Постанова

від 03.10.2024 по справі 420/13355/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13355/24

Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В.,

повний текст судового рішення

складено 07.06.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ" до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ" звернулось до суду першої інстанції з позовом до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2024 року № 177/34-00-04-02-02/31795619.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08.04.2024 року №177/34-00-04-02-02/31795619, яким застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» штрафну санкцію у розмірі 717304,15 грн за несвоєчасну сплату орендної плати за землю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Південне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт посилався на те, що за наслідками проведення контролюючим органом камеральної перевірки дотримання порядку термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з орендної плати за землю за 2022 рік ТОВ «Бруклін - Київ» (код ЄДРПОУ 31795619) було встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки за січень - серпень 2022 року, внаслідок чого порушено п.287.3 ст.287, пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

В апеляційній скарзі апелянт вказав, що Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України викладено у такій редакції: платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Контролюючий орган зазначив, що з набранням чинності Законом № 2260-ІХ передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником своїх податкових обов`язків.

При цьому, як вказав податковий орган, Закон № 2260-ІХ доповнив підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України нормою, згідно якої вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19), не застосовуються.

Зважаючи на зазначене контролюючий орган вважає, що з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52- 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

З огляду на те, що сплата позивачем податкових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки за січень - серпень 2022 року проведена після встановлених законодавством термінів сплати (з врахуванням особливостей, встановлених п.69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України), контролюючий орган вважає, що в даному випадку є підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу, а тому податкове повідомлення-рішення від 08.04.2024 року №177/34-00-04-02-02/31795619 є правомірним, законним та обґрунтованим.

Зважаючи на зазначене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 року та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бруклін-Київ».

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:

Судом встановлено, що 09.02.2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» подало до податкового органу податкову декларацію з плати за землю №9022266944, у якій самостійно визначило податкові зобов`язання з орендної плати за землю за податковий період 2022 року у загальному розмірі 11 476 886,12 грн.

11.10.2022 року позивачем було сплачено орендну плата з юридичних осіб за період з січня по серпень 2022 року у розмірі 7 651 257,44 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11.10.2022 року №БР20222708.

06.03.2023 року Південним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків було проведено камеральну перевірку щодо порушення ТОВ «Бруклін-Київ» термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з орендної плати за землю, за результатом якої складено акт №124/34-00-04-02-02/31795619.

За наслідком проведення камеральної перевірки контролюючим органом встановлено, що платником податку несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання з орендної плати за земельні ділянки за січень-серпень 2022 року, а саме встановлено, що:

граничним терміном сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю за податковою декларацією з плати за землю за 2022 рік (січень) є 01.08.2022 року, тоді як фактична сплата грошового зобов`язання у розмірі 956394,69 грн. відбулась 11.10.2022 року кількість днів прострочення 71;

граничним терміном сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю за податковою декларацією з плати за землю за 2022 рік (лютий) є 01.08.2022 року, тоді як фактична сплата грошового зобов`язання у розмірі 956407,18 грн. відбулась 11.10.2022 року кількість днів прострочення 71;

граничним терміном сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю за податковою декларацією з плати за землю за 2022 рік (березень) є 01.08.2022 року, тоді як фактична сплата грошового зобов`язання у розмірі 956407,18 грн. відбулась 11.10.2022 року кількість днів прострочення 71;

граничним терміном сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю за податковою декларацією з плати за землю за 2022 рік (квітень) є 01.08.2022 року, тоді як фактична сплата грошового зобов`язання у розмірі 956407,18 грн. відбулась 11.10.2022 року кількість днів прострочення 71;

граничним терміном сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю за податковою декларацією з плати за землю за 2022 рік (травень) є 01.08.2022 року, тоді як фактична сплата грошового зобов`язання у розмірі 956407,18 грн. відбулась 11.10.2022 року кількість днів прострочення 71;

граничним терміном сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю за податковою декларацією з плати за землю за 2022 рік (червень) є 01.08.2022 року, тоді як фактична сплата грошового зобов`язання у розмірі 956407,18 грн. відбулась 11.10.2022 року кількість днів прострочення 71;

граничним терміном сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю за податковою декларацією з плати за землю за 2022 рік (липень) є 30.08.2022 року, тоді як фактична сплата грошового зобов`язання у розмірі 956407,18 грн. відбулась 11.10.2022 року кількість днів прострочення 42;

граничним терміном сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з плати за землю за податковою декларацією з плати за землю за 2022 рік (серпень) є 30.09.2022 року, тоді як фактична сплата грошового зобов`язання у розмірі 956407,18 грн. відбулась 11.10.2022 року кількість днів прострочення 11.

Контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем порушено положення п.287.3 ст.287, пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, у зв`язку з чим на підставі акту перевірки від 06.03.2024 року №124/34-00-04-02-02/31795619 прийнято податкове повідомлення-рішення №177/34-00-04-02-02/31795619 від 08.04.2024 року, яким до ТОВ «Бруклін-Київ» застосовано штрафну санкцію у розмірі 717 304,15 грн за несвоєчасну сплату орендної плати за землю.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Бруклін-Київ» оскаржило його до суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушення вимог податкового законодавства щодо строків граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань із орендної плати з юридичних осіб допущені позивачем протягом дії карантину, отже на підставі п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за такі порушення вимог податкового законодавства штрафні санкції не застосовуються.

Суд першої інстанції вказав, що з прийняттям Закону України від 12.05.2022 року №2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі Закон №2260-ІХ), який набрав чинності 27.05.2022 року, пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України не скасовано та він є чинним.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення одночасно діяли п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (згідно якого за вчинення позивачем під час дії карантину спірного порушення вимог податкового законодавства штрафні санкції не застосовуються) та абз.18 п.п.69.2 ст.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (яким поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення камеральних перевірок).

Враховуючи, що множинність трактування закону тлумачиться на користь платника податку, суд першої інстанції дійшов висновку, що за наведеного нормативного регулювання позивач, як платник орендної плати за землю, за несвоєчасну сплату податку в період з січня по серпень 2022 року (період дії карантину) підпадає під п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України та звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату податку у вигляді застосування до нього штрафних санкцій.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

За положеннями п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом положень статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

За положеннями п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З урахуванням викладеного, в період існування спірних правовідносин ПК України передбачений обов`язок платників земельного податку забезпечити своєчасну сплату визначеного у податковій декларації податкового зобов`язання щодо плати за землю.

Сплачуючи податкові зобов`язання за межами визначеного податковим законодавством строку платник податків неналежно виконує вимоги ПК України, що становить закінчене податкове правопорушення.

Пунктом 124.1 статті 124 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведеної норми ПК України свідчить, що податкове правопорушення за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну сплати такого грошового зобов`язання, передбаченого пунктом 3 статті 287 ПК України.

Розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений ст. 124 ПК України у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, з урахуванням положень ст. 124 ПК України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

Штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Таким чином строк затримки сплати має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533- IX (далі - Закон № 533- IX).

У зв`язку із набранням чинності Закону № 533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX та Закону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 52-1 такого змісту:

«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення граничних термінів сплати податків та зборів у відповідний період.

Карантин був встановлений Кабінетом Міністрів України на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Однак до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Вказаним Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України був доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Підпунктом 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було встановлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В подальшому Законом України № 2142-IX від 24 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» були внесені зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».

12.05.2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX), який набрав чинності 27 травня 2022 року.

Згідно вказаного Закону № 2260-IX з 27 травня 2022 року підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Таким чином з дати набрання чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо сплати податків та зборів.

Законом № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України був доповнений положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а тому будь-яка колізія між нормами Податкового кодексу України або неоднозначне (множинне) трактування норм Податкового кодексу (зокрема п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та п.п 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України) з 27.05.2022 року відсутні.

З огляду на зазначене безпідставними є висновки суду першої інстанції стосовно того, що оскільки порушення вимог податкового законодавства в частині сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з плати за землю допущені позивачем у період дії карантину, то в силу положень п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за такі порушення штрафні санкції не застосовуються.

Слід зазначити, що Законом № 2260-IX було внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, згідно яких для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX, який набрав чинності 03 січня 2023 року, підпункт 69.1 викладено в новій редакції, згідно якої, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Крім того згідно внесених змін до цього пункту, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень-травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року).

З огляду на наведене вище правове регулювання спірних правовідносин колегія суддів доходить висновку, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату податків та зборів за звітні податкові періоди, в яких діяв мораторій, запроваджений пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року, однак лише у випадку сплати таких податкових зобов`язань не пізніше 1 серпня 2022 року (перший випадок) або у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів (другий випадок).

Вказаних висновків щодо першого випадку колегія суддів дійшла з огляду на те, що податкове правопорушення щодо несвоєчасної сплати податків та зборів є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем сплати узгоджених податкових зобов`язань, а припиняється таке порушення в день фактичної сплати податків та зборів, то у випадку коли платник податку несвоєчасно сплатив податки та збори за звітні (податкові) періоди, які припадали на період дії мораторію, і фактична сплата таких узгоджених податкових зобов`язань здійснена після скасування дії мораторію (тобто після 26 травня 2022 року), відповідальність за порушення строків сплати податків та зборів застосовується за період, у якому підстави для звільнення від відповідальності перестали існувати.

При цьому слід враховувати, що, як зазначено вище, пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX) установлено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень - травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року.

Отже, якщо платником податків порушено граничний строк сплати узгоджених податкових зобов`язань за звітні періоди, які припадали на період дії мораторію (січень - травень 2022 року), а сплата таких податкових зобов`язань відбулась з порушенням строку після 01 серпня 2022 року, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України (а саме за порушення строків сплати податків та зборів після 01.08.2022 року по день фактичної сплати податкових зобов`язань).

Виключенням є другий випадок, коли у платника податків відсутня можливість виконати свій податковий обов`язок.

Як зазначалось вище, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Вносячи до ПК України зміни в частині особливостей справляння податків і зборів на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, законодавець виходив з того, що внаслідок настання указаних обставин з`явились дві категорії платники податків: ті, що мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, і ті, у яких така можливість відсутня. Про існування такого поділу свідчить і зміст пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення ПК України в редакції Закону № 2118-IX, водночас, Законом № 2260-IX ці положення були уточнені.

Для тих платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, законодавець передбачив можливість звільнення від відповідальності, зокрема за несвоєчасну сплату податків і зборів, за умови, що така сплата буде здійснена у строк до 01 серпня 2022 року.

Для тих же платників, у яких відсутня можливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема, щодо сплати податків і зборів, законодавець передбачив звільнення від відповідальності за умови виконання такого обов`язку протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

При цьому встановлене абзацом першим підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України звільнення від відповідальності є залежним від отримання рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку відповідно до вимог Порядку № 225.

Слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2022 року за № 967/38303, було затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - Порядок № 225). Цей Порядок набрав чинності 06 вересня 2022 року.

При цьому та обставина, що Порядок № 225 набрав чинності лише 06 вересня 2022 року, у будь-якому випадку не позбавляла платників податків права довести у визначений спосіб факту неможливості своєчасно виконати свій обов`язок і після указаної дати, вказавши у заяві про відповідний період, що прямо передбачено указаним Порядком.

Отже, той платник податків, у якого відсутня можливість своєчасно виконати податковий обов`язок із сплати податків і зборів з 27 травня 2022 року повинен довести обставини неможливості виконання податкового обов`язку шляхом подання відповідної заяви та документів до контролюючого органу відповідно до вимог Порядку № 225. За умови отримання відповідного рішення контролюючого органу щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку відповідальність, передбачена статтею 124 ПК України, до цього платника податків не застосовується.

У поданому позові ТОВ «Бруклін-Київ» посилалось на те, що воно не мало можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок в частині плати землю через збройну агресію з боку російської федерації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що законодавець визначив чіткий алгоритм дій для платників податків, у яких була відсутня можливість виконати податковий обов`язок, а саме шляхом звернення до податкового органу із заявою відповідно до вимог Порядку № 225.

З метою з`ясування обставин щодо можливості чи неможливості виконання позивачем свого податкового обов`язку судом апеляційної інстанції були витребувані у представника позивача відомості щодо звернення ТОВ «Бруклін-Київ» до контролюючого органу у передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 порядку із заявою про підтвердження відсутності можливості виконання товариством податкового обов`язку, зокрема, щодо сплати орендної плати за землю, а також інформації щодо прийняття контролюючим органом відповідного рішення про можливість чи неможливість виконання платником податків податкових обов`язків.

На виконання вимог суду представник позивача надала до суду апеляційної інстанції рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 11.10.2022 року № 1795/6/34-00-04-02-02, згідно з яким контролюючим органом за наслідком розгляду заяви позивача та доданих до неї документів підтверджено можливість своєчасного виконання ТОВ «Бруклін-Київ» свого податкового обов`язку, в тому числі орендної плати з юридичних осіб, у період лютий-вересень 2022 року.

Таким чином позивачем не доведено факту неможливості виконання податкового обов`язку у спірний період, а тому ТОВ «Бруклін-Київ» віднесено до категорії платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, і, відповідно, позивач підлягає притягненню до фінансової відповідальності на підставі статті 124 ПК України за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань.

В даному випадку за наслідком проведення камеральної перевірки контролюючим органом було вірно визначено, що граничним строком сплати узгоджених податкових зобов`язань з плати за землю за податковою декларацію з плати за землю за 2022 рік, зокрема, за звітні податкові періоди січень 2022 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року для ТОВ «Бруклін-Київ» було 01 серпня 2022 року.

Однак фактично узгоджені податкові зобов`язання з плати за землю за вказані вище податкові періоди були сплачені товариством 11.10.2022 року, тобто з пропуском визначених Податковим кодексом України строків сплати таких податкових зобов`язань.

Факт допущення податкового правопорушення позивач не заперечує.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність правових підстав для звільнення позивача від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань після 01.08.2022 року за вказані вище періоди, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції передбачені п. 124.1 ст. 124 ПК України за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань, починаючи з 02.08.2024 року по день фактичної сплати таких зобов`язань.

Що стосується сплати ТОВ «Бруклін-Київ» грошових зобов`язань з плати за землю за інші звітні періоди, а саме: червень 2022 року-серпень 2022 року, колегія суддів звертає увагу на те, що у період граничних строків сплати податкових зобов`язань за вказані звітні періоди мораторій на застосування штрафних санкцій у зв`язку з карантином не діяв в силу внесених до ПК України змін згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 року № 2260-IX, який набрав чинності 27 травня 2022 року. За несвоєчасну сплату грошових зобов`язань за вказані звітні періоди норми Податкового кодексу України не передбачають звільнення від відповідальності за умови їх сплати до визначеної цим Кодексом дати.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач не відноситься до категорії платників податків, які не мали можливості виконати свої податкові зобов`язання за вказані періоди, а також зважаючи на порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань, що не заперечується позивачем, колегія суддів вважає вірним застосування до ТОВ «Бруклін-Київ» штрафних санкцій згідно п. 124.1 ст. 124 ПК України і за вказані періоди.

Що стосується посилань ТОВ «Бруклін-Київ» на те, що незалежно від того чи є у платника податків можливість виконувати податкові зобов`язання норма п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не змінилась, є діючою і ПК не містить виключено, що ця норма не застосовується поряд з п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, колегія суддів ще раз звертає увагу на те, що підпунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Тобто нормами вказаного пункту визначено певні особливості справляння податків і зборів на певний період часу - на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

При цьому у період вчинення позивачем податкового правопорушення підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було чітко визначено, що вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Тобто з 27 травня 2022 року нормами Податкового кодексу України було передбачено припинення застосовування положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Колегія суддів вважає також безпідставними посилання позивача на відсутність на даний час у Податковому кодексі норми щодо того, що вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються, з огляду на те, що вказані обставини не змінюють правового регулювання застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань, допущених позивачем у період лютий 2022 року вересень 2022 року.

Слід звернути увагу на те, що виключення цих норм з Податкового кодексу України пов`язано, у першу чергу, з припиненням 30.06.2023 року на території України карантину.

У Рішенні від 09 лютого 1999 року N 1/99-рп Конституційний Суд України вказав на те, що частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Тобто оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового законодавства, що діяло на момент вчинення відповідних дій.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Таким чином до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми податкового законодавства, які діяли на момент вчинення податкового правопорушення.

У своїх додаткових поясненнях позивач звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що у 2020 році Податковий кодекс України доповнили інститутом вини у статті 109. При цьому позивач вказав, що оскільки питання визначення штрафних санкцій та повноважень контролюючого органу врегульовано у Податковому кодексу, застосування штрафу повинно відповідати вимогам ст. 109 цього Кодексу, за якими правопорушенням є протиправне та винне діяння (дія чи бездіяльність), і особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення правопорушення лише за умови наявності в її діянні вини (крім випадків, передбачених цим Кодексом). Однак, як вважає позивач, в ході проведення камеральної перевірки контролюючий орган не може встановити наявність або відсутність вини платника податків, враховуючи обмеженість даних, які можуть бути перевірені під час камеральної перевірки.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне:

Положеннями п.п. 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України чітко визначено, що предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Таким чином контролюючий орган наділений повноваженнями здійснювати під час проведення камеральної перевірки перевірку своєчасності сплати платником податків узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

В свою чергу, відповідальність згідно п. 124.1 ст. 124 ПК України настає у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Пункт 109.1 статті 109 ПК України визначає, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пунктів 109.2, 109.3 статті 109 ПК України порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Тобто п.109.3 ст. 109 ПК України не визначає в якості необхідної умови для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення згідно п. 124.1 ст. 124 ПК України встановлення контролюючими органами вини особи.

Стаття 112 ПК України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1 статті 112 ПК України).

Пункт 112.2 статті 112 ПК України встановлює, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення.

В свою чергу положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків, тоді як в даному випадку законодавець не визначив необхідною умовою для притягнення до фінансової відповідальності за п. 124.1 ст. 124 ПК України встановлення контролюючим органом вини особи у вчиненні визначеного цим пунктом правопорушення.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

З огляду на встановлене за наслідком проведення камеральної перевірки податкове правопорушення, допущене ТОВ «Бруклін-Київ», контролюючим органом було вірно притягнуто позивача до відповідальності саме на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України.

За наслідком дослідження обставин даної справи колегія суддів доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків від 08.04.2024 року № 177/34-00-04-02-02/31795619 є правомірним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України через порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бруклін-Київ»

Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Бруклін-Київ" до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2024 року № 177/34-00-04-02-02/31795619.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик (окрема думка)Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук