Постанова

від 03.10.2024 по справі 912/3032/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 912/3032/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Жайворонок Т.Є. і Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Швидак С.В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей" - не з`яв.,

відповідача - фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни - не з`яв.,

третьої особи 1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" - Гриценко Ю.В. - адвокат (ордер від 10.02.2023 серія АР № 1113996),

третьої особи 2 - ОСОБА_1 - не з`яв.,

третьої особи 3 - ОСОБА_2 - Захарченко І.В. - адвокат (ордер від 18.05.2024 серія ВА № 1081168),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни (далі - ФОП Майданюк О.П.)

на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2024

(головуючий - суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М. та Чередко А.Є.)

у справі № 912/3032/19

за позовом акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Цефей" (далі - АТ "Цефей")

до ФОП Майданюк О.П.

про заборону використання знаків для товарів і послуг,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Маркхолдер" (далі - ТОВ "Маркхолдер"),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 );

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.09.2024, у зв`язку із відпусткою судді Малашенкової Т.М., визначено колегію суддів у складі Булгакова І.В. (головуючої), Жайворонок Т.Є. та Колос І.Б.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Маркхолдер" до ФОП Майданюк О.П. про заборону використання знаку для товарів і послуг шляхом здійснення демонтажу вивіски з позначенням " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", за адресою розташування ювелірного магазину ( АДРЕСА_1 ).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 07.10.2021, зокрема, задоволено заяву від 28.09.2021 позивача про уточнення описової та прохальної частини позовної заяви; визначено вважати по тексту описової та прохальної частини позовної заяви від 30.10.2019 №7600/3 вірним номер будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2022 прийнято заяву позивача від 29.07.2022 про зміну предмета позову та подальший розгляд справи ухвалено здійснювати з урахуванням такого змісту позовних вимог: заборонити ФОП Майданюк О.П. використовувати в будь-який спосіб, будь-якими шрифтами та алфавітами позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1", що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за свідоцтвом України від 25.06.2010 № 124382 (далі - Свідоцтво), зокрема, але не виключно: нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022: позов задоволено частково; заборонено ФОП Майданюк О.П. використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1", що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за Свідоцтвом шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення, під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків; у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено; стягнуто з ФОП Майданюк О.П. на користь ТОВ 1 921 грн. судового збору та 19 612, 80 грн. судових витрат на судову експертизу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023: апеляційні скарги ФОП Майданюк О.П. та ОСОБА_2 задоволено; рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 скасовано частково; прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22.06.2023: касаційну скаргу ТОВ "Маркхолдер" задоволено частково; касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2023, постанови Центрального апеляційного господарського суду від 21.03.2023 та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За результатами нового розгляду Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 06.12.2023 задовольнив заяву ТОВ "Маркхолдер" про здійснення процесуального правонаступництва позивача (ТОВ "Маркхолдер") на його правонаступника -АТ "Цефей", виключив АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, та змінив процесуальний статус ТОВ "Маркхолдер" з позивача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Задовольнив заяву АТ "Цефей" про здійснення процесуального правонаступництва позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - АТ "Цефей", з виключенням АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Здійснив заміну позивача - ТОВ "Маркхолдер" на його правонаступника - АТ "Цефей". Виключив АТ "Цефей" з переліку третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Змінив процесуальний статус ТОВ "Маркхолдер" з позивача на третю особу, залучив ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024:

- апеляційні скарги ФОП Майданюк О.П. та ОСОБА_2 залишено без задоволення;

- рішення господарського суду Кіровоградської області від 27.10.2022 скасовано;

- прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково;

- заборонено ФОП Майданюк О.П. використовувати будь-якими шрифтами та алфавітами позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1", що є схожим настільки, що його можна сплутати із зареєстрованим знаком для товарів і послуг за Свідоцтвом, шляхом нанесення такого позначення на вивіски та їх розміщення під час пропонування для продажу та/або продажу продукції 14 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків;

- у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено;

- стягнуто з ФОП Майданюк О.П. на користь АТ "Цефей" 1 921 грн. судового збору за подання позову та 19 612,80 грн. витрат на судову експертизу, 3 842 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024: апеляційні скарги ФОП Майданюк О.П. та ОСОБА_2 на додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2022 задоволено частково; додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2022 скасовано; прийнято нове додаткове рішення, яким стягнуто з ФОП Майданюк О.П на користь ТОВ "Маркхолдер" 15 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду від 30.05.2024 ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024, якою скасовано додаткове рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2022, залишено без змін.

ТОВ "Маркхолдер" 22.03.2024 до Центрального апеляційного господарського суду подано заяву про надання доказів та стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу у справі № 912/3032/19, в якій просить долучити до матеріалів справи докази щодо понесених ТОВ "Маркхолдер" витрат на правову (правничу) допомогу: копії актів приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт від 24.03.2023, 26.06.2023, 21.03.2024, копії детальних описів наданих послуг та стягнути з ФОП Майданюк О.П. на користь ТОВ "Маркхолдер" судові витрати на професійну правову (правничу) допомогу, понесені під час апеляційного та касаційного провадження, в розмірі 30 000 грн.

Від Майданюк О.П. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання в якому просить зменшити розмір витрат ТОВ "Маркхолдер" на професійну (правничу) допомогу у справі №912/3032/19 до 700 грн. Заперечення обґрунтовані тим, що заявлені витрати на правничу допомогу є завищеними, такими, що не відповідають критеріям реальності та розумності; поведінка ТОВ "Маркхолдер" щодо визначення 08.10.2021 фіксованої суми гонорару по додатковій угоді №4 до договору про надання правової допомоги від 08.02.2021 та прийняття робіт по актам приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт від 24.03.2023, від 26.06.2023, які тривалий час не оплачуються вказує на те, що участь ТОВ "Маркхолдер" у даній справі є способом надмірного збагачення такого підприємства; фінансовий стан ТОВ "Маркхолдер" є кращим у порівнянні з Майданюк О.П .

АТ "Цефей" 25.03.2024 до Центрального апеляційного господарського суду також подано заяву про надання доказів та стягнення судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу у справі № 912/3032/19, в якій просить долучити до матеріалів справи докази щодо понесених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу: копію акта приймання/передачі наданих послуг/виконаних робіт від 21.03.2024, копію детального опису наданих послуг (робіт) від 21.03.2024, копію додаткової угоди № 2 від 20.02.2023 до договору від 10.02.2023 про надання правової допомоги, копію договору про надання правової допомоги від 10.02.2023 та просить стягнути з ФОП Майданюк О.П. на користь АТ "Цефей" судові витрати на професійну правову (правничу) допомогу, надану під час апеляційного провадження, в розмірі 15 000 грн.

Майданюк О.П. подано клопотання в якому просила зменшити розмір витрат АТ "Цефей" на професійну (правничу) допомогу до 134,20 грн. Заперечення мотивовані тим, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною, не відповідає критеріям реальності та розумності.

Додатковою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2024:

- заяву ТОВ "Маркхолдер" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково;

- стягнуто з Майданюк О.П. на користь ТОВ "Маркхолдер" 18 459,32 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанціях;

- заяву АТ "Цефей" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково;

- стягнуто з Майданюк О.П. на користь АТ "Цефей" 12 105,24 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в Центральному апеляційному господарському суді.

У касаційній скарзі (з урахуванням заяви про доповнення касаційної скарги, яка подано у строк визначений частиною першою статті 298 ГПК України) ФОП Майданюк О.П. просить скасувати додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2024, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на:

- відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування статей 2, 13, 14, 42, 46 ГПК України у подібних правовідносинах (відшкодовано судові витрати стороні, відносно якої внаслідок протиправної процесуальної діяльності суду не настали процесуальні наслідки щодо втрати останньою у спорі процесуальних прав і обов`язків);

- відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування статті 118, частини восьмої статті 129 ГПК України (за результатами нового розгляду справи в суді апеляційної інстанції відшкодовано витрати на професійну правничу допомогу за результатами попереднього розгляду в суді апеляційної інстанції понесені учасником справи, відносно якого внаслідок протиправної процесуальної діяльності суду не настали процесуальні наслідки щодо залишення без розгляду заяви про розподіл судових витрат за результатами попереднього розгляду в суді апеляційної інстанції);

- судом апеляційної інстанції не розглянуті аргументи відповідача, викладені у клопотаннях про зменшення розміру витрат ТОВ "Маркхолдер" та АТ "Цефей" на професійну правничу допомогу відносно значення справи для ТОВ "Маркхолдер" та АТ "Цефей" і фінансового стану обох сторін, а також обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та не досліджені у справі докази;

- суд апеляційної інстанції безпідставно визнав необґрунтованим заявлений відповідачем відвід колегії суддів.

ТОВ "Маркхолдер" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і про те, що доводи касаційної скарги не спростовують безпосередньо сам факт надання ТОВ "Маркхолдер" правової допомоги при розгляді даної справи протягом декількох років в судах апеляційної та касаційної інстанцій, просить: касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Майданюк О.П. з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, закрити, а якщо суд знайде за можливе розглядати касаційну скаргу в цій частині по суті, то залишити скаргу без задоволення; касаційну скаргу ФОП Майданюк О.П. з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України залишити без задоволення.

АТ "Цефей" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув всі доводи учасників справи та оцінив всі надані ними докази, просить: касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Майданюк О.П. з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, закрити, а якщо суд знайде за можливе розглядати касаційну скаргу в цій частині по суті, то залишити скаргу без задоволення; касаційну скаргу ФОП Майданюк О.П. з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України залишити без задоволення; просив провести розгляд справи без участі представника АТ "Цефей".

Від ФОП Майданюк О.П. надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Так, ухвалюючи додаткову постанову в частині вирішення питання розподілу судових витрат ТОВ "Маркхолдер" суд апеляційної інстанції враховував його процесуальний статус до 06.12.2023 (до здійснення процесуального правонаступництва позивача).

Суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується дотримання заявником вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, адже, зокрема, у відзивах на апеляційні скарги від 09.12.2022, 13.12.2022 адвокатом Гриценко Ю.В. було заявлено про попередній розрахунок судових витрат, у свою чергу, докази на підтвердження вказаних витрат були надані у п`ятиденний строк після прийняття постанови суду апеляційної інстанції по суті спору.

На підтвердження понесення адвокатських витрат ТОВ "Маркхолдер" надано:

- договір про надання правової допомоги від 08.02.2021 №1, укладений адвокатом Гриценко Ю.В. та ТОВ "Маркхолдер" (замовник);

- копії актів приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт від 24.03.2023, 26.06.2023, 21.03.2024, копії детальних описів наданих послуг (робіт) до кожного з них.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 08.02.2021 адвокатом Гриценко Ю.В. та ТОВ "Маркхолдер" укладено додаткову угоду №4 до договору про надання правової допомоги від 08.02.2021 №1, якою також узгоджено, що відповідно до пункту 4.1 договору в редакції додаткової Угоди від 01.09.2021 № 1 сторони визначили фіксований гонорар адвокату, що не залежить від обсягу наданих послуг і часу, витраченого адвокатом, надання правової (правничої) допомоги щодо супроводження (підготовка, подача, направлення заяв, клопотань, пояснень, заперечень, скарг, відзивів, відповідей на відзив, участь в судових засіданнях тощо) судових господарських справ, а саме зокрема: за супровід даної справи № 912/3032/19, в суді апеляційної інстанції, в розмірі 10 000 грн, в суді касаційної інстанції, в розмірі 10 000 грн.

Гонорар сплачується замовником протягом 30-ти днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг за фактом надання правової допомоги.

Представництво інтересів ТОВ "Маркхолдер" та відповідно, складання процесуальних документів від імені ТОВ "Маркхолдер" здійснювала адвокат Гриценко Ю.В.

Детальний опис наданих послуг (робіт) дає можливість встановити кількість, обсяг, вартість наданих послуг у тому числі і обсяг часу витраченого адвокатом та складає витрати з урахуванням первинного та повторного перегляду справи в суді апеляційної інстанції, та в суді касаційної інстанції, загальною вартістю 30 000 грн.

Суд апеляційної інстанції, з посиланням на висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, наведені у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, зазначив, що витрати ТОВ "Маркхолдер" понесені у зв`язку з підготовкою заяв про стягнення/розподіл судових витрат не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Крім того, суд зазначив, що перелік наданих послуг, відображених в актах приймання-передачі наданих послуг від 24.03.2023 та від 21.03.2024 за своїм змістом є схожими.

Надавши оцінку співмірності заявленої суми витрат заявника на правничу допомогу критеріям реальності, розумності розміру витрат, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення клопотання ФОП Майданюк О.П. про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та, що витрати на правничу допомогу, понесені ТОВ "Маркхолдер" під час розгляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, підлягають стягненню у розмірі 18 134 грн., що є співрозмірним з виконаною адвокатом Гриценко Юлією Вікторівною роботою.

Так, ухвалюючи додаткову постанову в частині вирішення питання розподілу судових витрат позивача (АТ "Цефей") суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Матеріалами справи підтверджується дотримання АТ "Цефей" вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, у письмових поясненнях по справі від 20.02.2023 (від 24.02.2023 вх.№ 1837/23) адвокатом Усковою О.В. зазначено, що попередній розрахунок судових витрат третьої особи під час апеляційного розгляду справи складається з витрат на правничу (правову) допомогу в розмірі 15 000 грн. У свою чергу, докази на підтвердження вказаних витрат були надані у п`ятиденний строк після прийняття судом апеляційної інстанції постанови.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу АТ "Цефей" надано: договір про надання правової допомоги від 10.02.2023, укладений адвокатом Усковою О.В. та АТ "Цефей", додаткова угода від 20.02.2023 №2 до договору про надання правової допомоги від 10.02.2023, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 20.10.2023 серія АР №1114925, акт приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт від 21.03.2024, детальний опис наданих послуг, здійснених адвокатом Усковою О.В. за договором про надання правової допомоги від 10.02.2023 під час апеляційного перегляду справи №912/3032/19.

Додатковою угодою від 20.02.2023 №2 адвокат Ускова О.В. та АТ "Цефей" погодили, що відповідно до пункту 4.1 договору сторони визначають фіксований гонорар адвокату, що не залежить від обсягу наданих послуг і часу, витраченого адвокатом, за надання правової (правничої) допомоги щодо супроводження (підготовка, подача, направлення заяв, клопотань, пояснень, заперечень, скарг, відзивів, відповідей на відзив, участь в судових засіданнях тощо) судових господарських справ, а саме за супровід даної справи № 912/3032/19, в суді апеляційної інстанції, в розмірі 15 000 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що процесуальні документи в суді апеляційної інстанції від імені АТ "Цефей" складалися адвокатом Усковою О.В.

Підписаний сторонами акт приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт від 21.03.2024 до договору про надання правової допомоги містить детальний опис проведених робіт, у якому перераховано всю надану адвокатом в межах розгляду в суді апеляційної інстанції (Центральному апеляційному господарському суді) правничу допомогу. У детальному описі наданих послуг (робіт), здійснених адвокатом Усковою О.В. за даним договором під час супроводження апеляційного розгляду господарської справи №912/3032/19 зазначено, яка саме послуга була надана адвокатом, час, витрачений адвокатом та загальна вартість послуг - 15 000 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що не підлягають відшкодуванню витрати пов`язані з поданням заяви про стягнення/розподіл судових витрат, заявлені послуги (10.04.2023 підготовка та участь в судовому засіданні) не підтверджуються матеріалами справи, та послуга (підготовка та участь в судовому засіданні 17.10.2023) також не підтверджується матеріалами справи, адже на вказану дату судового засідання у даній справі в суді апеляційної інстанції не було призначено.

Центральний апеляційний господарський суд частково погодився з доводами, викладеними у заяві відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та надавши оцінку співмірності заявленої суми витрат заявника на правничу допомогу критеріям реальності, розумності розміру витрат, зазначив, що витрати на правничу допомогу, понесені АТ "Цефей" під час розгляду справи в Центральному апеляційному господарському суді, підлягають зменшенню до 12 105,24 грн.

Так, відповідно до статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Із аналізу змісту статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати.

Зі змісту оскаржуваної додаткової постанови вбачається, що ТОВ "Маркхолдер" просив суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної та касаційної інстанцій в розмірі 30 000 грн.

Також АТ "Цефей" просив суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000 грн.

Однак, суд апеляційної інстанції частково задовольнив вказані заяви та стягнув з відповідача на користь ТОВ "Маркхолдер" 18 459,32 грн. витрат на професійну правничу допомогу (понесених під час розгляду справи в судах апеляційної та касаційної інстанціях); на користь АТ "Цефей" 12 105,24 грн. витрат на професійну правничу допомогу (понесених під час розгляду справи в Центральному апеляційному господарському суді).

Причиною подання касаційної скарги фактично є незгода ФОП Майданюк О.П. з частковим задоволенням заяв ТОВ "Маркхолдер" та АТ "Цефей" про стягнення з ФОП Майданюк О.П. судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 912/3032/19. Доводи касаційної скарги не містять заперечень щодо часткової відмови у задоволенні заяв ТОВ "Маркхолдер" та АТ "Цефей".

Згідно з частинами першою статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, вказав, зокрема, що відповідно до матеріалів справи відзиви ТОВ "Маркхолдер" та письмові пояснення АТ "Цефей" на апеляційну скаргу містять в собі заяви сторін про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу із зазначенням певного розміру, а заявниками дотримано строки подання відповідних доказів на підтвердження понесення ними витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної та касаційної інстанції, визначених частиною восьмою статті 129 ГПК України. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги в частині порушення судом апеляційної скарги вимог статті 118, частини восьмої статті 129 ГПК України в частині вирішення питання про судові витрати за заявою АТ "Цефей".

Так, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною п`ятою статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

Верховний Суд наголошує на тому, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

За доводами касаційної скарги, суд апеляційної інстанції частково задовольняючи заяви ТОВ "Маркхолдер" та АТ "Цефей" щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі № 912/3032/19 не розглянув аргументи клопотання відповідача про зменшення суми витрат на професійну (правничу) допомогу на предмет перевірки значення справи для ТОВ "Маркхолдер" та АТ "Цефей" та фінансового стану обох сторін, а також обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної додаткової постанови, суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "Маркхолдер" та АТ "Цефей" надали документальне підтвердження надання правової допомоги. З урахуванням встановленого, та зважаючи на предмет і підстави позовних вимог, у тому числі заперечення відповідача проти розміру витрат на правову допомогу, а також, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду ТОВ "Маркхолдер" та АТ "Цефей" документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, враховуючи наданий адвокатом обсяг послуг, суд зробив висновок про те, що витрати ТОВ "Маркхолдер" та АТ "Цефей" з оплати правової допомоги в розмірі 18 459,32 грн. та 12 105,24 грн. є такими, що відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Проаналізувавши наведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваного судового рішення, а також доводи скаржника, Верховний Суд відзначає, що суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у повній мірі надав оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, зокрема і клопотанням ФОП Майданюк О.П. про необґрунтованість таких витрат ТОВ "Маркхолдер" та АТ "Цефей".

Таким чином, Верховний Суд констатує, що судом апеляційної інстанції не було допущено порушень процесуального законодавства, положень статей 2, 13, 74, 86, частин третьої, четвертої статті 126, частини п`ятої статті 129 ГПК України, якими визначено порядок оцінки доказів, якими підтверджується розмір витрат на правничу допомогу адвоката.

Суд касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції в частині вирішення питання про судові витрати за заявою ТОВ "Маркхолдер" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу порушено вимоги статті 129 Конституції України, статей 2, 13, 14, 42, 46 ГПК України у подібних правовідносинах, бо на думку відповідача відшкодовано судові витрати стороні, відносно якої внаслідок протиправної процесуальної діяльності суду не настали процесуальні наслідки щодо втрати останньою у спорі процесуальних прав і обов`язків.

З цього приводу, Суд зазначає, що жодним документом не встановлено протиправну діяльність апеляційного суду. Також, судове рішення, яким ТОВ "Маркхолдер" залучено до участі у справі, як третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору є чинною. А процесуальне правонаступництво в цій справі відбулося не з причини ліквідації, банкрутства або припинення діяльності ТОВ "Маркхолдер", а у зв`язку з передачею прав на торговий знак "ІНФОРМАЦІЯ_1" за договором.

Положеннями пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України (завдання та основні засади господарського судочинства) гарантовано право сторонам спору на відшкодування судових витрат.

В силу положень статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Фактично станом до 06.12.2023 до ухвалення Центральним апеляційним господарським судом ухвали про заміну учасника справи правонаступником ТОВ "Маркхолдер" було позивачем у цьому спорі. Тобто, фактично весь обсяг професійної правничої допомоги у цьому спорі, спрямований саме на використання саме ТОВ "Маркхолдер", як позивачем своїх процесуальних прав задля ефективного захисту порушеного права інтелектуальної власності, як в суді касаційної інстанції так і в суді апеляційної інстанції до зазначеної вище дати.

Крім того, відповідно до частини тринадцятої статті 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

У цьому контексті Суд звертається до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 19.10.2023 у справі № 924/544/22. Згідно з яким: "… за результатами розгляду та вирішення справи по суті при розподілі судових витрат суди мають вирішити щодо сторони, не на користь якої ухвалено остаточне судове рішення, питання відшкодування (компенсації) іншій стороні понесених судових витрат по справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а відповідний механізм щодо відшкодування (компенсації) понесених судових витрат застосовується й до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в порядку, визначеному частиною тринадцятою статті 129 ГПК України".

Крім того, доводи касаційної скарги не спростовують сам факт надання ТОВ "Маркхолдер" правової допомоги при розгляді справи № 912/3032/19 в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Доводи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанцій та не можуть бути підставою для формування правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування наведених скаржником норм процесуального права.

Крім того, Суд відхиляє, як необґрунтовані доводи скаржника про безпідставність визнання судом апеляційної інстанції необґрунтованим заявленого відповідачем відводу колегії суддів.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

ФОП Майданюк О.П. вказує на те, що в суді апеляційної інстанції оскаржувану додаткову постанову ухвалено колегією суддів, якій скаржником було заявлено обґрунтований, на думку самого скаржника, відвід та який (відвід) судом безпідставно не задоволено.

Так, у відводі колегії суддів ФОП Майданюк О.П. вказувала на те, що судді Центрального апеляційного господарського суду Чус О.В., Коваль Л.А., Кощеєв І.М. при вчиненні процесуальної дії щодо залучення ТОВ "Маркхолдер" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у справі № 912/3032/19 допустили поведінку, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, проявивши неповагу до учасників судового процесу і викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості та об`єктивності таких суддів (пункт 5 частини першої статті 35 ГПК України).

Центральний апеляційний господарський суд (у складі: Чус О.В., Верхогляд Т.А., Кощеєв І.М.) ухвалою від 12.07.2024 заяву ФОП Майданюк О.П. про відвід визнав необґрунтованою та згідно з положеннями частини третьої статті 39 ГПК України передав на вирішення судді, який не входить до складу суду, який розглядає справу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024 (суддя Парусніков Ю.Б.) відмовлено в задоволенні заяви ФОП Майданюк О.П. про відвід суддів Чус О.В., Кощеєва І.М. у справі № 912/3032/19.

Ухвали суду апеляційної інстанції обґрунтовані тим, що доводи ФОП Майданюк О.П. про відвід колегії суддів зводяться лише до незгоди з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 і фактично є незгодою заявника з процесуальними діями суду, що не може бути підставою для відводу в силу частини четвертої статті 35 ГПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Верховний Суд відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Інших підстав в обґрунтування необ`єктивності чи упередженості суддів скаржник не навів.

Отже, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наведені ФОП Майданюк О.П. доводи, які викладені на обґрунтування заяви про відвід суддів не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, оскільки вони не свідчать про упередженість та необ`єктивність суддів безпосередньо та однозначно не вказують на їх особисте упереджене ставлення та / або до особисту прихильність до будь-якої зі сторін.

З огляду на наведене Суд зазначає, що вказані, а також інші доводи касаційної скарги не є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного Судом приймаються доводи, наведені у відзивах ТОВ "Маркхолдер" і АТ "Цефей" на касаційну скаргу, у частині, яка узгоджується з даною постановою.

За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із касаційною скаргою, ФОП Майданюк О.П. в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростувала наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довела неправильного застосування останнім норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення.

Касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ФОП Майданюк О.П. на додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2024 залишити без задоволення, а оскаржуване судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Майданюк Олени Петрівни залишити без задоволення, а додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 912/3032/19 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос