Постанова

від 19.12.2024 по справі 338/473/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 338/473/22

Провадження № 22-ц/4808/1500/24

Головуючий у 1 інстанції Шишко О. А.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Максюти І. О., Мальцевої Є. Є.,

секретаря Гудяк Х. М.

за участю представника Державного спеціалізовано господарського підприємства «Ліси України» - адвоката Левицького Андрія Олександровича

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеконференції апеляційну скарг у представника Державного спеціалізовано господарського підприємства «Ліси України» - адвоката Левицького Андрія Олександровича на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2024 року у складі судді Шишка О. А., ухвалене у селищі Богородчани Івано-Франківської області, повний текст якого складено 04 жовтня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся досуду ізпозовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України») про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що наказом від 22 лютого 2022 року № 29/к його - головного лісничого звільнено у зв`язку зі скороченням чисельності штатних працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України). Вважав, що його звільнення з роботи є незаконним, вчинене з порушенням частини другої статті 40, статті 42, статті 49-2 КЗпП України.

Просив суд поновити його на роботі на посаді головного лісничого та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 834,87 грн.

Інформація про рух справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Богородчанського районного суду від 14 серпня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду від 14 серпня 2023 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 20 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Ліси України» про поновлення на роботі задоволено, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лісничого ДП «Ліси України» з 23 лютого 2022 року. Справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Ліси України» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У серпні 2024 року представник позивача - адвокат Захаріїв Б. Д. подав заяву, у якій зазначив, що рішення суду про поновлення позивача на роботі прийнято 20 березня 2024 року, а ОСОБА_1 поновлено на роботі тільки 26 червня 2024 року. А тому, відповідно до положень частини 1 статті 236 КЗпП України також просив стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ДП «Ліси України» на користь ОСОБА_1 510 105,57 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки роботодавцем виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Також з ДП «Ліси України» на користь держави стягнуто 5 101,06 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Верховного Суду від 20 березня 2024 року ОСОБА_1 з 23 лютого 2022 року поновлено на посаді головного лісничого ДП «Ліси України» (яке є правонаступником ДП «Солотвинське лісове господарство»). Відповідно до наказу ДП «Ліси України» ОСОБА_1 поновлено на посаді головного лісничого ДП «Ліси України» з 23 лютого 2022 року. З часу звільнення ОСОБА_1 до дня ухвалення рішення суду минув 541 робочий день (з 22 лютого 2022 року по 20 березня 2024 року), тому загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 451 664,67 грн (541 днів вимушеного прогулу х 834,87 грн - сума середньоденного заробітку позивача). Крім того, з часу ухвалення рішення по день фактичного поновлення позивача на роботі минуло 70 робочих днів (з 21 березня 2024 року по 26 червня 2024 року, тому сума середнього заробітку за час затримки роботодавцем виконання рішення суду про поновлення на роботі становить 58 440,90 грн (70 днів затримки виконання рішення х 834,87 грн - сума середньоденного заробітку позивача). Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача складає 510 105,57грн з утриманням з цієї суми податків й інших обов`язкових платежів в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Додатковим рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2024 року допущено до негайного виконання рішення суду від 30 вересня 2024 року в частині стягнення суми платежів за один місяць у розмірі 18367,14 грн (за березень 2022 року).

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник ДП «Ліси України», посилаючись на неправильнезастосування нормматеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скаргамотивована тим,що протягомперіоду здня звільненнята допоновлення нароботі позивачне бувпозбавлений направа напрацю,був працевлаштованийта отримувавзаробітну плату.З оглядуна принципдобросовісності,закріплений устатті13ЦК України,одночасне отриманнядоходу заіншою посадоюта стягненнясереднього заробіткуза часвимушеного прогулуможе розцінюватисяяк подвійневідшкодування,що призводитьдо безпідставногозбагачення. А тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягав зменшенню на суму отриманої заробітної плати за цей період від працевлаштування на іншій роботі, що відповідатиме як компенсаційній природі цієї виплати, так і загальним принципам справедливості та добросовісності в правовідносинах. Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 214/6582/17, від 10 березня 2020 року у справі № 761/22756/17, від 08 жовтня 2021 року у справі № 297/1010/19.

Також вказує, що з метою правильного виконання постанови Верховного Суду від 20 березня 2024 року ДП «Ліси України» звернулося із заявою про роз`яснення згаданого рішення. Хоча згідно ухвали Верховного Суду від 14 травня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ДП «Ліси України» про роз`яснення судового рішення, не можна зробити висновок, що звертаючись з таким роз`ясненням відповідач якимось чином діяв недобросовісно, адже такими діями намагався виконати рішення правильно та не порушити прав та інтересів як позивача, так й інших працівників. Після відмови у задоволенні заяви, відповідач виконав та дотримався норм трудового законодавства і поновив на роботі позивача. А тому вважає, що затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі позивача з боку ДП «Ліси України» не було здійснено, а користування правами, які передбачені чинним процесуальним законодавством та які можна використати саме до виконання рішення суду, не можна трактувати як затримка виконання рішення суду. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово підкреслював необхідність індивідуального підходу до вирішення питань щодо відповідальності роботодавця за затримку виконання рішення про поновлення на роботі, зокрема, у постановах від 17 лютого 2021 року у справі № 760/3080/19, від 21 вересня 2022 року у справі № 753/1924/21, від 10 листопада 2020 року у справі № 686/23727/16-ц.

Позиція інших учасників справи

21 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 Захаріїв Б. Д. подав заяву, в якій зазначає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2024 року - без змін.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовомузасіданні апеляційногосуду представник ДП «Ліси України» - адвокат Левицький А. О. доводи апеляційної скарги підтримав, просив їїзадовольнити з підстав, що викладені в ній.

ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленні про час, день та місце розгляду справи. Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності та ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи

Суд першої інстанції встановив, що наказом ДП «Солотвинське лісове господарство» від 22 лютого 2022 р. № 29/к позивача - головного лісничого, звільнено 22 лютого 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності штатних працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Не погоджуючись зі звільненням позивач звернувся до суду із позовом про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою ВерховногоСуду від 20 березня 2024 року ОСОБА_1 з 23 лютого 2022 року поновлено на посаді головного лісничого ДП «Ліси України» (яке є правонаступником ДП «Солотвинське лісове господарство»).

Відповідно до наказу ДП «Ліси України» від 25 червня 2024 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного лісничого ДП «Ліси України» з 23 лютого 2022 року.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

За змістом частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудову функцію.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно з пунктами 5, 8 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 зазначено, що «середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин…

Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення.

Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства».

Враховуючи те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося зпорушенням вимогтрудового законодавства, його поновлено на роботі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому судом першої інстанції правильно були відхилені твердження відповідача про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу необхідно зменшити на суму заробітної плати за іншим місцем роботи.

У постанові ВерховногоСуду Українивід 25травня 2016року усправі №6-511цс16зроблено правовийвисновок проте,що виплатасереднього заробіткупроводиться завесь часвимушеного прогулу.Законом непередбачено будь-якихпідстав длязменшення йогорозміру запевних обставин.Посилання апеляційногосуду призменшенні розмірукомпенсації зачас вимушеногопрогулу напункт 32постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від06листопада 1992року №9«Про практику розгляду судами трудових спорів» є помилковим, оскільки викладені в ньому роз`яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку виключено на підставі Закону України №3248-15 від 20 грудня 2005 року.

Такий висновок підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16 (провадження № 11-134ас18), яка не вбачала підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року (у справі № 6-511цс16).

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що судом при визначенні розміру середнього заробітку не враховано факт працевлаштування позивача судом відхиляються.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Також частиною сьомою статті 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 КЗпП України).

Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП України слід уважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення. Виконати рішення суду про поновлення позивача на роботі має відповідач, визначений боржником за виконавчим листом (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 711/8446/16-ц (провадження № 14-37цс19), постанови Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 511/1284/19 (провадження № 61-6184св21), від 14 грудня 2022 року у справі № 501/4019/21-ц, провадження № 61-9103св22), від 21 червня 2023 року у справі № 461/7423/21 (провадження № 61-872св23) та багатьох інших).

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18) зазначено, що «належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника».

Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду: від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18), від 08 вересня 2021 року у справі № 721/910/19 (провадження № 61-4490св21).

Отже, законом установлено фінансову санкцію у вигляді виплати середнього заробітку за невиконання рішення про поновлення на роботі через винну бездіяльність роботодавця. З огляду на імперативний припис щодо негайного виконання судового рішення, установлений статтею 235 КЗпП України, законодавець виходив з того, що будь-яка протиправна бездіяльність з боку роботодавця є підставою для здійснення таких виплат незаконно звільненому працівнику, незалежно від причин невиконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: 1)чи мала місце затримка виконання такого рішення,2) у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, 3) та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Матеріалами справи підтверджується, що постановою Верховного Суду від 20 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 серпня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Ліси України» про поновлення на роботі задоволено, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лісничого ДП «Ліси України» з 23 лютого 2022 року.

Відповідно до повідомлення про доставку електронного листа документ в електронному вигляді постанова від 20 березня 2024 року було надіслано одержувачу ДП «Ліси України» в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 26 березня 2024 року 23:39:50.

09 квітня 2024 року ДП «Ліси України» звернулось до Верховного Суду із заявою про роз`яснення постанови від 20 березня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2024 року у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення відмовлено. При цьому Верховний Суд зазначив, що постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року з метою її виконання викладена чітко і зрозуміло, у тому числі в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лісничого ДП «Ліси України» з 23 лютого 2022 року.

25 червня 2024 року ДП «Ліси України» видано наказ №433-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ».

Того ж дня ОСОБА_1 було направлено лист про необхідність прибуття 27 червня 2024 року до Департаменту з персоналу ДП «Ліси України» для ознайомлення із наказом від 25 червня 2024 року №433-к, посадовою інструкцією та оформлення відповідних кадрових та бухгалтерських документів як працівнику ДП «Ліси України».

Відповідно до розрахункового листа за червень 2024 року позивачу було нараховано заробітну плату за два дні з 27 червня - 30 червня 2024 року.

Суд першої інстанції, установивши, що через відсутність здійснення відповідачем негайного виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі відбулась затримка виконання цього рішення суду у період з 21 березня 2024 року (дата ухвалення рішення суду про поновлення позивача на роботі) до 26 червня 2024 року (дата фактичного допушення позивача до роботи), дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 58440,90 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі спростовуються матеріалами справи, а подання заяви про роз`яснення судового рішення не спростовує протиправної бездіяльності роботодавця.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. А отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Державного спеціалізовано господарського підприємства «Ліси України» - адвоката Левицького Андрія Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 21 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач Л. В. Василишин

Судді: І.О.Максюта

Є. Є. Мальцева