Рішення

від 18.10.2007 по справі 2-197/2007

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа

№ 2-197 /2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 жовтня 2007 року                                                                                         місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді

Поповича С.С

з участю секретаря Черкес У.О.

адвоката ОСОБА_1

сторін та представників сторін :

позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, представника

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну

справу за позовом ОСОБА_2 до

ОСОБА_3, треті особи

ВДВС Івано-Франківського міського

управління юстиції, ОСОБА_5, згідно

з яким позивач просить постановити

рішення котрим визнати за ним право власності на

нежитлове приміщення розташоване в

АДРЕСА_1,

мотивуючи свою позицію по суті спору

тим, що хоч відповідачка і займалась будівництвом

спірного приміщення, оформила на

себе право власності, але по письмово оформленій

домовленості між ними будувала за

його гроші і для нього, -

установив:

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому

засіданні позов визнала, пояснивши що дійсно між нею та позивачем була домовленість про те що він

надає кошти для участі у будівництві, а після вона оформивши спершу право власності на себе

повинна була переоформити його на нього. Але зробити цього не змогла так як у зв'язку з розглядом справи щодо

стягнення з неї боргу, а так і виконанням такого рішення на спірне приміщення

було накладено заборони на відчуження.

Представник третьої особи на стороні

відповідача, яка не заявляла самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_4 вважає що у позові слід

відмовити, свою позицію виклав у письмовому запереченні на позов, інтерес ОСОБА_5 вбачає у тому що при

присудженні спірного приміщення позивачу відповідачка не сплатить його

довірителю суми боргу, що стягується по виконавчому листу. Визнав, що дійсно станом на час слухання

справи у користь ОСОБА_5 сплачено вже приблизно 14000 гривень.

Вислухавши сторін та їх

представників, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити виходячи з наступного.

Крім пояснень сторін та їх

представників судом також досліджено такі письмові докази надані сторонами.

Договір від 02 березня 1998 року

укладений між начальником СУ-53 ВАТ „Центростальконструкція" і ОСОБА_6підтверджує, що дійсно СУ - 53 у

зв'язку з нестачею коштів для завершення

будівництва будинку за адресою по АДРЕСА_1, надає ОСОБА_6приміщення загальною

площею 49, 5 м. кв. під стоматкабінет на першому поверсі з подальшим правом викупу, а

ОСОБА_6зобов'язується перерахувати на рахунок

СУ - 53 авансовий платіж в сумі 2000 гривень (а.с.53 ).

2

Договір на участь у частковому будівництві

від 04 квітня 1998 року, укладений в доповнення до вказаного вище договору, підтверджує, що

СУ-53 ВАТ ЦСК уклали в тому числі і з відповідачкою ОСОБА_3 договір згідно з яким перша сторона

прийняла на себе зобов"язання прийняти другу

сторону до участі у будівництві приміщення площею 46,6 кв. м під стоматкабінет розташований в

АДРЕСА_1, а друга сторона

зобов"язалась внести готівкою 20880 гривень, по закінченні будівництва та

здачі його в експлуатацію перша сторона

зобов"язувалась передати другій стороні у власність вищевказане приміщення, надати необхідні

документи, сприяти в оформленні права власності

шляхом укладення договору купівлі-продажу (а.с. 49-51).

Додаток до договору № 3 від 02

березня 1999 року підтверджує, що до договору від 02 березня 1998 року внесено зміни у зв'язку з чим

ОСОБА_3 одна викуповує спірне приміщення у СУ-53

ВАТ „ЦСК" (а.с. 45-46 ).

Додаток № 1 до договору від 2

березня 1998 року підтверджує, що ОСОБА_6як сторона за договором передає свої

права та обов'язки ОСОБА_3, а авансовий платіж внесений ОСОБА_6на будівництво приміщення в сумі 2000

гривень вважати переданим і зарахованим як внесок ОСОБА_3 в часткове будівництво приміщення (а.с.52).

Наказ по Івано-Франківському СУ - 53

ВАТ „ Центростальконструкція" від 02 серпня 1999 року підтверджує, що начальником СУ-53 ВАТ

„Центростальконструкція" було прийнято рішення про продаж ОСОБА_3 приміщення загальною площею 46, 4 м.

кв. вартістю 20880 гривень в АДРЕСА_1, 19

(а.с.44).

Акт прийому-передачі нежилого

приміщення від 03 серпня 1999 року підтверджує, що СУ-53 ВАТ „ЦСК" передало, а відповідачка

ОСОБА_3 прийняла згідно договору від 02 березня 1998 року приміщення загальною площею 46,4 кв. м,

сума за приміщення виплачена в повному

обсязі в сумі 20880 гривень (а.с. 43 ).

Витяг з реєстру прав власності на

нерухоме майно, а також свідоцтво на право власності на нежитлове приміщення, яке знаходиться

по АДРЕСА_1 у підтверджує, що спірне приміщення зареєстроване за ОСОБА_3

(а.с.7-8 ).

Зазначені вище докази підтверджують,

що відповідачка ОСОБА_3 у вказаному вище порядку сплативши відповідну суму

стала власником спірного приміщення.

В той же час договір від 2 березня

1999 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, підтверджує, що ОСОБА_2 передає ОСОБА_3 гроші в

сумі 24495 гривень, що згідно курсу НБУ відповідає 10000 доларів СІЛА, як внесок ОСОБА_2 в будівництво

нежитлового приміщення розташованого в АДРЕСА_1,

19. Вказану суму ОСОБА_3 повинна була внести в касу

СУ - 53 ВАТ „ Центростальконструкція", а по закінченню будівництва і отримання документів на право

власності передати у власність ОСОБА_2 ( а.с.54 ). Проте вона цього не зробила по вказаній нею

вище причині.

Лист Національного Банку України від

14 травня 2006 року підтверджує офіційні курси гривні, в тому числі і щодо долара США за період від 1996 року до 2000 року

включно (а.с. 40).

Копія рішення Івано-Франківського

міського суду від 8 серпня 2001 року підтверджує що у користь ОСОБА_5 з ОСОБА_3 стягнуто борг в сумі

51255 гривень (а.с.23 ).

Виконавчий лист виданий

Івано-Франківським міським судом 11 жовтня 2001 року підтверджує, що з ОСОБА_3 слід стягнути у користь

ОСОБА_5 51000 гривень (а.с. 25 ).

А після в порядку виконання

вказаного судового рішення спірне приміщення виставлено на продаж, у зв"язку з чим позивач

і змушений був звернутися до суду з даним позовом оскільки продаж спірного приміщення

позбавляла його права власності на нього виходячи

зі змісту укладеного між сторонами зобов"язання.

Визначаючись у питанні вирішення

заявлених вимог суд виходить з такого.

Ст. 151 ЦК України 1963 року, що діяв на час

спірних по справі правовідносин, передбачала, що в силу зобов"язання ( а договір укладений між

сторонами 02 березня 1999 року є теж зобов"язанням ) одна особа ( боржник ) зобов'язана вчинити

на користь іншої

3

особи ( кредитора

) певну дію, як-от : передати майно, виконати роботу чи

інше, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Ст. 208 ЦК України 1963

року передбачала, що в разі невиконання зобов"язання передати

індивідуально визначену річ у власність, кредитор вправі вимагати відібрання

цієї речі у боржника та передачі її йому.

Ст. 328 ЦК України

передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені

законом, в т.ч. і з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,

якщо інше прямо не випливає з вимог закону або незаконність набуття права

власності не встановлена судом. Такою підставою набуття права власності у

позивача ОСОБА_2 на спірне приміщення є вищевказаний договір від 02 березня

1999 року укладений з ОСОБА_3.

Даний договір виходячи зі змісту

ст. 509 Цивільного Кодексу України ( аналогічна ст. 151 ЦК

України 1963 року) є зобов'язанням останньої, за яким

ОСОБА_3 зобов'язана вчинити на користь

ОСОБА_2 певну дію - передати у власність ОСОБА_2 дане приміщення, так як воно придбано

за кошти останнього, в т.ч. після оформлення такого переходу права власності

зобов'язується передати всі документи на будівництво вказаного приміщення.

За вказаним договором ОСОБА_2 в порядку виконання взятих

на себе зобов'язань не заперечуватиме про здійснення відповідачкою своєї

підприємницької діяльності в цьому приміщенні.

Від укладеного договору наступили наслідки, оскільки

відповідно до вимог ст. 529 Цивільного Кодексу України ( ст. 163 ЦК України 1963 року ) сторони договору вже здійснили його

виконання частинами : зокрема, зі сторони позивача - ОСОБА_2 передав ОСОБА_3

суму 24495 гривень або 10000 доларів США, як внесок у будівництво не житлового будинку по АДРЕСА_1у, в подальшому

завіз до приміщення свої речі, погодив використання ОСОБА_3 вказаного приміщення

для її підприємницької діяльності, отримав від останньої весь пакет документів

на приміщення ( договори, накази, акти прийому-передачі, технічну документацію

), зі сторони відповідачки - ОСОБА_3 внесла вказану суму в касу СУ - 53 ВАТ

„Центростальконструкція" згідно листа від 05 серпня 1998 року та наказу №

28 по СУ-53 від 02 серпня 19999 року, прийняла від забудівника це приміщення,

здійснивши відповідну оплату за отримані від позивача кошти, передала позивачу

весь пакет документів на приміщення ( договори, накази, акти прийому-передачі,

технічну документацію ), в суді визнала позовні вимоги позивача, які базуються

на її зобов'язанні передати приміщення у його власність та здійснити його

реєстрацію в ОБТІ. Зазначила, що частина зобов'язань за договором сторонами

виконана.

Позиція представника третьої особи ОСОБА_5, про те що ОСОБА_2 не вправі звертатись до суду з позовом

про визнання права власності на будівлю в силу ст. 392 ЦК України, оскільки відповідачка вимоги визнала голослівно.

Оскільки до моменту звернення позивача в суд, передача приміщення у власність

затягувалась за наявності боргів у позивачки

і постійного перебування вказаного приміщення під арештом, що могло вплинути на

перехід до нього права власності на вказане приміщення в силу наявних у

позивачки спорів. При цьому слід зазначити, що зобов'язання за договором від 02

березня 1999 року у позивача і відповідача

виникли швидше, ніж вимога ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу на її

користь за рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 вересня 2001 року.

Частину боргів на суму 14810 гривень ОСОБА_3 сплатила ОСОБА_5 в порядку

погашення перед нею боргу, про що свідчать розписки про отримання грошей.

Визнання права власності за позивачем не позбавляє

ОСОБА_5 можливості отримати від ОСОБА_3 присуджені їй грошові кошти з іншого

майна чи доходівОСОБА_2.

На підставі викладеного, ст.ст. 3,10,11,58-61 ЦПК

України, ст.ст. 41,42,44,151-154,161,162,208 Цивільного Кодексу України 1963

року, ст.ст. 328,509,526,527,529 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст.

208-218 ЦПК України , суд -

вирішив:

4

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності

на нежитлове приміщення розташоване в АДРЕСА_1,

19 площею 46,4 кв. метра.

Заяву про апеляційне оскарження

рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом десяти

днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення подається

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після

закінчення строку подачі заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

У разі подання заяви про апеляційне

оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили

після закінчення цього строку.