Ухвала

від 30.09.2024 по справі 442/8095/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 442/8095/24

Провадження № 2/442/1898/2024

УХВАЛА

30 вересня 2024 року місто Дрогобич Львівської області

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючого судді Коваля Р.Г, з участю секретаря судового засідання Чолавін Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Перунова Віктора Володимировича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 442/1095/24, провадження № 2/442/1898/2024 за позовом адвоката Перунова Віктора Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частку у праві власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним заповіту,

в с т а н о в и в:

В провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частку у праві власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним заповіту.

Разом з позовною заявою, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов ОСОБА_1 шляхом заборони відчуження майна:

Земельна ділянка площею 0,1604 га. з кадастровим номером 4621282400:05:000:1206, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, с/рада. Грушівська;

Земельна ділянка площею 0,3333 га. з кадастровим номером 4621282400:05:000:1874, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, с/рада. Грушівська;

Земельна ділянка площею 0,3721 га. з кадастровим номером 4621282400:08:000:0424, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, с/рада. Грушівська;

Земельна ділянка площею 0,6917 га. з кадастровим номером 4621282400:06:000:0799, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, с/рада. Грушівська;

Земельна ділянка площею 0,3333 га. з кадастровим номером 4621282400:05:000:1876, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, с/рада. Грушівська;

Земельна ділянка площею 0,0996 га. з кадастровим номером 4621282400:01:003:0030, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, с/рада. Грушівська;

Земельна ділянка площею 0,1595 га. з кадастровим номером 4621282400:01:004:0006, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, с/рада. Грушівська;

Земельна ділянка площею 0,053 га. з кадастровим номером 4621282400:01:004:0500, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, с/рада. Грушівська;

Земельна ділянка площею 0,0919 га. з кадастровим номером 4621282400:01:004:0007, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, с/рада. Грушівська;

Земельна ділянка площею 0,3719 га. з кадастровим номером 4621282400:08:000:0425, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, с/рада. Грушівська;

Земельна ділянка площею 0,2575 га. з кадастровим номером 4621282400:06:000:0800, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, с/рада. Грушівська;

Земельна ділянка площею 0,1604 га. з кадастровим номером 4621282400:05:000:1205, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Дрогобицький район, с/рада. Грушівська;

Житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ; Автомобіль Марки Volkswagen TRANSPORTER, ДНЗ: НОМЕР_1 , VIN код НОМЕР_2 .

Необхідність забезпечення позову обґрунтовується тим, невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання заборони відчуження на майно унеможливить ефективний захист та поновлення прав у разі, якщо під час розгляду спору у даній справі будуть встановлені факти порушення прав позивача. У випадку, якщо відповідач відчужить спадкове майно або його частину то це спричинить необхідність у заявленні нових позовних вимог, та перешкодить ефективному захисту у межах даного спору.

Згідно ч. 1 ст.153ЦПК України сторони у судове засідання не викликалися.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 151цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1, п.2, п.5 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 10 ст. ст.150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як вбачається із роз`яснень, даних в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження вимог заяви про забезпечення позову.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, всупереч постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», з позовної заяви неможливо встановити чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі №922/4587/13.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні даної заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 149, 150-153, ч. 2 ст. 247, 353 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви адвоката Перунова Віктора Володимировича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі № 442/1095/24, провадження № 2/442/1898/2024 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Дата складення та підписання ухвали суду: 30 вересня 2024 року.

Суддя Роман КОВАЛЬ