Постанова

від 01.01.2025 по справі 279/6416/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 січня 2025 року

м. Київ

справа № 279/6416/21

провадження № 61-14702св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД»,

третя особа - ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року у складі судді Коваленко В. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в своїх інтересах та

в інтересах онука - ОСОБА_3 , ОСОБА_6 в інтересах дочки - ОСОБА_3 , звернулисядо суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД» (далі - ТОВ «Автосвіт ЛТД»), третя особа - ОСОБА_5 , про відшкодуванняморальноїшкоди, завданої смертю потерпілої.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 05 лютого 2021 року близько 15 годин ОСОБА_5 , керуючи технічно справним транспортним засобом - автобусом марки «ПАЗ 32054» номерний знак НОМЕР_1 , сполученням «Залізничний вокзал - вулиця Гастелло», який належить ТОВ «Автосвіт ЛТД», рухаючись по вул. Гастелло у напрямку вул. Грушевського в м. Коростені, під`їхав до подвір'я будинку АДРЕСА_1 , де заглушив двигун, вийшов через водійські двері та прослідував на подвір'я.

Транспортний засібзалишив на ґрунтовому узбіччі, передньою частиною

в напрямку вулиці Грушевського, на відстані 1,90 м. від огорожі подвір`я будинку

АДРЕСА_2 від проїзної частини АДРЕСА_3 та 19,40 м. від проїзної частини АДРЕСА_1 .

Приблизно о 15:30 год, ОСОБА_5 , вийшов з подвір`я будинку

АДРЕСА_1 , підійшов до припаркованого автобуса, зі сторони водійських дверей, зайняв місце водія, запустив двигун та в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, не переконавшись у безпечності маневру і що такий не створить небезпеки іншим учасникам руху, розпочав маневр повороту праворуч в напрямку проїзної частини вул. Гастелло, здійснив наїзд на ОСОБА_7 заднім правим колесом, яка знаходилась на ґрунтовому узбіччі з правої бокової частини автобуса, у положенні напів присядки, спиною притулившись до кузова автобуса.

ОСОБА_5 продовжив рух автобуса, виконуючи розпочатий маневр повороту.

У результаті наїзду автобуса ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, від яких померла в кареті швидкої допомоги при транспортуванні до Коростенської центральної міської лікарні.

Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 березня 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого частиною другою статті 286 КК України (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами)

та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 (два) роки. (справа № 279/2322/21).

Дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої їм завдано шкоди, сталася за участю рейсового автобуса «ПАЗ 32054», номерний знак

НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Автосвіт ЛТД», під керуванням водія

ОСОБА_5 , який на момент ДТП перебував у трудових відносинах із відповідачем та керував транспортним засобом, належним цьому підприємству.

У результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього у вигляді загибелі

ОСОБА_7 , її близьким родичам, а саме батькові - ОСОБА_1 , матері - ОСОБА_2 , синові - ОСОБА_3 , дочці - ОСОБА_3 , було завдано майнової та моральної шкоди.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратили рідну дочку, близьку людину, яка була їх опорою та підтримкою. Загибель дочки спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір. Вони були близькими із дочкою, оскільки постійно проживали разом та спілкувалися. Втрата батьками дочки є найтяжчою втратою та різкою та психотравматичною подією, яка викликала надзвичайний стрес.

Враховуючи те, що, після смерті дочки, ОСОБА_1 як інвалід другої групи та ОСОБА_2 , як особа пенсійного віку, у майбутньому позбавлені будь-якої підтримки і допомоги від загиблої, а також те, що смерть дочки повністю змінила їх життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, вони у своїй позовній заяві оцінили мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 600 000,00 грн на кожного.

Позивачі зазначали, що, враховуючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - ПрАТ «СК «УСГ») (по 18 000,00 грн кожному), то решта суми моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внаслідок смерті їх дочки в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача й становить по 582 000,00 грн.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у свою чергу, втратили рідну матір, єдину близьку людину, яка була їх опорою та підтримкою. Загибель матері спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір. Загибла матір була годувальником сім`ї, тому вони тепер позбавлені можливості розраховувати на підтримку матері в майбутньому. Втрата матері, яка годувала сім`ю, тягне за собою необхідність докладати додаткові зусилля зі сторони ОСОБА_3 та змушує його передчасно ставати дорослим задля того, щоб допомогти своєму дідусеві та бабусі утримувати сім`ю, яка складається з молодшої сестри-інваліда та непрацездатних дідуся та бабусі.

Враховуючи те, що після смерті матері ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в майбутньому позбавлені будь-якої підтримки і допомоги від загиблої,

а також те, що смерть матері повністю змінила їх життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, вони у своїй позовній заяві оцінили мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 1 000 000,00 грн, який був визначений з урахуванням тієї матеріальної та моральної допомоги, яку надавала матір та могла надати в майбутньому. Проте, враховуючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок ПрАТ «СК «УСГ» (по 18 000,00 грн кожному), то решта суми моральної шкоди завданої дітям

ОСОБА_7 внаслідок її смерті в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача й становить по 982 000,00 грн.

З урахуванням наведеного позивачі просили суд стягнути з ТОВ «Автосвіт ЛТД»:

- на користь ОСОБА_1 582 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- на користь ОСОБА_2 582 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю дочки внаслідок джерела підвищеної небезпеки та 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- на користь ОСОБА_2 в інтересах онука - ОСОБА_3 ,

982 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- на користь ОСОБА_6 в інтересах дочки - ОСОБА_4 ,

982 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в своїх інтересах та

в інтересах онука - ОСОБА_3 , ОСОБА_6 в інтересах дочки - ОСОБА_3 , задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Автосвіт ЛТД»:

- на користь ОСОБА_1 500 000,00 грн завданої моральної шкоди та

5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- на користь ОСОБА_2 500 000,00 грн завданої моральної шкоди та

5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- на користь ОСОБА_3 500 000,00 грн завданої моральної шкоди та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- на користь ОСОБА_4 500 000,00 грн завданої моральної шкоди та

5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 березня 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою

статті 286 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки (справа

№ 279/2322/21).

Вироком встановлено, що 05 лютого 2021 року ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом - автобусом марки «ПАЗ 32054», який належить на праві власності ТОВ «Автосвіт ЛТД», здійснив наїзд на ОСОБА_7 , яка знаходилась на ґрунтовому узбіччі з правої бокової частини автобуса.

У результаті наїзду ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, від яких померла

в кареті швидкої допомоги при транспортуванні до лікарні.

Смерть ОСОБА_7 сталася внаслідок її грубої необережності, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, позивачам завдано моральну шкоду, яка пов`язана із хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть близької людини, порушенням укладу їх життя, погіршенням їх матеріального стану, позбавлення батьків матеріальної та моральної підтримки з боку дочки

у майбутньому та позбавлення матеріальної і моральної підтримки дітей з боку матері, ураховуючи те, що у крові ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт, районний суд дійшов висновку про зменшення заявленого до відшкодування розміру моральної шкоди до 500 000,00 грн кожному із позивачів.

Міськрайонний суд виснував, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає

у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки.

Крім того, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню на користь позивачів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Автосвіт ЛТД» залишено без задоволення, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив із засад розумності та справедливості, ураховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивачів, які втратили дочку та матір, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя душевні страждання, відновити становище, яке існувало до смерті дочки та матері у житті позивачів неможливо. Факт загибелі дочки та матері позивачів

є безумовним свідченням спричинення позивачам глибоких моральних страждань.

Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі по

500 000,00 грн на кожного з позивачів не може вважатися явно завищеним чи надмірним для відповідача.

При цьому апеляційний суд виснував, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди поставить у вкрай скрутне становище підприємство, аж до припинення його існування, не свідчить про наявність підстав для ще більшого зменшення розміру відшкодування або взагалі для відмови

у відшкодуванні.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи апеляційної скарги про відсутність обов`язку ТОВ «Автосвіт ЛТД» нести відповідальність за завдану шкоду, оскільки відповідальність товариства є застрахованою, а розмір страхового відшкодування є достатнім, є безпідставними.

Щодо зменшення судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виснував, що враховуючи часткове задоволення позовних вимог, складність справи, обсяг та час, необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу позивачам робіт, обсяг фактично виконаної роботи, обґрунтованим є висновок місцевого суду про доведеність понесених позивачами витрат на професійну правничу допомогу

у розмірі по 5 000,00 грн на користь кожного, відтак понесені витрати на професійну правничу допомогу саме в такому розмірі міськрайонний суд правильно вважав співмірними зі складністю справи, а також такими, що відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, пропорційні до предмета спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2024 року ТОВ «Автосвіт ЛТД» із застосуванням засобів кур`єрського поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 08 листопада 2024 року у задоволенні клопотання ТОВ «Автосвіт ЛТД»про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено.

Касаційну скаргу ТОВ «Автосвіт ЛТД», залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявникові сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги. На підтвердження сплати судового збору надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку

і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У наданий судом строк ТОВ «Автосвіт ЛТД» із застосуванням засобів поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду із клопотанням на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 08 листопада 2024 року, а саме надало докази на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження

у вказаній справі за касаційною скаргою ТОВ «Автосвіт ЛТД» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року, витребувано матеріали цивільної справи № 279/6416/21 із Коростенського міськрайонного суду Житомирської областіта надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У задоволенні клопотання ТОВ «Автосвіт ЛТД» про зупинення виконання рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року відмовлено.

У листопаді 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «Автосвіт ЛТД»мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для стягнення із нього на користь позивачів моральної шкоди.

На переконання заявника, оскільки цивільно-правова відповідальність ТОВ «Автосвіт ЛТД»була застрахована у встановленому законом порядку, у нього відсутній обов`язок із відшкодування завданої моральної шкоди, оскільки така має бути відшкодована за рахунок страховика (ПрАТ «СК «УСГ»).

Також вказує, що визначаючи розмір завданої моральної шкоди у загальному розмірі - 2 000 000,00 грн, суди попередніх інстанцій не врахували рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 листопада

2023 року у цивільній справі № 279/2129/23 за позовом ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 до ПрАТ «СК «УСГ» про відшкодування страхового відшкодування, яким стягнуто з ПрАТ «СК «УСГ» на користь:

- ОСОБА_1 18 000,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дочки внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки ;

- ОСОБА_2 18 000,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю дочки внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки ;

- ОСОБА_3 , 18 000,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та

94 000,00 грн відшкодування шкоди пов`язаної із втратою годувальника в межах страхової суми.

- ОСОБА_6 , який діє в інтересах неповнолітньої дочки - ОСОБА_4 , 18 000,00 грн страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 94 000,00 грн відшкодування шкоди пов`язаної із втратою годувальника в межах страхової суми.

Зокрема, заявник посилається на те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, помилково не врахували розмір призначеного страхового відшкодування при визначенні розміру моральної шкоди у цій справі.

Також посилається на те, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі встановлено всі обставини справи, зокрема не враховано грубу необережність потерпілої, яка знаходиться у прямому причинному зв`язку із ДТП, а також не встановили реальний розмір моральної шкоди, завданої позивачам, не визначено обсяг відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки, не встановлено різницю між загальним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування.

Зазначає, що рішення у справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61-19345св19), від 06 квітня 2021 року у справі № 545/3210/18 (провадження

№ 61-14733св20), Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року

у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ «Автосвіт ЛТД» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала

у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду, завдану внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Потерпілий має подати докази, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок ДТП, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) викладено висновок, за яким «аналіз норм статей 1172 та 1187 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм».

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Положеннями частини другої статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частиною першою статті 1167 ЦК України встановлені загальні підстави відповідальності за заподіяну моральну шкоду. Згідно з цією нормою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій цієї статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Аналогічні висновки щодо застосування норми права викладені у пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується

в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Під час вирішення справ такої категорії суд зобов`язаний дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір заподіяної шкоди, з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Однією з обов`язкових умов настання відповідальності є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діянням особи та заподіянням шкоди, який полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

Врахувавши наведені вище вимоги закону, оцінивши характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань перенесених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які втратили дочку та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які втратили мати, неможливість поновити попереднє становище внаслідок її загибелі, а також істотність вимушених змін у їх житті і наслідків, що настали та негативно позначилися на їх моральному стані, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, дійшов до обґрунтованого висновку про те, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн кожному із позивачів

є достатнім, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

Доводи ТОВ «Автосвіт ЛТД» про те, що товариство не повинно нести відповідальності за завдану шкоду, оскільки застрахувало свою відповідальність, достатність страхового відшкодування, стягнутого на користь позивачів

є необґрунтованими.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Отже, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Апеляційний суд, надавши оцінку рішенню Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16 листопада 2023 року, яким стягнуто на користь позивачів шкоду, заподіяну смертю потерпілої, правильно вказав про те, що

ТОВ «Автосвіт ЛТД»,як володілець джерела підвищеної небезпеки, з яким

ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах, повинно нести відповідальність за моральну шкоду, завдану таким джерелом, під час виконання водієм своїх трудових обов`язків.

За вказаних обставин доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не визначив розмір завданої потерпілому шкоди (зокрема, моральної), не з`ясував суму отриманого потерпілим страхового відшкодування завданої шкоди (зокрема, моральної),не визначив обсяг відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки, не встановив різницю між загальним розміром шкоди та сумою відшкодування є необґрунтованими, оскільки судами ці обставини встановлені й враховані.

Верховний Суд зауважує, що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2020 року у справі

№ 133/1238/17 (провадження № 61-19345св19), від 06 квітня 2021 року у справі № 545/3210/18 (провадження № 61-14733св20), Великої Палати Верховного Суду

від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).

А тому в цій частині доводи касаційної скарги є безпідставними.

Як встановлено Житомирським апеляційний судом у постанові від 30 вересня

2024 року, рішенням Коростенського районного суду Житомирської області

від 16 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 07 травня 2024 року, у справі № 279/2129/23 стягнуто на користь позивачів із ПрАТ «СК «УСГ» відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілої ОСОБА_7 у межах страхової суми (260 000,00 грн).

Висновки судів у оскаржуваних судових рішеннях, з урахуванням встановлених обставин у справі, зокрема з урахуванням відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілої ОСОБА_7 рішенням Коростенського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2023 року у справі № 279/2129/23 у межах страхової суми, не суперечать висновкам Верховного Суду.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень норм матеріального права у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка

є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено нормами ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

У справі, що розглядається, судами надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин, дослідження поданих доказів та їх оцінки. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених судами попередніх інстанцій рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява

від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява

від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Враховуючи вимоги статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, у Верховного Суду відсутні підстави для перегляду оскаржених судових рішень. Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

Щодо клопотання про долучення доказів у справі

У листопаді 2024 року ТОВ «Автосвіт ЛТД», шляхом формування документа у системі «Електронний суд», подало до Верховного Суду клопотання про долучення доказів, в яких просило долучити до матеріалів справи додаткові докази.

Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених ЦПК України.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а отже, не може приймати нові докази.

Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про долучення доказів на стадії перегляду справи

у суді касаційної інстанції.

Таким чином, вказане клопотання не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД» про долучення нових доказів відмовити.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автосвіт ЛТД» залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 травня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць