Ухвала

від 03.10.2024 по справі 2-197/2007

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 03.10.2024

Справа № 2-197/2007

Провадження № 4-с/334/28/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року, суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Баруліна Т.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні, скаргу представника скаржника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 адвоката Ярошенка Олександра Олеговича на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправної відмови у скасування обтяження та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2024 року, через систему «Електронний суд» до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга представника скаржника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 адвоката Ярошенка Олександра Олеговича на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправної відмови у скасування обтяження та зобов`язання вчинити певні дії.

Скарга обґрунтована тим, що Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 01.02.2007 року, справа №2-197/2007) задоволено позов ЗАТ «БІАС», стягнуто на користь вищевказаної юридичної особи з ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 4859,39 грн. Рішення набрало законної сили 12.02.2007 року.

Постановою Ленінського ВДВС АМ № 078145 від 28.02.2007 року накладено арешт на майно ОСОБА_3 .

При оформленні спадщини після смерті ОСОБА_3 було встановлено, що на його майно накладено арешт на підставі постанови Ленінського ВДВС від АМ № 078145, 28.02.2007року, яке відображається в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна.

Представником до Дніпровського ВДВС було подано заяву про скасування арешту, проте у скасуванні арешту було відмовлено. Листом від 20.09.2024 року ПрАТ «БІАС» повідомило про відсутність претензій до спадкоємців ОСОБА_3 , а також про те, що заборгованість ОСОБА_3 перед підприємством не обліковується.

Таким чином наявність арешту перешкоджає неповнолітній, а точніше малолітній дитині в реалізації права на спадкування.

Враховуючи те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, арешт має бути скасований незалежно від того, чи було виконане рішення.

Враховуючи вищевикладене, представник скаржника просить визнати протиправною відмову у скасуванні обтяження арешту майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ., оформлену листом Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 20.09.2024 року №1011589/29.22-38. Зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати вказане обтяження за реєстраційним номером обтяження: 5455566.

Дослідивши матеріали скарги, суд приходить до наступного висновку.

Частиною першою статті 431 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість скарження дій або бездіяльності державного виконавця.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадженнямають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Водночас за змістом положень статей 2, 4 та 19 КАС України до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім того, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Оскільки Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першої статті 287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Тобто, відповідно до статті 74 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» та частини першої статті 287 КАС України рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця можуть бути оскаржені особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 червня 2019 року у справі № 917/2267/14 (провадження № 12-32гс19).

Вимогами частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

З матеріалів скарги вбачається, що представник скаржника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 адвокат Ярошенко Олександр Олегович оскаржує дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні де боржником виступав померлий ОСОБА_3 .

Відтак, з огляду на вказані приписи Закону України «Про виконавче провадження» скаржник ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 не є стороною виконавчого провадження.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 ,яка дієв інтересахнеповнолітнього ОСОБА_2 не є стороною виконавчого провадження і не наділена правом щодо оскарження дій державного виконавця, суд приходить до висновку про неможливість розгляду скарги в межах цієї справи за правилами цивільного судочинства, оскільки згідно з приписами частини першої статті 287 КАС України та частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» розгляд цієї скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя повинен відмовити у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, встановивши, що скарга на дії державного виконавця подана не стороною виконавчого провадження, вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд приходить до висновку що у відритті провадження за вказаною скаргою слід відмовити.

Керуючись ст.ст.186,260,261,353ЦПК України,суддя,- -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за скаргою представника скаржника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 адвоката Ярошенка Олександра Олеговича на дії Дніпровського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання протиправної відмови у скасування обтяження та зобов`язання вчинити певні дії.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Баруліна Т. Є.