Рішення

від 30.09.2024 по справі 338/473/22

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/473/22

30 вересня 2024 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.,

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ДП «Ліси України»), в якій просив поновити його на роботі на посаді головного лісничого та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 834,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувані тим, що наказом від 22 лютого 2022 р. № 29/к його - головного лісничого, звільнено 22 лютого 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності штатних працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Вважав своє звільнення з роботи незаконним, прийнятим з порушенням вимог ч. 2 статті 40 КЗпП України, ст. 49-2 КЗпП України, ст. 42 КЗпП України, що згідно зі статтею 235 КЗпП України є підставою для його поновлення на роботі на посаді головного лісничого та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Богородчанського районного суду від 14 серпня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ДП «Ліси України») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду від 14 серпня 2023 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 20 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року скасовано; позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про поновлення на роботізадоволено і поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лісничого Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з 23 лютого 2022 року; справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

02.08.2024 року представник позивача - авокат Захаріїв Б.Д. подав заяву про уточнення заявлених вимог, у якій зазначив, що рішення суду про поновлення позивача на роботі прийнято 20.03.2024 року, а його поновлено на роботі 26.06.2024 року, тому, відповідно до положень ч.1 ст. 236 КЗпП України також просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки роботодавцем виконання постанови Верховного Суду від 20 березня 2024 року.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, у поданій заяві просили проводити розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову визнала частково та пояснила, що з часу звільнення з роботи відповідач працював завідувачем господарством в одній із шкіл селища Богородчани й отримував заробітну плату, а також позивачу виплачено суми відшкодування за невикористані відпустки, які слід врахувати при стягненні коштів за вимушений прогул. Крім того вказала, що рішення суду про поновлення ОСОБА_1 не виконано негайно у зв`язку з тим, що відповідачем подавалося клопотання про його роз`яснення з метою правильного виконання. Тому вважає, що немає підстав для стягнення коштів за весь час затримки роботодавцем виконання постанови ВС.

Заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що наказом ДП «Солотвинське лісове господарство» від 22 лютого 2022 р. № 29/к позивача - головного лісничого, звільнено 22 лютого 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності штатних працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Не погоджуючись із звільненням позивач звернувся в суд із заявою про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою ВерховногоСуду від 20 березня 2024 року ОСОБА_1 з 23 лютого 2022 року поновлено на посаді головного лісничого Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (яке є правонаступником ДП «Солотвинське лісове господарство»), справу № 338/473/22 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до Наказу ДП «Ліси України» ОСОБА_1 поновлено на посаді головного лісничого ДП «Ліси України» з 23.02.2022 року.

При вирішенні спору суд керується такими нормами.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.8 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.236 КЗпП Україниу разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 711/8446/16-ц зазначено, що затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП України слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення.

Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-435цс15.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).

Відповідно до відомостей про заробітну плату позивачем отримано: у грудні 2021 року 15198,30 грн (20 робочих днів); у січні 2021 16526,83 грн (18 робочих днів). Отже, сума середньоденного заробітку становить 834,87 грн (31725,13:38), що не оспорюється сторонами.

З часу звільнення ОСОБА_1 до дня ухвалення рішення суду минув 541 робочий день (з 22 лютого 2022 року по 20 березня 2024 року), тому загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 451664,67 грн (541 днів вимушеного прогулу х 834,87 грн - сума середньоденного заробітку позивача). Крім того, з часу ухвалення рішення по день фактичного поновлення позивача на роботі минуло 70 робочих днів (з 21.03.2024 року по 26.06.2024 року, тому сума середнього заробітку за час затримки роботодавцемвиконання рішеннясуду пропоновлення нароботі становить58440,90грн. (70 днів затримки виконання рішення х 834,87 грн - сума середньоденного заробітку позивача). Таким чином, загальна сума,яка підлягаєстягненню зпозивача накористь відповідачаскладає 510105,57грн з утриманням з цієї суми податків й інших обов`язкових платежів в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Суд вважає безпідставним твердження представника відповідача про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу слід зменшити на суму заробітної плати за іншим місцем роботи. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18) зазначено, що «згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин». Аналогічну позицію виклав Верховний Суд й у постанові від 20 вересня 2023 року в справі № 757/8304/22.

Безпідставним, на переконання суду, є також позиція представника відповідача про відсутність підстав для стягнення коштів за затримку виконання рішення про поновлення нароботі, оскільки приписи ч.8 ст.235 КЗпП України містять вимогу негайного виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Отже, беручи до уваги сукупність досліджених та перевірених у справі доказів, суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Оскільки позов підлягає до задоволення, то, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути 5101,06 грн судового збору.

На підставі наведеного, ст.43 Конституції України, ст. 15, 16 ЦК України, 235, 236 КЗпП України, ст.27 Закону України "Про оплату праці", керуючись ст.4, 13, 82, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 510105,57 грн (п`ятсот десять тисяч сто п`ять гривень 57 копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки роботодавцем виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь держави 5101,06 грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2024 року.

Головуючий О.А.Шишко