відповідачами та не подання позову, як допущена бездіяльність, не може свідчити про те, що ТОВ "Малан Плюс" обов`язково повернуло б кошти за дебіторською заборгованістю.

Отже, причинно-наслідковий зв`язок про який зазначає позивач та встановлений місцевим господарським судом, а саме бездіяльність керівників щодо не подання позову до ТОВ "Голден Альянс" не підтверджує обставини того, що боржник зміг би повернути кошти, а відтак і підтвердження істотності бездіяльності відповідачів, яка вплинула на фінансове становище боржника - ТОВ "Малан Плюс" на переконання суду апеляційної інстанції, не доведено.

Також суд апеляційної інстанції враховує ту обставину, що сплата судового збору за подання позовної заяви є значною, про що неодноразово наголошував апелянт. Зазначене підтверджується й ухвалою Господарського суду Волинської області від 20.03.2023 у справі №903/988/20 (903/226/23), згідно якої позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Малан Плюс" (подану ліквідатором Рабаном М.Т.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Альянс" про стягнення 58410204,74 грн по справі №903/226/23 в межах справи №903/988/20 за заявою Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малан Плюс" про банкрутство, повернуто позивачу без розгляду через несплату судового збору в розмірі 876153,07 грн. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що в період керування відповідача-1 та відповідача-2 у розпорядженні ТОВ "Малан Плюс" були наявні зазначені кошти.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на сформовану правову позицію, висвітлену у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №908/3236/21:

"Проте, виходячи з буквального прочитання частини шостої статті 34 КУзПБ, нормами якої визначені, зокрема, порядок та умови покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство, а також з положень частини другої статті 61 цього Кодексу, якими передбачено покладення на третіх осіб іншого виду відповідальності за зобов`язаннями боржника - субсидіарної, Суд відзначає, що положення частини шостої статті 34, як і положення частини другої статті 61 КУзПБ не відповідають критеріям якості закону в аспекті передбачуваності наслідків їх застосування (див., наприклад, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Корецький та інші проти України" (заява № 40269/02) від 03.04.2008, пункт 48).

Наведене підтверджується, зокрема, тим, що за висновками Великої Палати Верховного Суду (постанова від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 80)) в абзаці другому частини другої статті 61 КУзПБ термін "субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника" використаний в іншому значенні, ніж він використовується у ЦК України, а відповідальність насправді не є відповідальністю перед кредиторами, а є відповідальністю за збитки, завдані боржнику (див. також висновки, сформульовані Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21), пункти 9.13- 9.15).

Зазначене виключає можливість тлумачення положень частини шостої статті 34 та частини другої статті 61 КУзПБ за допомогою граматичного (філологічного) способу тлумачення, а потребує застосування і телеологічного тлумачення, зважаючи на цілі законодавчого регулювання та його загальну спрямованість (дух закону)."

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи все вищезазначене виснує, що:

- дебіторська заборгованість ТОВ "Малан Плюс" в загальній сумі 58410204, 74 грн як актив була відчужена лише 15.01.2024 шляхом проведення аукціону та підписання акта продажу, коли ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 жодним чином не впливали на зміну актива підприємства;

- місцевий господарський суд надавав оцінку правочинам/діям поза трьох річним строком до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство в даній справі, що суперечить як сформованій правовій позиції Верховного Суду, так і Методичним рекомендаціям визначення ознак дій з доведення до банкрутства;

- із урахуванням тієї обставини, що ТОВ "Голден Альянс" лише перебуває в стані припинення та введення COVID-19 і воєнного стану в Україні, строк позовної давності по суті не пропущено, а тому потенційна можливість по поверненню коштів в судовому порядку залишалася незмінною до моменту продажу дебіторської заборгованості на аукціоні;

- позивачем не доведено наявності всіх ознак цивільного правопорушення у діях/бездіяльності відповідачів.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову в позові через необґрунтованість та недоведеність заявлених позовних вимог.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У силу дії ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на встановлене судом апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 275 та статті 277 ГПК України, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської від 27.09.24 у справі №903/988/20(903/177/24) підлягає задоволенню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовної заяви.

Відповідно до ст. 129 ГПК України сплата судового збору за подання апеляційної скарги покладається на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської від 27.09.24 у справі №903/988/20 (903/177/24) задоволити.

2. Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 27.09.24 у справі №903/988/20 (903/177/24). Постановити нове судове рішення яким відмовити Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" у задоволенні позовної заяви.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5, ЄДРПОУ 00135390) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ) 2422,40 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Волинської області видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "16" січня 2025 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.