Постанова

від 27.01.2025 по справі 442/8095/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/8095/24 Головуючий у 1 інстанції: Коваль Р.Г.

Провадження № 22-ц/811/3326/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогосудді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря Цьони С.Ю.

розглянувшив порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката ПеруноваВ.В.на ухвалуДрогобицького міськрайонногосуду Львівськоїобласті від25жовтня 2024року усправі запозовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 провизнання прававласності впорядку спадкуванняза закономна частку управі власності,визнання недійснимсвідоцтва проправо наспадщину,визнання недійснимзаповіту, -

в с т а н о в и в:

В провадження Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області поступила цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_2 , яка подана в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частку у праві власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним заповіту.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонногосуду Львівськоїобласті від25жовтня 2024року позовну заявуадвоката Перунова Віктора Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частку у праві власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним заповітувизнано неподаною та повернуто позивачеві.

Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат ПеруновВіктор Володимирович.

Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням усіх обставин справи.

Покликається на те, що в ухвалі про залишення позову без руху суд не відносив до недоліків позовної заяви несплату судового збору за позовні вимоги немайнового характеру. Суд зазначав лише про неможливість визначення розміру судового збору лише за позовну вимогу майнового характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Таким чином, в ухвалі про залишення позову без руху суд першої інстанції міг зазначити, але не зазначив суму судового збору, яка підлягає сплаті за вимоги немайнового характеру. У зв`язку з цим, вважає, що вказана обставина, не могла бути підставою для повернення позову.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції повернув позов з підстави, яка не була зазначена в ухвалі про залишення позову без руху. Суд першої інстанції, після надходження заяви про виправлення недоліків позову та виявлення інших недоліків позову, які не були зазначені в ухвалі про залишення без руху не був позбавлений можливості повторно залишити позов без руху та зазначити нові недоліки, які не вказано в попередній ухвалі.

Просить касувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25.10.2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції з посиланням на нормистатей 175, 177 ЦПК України виходив з того, що недоліки, зазначені в ухвалі від 03.10.2024 року позивачем не усунуті.

Колегія суддівне погоджуєтьсяз висновкомсуду першоїінстанції враховуючинаступне.

Так, за положеннями ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частина 2 ст. 185 ЦПК України передбачає, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Як передбаченост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Белле проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, в розумінні Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу до правосуддя, яке полягає в тому, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Реалізація основоположного принципу здійснення правосуддя як верховенства права безпосередньо залежить від права на доступ до суду, яке має застосовуватися на практиці та бути ефективним. Для того, щоб право на доступ було ефективним, повинна бути реальна можливість оскаржити дію, що порушує право.

Судом встановлено, що у вересні 2024 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частку у праві власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним заповіту.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонногосуду Львівськоїобласті від03жовтня 2024року позовну заяву адвоката Перунова Віктора Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частку у праві власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним заповіту залишено без руху, у зв`язку з тим, що в позовній заяві відсутні відомості про відповідача, та матеріалисправи не містять належних доказів (висновку експерта) про вартість майна, наяке позивачпросить визнатиправо власності,що недає можливостісуду визначитинеобхідний розмірсудового збору,який повиненбути сплаченийу даномувипадку. Крім того, в позовній заяві не викладено обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не зазначено доказів, що підтверджують кожну обставину та не вказано наявності підстав для звільнення від доказування.

10 жовтня 2024 року представником Позивача через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надіслано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

У вказаній заяві, зокрема представник позивача було вказано, що на момент підготовки і подання позовної заяви, їм достовірно відоме лише прізвище, ім`я, по-батькові Відповідача, яке вони і вказали у позовної заяви ОСОБА_3 . Щодо місця проживання відповідача, то вказано, що такі відомості позивачці не відомі, однак Позивачка знає, що ще до повномасштабного вторгнення росії в Україну, позивач виїхав у США. Разом з тим, останнім достеменно відомим місцем проживанням Відповідача в Україні є АДРЕСА_1 . Також в заяві зазначено, що максимальний розмір судового збору за подання фізичною особою позову майнового характеру через електронний кабінет (як було у даному випадку) становить 15 140.00х 0,8 = 12 112,00 грн. саме у такому розмірі нами було сплачено судовий збір за подання даного позову. Крім того, заяву було доповнено додатковими обґрунтуваннями позовної заяви.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонногосуду Львівськоїобласті від25жовтня 2024року позовну заявуадвоката Перунова Віктора Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на частку у праві власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним заповітувизнано неподаною та повернуто позивачеві.

На думку колегії суддів, вимоги ухвали судді Дрогобицького міськрайонногосуду Львівськоїобласті від03жовтня 2024року про залишення заяви без руху залишились виконаними, і це не перешкоджає вирішенню суддею питання про відкриття провадження у справі.

Частиною дев`ятою статті 28 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Частина десята статті 130 ЦПК України містить припис, відповідно до якого, якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному ЦПК України.

Відтак, відсутність у позові інформації про місце проживання відповідача не є підставою для залишення позовної заяви без руху.

Позивач в позовній заяві зазначила останнє відоме їй місце проживання відповідача.

Щодо інших даних Відповідача (телефон, електронна адреса, паспортні дані, РНОКПП), то вони вказуються у позовній заяві, якщо вони є відомими Позивачці. Однак, Позивачка не володіє такою інформацією, про що вона зазначила у своєму позові.

Також суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначав, що Позивачем не додано доказів того, що відповідачу ОСОБА_3 була направлена копія даної позовної заяви з додатками в паперовому вигляді за допомогою засобів поштового зв`язку. Виходячи з вищенаведеного, Позивачка не відправила копію позовної заяви з додатками Відповідачу, оскільки їй не відоме його актуальне місце проживання, про що було зазначено у позові. Копію позовної заяви направлено на останнє відоме місце реєстрації Відповідача (в Україні), докази чого долучено до матеріалів справи.

Що стосується сплати судового збору, то слід вказати наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Згідно ст. 11 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

У позовній заяві позивач зазначила, що ціна позову їй не відома, оскільки така випливає з вартості майна, яке на даний момент зареєстроване за Відповідачем і доступу до якого позивачка та суб`єкт оціночної діяльності не отримає.

При цьому, позивачем сплачено максимальний розмір судового збору за подання фізичною особою позову майнового характеру через електронний кабінет у розмірі 12122 грн.

Крім того, суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху у зв`язку з тим, що у позовній заяві не викладено обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, не зазначено доказів, що підтверджуються кожну обставину та не вказано підстав для звільнення від доказування.

З вказаною підставою для залишення позову без руху колегія суддів не погоджується, оскільки неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому. На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду, яка 25 січня 2024 року задовольнила апеляційну скаргу особи за позовом до Верховної Ради (справа № 320/14843/23).

Суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не може вдаватися до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті. На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2023 року по справі № 990/114/23.

У позовній заяві наведено як фактичні обставини, так і юридичні підстави, якими обгрунтовували свої вимоги.

Отже, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви адвоката Перунова Віктора Володимировича поданої в інтересах ОСОБА_1 , оскільки такий висновок не відповідає інтересам позивача щодо можливості звернення до суду з метою реалізації права такої особи на справедливий розгляд справи, яке гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950).

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367,368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.ст.376,381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката ПеруноваВ.В. задовольнити.

УхвалуДрогобицького міськрайонногосуду Львівськоїобласті від25 жовтня 2024року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 27.01.2025 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.