Постанова

від 18.09.2024 по справі 227/3317/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7968/24 Справа № 227/3317/23 Суддя у 1-й інстанції - Любчик В. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Юрченко Г.О.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Білозерська міська рада

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,в режимівідеоконференції,в порядкуспрощеного позовногопровадження, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Оніпко Наталя Олександрівна на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2024 року, ухваленого суддею Любчик В.М. у м.Добропілля Донецької області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 у листопаді 2023 року звернулась до суду із позовною заявою до Білозерської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок (А-1), з житловою прибудовою (А1-1) та тамбуром (а2-1) загальною площею 54,3 кв.м., основною площею 33,8 кв.м., допоміжною площею 14,9 кв.м., літніх неопалювальних приміщень площею 5,6 кв.м. та з господарськими будівлями та спорудами гараж (Е-1), сарай (Е1-1), літня кухня (Е2-1), сарай (Ж-1), душ (3), вбиральня (И), огорожа (№2), ворота (№3), хвіртка (№4), водопровід (І), що розташований за адресою АДРЕСА_1 , який залишився після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований з 07.02.1979 року по день смерті за вищевказаною адресою. Крім того, разом із померлим була зареєстрована позивач. На праві власності померлому ОСОБА_6 належав одноповерховий житловий будинок АДРЕСА_1 . Позивач є дружиною померлого, яка є спадкоємцем за законом першої черги. Крім неї, ніхто з питань оформлення спадщини не звертався.

За її заявою 28.09.2020 приватним нотаріусом Покровського нотаріального округу була заведена спадкова справа до майна померлого ОСОБА_6 . Позивач звернулася до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок, але постановою нотаріуса від 26.04.2023 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку із відсутністю документа, який посвідчував право власності померлого на житловий будинок.

Також, відсутня інформація і в БТІ про належність будинку померлому. Тому, свідоцтво про право власності на нерухоме майно нотаріусом видано не було.

Вказує, що домоволодіння було придбано її чоловіком відповідно до договору купівлі-продажу від 05.04.1979 року у ОСОБА_7 , що складалося із одноповерхового житлового будинку житловою площею 26,5 кв.м. з літньою кухнею, яке розташоване в АДРЕСА_1 , номер один на земельній ділянці 700 кв.м. У договорі зроблено описку у написанні місця знаходження будинку та номеру будинку, а саме правильним є місцезнаходження будинку АДРЕСА_2 у власності ОСОБА_7 ніколи не перебував, що вбачається з технічного паспорту від 20.09.2023 на ім`я ОСОБА_1 , довідкою обстеження домоволодіння, тощо.

Згідно архівних даних, наданих БТІ, будинок у АДРЕСА_3 ) зареєстровано за ОСОБА_7 , будинок АДРЕСА_4 за тією ж адресою зареєстровано за ОСОБА_8 .

За померлим ОСОБА_6 , згідно даних Добропільського БТІ, не значиться нерухоме майно. Належність будинку АДРЕСА_1 померлому ОСОБА_9 підтверджується також тим, що місце проживання померлого і позивача були зареєстровані за вищевказаною адресою, договорами про постачання електричної енергії, водопостачання, укладеними ОСОБА_6 . Просила суд задовольнити її вимоги.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні її позовних вимог.

Позивач, будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням через свого представника ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення, заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

При цьому, представник позивача зазначає, що при оформленні договору купівлі - продажу будинку між продавцем ОСОБА_7 та чоловіком позивача ОСОБА_6 05.04.1979 допущено описку у написанні місця знаходження будинку та номеру будинку, який було продано, а саме зазначено місто Білозерське будинок АДРЕСА_5 (станом на день укладення договору) та «селище Бокове» станом на день звернення до суду пов`язані із зміною адміністративно-територіального устрою громади). Вказує, що при написанні номеру будинку дійсно допущено описку, оскільки будинок АДРЕСА_4 у власності продавця ОСОБА_7 ніколи не перебував, тож і продати його вона не могла, що підтверджується сукупністю наявних у справі, наданих позивачем доказів. Зокрема: Договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку ОСОБА_7 , з якого видно, що земельну ділянку попередній власниці було надано за адресою: АДРЕСА_6 ; Актом про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 12 січня 1979 року; Довідкою №99/1 від 25.08.2023, яка підтверджує той факт, що станом на 31.12.2012 право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 ) зареєстроване за ОСОБА_7 .

ОСОБА_5 вказує, що ОСОБА_7 , набувши у 1979 році право власності на спірний будинок вирішила його продати ОСОБА_6 , про що було укладено нотаріальний договір купівлі-продажу від 05.04.1979. ОСОБА_6 , придбавши у ОСОБА_7 будинок право власності в БТІ не зареєстрував.

Зазначає, що ОСОБА_7 ніколи не належав будинок АДРЕСА_7 , підпис секретаря міської ради на штампі виконавчого комітету Білозерської міської ради). У будинковій книзі видно, що у зазначеному будинку у різні часи були прописані: ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та інші особи.

Сторона позивача вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим позивачем доказам, які у сукупності підтверджують, що чоловік позивача ОСОБА_6 дійсно є власником спірного будинку АДРЕСА_1 , а відсутність реєстрації права власності за спадкодавцем у БТІ не тягне за собою недійсність договору купівлі-продажу та не є підставою вважати, що ним за життя не було набуто право власності на спірний житловий будинок.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку представника позивача ОСОБА_5 , яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просила оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач перебувала з ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі, що підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 (а.с. 38).

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 85).

Після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Клепановою О.А. відкрито спадкову справу №145/2020, фотокопію якої надано на виконання ухвали суду (а.с. 99-133).

Постановою приватного нотаріуса від 26.04.2023 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_6 (а.с. 33-34)

З постанови нотаріуса видно, що державна реєстрація права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня. Документ, що посвідчує право власності спадкодавця на вказане нерухоме майно позивач не надала.

Відповідно до копії звідного акту вартості будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 , володільцем вказано ОСОБА_6 Дата 21.05.1985 року (а.с. 22).

ОСОБА_6 та позивач, як видно з копії домової книги для реєстрації громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_6 , зареєстровані за вказаною адресою. За номером 1 також наявний запис про реєстрацію місця проживання ОСОБА_7 1915 р.н. Окрім того, на титульному листі наявна відмітка старий №18, новий 22 (а.с.23-28).

Відповідно до копії договору про надання в безстрокове використання земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, згідно рішення виконкому районної ради народних депутатів №220 від 19.07.1960 року ОСОБА_7 (забудовник) надано у безстрокове користування земельну ділянку по АДРЕСА_6 загальною площею 700 кв.м. На наданій ділянці забудовник зобов`язується побудувати одноповерховий дерев`яний житловий будинок площею 46.00 кв.м., літню кухню та сарай (а.с. 48-50).

З копії технічного паспорту, інвентарна справа №732/2, виготовленого 20.09.2023 на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці 1274 кв.м. розташований житловий будинок загальною площею 54,3 м2, житловою - 33,8 м2.

За життя ОСОБА_6 укладався договір на постачання послуг з постачання холодної води і водовідведення та на використання електричної енергіїза адресою АДРЕСА_1 (а.с. 18-20, 42-44).

Як видно з довідки про наявність нерухомості по архівним даним на 31.12.2012 №99/1 від 25.08.2023, власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 та 22 є ОСОБА_7 , відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки №3936 від 01.12.1960, зареєстрованого 30.03.1979 (а.с. 84).

Відповідно до довідки про наявність нерухомості по архівним даним на 31.12.2012 №99/2 від 25.08.2023, власником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 є ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, видане Добропільською держнотконторою №450 від 18.02.2002, дата реєстрації 19.02.2002 (а.с. 86).

Згідно довідки ТОВ Добропільське бюро технічної інвентаризації №99/3 від 25.08.2023 відомостей про наявність житлового будинку, приватизованої квартири в АДРЕСА_8 на гр. ОСОБА_6 за архівними даними на 31.12.2012 в ТОВ Добропільське бюро технічної інвентаризації відсутні (а.с. 15).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №279648715 від 16.10.2021 вбачається, що право власності на будинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 132).

Крім того, з фотокопії листа №692/103-20 від 30.09.2020 начальника відділу у Добропільському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області встановлено, що станом на 01.01.2013 року на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 документи, що посвідчують право на земельну ділянку не видавались, кадастровий номер не присвоювався та реєстрація земельної ділянки не проводилась (а.с. 129).

Відмовляючи позивачу у задоволенні її позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані суду докази є суперечливими між собою, оскільки містять різну нумерацію будинків, власниками будинків є інші особи, та не доводять того, що при укладенні договору від 05.04.1979 року допущено помилку у написанні номеру будинку, а також те, що спадкодавець ОСОБА_6 за життя набув право власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції та повністю погоджується з доводами представника позивача ОСОБА_5 , викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте, суд першої інстанції не з`ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ч.1 ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Нормами ч.1 ст.1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 уклали шлюб 19 грудня 1981 року, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.38).

Також судом встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.79, 85).

28 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Добропільського міського нотаріального округу Доденцької області Клепанової О.А. із заявою про прийняття спадщини в порядку ст.1261 ЦК України після смерті чоловіка ОСОБА_6 , яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 (а.с.101).

Діти позивача і померлого чоловіка ОСОБА_6 : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 28 вересня 2020 року відмовились від належної їм частини спадщини після померлого батька на користь дружини спадкодавця ОСОБА_10 (а.с.113-115).

Постановою приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Клепановою О.А. 26 квітня 2023 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 , після смерті її чоловіка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину мотивована тим, що право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за номером АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 не зареєстровано, а документ, що посвідчує право власності спадкодавця на вищевказане нерухоме майно спадкоємець померлого ОСОБА_1 нотаріусу не надала (а.с.33-34).

За змістом положень ч.1, ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець зазаповітом чиза закономмає правоприйняти спадщинуабо неприйняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до норм ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1296 спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

У п.23постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 30.05.2008року «Просудову практикуу справахпро спадкування»роз`яснено,що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про

визнання права на спадщину судовому розглядовіне підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди в оформленні спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно положень ч.5 ст.11 ЦК України однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

Відповідно до норм ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За змістом ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог суду було надано наступні докази: Договір купівлі-продажу від 05.04.1979 року укладений між продавцем ОСОБА_7 і покупцем житлового будинку ОСОБА_6 ; Договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п`яти включно від 29 серпня 1960 року; Акт про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 12 січня 1979 року; Довідку №99/1 від 25.08.2023; Довідку №2099 від 07.08.2023; Технічний паспорт від 25 січня 1979 року, складений на житловий будинок по АДРЕСА_1 ; Довідку №99/2 від 25.08.2023; будинкова книга.

У Договорі купівлі-продажу від 05 квітня 1979 року, укладеному між продавцем ОСОБА_7 та покупцем ОСОБА_6 зазначено, що ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_6 купив одноповерховий житловий будинок, житловою площею 26,5 кв.м. з усіма будівлями: літньою кухнею, котрий розташований в АДРЕСА_1 номер один на земельній ділянці 700 м.кв. Цей житловий будинок належить продавцю ОСОБА_7 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, посвідченого Добропільською конторою 01 грудня 1960 року за реєстром 3936; зареєстрований в Красноармійському інвентар бюро 30 березня 1979 року за №161. Договір купівлі-продажу будинку нотаріально посвідчений ОСОБА_11 , секретарем виконкому Білозерської міської Ради народних депутатів міста Добропілля Донецької області. Договір у БТІ не зареєстровано.

Окрім того, у Договорі зазначено місце проживання продавця ОСОБА_7 : АДРЕСА_9 та покупця ОСОБА_6 : АДРЕСА_1 , двадцять два (написано прописом) (а.с.21).

З Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п`яти включно від 29 серпня 1960 року видно, що його укладено між виконкомом Добропільської районної ради народних детупатів та ОСОБА_7 . Земельну ділянку надано за адресою: АДРЕСА_6 . Договір засвідчений нотаріусом Добропільської нотконтори 01.12.1960 року, зареєстрований у реєстрі за №3936 від 01.12.1960, зареєстровано в БТІ 30.03.1979 (а.с.29-30).

Актом про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 12 січня 1979 року встановлено, що у присутності забудовника ОСОБА_7 комісія оглянула пред`явлені до здачі будівлі по домогосподарству АДРЕСА_1 постановила: пред`явлене до здачі домоволодіння ОСОБА_7 , що знаходиться по АДРЕСА_1 вважати прийнятим (а.с.14).

Довідкою №99/1 від 25.08.2023 підтверджено, що згідно архівних даних станом на 31.12.2012 рік право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 ) зареєстровано за ОСОБА_7 , відповідно до Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки, видано Добропільською держнотконторою №3936 від 01.12.1960 року, дата реєстрації в БТІ 30.03.1979 рік (а.с.84, 131).

Відповідно до довідки №2099 від 07.2023, виданої комітетом Білозерської міської ради ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 . На день видачі довідки зареєстрована одна (а.с.89).

Відповіддю Білозерської міської ради від 07.10.2020 на запит приватного нотаріуса Клепанової О.А. встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований з 07.02.1979 року та знятий з реєстраційного обліку 01.07.2020 року. На день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) разом з померлим зареєстрована ОСОБА_1 (а.с.17).

Матеріали справи містять ксерокопію будинкової книги для прописки громадян, мешкаючих в будинку АДРЕСА_6 (з однієї лицевої сторони обгортки книги будинок зазначено АДРЕСА_10 зроблено запис: «Старий №18, Новий №22, підписано секретарем міськради та проставлено штамп Виконавчого комітету Білозерської міської ради (а.с.23 і 23 зворот).

Цією ж будинковою книгою встановлено, що в будинку АДРЕСА_11 прописана ОСОБА_7 , інші громадяни, а також з 07.02.1979 року прописаний ОСОБА_6 , окрім того прописана ОСОБА_1 , діти подружжя ОСОБА_12 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (а.с.25-27).

Матеріали справи також містять Договір про надання населенню послуг по водопостачанню та водовідведенню від 05 березня 2005, укладеному між Державним обласним комунальним підприємством «Донецьоблводоканал» і ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18). Договір на використання електричної енергії укладений 08.10.2001 між енергопостачальником Добропільський РЕС та споживачем ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19). Аналогічний Договір від 01.11.2007 (а.с.20).

З довідки №99/2 від 25.03.2023, слідує, що згідно архівних даних станом на 31.12.2012 рік право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстровано за ОСОБА_8 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Добропільською держнотконторою №450 від 18.02.2002, дата реєстрації БТІ 19.02.2002 (а.с.86).

Відповідно до положень статті 227 ЦК України (в редакції чинній на час укладення договору купівлі продажу будинку у 1979 році) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Отже, наведені вище докази, які надані суду позивачем свідчать про те, що ОСОБА_7 на підставі нотаріально посвідченого Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки від 29 серпня 1960 року, збудувала спірний житловий будинок, ввела його в експлуатацію, зареєструвала за собою право власності на збудований будинок у встановленому законом порядку, а потім продала його чоловіку позивача ОСОБА_6 у квітні 1979 року. Договір купівлі-продажу укладено у відповідності з чинними на час здійснення правочину нормами діючого законодавства, проте в самому договорі номер будинку замість 22 помилково зазначено 1. Проте, всі інші документи підтверджують право власності ОСОБА_7 на будинок АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 ніколи не належав будинок АДРЕСА_4 , що зокрема підтверджено будинковою книгою, яку спочатку було заведено на будинок АДРЕСА_6 , потім номер будинку змінився на 22 (зроблено відповідний запис у книзі, завірений підписом секретаря міської ради на штампі виконавчого комітету Білозерської міської ради), а також Довідкою №99/2 від 25.03.2023, якою встановлено, що власником будинку АДРЕСА_4 є ОСОБА_8 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим Добропільською держнотконторою №450 від 18.02.2002, дата реєстрації БТІ 19.02.2002.

ОСОБА_6 після укладення договору купівлі-продажу будинку право власності на будинок у БТІ не зареєстрував, що позбавило можливості позивача ОСОБА_1 отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті чоловіка.

Таким чином, колегія суддів на підставі досліджених доказів, дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, ухвалив незаконне судове рішення, яке на підставі п.1 та п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник адвокат Оніпко Наталя Олександрівна задовольнити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2024 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,РНОКПП НОМЕР_3 право власностів порядкуспадкування зазаконом нажитловий будинок(А-1), з житловою прибудовою (А1-1) та тамбуром (а2-1) загальною площею 54,3 кв.м., основною площею 33,8 кв.м., допоміжною площею 14,9 кв.м., літніх неопалювальних приміщень площею 5,6 кв.м. та з господарськими будівлями та спорудами гараж (Е-1), сарай (Е1-1), літня кухня (Е2-1), сарай (Ж-1), душ (3), вбиральня (И), огорожа (№2), ворота (№3), хвіртка (№4), водопровід (І), що розташований за адресою АДРЕСА_1 , який залишився після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 вересня 2024 року.

Головуючий:

Судді: