Постанова

від 24.09.2024 по справі 925/1095/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 925/1095/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,

представників учасників справи:

позивача - Нижник Г.І.,

відповідача - Величко К.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Мікромегас"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гончаров С.А., Станік С.Р., Яковлєв М.Л.

від 12.06.2024

за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Мікромегас"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнелліс"

про визнання недійсними правочинів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Мікромегас" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнелліс" про визнання недійсним правочину, оформленого повідомленням № 1/1-03 від 05.07.2021 про розірвання договору генерального підряду № 1-М/К від 09.12.2011 та про визнання недійсним правочину, оформленого повідомленням № 1/1-04 від 05.07.2021 про розірвання договору про пайову (дольову) участь у будівництві № 2-К/М від 12.08.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані правочини вчинено відповідачем протиправно. Позивач стверджує, що він належним чином виконував взяті на себе зобов`язання за умовами укладених сторонами договорів, тому у відповідача були відсутні підстави розривати ці договори в односторонньому порядку.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

09 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корнелліс" (надалі - Замовник) та Приватним підприємством Виробничо-комерційною фірмою "Мікромегас" (надалі - Генпідрядник) укладено договір гепідряду №1-М/К (надалі - Договір підряду), за умовами якого Генпідрядник зобов`язався власними та залученими силами та засобами відповідно до технічної документації виконати роботи з будівництва об`єкту, а Замовник зобов`язався надати Генпідряднику будівельний майданчик, передати дозвільну, технічну та проектну документацію, затвердити у відповідному порядку проектну документацію, прийняти від Генпідрядника завершені роботи та оплатити їх.

Об`єктом будівництва за Договором підряду є 9 поверховий 4 секційний житловий будинок з мансардою, вбудованими магазинами та загальними приміщеннями по вулиці Леніна, 92-б в м. Умані Черкаської області.

У пункті 3.1 Договору підряду сторони погодили, що будівельні роботи здійснюються в два етапи: 1 етап - підготовчі роботи: 2 етап - основні роботи з будівництва.

Згідно з пунктом 3.2 Договору підряду строк виконання робіт по будівництву об`єкта на першому етапі складає 6 місяців з моменту початку робіт. Строк виконання робіт за другим етапом уточнюється сторонами після отримання Замовником технічної (проектно-технічної) документації на стадії "Р". Остаточний строк тривалості робіт визначається графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною даного договору.

Початок робіт на об`єкті визначається датою підписання акта передачі будівельного майданчика, очищеного від вимог третіх осіб, при наявності дозволів на виконання підготовчих робіт і дозволу на встановлення забору.

У пункті 5.4 Договору підряду сторони погодили, що Генпідрядник зобов`язався: виконати з використанням власних та залучених сил, матеріалів і ресурсів роботи із будівництва об`єкта у встановлені цим договором строки (пункт 5.4.2); розробити та передати замовнику для затвердження кошторисну документацію (пункт 5.4.2); координувати діяльність своїх субпідрядників на будівельному майданчику, залишаючись відповідальним перед замовником за якість їх робіт (пункт 5.4.3); сприяти замовнику у введені об`єкта в експлуатацію (пункт 5.4.5); виконувати належним чином зобов`язання, передбачені договором, Цивільним та Господарським кодексами України, постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" (пункт 5.4.5).

Відповідно до пункту 13.1 Договору підряду фінансування будівництва об`єкту здійснюється за рахунок Замовника. При цьому виконані роботи за згодою сторін можуть оплачуватись іншими способами або розглядатись як інвестиція в будівництво у відповідності з укладеними сторонами додатково інвестиційними договорами (пункт 14.7 Договору підряду).

Згідно з пунктом 5.1.1 Договору підряду Замовник має право відмовитись від даного договору і вимагати відшкодування збитків, якщо Генпідрядник виконує роботи настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений графіком виконання робіт, стає неможливим.

У разі порушення зобов`язань за Договором підряду можуть виникнути такі правові наслідки, зокрема призупинення виконання зобов`язань за цим договором внаслідок односторонньої відмови сторони від виконання зобов`язань за цим договором або розірвання даного договору (пункт 16.2 Договору підряду).

Умовами пункту 18.1 Договору підряду сторони визначили, що цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку, або зупинена його дія з причини відставання у виконанні об`ємів робіт з вини Генпідрядника проти графіка виконання робіт на строк більше 3 місяців.

Відповідно до пункту 19.3 Договору підряду він вступає у дію після отримання Генпідрядником письмового підтвердження Замовника про початок фінансування будівництва об`єкту. Строк дії цього договору дорівнює строку виконання робіт, указаному у графіку виконання робіт до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У випадку внесення змін в графік виконання робіт строк дії даного договору відповідно змінюється.

Додатками 1 - 6 до Договору підряду зазначено: № 1 Графік виконання робіт; № 2 Графік фінансування робіт; № 3 Ціни на основні будматеріали і ресурси; № 4 Протокол договірної ціни робіт; № 5 Кошторисна документація на загально будівельні роботи; № 6 Акт приймання-передачі будівельного майданчика дозвільної та технічної документації.

Однак, сторони не підписали графік виконання робіт.

19 лютого 2014 року Замовник зареєстрував Декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими магазинами з продажу промислових та продовольчих товарів, і черга будівництва", в якій зазначено, що проектна документація розроблена ПП "Капітель-М".

Сторони підписали акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат (за формою КБ-3) за квітень, травень, грудень 2018 року, лютий - грудень 2019 року, січень та листопад 2020 року на загальну суму 23 629 563,10 грн.

12 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корнелліс" (надалі - Замовник) та Приватним підприємством Виробничо-комерційною фірмою "Мікромегас" (надалі - Пайовик) укладено договір про пайову (дольову) участь у будівництві № 2-К/М (надалі - Договір про пайову участь), на умовах якого з метою отримання паю в об`єкті будівництва Пайщик зобов`язався по завданню Замовника і за власний рахунок прийняти пайову участь в проектуванні та спорудженні об`єкта будівництва в якості генерального підрядника в повному обсязі, а Замовник зобов`язався прийняти закінчений будівництвом об`єкт будівництва передати Пайовику його пай.

Відповідно до Договору про пайову участь об`єктом будівництва є те ж саме нерухоме майно, що й за Договором підряду.

Об`єктами нерухомості є квартири і нежитлові комерційні приміщення (офіси, паркінги) в об`єкті будівництва, розташовані в 1-2 під`їздах першої черги будівництва. Доля Пайщика - 90% об`єктів нерухомості, доля Замовника - 10% об`єктів нерухомості.

Паєм пайщика в об`єкті будівництва визначено об`єкти нерухомості, майнові права на об`єкти нерухомості. Точна кількість, номера і технічні параметри (площа, розташування на поверсі, номера тощо) об`єктів нерухомості, які будуть складати пай вказані в акті вибору і розподілу об`єктів нерухомості.

Протягом п`яти днів з моменту отримання Замовником проектно-кошторисної документації сторони підпишуть акт вибору і розподілу об`єктів нерухомості. В цьому акті зазначається точна кількість та технічні параметри об`єктів нерухомості, які були вибрані Пайщиком та закріплені за ним. Акт вибору і розподілу об`єктів нерухомості з моменту його підписання буде невід`ємною частиною цього договору - Додатком № 1 (пункти 1.2, 1.3 Договору про пайову участь).

Згідно з пунктом 2.1 Договору про пайову участь сторони мають право розпоряджатися майновими правами на об`єкти нерухомості, які будуть складати їх пай, з моменту закріплення паю кожної сторони в акті вибору і закріплення об`єктів нерухомості.

За умовами Договору про пайову участь Пайщик зобов`язався за свій рахунок виконати проєктування і будівництво всього об`єкта будівництва, виконуючи функції генерального підрядника (пункт 2.2.1); передати Об`єкт Замовнику за підписаним сторонами актом приймання-передачі в погоджені строки (пункт 2.2.2) прийняти від Замовника свій пай за актом приймання-передачі (пункт 2.2.3); не перешкоджати і всіляко сприяти замовнику для своєчасного закінчення будівництва.

Замовник за Договором про пайову участь зобов`язався, зокрема, на вимогу Пайщика здійснювати фінансування (оплата чи/або авансування) будівельних робіт, що виконуються Пайщиком, шляхом передачі майнових прав на об`єкти нерухомості із долі пайщика за узгодженою ціною (пункт 2.5 Договору про пайову участь).

За умовами пункту 2.6.2 Договору про пайову участь Замовник має право розірвати договір і вимагати компенсації від Пайовика у випадку невиконання ним своїх зобов`язань в порядку, визначеному договором.

Згідно з пунктом 2.7 Договору про пайову участь зобов`язання Пайщика вважаються виконаними після підписання акта приймання-передачі об`єкта будівництва готового до введення в експлуатацію і/або проведення остаточних розрахунків за умовами цього договору.

Замовник має право достроково розірвати цей договір у випадку систематичного невиконання Пайовиком своїх зобов`язань за договором. У цьому випадку Пайовик зобов`язаний передати Замовнику незакінчений будівництвом об`єкт будівництва протягом місяця з моменту отримання повідомлення від Замовника про розірвання цього договору та підписати про це акт приймання-передачі (пункт 5.1.3 Договору про пайову участь).

12.08.2015 сторонами підписано акт обрання та закріплення об`єктів нерухомості в першій частині будівництва (перша і друга секція) житлового будинку (Додаток №1 до Договору про пайову участь).

У додатку №2 до Договору про пайову участь Замовник вказав про виконання в повному обсязі та передачу Пайовику" всіх дозвільних документів.

05 липня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнелліс" направило Приватному підприємству Виробничо-комерційної фірми "Мікромегас":

- повідомлення №1/1-03 про розірвання Договору підряду;

- повідомлення №1/1-04 про розірвання Договору про пайову участь.

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнелліс" повідомило про розірвання в односторонньому порядку Договору підряду та Договору про пайову участь.

У повідомленні № 1/1-03 про розірвання Договору підряду Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнелліс" зазначило, що починаючи з 2019 року Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Мікромегас" не здійснює будівництво об`єкта, що є грубим порушенням умов договору. Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Мікромегас", в порушення умов пункту 13.4 Договору підряду, не виконує зобов`язання з надання щомісячних довідок про виконані роботи за формою №КБ-2в і №КБ-3. Неодноразові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнелліс" щодо складання та надання таких документів в порядку та в строки, встановлені договором, залишились не виконаними з боку Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Мікромегас". За умовами Договору підряду (пункт 16.2) наслідком порушення зобов`язань є можливість його розірвання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнелліс" послалося на пункт 16.5 Договору підряду, відповідно до якого при відставанні з вини Генпідрядника від графіку виконання робіт на строк, що перевищує 90 днів, останній сплачує Замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних робіт за кожний день перевищення. Замовник також вказав на пункт 18.1 Договору підряду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнелліс" зауважило, що з боку Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Мікромегас" допущено відставання від графіку виконання робіт на 31 місяць.

Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнелліс" зазначило, що з моменту укладення договору Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Мікромегас" не розробило та не подало на затвердження: Додаток № 1 - Графік виконання робіт; Додаток № 2 - Графік фінансування робіт; Додаток № 3 - Ціни на основні будівельні матеріали і ресурси; Додаток № 4 - Протокол договірної ціни робіт; Додаток № 5 - кошторисна документація на загально-будівельні роботи.

У повідомленні № 1/1-04 про розірвання Договору про пайову участь Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнелліс" зазначило, що починаючи з 2019 року Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Мікромегас" не виконує своїх зобов`язань, передбачених умовами вказаного договору, зокрема, не здійснює будівництво об`єкта, що є грубим порушенням умов договору.

Враховуючи тривале та систематичне невиконання зі сторони Пайщика в особі Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Мікромегас" зобов`язань, керуючись пунктом 5.1 Договору про пайову участь, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнелліс" повідомило про розірвання вказаного договору в односторонньому порядку.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.11.2022 у справі № 925/1095/21 позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- у період з квітня 2018 року до листопада 2020 року позивач виконав і передав, а відповідач прийняв роботи на суму 23 629 563,10 грн, що зафіксовано в актах приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2) та довідках про вартість виконаних будівельних робіт і витрат (за формою КБЗ), що були укладені між сторонами;

- жодних зауважень, претензій, вимог тощо від відповідача до позивача з 09.12.2011 по дату надіслання повідомлень про розірвання договорів не надходило;

- перша секція об`єкта будівництва була побудована та готова до введення в експлуатацію 30.09.2021;

- матеріали справи не містять доказів щодо виконання відповідачем обов`язку, передбаченого пунктом 5.2.2 договору підряду, пов`язаного з передачею генпідряднику проектної документації на будівництво стадії "ескіз", стадія "П", стадія "Р", дозвільної документації, технічні умови та проектної документації на водопостачання і водовідведення, електро-, тепло-, газо- забезпечення об`єкта не пізніше місяця з моменту їх отримання;

- договором підряду визначено, що точний строк тривалості робіт визначається саме Графіком виконання робіт; сторони не уклали такого Графіку або будь-якого іншого документу, яким би визначався термін будівельних робіт, іншим чином не визначили точного строку виконання робіт (що, зокрема, зазначено в повідомленні про розірвання договору підряду); це свідчить, що позивач не порушував і не міг порушити строки виконання робіт; у зв`язку з цим відповідач не мав права ініціювати розірвання договору підряду з цієї підстави (порушення строків виконання робіт).

- інших підстав, які давали б відповідачеві право розірвати договір підряду в односторонньому порядку також відсутні;

- підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину - повідомлення про розірвання договору про пайову участь є аналогічними;

- крім того, сторони до цього часу не погодили відповідні терміни прийому-передачі об`єкта, а тому умови, передбачені пунктом 2.2.2 договору про пайову участь, не були порушені;

- оспорювані правочини щодо одностороннього розірвання договору підряду та договору про пайову участь підлягають визнанню недійсними на підставі частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, як такі, що не відповідають частині 1 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки їх зміст суперечить положенням частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, яка забороняє одностороннє розірвання договору, крім випадків встановлених законом, або договором.

Постановою від 23.05.2023 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2022 у справі № 925/1095/21. Прийняв нове рішення, яким у позові відмовив.

Постановою від 25.10.2023 Верховний Суд скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 925/1095/21. Справу № 925/1095/21 направив на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

За результатом нового розгляду, постановою від 12.06.2024 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2022 у справі № 925/1095/21. Прийняв нове рішення, яким у позові відмовив.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- відповідач повідомляв позивача про розірвання договору підряду та договору про пайову участь, враховуючи порушення умов пунктів 4.1, 4.3, 5.4.1, 5.4.2, 11.4, 13.2, 14.2, 14.3, 19.3 договору підряду та пунктів 2.2.1, 2.3.3, 2.9.1 договору про пайову участь;

- доказів на спростування наведених у повідомленнях порушень умов договорів та підтвердження належного їх виконання позивач суду не надав;

- в матеріалах справи відсутній будь-який доказ на підтвердження виконання позивачем зобов`язань пайщика за договором про пайову участь;

- відсутність погодженого сторонами графіку виконання робіт за договором підряду не спростовує наведені у повідомленні обставини фактичного призупинення будівельних робіт позивачем як генпідрядником з 2019 року;

- відмова відповідача від договору підряду та договору про пайову участь базується на численних порушеннях з боку позивача умов таких договорів, що відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, є прямою та безумовною підставою для розірвання таких договорів.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Черкаської області від 24.11.2022 у даній справі.

Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, суд апеляційної інстанції:

- застосував частину 2 статті 849 Цивільного кодексу України без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 908/1585/17, від 10.07.2019 у справі № 910/15645/17, від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 28.01.2020 у справі № 910/3802/19, від 12.03.2020 у справі № 910/15234/18, від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, від 20.05.2020 у справі № 909/240/19, від 15.10.2020 у справі № 910/5253/19, від 21.12.2020 у справі № 910/14846/19, від 30.05.2023 у справі № 912/3180/21;

- не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18 щодо односторонньої відмови від договору;

- порушив статтю 236, пункт 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.03.2020 у справі № Б8/030-12, від 01.03.2021 у справі № 927/375/19, від 24.08.2023 у справі № 910/26/22, відповідно до яких принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України", "Богатова проти України");

- вийшов за межі предмета доказування, самостійно доповнив підстави розірвання договорів, які не були визначені Товариством з обмеженою відповідальністю "Корнелліс" у повідомленнях про розірвання договорів в односторонньому порядку;

- порушив засади справедливого вирішення справи, залишив поза увагою недобросовісність та непослідовність поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнелліс", а також наслідки відмови у визнанні недійсними односторонніх правочинів про розірвання договорів для Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Мікромегас". При цьому Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Мікромегас" посилається на постанови Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 521/17654/15-ц, від 22.05.2024 у справі № 369/2750/21 із зазначенням, що подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 22.11.2023 у справі № 333/8115/21, від 10.04.2024 у справі № 465/7930/21, від 21.06.2024 у справі № 759/21893/21.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

5. Позиція Верховного Суду

Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, Суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за змістом якої цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Спірні правовідносини у цій справі виникли із укладеного між сторонами Договору підряду та Договору про пайову участь, що містить ознаки змішаного договору, зокрема договору підряду, регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

За змістом частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частин 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Згідно з частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За приписами частини 1 статті 850 та статті 851 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Отже, між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладених ними договорів.

Звертаючись з позовом до суду, позивач просив визнати оспорювані правочини недійсними, у зв`язку з відсутністю у відповідача права на одностороннє розірвання Договору підряду та Договору про пайову участь, у розумінні приписів статті 849 Цивільного кодексу України.

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

У статті 849 Цивільного кодексу України, на яку позивач послався, обґрунтовуючи підстави позову, передбачено права замовника під час виконання роботи.

Так, згідно з частиною 1 зазначеної норми замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України (яку визначено підставою позову) якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина 3 статті 849 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 4 статті 849 цього Кодексу замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України є різними.

Законність відмови замовника від договору підряду на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України у разі недоведення порушень умов договору підряду з боку підрядника не може бути виправдана безумовним правом замовника відмовитися від договору підряду на підставі частини 4 цієї норми.

Такі правові висновки містяться в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі №911/1433/18, від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, на які посилається скаржник.

Втім, під час вирішення спору у цій справі суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнелліс" у повідомленнях від 05.07.2021 №1/1-03 про розірвання договору генерального підряду та №1/1-04 про розірвання договору про пайову участь у будівництві визначило причину одностороннього розірвання договорів, якою є порушення їх умов з боку позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що відмова відповідача від Договору підряду та Договору про пайову участь базується на численних порушеннях з боку позивача умов таких договорів, що відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, є прямою та безумовною підставою для розірвання таких договорів.

Однак, Суд зазначає, що для правильного вирішення спору у справі суду апеляційної інстанції необхідно було з`ясувати обставини виникнення у замовника (позивача) права на відмову від Договору підряду та Договору про пайову участь, яке відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України (визначена апеляційним господарським судом як підстава для відмови Замовника від вказаних договорів), не є безумовним і пов`язано із діями Генпідрядника/Пайовика (своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим). Чого судом апеляційної інстанції зроблено не було.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт "в" пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України).

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.

Однак попри викладене, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові взагалі не зазначив мотивів, правового обґрунтування в частині відхилення доводів позивача, зокрема, щодо неможливості порушення строків виконання робіт, у зв`язку з незатвердженням сторонами графіку виконання робіт.

Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність погодженого сторонами графіку виконання робіт за договором підряду не спростовує наведені у повідомленні обставини фактичного призупинення будівельних робіт позивачем як генпідрядником з 2019 року.

Однак, суд апеляційної інстанції не спростував встановлені судом першої інстанції обставини та аргументи позивача щодо того, що у період з квітня 2018 року до листопада 2020 року позивач виконав і передав, а відповідач прийняв роботи на суму 23 629 563,10 грн, що зафіксовано в актах приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2) та довідках про вартість виконаних будівельних робіт і витрат (за формою КБЗ), що були укладені між сторонами. Тобто обставини виконання позивачем будівельних робіт після 2019 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки доводам суду першої інстанції та аргументам позивача, що стосуються виконання позивачем зобов`язань, передбачених Договором підряду; невиконання з боку відповідача умов, передбачених пунктом 5.2.2 Договору підряду; відсутності ознак порушення позивачем зобов`язань за Договором про пайову участь.

Отже, суд апеляційної інстанції належним чином не встановив обставин наявності чи відсутності у замовника (відповідача) права на відмову від договору.

Також Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 25.10.2023 у цій справі вказував, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, висновків суду першої інстанції не спростував, не вказав, які саме обставини, що мають значення для справи не були з`ясовані судом першої інстанції або не були доведені, не вказав які саме висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи. Не зазначив і про наявність безумовних підстав для скасування судового рішення через порушення норм процесуального права.

Суд зазначає, що фактично суд апеляційної інстанції допустив одні й ті ж процесуальні порушення, за результатом нового розгляду цієї справи.

За наведених обставин у Суду відсутні правові підстави для висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду у цій справі, в розумінні положень статей 86 і 236 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, Суд дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі.

Суд зазначає, що допущені судом апеляційної інстанції порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України). Тому, дана справа підлягає передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Враховуючи, що аргументи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку, Суд вважає за необхідне касаційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Мікромегас" задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Судові витрати

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює і не ухвалює нове рішення (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України), розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми "Мікромегас" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 у справі № 925/1095/21 скасувати.

3. Справу № 925/1095/21 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.М. Баранець

В.І. Студенець