Рішення

від 10.09.2024 по справі 308/16472/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/16472/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Крегул М.М.,

при секретарі судового засідання Микуланинець О.І.,

за участю :

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в залі Ужгородського міськрайонного суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 26 лютого 2022 року він Стрийським РТЦК Львівської області, був призваний по мобілізації на військову службу і проходив таку у військовій частині № НОМЕР_1 , Національної Гвардії України, на посаді заступника командира батальйону.

Позивач зазначає,що оскількивійськова частина ненадала йомулегковий службовий транспорт, на якому б він мав можливість пересуватися задля виконання службових обов`язків, то позивач вирішив придбати такий за кордоном, за власні кошти у свою власність, який планував використовувати в особистих та службових цілях.

З цією метою, на початку березня 2022 року, позивач попросив свого знайомого гр. ОСОБА_4 , який мешкає в Нідерландах, щоб він підшукав йому за кордоном автомобіль, що був у користуванні.

На підставі рахунку №733 від 08.03.2022 року, на користь власника автомобіля Дунат Карс Лангвер, 95, позивачем сплачено 7499,00 євро власних коштів, з них 4500 готівкою та 3000 євро з банківської картки, за придбаний для ОСОБА_3 , автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «TOUAREG», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 .

При цьому, позивач зазначає, що громадянин ОСОБА_5 на вказаному автомобілі на потреби військової частини № НОМЕР_1 , де позивач проходить військову службу, також перевозив засоби гігієни, спальні мішки, одноразовий посуд, продукти харчування для потреб особового складу. Проте, як зазначено у супровідному листі директорa AB ComServices від 08.03.2022 року на ім`я позивача, вказаний автомобіль не являється складовою цієї гуманітарної допомоги.

Наступного дня, тобто 09.03.2022 року, гр. ОСОБА_5 перемістив вказаний автомобіль через державний кордон України, а саме через Львівську митницю і передав його у власність позивачеві.

У подальшому, 12 квітня 2022 року, Львівською митницею (див. електронну декларацію) вказаний автомобіль був розмитнений на ім`я позивача, без будь-яких обмежень чи застережень.

Також позивач вказує, що як при перетині державного кордону України (09.03.22 року), так і при митному оформленні зазначеного автомобіля (12.04.22року), Львівською військово-цивільного адміністрацією, як це регламентовано постановою КМ України №224 «Про затвердження переліку категорій товарів, що визнаються гуманітарною допомогою без здійснення процедури визнання таких гуманітарною допомогою на період воєнного стану та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань гуманітарної допомоги», цей автомобіль не визнавався гуманітарним вантажем.

Крім того, позивач посилаєтьсяч на те , що із листа-прохання за підписом командира військової частини № НОМЕР_1 від 07.03.2022 року, останній просив посприяти у оформленні автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «ТОUAREG», номер шасі НОМЕР_3 , не для потреб військової частини, а особисто для позивача.

Незважаючи на це, 03.04.2022 року працівниками Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, вказаний автомобіль, ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було вилучено і передано на зберігання до військової частини № НОМЕР_1 , хоча кримінальне провадження № 12022078030000398 за ст.356 КК України, було зареєстровано в ЄРДР, лише 16.04.2022 року, що є грубим порушенням норм кримінально-процесуального законодавства.

Позивач стверджує, що автомобіль є його власністю, однак, відповідач відмовляється повернути позивачеві автомобіль, а тому останній просить суд витребувати у військової частини № НОМЕР_1 Національної Гвардії України автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «ТОUAREG», 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , в належному технічному стані, технічний паспорт №1 та ключі до замка запалення до вищевказаного автомобіля.

23.03.2023 року дповідач по справі Військова частина НОМЕР_1 не погоджуючись з позовною заявою подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає , що не погоджується з доводами позивача, що командиром частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 ініціювалося прохання посприяти в оформленні автомобіля для особистих потреб позивача ОСОБА_3 , адже, командир не наділений державою використовувати надані йому повноваження для сприяння у вирішенні власних потреб військовослужбовця , що перебуває на службіі чи у власних інтересах.

Відповідач також зазначає у відзиві, що 9 березня 2022 року Львівською митницею ДФС передано автомобіль Фольксваген Touareg WVGZZZ7LZ8D021295 для потреб військової частини у забезпеченні виконання завдань покладених на її підрозділи у зоні відповідальності в якості Товару, що визнається гуманітарною допомогою, що у свою чергу, на думку відповідача, спростовує покликання позивача на те, що вказаний автомобіль не визнавався гуманітарним вантажем.

Також у відзиві, відповідач не погоджується з доводами позивача щодо того, що автомобіль не є Товаром гуманітарної допомоги з посиланням на супровідний лист виданий директором АВ ComServices датований 08.03.2022 року, в якому значиться «..продукти харчування для потреб особового складу які прямують автомобілем... який не є складовою цієї гуманітарної допомоги», оскільки, на переконання відповідача, є очевидним, що автомобіль не є складовою продуктів харчування, які прямують автомобілем до військової частини № НОМЕР_1 .

Відповідач стверджує, що позивача ОСОБА_7 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 призваного на військову службу за мобілізацією було уповноважено в якості службового завдання на доставку до місця дислокації Військової частини НОМЕР_1 вказаного вище автомобіля. марки «VOLKSWAGEN», модель «ТОUAREG», 2007 року , кошти на який було зібрано благодійною організацією в Нідерландах.

Разом з тим, відповідач у відзиві вказує на те, що по прибуттю до військової частини № НОМЕР_1 позивач про виконання службового завдання не доповів командиру ОСОБА_8 , документів щодо автомобіля у тому числі, що виданні органами Державної митної служби України в особі її Львівської митниці зокрема Декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою, де отримувачем автомобіля визначено Військову частину НОМЕР_1 до частини не надав, а походження (утворення) деяких документів взагалі приховав.

Окрім цього, відповідач зазначає, що у відповідності до ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» № 1075-ХІV (далі - Закон № 1075-ХІV) вказаний транспортний засіб є державним майном, закріпленим за Військовою частиною НОМЕР_1 на праві оперативного управління.

З урахуванням наведеного у поданому до суду письмовому відзиві , відповідач просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_9 у повому обсязі.

У свою чергу, 08.05.2023 року позивач ОСОБА_7 подав до суду відповідь на відзив, не погоджується з доводами відповідача, які зводяться до того, що автомобіль не є гуманітарною допомогою, і такий був придбаний за власні кошти позивача, а не був добровільно та безоплатно переданий, що у свою чергу виключає саме поняття «гуманітарна допомога». Також позивач вказує на відсутність даних, що станом на 09.03.2022 року військова частина НОМЕР_1 НГУ була зареєстрована в установленому Кабінетом Міністрів України порядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги, та на відсутність рішення керівника Львівської ОВА про визнання автомобіля гуманітарною допомогою.

Не погоджується позивач у поданих запереченнях також із твердженнями відповідача, що автомобіль є військовим майном та закріплений за військовою частиною на праві оперативного управління

23.05.2023 року від представника відповідача командира часини № НОМЕР_1 ОСОБА_10 до суду надійшли письмві заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, зокрема у таких зазначає, що у відповіді на відзив позивач не вказує про наявність Декларації про перелік товарів, згідно якої спірний автомобіль було визнано гуманітарною допомогою та ввезено на митну територію у такий спосіб. Також не зазначено чи сплачувалися позивачем ОСОБА_7 платежі за розмитнення автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «ТОUAREG», 2007 року , якщо такий ввезений був ним для власних потреб. не як гуманітарна допомога..

Згідно ухвали суду від 10.05.2023 року заяву позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_3 до військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України про витребування майна з чужого незаконного володіння, повернуто заявнику.

06.06.2023 року відповідно до Ухвали суду , заяву позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково та до вирішення справи по суті вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб «Volkswagen Touareg», чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 , 2007 року випуску, шляхом заборони будь-яким особам, у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо користування , розпорядження , відчуження вказаного транспортного засобу. Ухвалено судом передати транспортний засіб «Volkswagen Touareg», чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 , 2007 року випуску на відповідальне зберігання позивачеві ОСОБА_3 , до вирішення

Відповідно до Ухвали суду 05.09..2023 року у задоволенні заяви представника відповідача тимчасово виконувача обов`язки командира підполковника ОСОБА_11 про роз`яснення рішення суду ухвали суду від 06 червня 2023 року про забезпечення позову по справі №308/16472/22, за позовною заявою ОСОБА_3 до військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України , про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

05.09.2023 року розглянуто заяву представника відповідача та відповідно до Ухвали суду відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_12 про закриття провадження у цивільній справі №308/16472/22 за позовом ОСОБА_3 до військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України , про витребування майна з чужого незаконного володіння.

22.12.2023 року згідно Ухвали суду у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_10 про залучення сторони у справі - відмовлено.

Ухвалою суду від 10.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_13 в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлеийі вчасно та належним чином, клопотання про відкладення судового засідання до суду не надходили.

Представник позивача адвокат Ільчук І.М. у судовому засіданні просив проводити розгляд справи у відсутності позивача, оскільки, такий повідомлений про про часта місцерозгляду справи вчасно,однак,немає можливостіз`явитисьв судовезасідання,так як перебуваєна військовійслужбі.у військовійчастині. ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив задовольнити з підстав та мотивів викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача ОСОБА_14 у судовому засіданні просив розглянути справу за наявної явки в судове засідання учасників та заперечив проти задоволення позовних вимог, просив у задоволенні таких відмовити у повному обсязі з підстав наведених у відзиві та письмових запереченнях поданих до суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, відповіно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зорема, як було зазначено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 752/5281/20: "Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Так, віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто, тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) «де факто» - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «де юре» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи. Під неправомірним заволодінням потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника.

Як визначено у вищевказаній Постанові ВСУ від 11.12.2023р. , умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі. За змістом пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Відповідно, фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено. У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Отже, у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадку, якщо власник із власної волі передав (вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з володіння власника за його волею".

Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_3 , 26.02.2022 року був призваний по мобілізації на військову службу, яку проходив у військовій частині № НОМЕР_1 Національної Гвардії України на посаді заступника командира 2-го стрілецького батальйону .

Як вбачається з матеріалів справи , відповідно до заяви громадянина Нідерландів ОСОБА_5 від 11.05.2022 року, останній зазначив, що за усним дорученням на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_4 , Україна, Львівська область, ним був придбаний в Нідерландах автомобіль «VOLKSWAGEN», модель «ТОUAREG», WIN код WVGZZZ7LZ8D021295. Такий автомобіль був ввезений ним в Україну і переданий замовнику. ОСОБА_3 , який є законним власником цього автомобіля.

Так, допитаний у судовому засіданні за клопотанням позивача у якості свідка, гр. ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомив суду , що у період з 26.02.2022року по 13.03.2024 року обіймав посаду заступника командира частини по роботі з особовим складом Військової частини № НОМЕР_1 розташованої в АДРЕСА_1 . відповідно до наказу №75 від 12.03.2024р. та знайомий з позивачем ОСОБА_3 особисто. Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні також пояснив, що за дорученням командира військової частини № НОМЕР_1 полковника ОСОБА_10 , у березні 2022 року, точну дату не пригадує, він разом з ОСОБА_3 отримали вказівку та прибули до пункт пропуску Шегині , Львівської митці , де знаходиться державний кордон України на кордоні з Польщею., що розташований у Львівській області, Мостиський район, де зустрілись з гр. Нідерландів - ОСОБА_5 , який повідомив, що релігійна громада в Нідерланди, зібрала кошти та придбала в якості гуманітарної допомоги для потреб військової частини № НОМЕР_1 автомобіль «VOLKSWAGEN», модель «ТОUAREG», WIN код WVGZZZ7LZ8D021295. та різні миючі засоби, продукти харчування, у зв`язку з складною військовою ситуаією , що склалася на Україні.

Свідок ОСОБА_15 зазначив, що ОСОБА_16 був знайомий з ОСОБА_3 однак, не повідомляв йому жодних відомостей про те, що транспортний засіб який переміщався ним є власністю саме ОСОБА_3 та що останній передавав йому, які небудь кошти за вказаний автомобіль фольксваген Touareg WIN код WVGZZZ7LZ8D021295.

Зокрема, свідок ОСОБА_15 також зазначив, що і сам ОСОБА_3 жодним чином не повідомляв ні йому , ні командиру військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_17 , про те, що сплачувались які небуть кошти за автомобіль , чи такий придбаний був позивачем за власні кошти. ОСОБА_15 пояснив також , що після передачі гр. ОСОБА_16 автомобіля «VOLKSWAGEN», модель «ТОUAREG», WIN код WVGZZZ7LZ8D021295. ОСОБА_13 , як уповноважена особа від камандира військової частини № НОМЕР_1 , що був присутній на ПП Шегині оформив декларацію на Львівській митниці та вони разом з ОСОБА_3 повернулись до військової частини, і про подальші події пов`язані з реєстрацією вказаного авто йому більше нічого не відомо.

Як встановлено судом з долученої позивачем копії перекладу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 (країна видавник свідоцтва Нідерланди, ЄС) продавцем та власником транспортного засобу «VOLKSWAGEN TOUAREG», номерний знак НОМЕР_2 чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 , являвся ОСОБА_18 .

При цьому, як вбачається з наданої позивачем копії перекладу рахунку №733 від 08.03.2022 року такий наданий АДРЕСА_2 , - Дунант Карс Лангевег 59, оплачено 4500 євро готівкою і 3 000 євро з банківської карти .

Натомість, жодних платіжних доручень чи квитанцій на підтвердження здійснення оплати за придбання автомобіля «VOLKSWAGEN», модель «ТОUAREG», WIN код НОМЕР_3 . позивачем ОСОБА_13 суду не надано .

Як встановлено в судовому засіданні, саме 07 березня 2022 року за № 50/02/23 на адресу Львівської митниці ДФС , Військовою частиною НОМЕР_1 за підписом командира ОСОБА_19 було скеровано клопотання (прохання) щодо сприяння в отриманні автомобіля «VOLKSWAGEN», модель «ТОUAREG», НОМЕР_3 для потреб Національної гвардії України.

Зі змісту вказаного клопотання слідує, що командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_20 просить Львівську митницю посприяти в отриманні спірного автомобіля для заступника командира 2 батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України лейтенанта ОСОБА_3 (позивача).

ОСОБА_21 встановлено з письмового повідомлення - листа від 27.03.2023 року адресованого командиру військової частини НОМЕР_1 національної гвардії України полковнику ОСОБА_22 , за підписом в.о. начальника Львівської митниці Кузнік А. , про надання інформації щодо ввезення на митну територію України у зоні діяльності Львівської митниці в період з 24.02.2022р - 20.03.2023року вантжів гуманітарної допомоги, отримувачем яких зазначена війсьова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ 44849761 , згідно додатку значиться гуманітарна допомога - легковий автомобіль «VOLKSWAGEN TOUAREG», рік випуску 2007 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , санітарно-гігієнічні засоби, продукти харчування.

Судом встановлено також, що згідно декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою ( додаток до постанови Кабінет Міністрів Укаїни від 01.03.2022р з №174 ) від 09.03.2022 року заповненої декларантом Bilovol Volodymyr вбачається, що автомобіль «VOLKSWAGEN TOUAREG», рік випуску 2007 , WVGZZZ7LZ8D021295, був переміщений через державний кордон України, як гуманітарна допомога, та отримувачем вказано: Військова частина НОМЕР_1 НГУ АДРЕСА_3 ., пункт пропуску Шегині. та відповідальною особою від отримувача допомоги другого батальйону 315 НГУ вказано засупника батальйону ОСОБА_3 .

Таким чином, слідує , що автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG», рік випуску 2007 , НОМЕР_3 , був ввезений на територію України через державний кордон, як гуманітарна допомога та переданий позивачеві ОСОБА_3 , який є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України.

Зокрема, як вбачається з декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою ( додаток до постанови Кабінет Міністрів Укаїни від 01.03.2022р з №174 ) від 09.03.2022 року заповненої декларантом Bilovol Volodymyr та декларантом і відповідальною особою від отримувача допомоги другого батальйону 315 НГУ вказано засупника батальйону ОСОБА_3 , такі зобов`язувалися доставити дані товари до місця призначення та попереджені про відпоідальність за неправомірне розпорядження та нецільове використання ввезеними товарами.

Проте, позивач ОСОБА_3 вважає автомобіль "VOLKSWAGEN TOUAREG», рік випуску 2007 , WVGZZZ7LZ8D021295, своєю власністю та після отримання такої допомоги 09..03.2024 року не передав такий до військової частини.

Як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечується відповідачем, 03.04.2022 року працівниками Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області вказаний автомобіль, ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було вилучено і передано на зберігання до військової частини НОМЕР_1 (відповідачеві).

Позивач вважає, що автомобіль було незаконного у нього вилучено, такий є його власністю і незаконно перебуває у власності відповідача.

Разом з тим, як встановлено судом з долученої копії технічного талону на транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 ,реєстраційний номер НОМЕР_6 , зазначений автомобіль Службою безпеки дорожнього руху ГУ НГУ 26.04.2022року зареєстровано за військовою частиною НОМЕР_1 , Західне ОТО.

Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативного-територіального обєднання НГУ №122 від 18.05.2022р. ОСОБА_19 про введення до штату автомобільної техніки, автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG», рік випуску 2007 , НОМЕР_3 , військовий номер НОМЕР_6 визначити групу експлуатації -траспортна тип-спеціальна (патрульна) .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.05.2022р. ОСОБА_19 , автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG», рік випуску 2007 , НОМЕР_3 , військовий номер НОМЕР_6 закріплено за старшим водієм патрульної групи ( начальником групи) патрульної роти 1 стрілецького батальйону солдатом ОСОБА_23 .

Зокрема, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 №174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» установлено, що на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги (у тому числі таких товарів гуманітарної допомоги, як спеціальні засоби індивідуального захисту (каски, виготовлені відповідно до військових стандартів або технічних умов, чи їх еквіваленти та спеціально призначені для них компоненти (тобто підшоломи, амортизатори), що класифікуються у товарній підкатегорії згідно з УКТЗЕД 6506 10 80 00; бронежилета, що класифікуються у товарній підкатегорії згідно ЗУКТЗЕД6211 43 90 00), виготовлені відповідно до військових стандартів, зокрема стандартів НАТО, або військових умов для потреб правоохоронних органів. Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, інших суб`єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону; нитки для виготовлення бронежилетів. що класифікуються у товарних підкатегоріях згідно з УКТЗЕД 5402 11 00 00 та 5407 10 00 00; тканини (матеріали) для виготовлення бронежилетів. що класифікуються у товарних підкатегоріях згідно з УКТЗЕД 3920 10 89 90, 3921 90 60 00, 5603 14 10 00, 6914 90 00 00) від донорів (у значенні Закону України «Про гуманітарну допомогу») здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою згідно з додатком 1 без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, декларація може створюватися в електронній формі засобами інформаційно- комунікаційних систем та подаватися до митного органу шляхом інформаційної взаємодії інформаційно-комунікаційних систем або роздруковуватися разом з унікальним електронним ідентифікатором (QR-код, штрих-код, цифровий код тощо) для подання її митним органам у паперовій формі. Електронні копії декларацій, що подані митним органам у паперовій формі та містять унікальні електронні ідентифікатори, створюються митними органами в інформаційно-телекомунікаційній системі митних органів з використанням засобів взаємодії інформаційно-комунікаційних систем.

Таким чином, товари, пропуск яких здійснюється відповідно до абзацу першого цього пункту, визнаються гуманітарною допомогою за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги.

При цьому, порядок митного оформлення вантажів гуманітарної допомоги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2000 р. № 544 (Офіційний вісник України. 2000 р.. № 12. ст. 481: 2013 р.. № 31. ст. 1081). та Порядок взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади та Національного банку щодо реалізації Закону України «Про гуманітарну допомогу», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2013 р. № 241 (Офіційний вісник України. 2013 р., № 29, ст. 990; 2016 р., № 6, ст. 308), не застосовуються.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 202 «Деякі питання отримання, використання, обліку та звітності благодійної допомоги» установлено, що в умовах воєнного стану не поширюються встановлені законодавством вимоги щодо отримання, використання, обліку та звітності благодійної допомоги від юридичних та фізичних осіб - резидентів і нерезидентів.

Судом також встановлено, що 26.04.2022 року спірний автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG», рік випуску 2007 , НОМЕР_3 закріплений на праві оперативного управління за військовою частиною НОМЕР_7 .

Статтею ст.1Закону України"Проправовий режиммайна уЗбройних СилахУкраїни" встановлено, щовійськове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема, боєприпаси; відповідно до ст. 2 цього ж Закону МОУ як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування); згідно зі ст. 3 цього ж Закону військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 14Закону України "Про Збройні Сили України"майно, закріплене за військовими частинами Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

За ч. 1ст. 137 Господарського кодексу Україниправом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

З урахуванням наведених вище норм та обставин справи, долучених сторонами доказів, суд приходить до переконання, що власником даного автомобіля є держава в особі Національної Гвардії України і такий закріплений за військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (відповідачем) на праві оперативного управління на закнних підставах .

Щодо доводів позивача ОСОБА_3 про те , що автомобіль марки VOLKSWAGENTOUAREG»,рік випуску 2007, НОМЕР_3 є його власністю і такий придбаний за його власні кошти, суд приходить до наступного висновку.

Так, до позовної заяви позивачем ОСОБА_3 долучено копії рахунку № 733 від 08.03.2022 року, згідно якого громадянином ОСОБА_24 , а не позивачем, як стверджує останній, було оплачено суму , а саме 4500 євро готівкою і 3000 євро з банківської картки, загальна сума 7499,00 євро.

До матеріалів позовної заяви позивачем також долучено лист директора AB VomServices ОСОБА_25 , який направлений командиру 2 батальйону з бою в/ч НОМЕР_1 НГУ Руслану Дреботу, згідно якого, такий просить прийняти вантаж Гуманітарної допомоги для Другого батальйону в/ч НОМЕР_1 у складі: засоби гігієни, спальні мішки, одноразовий посуд, продукти харчування для потреб особового складу, які прямують автомобілем Фолцваген Туарег, вінкод WVGZZZ7LZ8D021295, номер авто 92-ХТ-GH, який не є складовою гуманітарної допомоги.

Проте, на переконання суду, вказаний лист не може бути визначальним фактором, що даний автомобіль «VOLKSWAGEN», модель «ТОUAREG», не є гуманітарною допомогою, оскільки , у ньому йде мова виключно, що директором ОСОБА_26 направляється гуманітарна допомога, яка прямує автомобілем.

При цьому, ні директор Д.Воронкін, ані AB VomServices на мають жодного відношення до автомобіля «VOLKSWAGEN»,модель «ТОUAREG», вінкод WVGZZZ7LZ8D021295, вони не є відправником автомобіля, а виключно гуманітарної допомоги: засоби гігієни, спальні мішки, одноразовий посуд, продукти харчування для потреб особового складу.

Окрім цього, до позовної заяви позивачем долучено митну декларацію (електронне декларування) від 12.04.2022 року про переміщення через державний кордон спірного автомобіля. Декларантом значиться гр. ОСОБА_27 , особою, відповідальною за фінансове врегулювання ОСОБА_3 .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 272 МК України, ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 266 цього Кодексу визначено, що декларант зобов`язаний у випадках, визначених цим Кодексом таПодатковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно дорозділу Xцього Кодексу;

Натомість , доказів про сплату позивачем ОСОБА_3 відповідних митних платежів за придбаний та ввезений автомобіль «VOLKSWAGEN», модель «ТОUAREG», суду не надано.

Крім того, щодо тверджень позивача ОСОБА_28 , що за листом-проханням від 07.03.2022 року командирва військової частини НОМЕР_1 до митного органу, в якому останній нібито просив сприяти в отриманні позивачем спірного автомобіля, особисто для нього, такі не відповідають дійсності, оскільки із вказаного листа від 07.3.2022року вбачається, що командир просить посприяти в отриманні автомобіля для ОСОБА_3 не як фізичної особи, а для заступника командира 2 батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України лейтенанта ОСОБА_3 ..

Що стосується долученої копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу « ОСОБА_29 »,модель «ТОUAREG», яка є нечіткою та нечитабельною , а переклад такого документу здійснено з нідерландської мови на українську мову та не є офіційним перекладом , то з урахуванням встановлених обставин справи, у суду наявні сумніви у достовірності даного доказу. Проте, на вимогу суду, надати оригінал вказаного документу позивачем , такий документ для дослідження суду надано не було.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи позивачем не доведено факту незаконного заволодіння відповідачем спірним транспортним засобом.

Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_3 до військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, про витребування майна з чужого незаконного володіння слід відмовити.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимогистатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.

У відповідності до ч. 9ст.158ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи повної відмови у задоволенні позову суд вважає, що заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, у справі № 308/16472/22, у вигляді арешту на транспортний засіб «Volkswagen Touareg», чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 , 2007 року випуску, шляхом заборони будь-яким особам, у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо користування, розпорядження, відчуження вказаного транспортного засобу, слід скасувати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 06 червня 2023 року, у справі № 308/16472/22, у вигляді арешту на транспортний засіб «Volkswagen Touareg», чорного кольору, номер кузова НОМЕР_3 , 2007 року випуску, шляхом заборони будь-яким особам, у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо користування , розпорядження , відчуження вказаного транспортного засобу.

Позивач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_8 , місце проживання АДРЕСА_4 ).

Відповідач: Військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_9 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та проголошено 20.09.2024 року о 16 год. 15 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул