Постанова

від 30.09.2024 по справі 279/6416/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/6416/21 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П.

Категорія 46 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/6416/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД», третя особа - ОСОБА_5 , про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД»

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко В.П.

встановив:

У листопаді 2021 року позивачі через свого представника звернулися до суду із вказаним позовом, в якому просили стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД» (далі - ТОВ «Автосвіт ЛТД»):

- на користь ОСОБА_1 582 000,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

- на користь ОСОБА_2 582 000,00 грн. моральної шкоди завданої смертю дочки внаслідок джерела підвищеної небезпеки та 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

- на користь ОСОБА_2 в інтересах онука ОСОБА_3 в сумі 982 000,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

- на користь ОСОБА_6 в інтересах дочки ОСОБА_4 982 000,00 грн. моральної шкоди завданої смертю матері внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 20 00,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На обґрунтуванням позову вказували, що 05 лютого 2021 року близько 15 годин ОСОБА_5 , керуючи технічно справним транспортним засобом автобусом марки «ПАЗ 32054» д.н.з. НОМЕР_1 , сполученням «Залізничний вокзал - вулиця Гастелло», який належить ТОВ «Автосвіт ЛТД», рухаючись по вул. Гастелло в напрямку вул. Грушевського в м. Коростень - під`їхав до подвір`я будинку АДРЕСА_1 , де заглушив двигун, вийшов через водійські дверцята та прослідував на вказане подвір`я. При цьому автобус залишив на ґрунтовому узбіччі, передньою частиною в напрямку вулиці Грушевського, на відстані 1,90 м. від огорожі подвір`я буд. АДРЕСА_2 . Цього ж дня близько 15 години 30 хвилин, ОСОБА_5 , вийшов з подвір`я будинку АДРЕСА_1 , підійшов до припаркованого автобуса, зі сторони дверцят водія, зайняв місце водія, завів двигун, та в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить безпеки іншим учасникам руху, розпочав маневр повороту праворуч в напрямку проїзної частини вул. Гастелло, заднім правим колесом здійснив наїзд на ОСОБА_7 , яка знаходилась на ґрунтовому узбіччі з правої бокової частини автобуса, в положенні на-пів присядки, спиною притулившись до кузова автобуса. Після чого ОСОБА_5 продовжив рух автобуса, виконуючи розпочатий маневр повороту. В результаті наїзду ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, від яких померла в кареті швидкої допомоги при транспортуванні до Коростенської ЦМЛ.

Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 березня 2023 року ОСОБА_5 визнаний винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і засуджений на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

У даній справі, встановлено, що ДТП, внаслідок якої позивачам завдано шкоди, сталася за участю рейсового автобуса «ПАЗ 32054», д.н. НОМЕР_2 НОМЕР_1 , який належить відповідачу, під керуванням водія ОСОБА_5 , який на момент пригоди перебував у трудових відносинах з відповідачем та керував транспортним засобом належним цьому підприємству.

В результаті вищевказаного зіткнення та наслідків від нього у вигляді загибелі ОСОБА_7 , її близьким родичам, а саме батькові ОСОБА_1 , матері ОСОБА_2 , синові ОСОБА_3 , дочці ОСОБА_4 , було завдано матеріальної та моральної шкоди.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратили рідну дочку, близьку людину, яка була їх опорою та підтримкою. Загибель дочки спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір. Вони були близькими із дочкою, оскільки постійно проживали разом та спілкувалися. Втрата батьками дочки є найтяжчою втратою та різкою та психотравматичною подією, яка викликала надзвичайний стрес.

Враховуючи те, що, після смерті дочки, ОСОБА_1 як інвалід другої групи та ОСОБА_2 як особа пенсійного віку в майбутньому позбавлені будь-якої підтримки і допомоги від загиблої, а також те, що смерть дочки повністю змінила їх життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, позивачі у своїй позовній заяві оцінили мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 600 000,00 грн. Проте, враховуючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок ПрАТ «СК «УСГ» (по 18 000,00 грн. кожному), то решта суми моральної шкоди завданої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внаслідок смерті їх дочки в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, становить по 582 000,00 грн.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 втратили рідну матір, єдину близьку людину, яка була їх опорою та підтримкою. Загибель матері спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір. Загибла матір була годувальником сім`ї, тому вони тепер позбавлені можливості розраховувати на підтримку матері в майбутньому. Втрата матері, яка годувала сім`ю, тягне за собою необхідність докладання додаткових зусиль для сина та змушує його передчасно ставати дорослим задля того, щоб допомогти своєму дідусеві та бабусі годувати сім`ю, яка складається з молодшої сестри-інваліда та непрацездатних дідуся та бабусі.

Враховуючи те, що після смерті матері ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в майбутньому позбавлені будь-якої підтримки і допомоги від загиблої, а також те, що смерть матері повністю змінила їх життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, вони у своїй позовній заяві оцінили мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 1 000 000,00 грн., який був визначений з урахуванням тієї матеріальної та моральної допомоги, яку надавала матір та могла надати в майбутньому. Проте, враховуючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок ПрАТ «СК «УСГ» (по 18 000,00 грн. кожному), то решта суми моральної шкоди завданої сину та дочці внаслідок смерті їх матері в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, становить по 982 000,00 грн.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року позов задоволено частково. Стягнути з ТОВ «Автосвіт ЛТД»:

- на користь ОСОБА_1 500 000,00 грн., спричиненої моральної шкоди та 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

- на користь ОСОБА_2 500 000,00 грн., спричиненої моральної шкоди та 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

- на користь ОСОБА_3 500 000,00 грн., спричиненої моральної шкоди та 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу;

- на користь ОСОБА_4 500 000,00 грн., спричиненої моральної шкоди та 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Автосвіт ЛТД» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом повністю проігноровано факт того, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ТОВ «Автосвіт ЛТД», як власника транспортного засобу марки ПАЗ 32054 реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у ПАТ «СК «Українська страхова група» згідно полісу №EP-201115073 від 02.09.2020 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю (на одного потерпілого) - 260 000,00 грн.

Зважаючи на те, що ТОВ «Автосвіт ЛТД» виконало всі обов`язки, передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для виплати страхового відшкодування (укладання відповідного договору страхування, щомісячна сплата страхових платежів, своєчасне повідомлення про страховий випадок), тому на товариство не може бути покладений обов`язок з відшкодування шкоди позивачам.

Отже, у зв`язку із тим, що:

- груба необережність потерпілої ОСОБА_7 сприяла виникненню шкоди, що не заперечувалося судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і виражалася в тому, що на момент дорожньо-транспортної пригоди потерпіла знаходилась на ґрунтовому узбіччі з правої бокової частини автобуса, в положенні напів присядки, спиною притулившись до кузова автобуса, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння тяжкого ступеню;

- ТОВ «Автосвіт ЛТД» вчинило всі залежні від себе дії, спрямовані на випуск в рейс технічно справного автомобіля з водієм, що не перебував в стані алкогольного сп`яніння та мав медичний допуск до керування відповідним транспортним засобом, ???на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ТОВ «Автосвіт ЛТД» була застрахована у ПАТ «СК Українська страхова група» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю (на одного потерпілого) - 260 000,00 грн.;

???- рішенням Коростенського міськрайонного суду від 16.11.2023 року стягнуто із страхової компанії на користь позивачів страхове відшкодування в сумі 260 000,00 грн., що відповідає сумі страхового ліміту, із них - 72 000,00 грн. моральної шкоди, та 188 000,00 грн. шкоди, пов`язаної із втратою годувальника.

ТОВ «Автосвіт ЛТД» вважає, що суми страхового відшкодування, стягнутої за рішенням суду із страхової компанії, буде достатньо для розумного задоволення потреб потерпілих осіб, а тому обов`язок з відшкодування моральної шкоди позивачам не може бути покладено на відповідача.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про стягнення з ТОВ «Автосвіт ЛТД» 2 млн. грн. на відшкодування моральної шкоди, судом першої інстанції було порушено унормовані правові принципи розумності, справедливості та співмірності. Визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 2 млн. грн. є значно більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб позивачів, і спрямований на отримання позивачами безпідставної вигоди та збагачення за рахунок ТОВ «Автосвіт ЛТД».

Враховуючи обставини, за яких сталася дорожньо-транспортна пригода, ТОВ «Автосвіт ЛТД» вважає, що 260 000,00 грн. стягнуті зі страхової компанії в розмірі страхового ліміту, згідно рішення Коростенського міськрайонного суду від 16.11.2023 року у справі №279/2129/23 є достатньою, розумною і справедливою сумою для відшкодування моральної шкоди. Окрім зазначеного, при визначенні розміру відшкодування судом першої інстанції не було враховано, що стягнення моральної шкоди з відповідача у розмірі 2 млн. грн. поставить у вкрай скрутне становище підприємство, аж до припинення його існування.

Позивачі та третя особа правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивачів - адвокат Лабик Р.Р. подав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності позивачів та їх представника.

За приписами статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 05 лютого 2021 року близько 15 годин ОСОБА_5 , керуючи технічно справним транспортним засобом автобусом марки «ПАЗ 32054» д.н.з. НОМЕР_1 , сполученням «Залізничний вокзал - вулиця Гастелло», який належить ТОВ «Автосвіт ЛТД», рухаючись по вул. Гастелло в напрямку вул. Грушевського в м. Коростень - під`їхав до подвір`я будинку АДРЕСА_1 , де заглушив двигун, вийшов через водійські дверцята та прослідував на вказане подвір`я. При цьому автобус залишив на ґрунтовому узбіччі, передньою частиною в напрямку вулиці Грушевського, на відстані 1,90 м. від огорожі подвір`я буд. АДРЕСА_2 . Цього ж дня близько 15 години 30 хвилин, ОСОБА_5 , вийшов з подвір`я будинку АДРЕСА_1 , підійшов до припаркованого автобуса, зі сторони дверцят водія, зайняв місце водія, завів двигун, та в порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить безпеки іншим учасникам руху, розпочав маневр повороту праворуч в напрямку проїзної частини вул. Гастелло, заднім правим колесом здійснив наїзд на ОСОБА_7 , яка знаходилась на ґрунтовому узбіччі з правої бокової частини автобуса, в положенні на-пів присядки, спиною притулившись до кузова автобуса. Після чого ОСОБА_5 продовжив рух автобуса, виконуючи розпочатий маневр повороту. В результаті наїзду ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, від яких померла в кареті швидкої допомоги при транспортуванні до Коростенської ЦМЛ.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 08 лютого 2021 року, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.28, т.1).

Батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 07 червня 1979 року (а.с.29, т.1).

ОСОБА_7 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_5 від 22 червня 2004 року та серії НОМЕР_6 від 30 листопада 2005 року (а.с.31, 32, т.1).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК №022824 від 02.06.2008 року, ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності, загальне захворювання із 01.06.2008 року - безстроково, протипоказана тяжка фізична праця (а.с.42, т.1).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 автобус марки ПАЗ 32054 д.н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_8 належить ТОВ «Автосвіт ЛТД» (а.с.61, т.1).

Третя особа ОСОБА_5 із 09 червня 2018 року працював у ТОВ «Автосвіт ЛТД» на посаді водія автотранспортного засобу ПАЗ, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_9 та наказом (розпорядження) про прийняття на робу №А/К-5808 від 08 червня 2018 року (а.с.68-69, 82, т.1).

Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 березня 2023 року, який залишений без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 11 січня 2024 року, у справі №279/2322/21 ОСОБА_5 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і засуджений на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки (а.с.166-171, 172-185, т.1).

На час вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди відповідальність водія за спричинену шкоду була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Українська страхова група» відповідно до полісу №201115073 (а.с.54, т.1).

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 листопада 2023 року, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 07 травня 2024 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , який діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь: ОСОБА_1 18 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дочки внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; ОСОБА_2 18 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дочки внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; ОСОБА_3 18 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 94 000,00 грн. відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника в межах страхової суми; ОСОБА_6 , який діяв в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , 18 000,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, та 94 000,00 грн. відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника в межах страхової суми.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що смерть ОСОБА_7 сталася внаслідок її грубої необережності, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, а позивачам завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть дочки та матері, порушенням укладу їх життя, погіршенням їх матеріального стану, позбавлення батьків матеріальної та моральної підтримки з боку дочки у майбутньому, та позбавлення матеріальної і моральної підтримки з боку матері своїм дітям. Водночас, ураховуючи той факт, що у крові трупа ОСОБА_7 наявний етиловий спирт, є правові підстави для зменшення заявленого до відшкодування розміру моральної шкоди, який суд визначив у сумі по 500 000,00 грн. кожному із позивачів, що, на переконання суду, у даній справі відповідатиме принципам розумності і справедливості.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи із наступного.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Встановлено, що ОСОБА_5 , перебуваючи в трудових відносинах з ТОВ «Автосвіт ЛТД», керуючи належним товариству автобусом «ПАЗ 32054» д.н.з. НОМЕР_1 , скоїв наїзд на ОСОБА_7 , який призвів до смерті останньої, внаслідок чого заподіяв шкоду позивачам, тому суд першої інстанцій зробив обґрунтований висновок про те, що обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди підлягає покладенню на роботодавця на підставі частини першої статті 1172 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги щодо неможливості покладання обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди на відповідача є необґрунтованими.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються у випадках завдання шкоди майну, а також ушкодженням здоров`я фізичній особі. Підставою для цього може бути груба необережність потерпілого, наприклад перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дій, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Суд першої інстанції встановив, що причиною загибелі ОСОБА_7 , яка є дочкою та матір`ю позивачів стали травми, завдані внаслідок наїзду автобуса, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням експлуатації останнього та власною необережністю ОСОБА_7 .

Разом із цим, у справі, яка переглядається, не встановлено наявності умислу потерпілої особи або існування обставин непереборної сили при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої батькам, сину та доньці загиблої ОСОБА_7 .

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Водночас суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив із засад розумності та справедливості, ураховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивачів, які втратили дочку та матір, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя душевні страждання, і відновити становище, яке існувало до смерті дочки та матері у житті позивачів неможливо. Факт загибелі дочки та матері позивачів є безумовним свідченням спричинення позивачам глибоких моральних страждань.

Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди у сумі по 500 000,00 грн. не може вважатися явно завищеним чи надмірним для відповідача.

Колегія суддів не знаходить підстав для висновку, що при визначені розміру відшкодування порушено принципи розумності, пропорційності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди позивачам поставить у вкрай скрутне становище підприємство, аж до припинення його існування, не свідчать про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування або взагалі для відмови у відшкодуванні.

Суд першої інстанції, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, складність справи, обсяг та час, необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу позивачам, робіт, обсяг фактично виконаної роботи, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність понесених позивачами витрат на професійну правничу допомогу у розмірі по 5 000,00 грн. на користь кожного з позивачів, оскільки понесені витрати на професійну правничу допомогу суд правильно вважав співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, пропорційні до предмета спору та є доведеними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД» залишити без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2024 року.

Головуючий Судді