Постанова

від 02.10.2024 по справі 138/3270/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 138/3270/21

провадження № 61-6254св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , приватний виконавець Вінницької області Тимощук Володимир Вікторович, державне підприємство «Сетам»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Горбоконь Оксана Григорівна, приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебрякова Юлія Валеріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат ОСОБА_13, на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Стадника І. М.,і виходив з наступного.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , приватного виконавця Вінницької області Тимощука В. В., ДП «Сетам», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Горбоконь О. Г., приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебрякова Ю. В., про визнання недійсними прилюдних торгів та витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона була власником 1/2 нежитлової будівлі та 1/2 земельної ділянки кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, які знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 .

3. 28 лютого 2017 року приватний нотаріус Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області посвідчила договори купівлі-продажу 1/2 нежитлової будівлі та 1/2 земельної ділянки кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, які знаходяться за адресою:

АДРЕСА_1 , відповідно до яких спірне майно перейшло до ОСОБА_3 .

4. Посилалася на те, що правочин було вчинено від її імені її представником ОСОБА_4 на підставі довіреності від 18 серпня 2015 року, посвідченої нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С. А., виданої в порядку передоручення, та на підставі довіреності від 18 вересня

2014 року, посвідченої нотаріусом м. Тюмень Ханти-Мансійського нотаріального округу Волковим М. О., виданої на ім`я ОСОБА_6 , яка в подальшому була визнана судом недійсною.

5. Зауважувала, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, обидві частини нерухомого майна з 13 жовтня 2020 року належать ОСОБА_2 . Підставою для реєстрації права власності стало свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане 13 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебряковою Ю. В.

6. Вищевказані прилюдні торги проводилися 07 жовтня 2020 року через організацію електронних торгів з реалізації 1/2 частки нежитлової будівлі (вбиральні), загальною площею 104,0 кв. м та 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,0068 га, кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер лота 443816, що підтверджується протоколом № 505382 проведення електронних торгів від 07 жовтня 2020 року, видане організатором торгів ДП «Сетам».

7. Однією з трьох учасниць торгів була ОСОБА_2 , електронні торги проводились в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого

03 вересня 2020 року приватним виконавцем Тимощуком В. В.

8. Відповідно до інформації у вигляді скріншоту з автоматизованої системи виконавчого провадження, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 сторонами є ОСОБА_3 (боржник) та ОСОБА_5 (стягувач).

9. Зазначала, що ОСОБА_3 набула право власності на спірне майно незаконно, з огляду на недійсність довіреностей від 18 вересня 2014 року та

від 18 серпня 2015 року.

10. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсними електронні торги з примусової реалізації лоту №443816, а саме 1/2 частки нежитлової будівлі (вбиральні) загальною площею 104,0 кв. м та 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,0068 га кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 , що відбулися 07 жовтня 2020 року та були проведені ДП «Сетам»;

- визнати недійсним протокол проведення електронних торгів від 07 жовтня 2020 року № 505382 щодо примусової реалізації лоту № 443816, а саме 1/2 частки нежитлової будівлі (вбиральні) загальною площею 104,0 кв.м та 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,0068 га кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 , що відбулися 07 жовтня 2020 року;

- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів № 1396, видане 13 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебряковою Ю. В.;

- визнати протиправним і скасувати рішення приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебрякової Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54566746 від 13 жовтня 2020 року, на підставі якого здійснена державна реєстрація права власності, номер запису про право власності 38650422, на 1/2 частки нежитлової будівлі (вбиральні) загальною площею 104,0 кв. м та 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,0068 га кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис приватного нотаріуса Серебрякової Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 38650422, яким було зареєстровано право власності на 1/2 частки нежитлової будівлі (вбиральні) за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 ;

- скасувати запис приватного нотаріуса Серебрякової Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 38650528, яким було зареєстровано право власності на 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0068 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 ;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 майно, що належить їй, а саме 1/2 частку нежитлової будівлі (вбиральні), загальною площею 104,0 кв. м. та 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,0068 га, кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 .

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області

від 25 січня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

12. Визнано недійсними електронні торги з примусової реалізації лоту

№ 443816, а саме 1/2 частки нежитлової будівлі загальною площею 104,0 кв. м та 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,0068 га, кадастровий

№ 0510400000:00:004:0142, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 , що відбулись

07 жовтня 2020 року та були проведені ДП «Сетам».

13. Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів від 07 жовтня 2020 року № 505382 щодо примусової реалізації лоту № 443816, а саме 1/2 частки нежитлової будівлі, загальною площею 104,0 кв. м та 1/2 частки земельної ділянки загальною площею 0,0068 га, кадастровий № 0510400000:00:004:0142, що розташовані по АДРЕСА_1 . Визнанонедійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів № 1396, видане 13 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебряковою Ю. В.

14. Визнано протиправним і скасовано рішення приватного нотаріуса

Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Серебрякової Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54566746 від 13 жовтня 2020 року, на підставі якого здійснена державна реєстрація права власності, номер запису про право власності 38650422 на 1/2 частку нежитлової будівлі, загальною площею 104,0 кв. м та номер запису про право власності 38650528 на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,0068 га, кадастровий № 0510400000:00:004:0142.

15. Скасовано запис державного реєстратора: приватного нотаріуса Серебрякової Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 38650422, яким було зареєстровано право власності на 1/2 частки нежитлової будівлі (вбиральні) за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 .

16. Скасовано запис державного реєстратора: приватного нотаріуса Серебрякової Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 38650528, яким було зареєстровано право власності на 1/2 частку вказаної земельної ділянки на ім`я ОСОБА_3 .

17. Витребуваноз незаконного володіння ОСОБА_2 майно, що належить ОСОБА_1 , а саме 1/2 частку нежитлової будівлі (вбиральні) загальною площею 104,0 кв. м та 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,0068 га, кадастровий № 0510400000:00:0040142, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

18. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки спірне майно вибуло з володіння позивачки незаконно, що було встановлено судовим рішенням у справі № 138/1523/19, тому проведені електронні торги щодо нього, як майна боржника ОСОБА_3 , є недійсними. Вибуття майна поза волею її законного власника та з порушенням процедури проведення торгів є підставою для його витребування на користь позивачки.

19. Доводи третіх осіб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо пропуску позивачкою позовної давності суд першої інстанції вважав безпідставними, з огляду на те, що про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналася лише в липні 2021 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №264587221 від 06 липня 2021 року.

20. Додатковим рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29 березня 2024 року стягнуто в рівних частках з

ОСОБА_2 , приватного виконавця Вінницької області Тимощука В. В., ДП «Сетам»на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, по 10 000,00 грн з кожного.

21. Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення

Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 25 січня 2024 року та додаткове рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 29 березня 2024 рокускасовано, ухвалено нове судове рішення, якимпозовні вимогиОСОБА_1 задоволено частково.

22. Витребуваноз незаконного володіння ОСОБА_2 майно, що належить ОСОБА_1 , а саме 1/2 частку нежитлової будівлі, загальною площею 104,0 кв. м та 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,0068 га, кадастровий

№ 0510400000:00:0040142, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

23. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

24. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4 264,19 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн за участь в суді першої інстанції та 10 000,00 грн за участь в суді апеляційної інстанції.

25. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що належним та ефективним способом захисту прав позивачки є витребування майна з чужого незаконного володіння останнього його набувача. Разом з тим зазначено, що оскільки спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_1 на підставі довіреності, яка визнана судом недійсною з моменту її вчинення (справа №138/1523/19), то для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, зокрема договорів купівлі-продажу, не є ефективним способом захисту права власника.

Узагальнені доводи касаційної скарги

26. 29 квітня 2024 року ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат ОСОБА_13, через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення судових витрат.

27. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, обґрунтовуючи необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від

04 липня 2023 рокуу справі № 373/626/17 і застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також посилається на те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки, в ухваленні судового рішення брали участь судді, яким було заявлено відвід.Крім того, указує, що до участі у справі не залучено належних відповідачів, а справу розглянуто судом апеляційної інстанції за відсутності ОСОБА_3 та її представника - адвоката ОСОБА_13. (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

28. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відплатні договори купівлі-продажу спірного майна не визнані в судовому порядку недійсними. Вважає, що судом не встановлено незаконності перебування спірного майна у її власності. Акцентує увагу на тому, що застосування віндикаційного позову можливе лише у разі, коли між сторонами немає договірних відносин. Натомість зазначений спір стосується правочину, укладеного самим власником (його представником за довіреністю), а тому він має договірний (зобов`язальний) характер.

29. Посилається на застосування судом апеляційної інстанції нерелевантної практики Верховного Суду до спірних правовідносин, зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 рокуу справі № 373/626/17, оскільки така практика стосується безвідплатних відносин набуття майна.

30. Зауважує про ненадання судом апеляційної інстанції оцінки правомірності та пропорційності втручання у право первинного та кінцевого набувача на мирне володіння спірним майном.

31. Зазначає про необхідність урахування встановлених судами обставин в інших справах між тими самими сторонами, зокрема щодо правомірності її набуття спірного майна у власність (справа № 138/1523/19), як первісного набувача.

32. Крім того, посилається на неврахування судом апеляційної інстанції попуску позивачкою позовної давності при зверненні до суду, про що заявлено у відзиві на позовну заяву. Разом з тим до участі у справі не було залучено належних відповідачів: її, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Справу безпідставно розглянуто за її відсутності, не зважаючи на її бажання прийняти участь в судовому розгляді.

33. Вважає, що судді апеляційної інстанції Супрун В. В. та Стадник І. М. підлягали відводу від участі у розгляді справи, що переглядається, оскільки є колегами та перебувають у дружніх стосунках із суддею Цибульським О. Є. , який є родичем її представника - ОСОБА_13 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

34. Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

35. Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 138/3270/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат ОСОБА_13, про зупинення виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року до закінчення касаційного провадження.

36. 29 травня 2024 року матеріали цивільної справи № 138/3270/21 надійшли до Верховного Суду.

37. Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

38. 07 червня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Шевчук А. А., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

39. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що ОСОБА_3 набула право власності на спірне майно неправомірно, оскільки довіреність від 18 серпня 2015 року, на підставі якої було укладено з нею договір купівлі-продажу від 28 лютого 2017 року, була визнана недійсною. З огляду на те, що спірне майно було відчужене декілька разів, належним способом захисту прав законного власника є витребування спірного майна на підставі статей 387, 388 ЦК України. Визнавати попередні угоди недійсними у такому випадку немає потреби.

40. Зауважує про відсутність підстав вважати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 добросовісними набувачами, оскільки спірне майно було відчужене за наявності судового рішення про визнання довіреності від 18 вересня 2014 року недійсною, яке переглядалося в апеляційному порядку (справа № 138/1523/19).

41. Посилається на безпідставність доводів касаційної скарги щодо незалучення до участі у справі належних відповідачів, оскільки вимогу про витребування спірного майна слід заявляти до його кінцевого набувача. Про порушення свого права вона дізналася лише з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 липня 2021 року, а тому строк позовної давності при звернення до суду з позовом у цій справі не пропущено.

42. Доводи заявниці про наявність підстав для відводу суддів апеляційного суду Сопруна В. В. та Стадника І. М. вважає необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. Посилається на наявність у діях ОСОБА_3 ознак зловживання процесуальними правами та правомірність розгляду справи за відсутністю учасників, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

43. Додатково заявлено клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

44. 18 липня 2024 року ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат ОСОБА_13, через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якій послалася на необґрунтованість доводів відзиву ОСОБА_1 та наявність підстав для скасування оскарженого судового рішення апеляційного суду відповідно до пунктів 2 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

45. Згідно зі свідоцтвом № 516 від 05 лютого 2008 року, виданим виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради, житлова будівля (вбиральня)

літ. «А», загальною площею 104,0 кв. м, розташована по

АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності в рівних частках кожному ОСОБА_12 та ОСОБА_1 . Цей об`єкт нерухомого майна зареєстрований у комунальному підприємстві

«Могилів-Подільське МБТІ» 11 лютого 2008 року за реєстровим номером 211.

46. Згідно з копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 757750 від 06 березня 2009 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0068 га, кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, з цільовим призначенням для комерційного використання, розташованої по

АДРЕСА_1 .

47. Відповідно до звіту про незалежну оцінку 1/2 частини нежитлової будівлі (вбиральні), розташованої по

АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 , її вартість станом на 13 серпня 2019 року складає 421 169,00 грн.

48. Згідно зі звітом про експертну оцінку 1/2 частини земельної ділянки площею 0,0068 га, кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, з цільовим призначенням для комерційного використання, розташованої по АДРЕСА_1 , її вартість станом на 14 серпня 2019 року складає 5 250,00 грн.

49. З довіреності від 18 вересня 2014 року, посвідченої нотаріусом м. Тюмень Волковим М. О. та зареєстрованої в реєстрі за № 13-1472, вбачається, що

ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_6 від її імені управляти та розпоряджатися усім належним їй майном, в тому числі і укладати договори щодо нерухомого майна. Довіреність видана на строк до 17 вересня 2019 року з правом передоручення повноважень іншим особам.

50. 18 серпня 2015 року ОСОБА_6 , діючи у порядку передоручення за вказаною вище довіреністю, виданою від імені ОСОБА_1 , уповноважив ОСОБА_4 управляти та розпоряджатися усім належним ОСОБА_1 майном, в тому числі і укладати договори з нерухомим майном. Вказане підтверджується копією довіреності від 18 серпня 2015 року, посвідченої приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Кметюк С. А. та зареєстрованої у реєстрі за № 732.

51. 28 лютого 2017 року ОСОБА_4 , діючи в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності від 18 серпня 2015 року, уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлової будівлі (вбиральні), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також договір купівлі-продажу

1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0068 га, кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Ці договори посвідчені приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Горбоконь О. Г. та зареєстровані у реєстрі за № 146 та № 148 відповідно.

52. Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 липня 2020 року (справа № 138/1523/19) довіреність від 18 вересня

2014 року, вчинена від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_6 , посвідчена нотаріусом м. Тюмень Ханти-Мансійського нотаріального округу Волковим М. О., зареєстрована в реєстрі за № 13-1472, визнана судом недійсною з моменту вчинення.

53. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області

від 04 червня 2020 року (справа № 127/5293/20) задоволено позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення боргу. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заборгованість у сумі 196 000,00 грн.

54. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 вересня 2020 року, 1/2 частки нежитлового приміщення (вбиральні) літ. «А», загальною площею 104 кв. м, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 , та 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0068 га, кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, цільове призначення для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

55. 03 вересня 2020 року на адресу приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Тимощука В. В. надійшла заява представника

ОСОБА_5 адвоката Оськіна Ю. В. від 03 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 127/5293/20 від 12 серпня 2020 року про стягнення коштів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заборгованість у сумі 197 960,00 грн.

56. 03 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 127/5293/20 від 12 серпня 2020 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заборгованості у сумі 197 960,00 грн.

57. 03 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В. В. винесено постанову про арешт майна, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, в тому числі на: 1/2 частки нежитлового приміщення (вбиральні) літ. «А», загальною площею 104 кв. м, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 , та 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0068 га, кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, цільове призначення для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 .

58. 08 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В. В. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою проведено опис та арешт 1/2 частки нежитлового приміщення (вбиральні) літ. «А», загальною площею 104 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0068 га, кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, цільове призначення для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 .

59. 09 вересня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Тимощуком В. В. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні.

60. Згідно із звітом про визначення ринкової вартості об`єкту нерухомого майна, вартість 1/2 частки нежитлового приміщення (вбиральні) літ. «А», загальною площею 104 кв. м, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 , та 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0068 га, кадастровий номер 0510400000:00:004:0142, цільове призначення для будівництва і обслуговування будівель торгівлі, розташованої за цією ж адресою, становить 194 200,00 грн.

61. 17 вересня 2020 року сторонам виконавчого провадження надіслано копію висновку зі звіту про експертну грошову оцінку арештованого майна до відома.

62. 17 вересня 2020 року до ДП «CEТАМ» надіслано заявку на реалізацію арештованого майна.

63. Відповідно до протоколу № 505382 проведення електронних торгів

від 07 жовтня 2020 року переможцем торгів став учасник № 2 ОСОБА_2 .

64. 08 жовтня 2020 року приватним виконавцем Тимощук В. В. надіслано переможцю торгів акт про проведення електронних торгів № 505382 від 07 жовтня 2020 року.

65. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 283453350 від 08 листопада 2021 року, приватним нотаріусом Серебряковою Ю. В. 13 жовтня 2020 року було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (вбиральню) за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , розмір частки - 1/2.

66. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 283459444 від 08 листопада 2021 року, приватним нотаріусом Серебряковою Ю. В. 13 жовтня 2020 року було зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0068 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий № 0510400000:00:004:0142, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , розмір частки - 1/2.

Позиція Верховного Суду

67. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

68. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

69. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

70. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

71. Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

72. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

73. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

74. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

75. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

76. Відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

77. Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

78. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

79. Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

80. Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

81. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

82. Згідно з приписами частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

83. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

84. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

85. Таким чином, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

86. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

87. Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі

№ 200/606/18 (пункт 74).

88. Встановивши, що спірне нерухоме майно вибуло з власності ОСОБА_1 на підставі недійсної довіреності від 18 вересня 2014 року, врахувавши обставини, встановлені судами при розгляді справ № 138/1523/19 та № 138/3216/20, взявши до уваги, що нерухоме майно було відчужене на користь іншого набувача, суд апеляційної інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування майна з володіння кінцевого набувача на підставі статті 388 ЦК України.

89. Слід взяти до уваги, що ОСОБА_2 судові рішення у цій справі не оскаржує.

90. В контексті оцінки пропорційності втручання у право власності набувачів спірного майна судом апеляційної інстанції обґрунтовано враховано, що спірні правовідносини неодноразово були предметом розгляду у суді. На час подання заявки на реалізацію арештованого майна (17 вересня 2020 року), початку електронних торгів (07 жовтня 2020 року) та реєстрації права власності за відповідачем ОСОБА_2 , було Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області ухвалено рішення від 29 липня 2020 року у справі

№ 138/1523/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності від 18 вересня 2014 року, на підставі якої від імені позивача ОСОБА_1 було відчужено спірне майно на користь ОСОБА_3 . Зазначене рішення суду першої інстанції від 29 липня 2020 року в частині визнання недійсною з моменту вчинення довіреності від 18 вересня 2014 року залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року та постановою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року.

91. Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_3 достеменно було відомо про наявність судового спору з приводу недійсності довіреності, на підставі якої їй було відчужено спірне нерухоме майно, яке у подальшому було реалізовано в межах виконавчого провадження про стягнення з неї коштів.

92. З огляду на наведене, витребування спірного майна у відповідачки, як кінцевого набувача, не порушуватиме принцип пропорційності втручання у її право власності, оскільки втручання держави у право особи мирно володіти своїм майном за заявленими позивачкою вимогами визначається законним заходом, який ставить за мету як особистий інтерес позивачки, спрямований на захист її порушеного права власності на майно, так і суспільний інтерес, спрямований на утвердження в країні суспільного правопорядку щодо недопустимості незаконного позбавлення осіб їхніх прав власності на майно, що є пропорційним передбачуваним таким втручанням цілям.

93. Колегія суддів наголошує, що справа в касаційному порядку переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_3 , а тому з урахуванням положень статті 400 ЦПК України, відсутні правові підстави для перевірки обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій щодо втручання у права ОСОБА_2 на мирне володіння майном, оцінки тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням.

94. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, встановив фактичні обставини справи, які необхідні для правильного вирішення спору, надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, та дійшов загалом правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 .

95. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.

96. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

97. Посилання касаційної скарги на незалучення до участі у справі належних відповідачів, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , є необґрунтованими.

98. Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

99. З урахуванням наведеного, у разі пред`явлення індикаційного позову належним відповідачем є володілець майна.

100. Позов у справі, що переглядається, заявлено до кінцевого набувача спірного майна, право власності якого зареєстроване в установленому законом порядку, що відповідно оспорюється позивачкою.

101. ОСОБА_1 оспорює законність переходу права власності на спірні приміщення з червня 2019 року (справа № 138/1523/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріусВінницького міського нотаріального округу Вінницької області Кметюк С. А., приватний нотаріус Могилів-Подільського нотаріального округу Вінницької області Горбоконь О. Г., про визнання довіреності недійсною та витребування майна). У грудні 2020 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третяособи, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Могилів-Подільського нотаріального округу Вінницької області Горбоконь О. Г., про визнання недійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини нежитлової будівлі, 1/2 частини земельної ділянки та витребування цього майна з чужого незаконного володіння (справа

№ 138/3216/20), під час розгляду якої було встановлено факт відчуження спірного майна на користь ОСОБА_2 . З позовом у цій справі, заявленим до кінцевого набувача спірного майна, ОСОБА_1 звернулася у листопаді 2021 року.

102. Зазначені обставини спростовують доводи заявниці про наявність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

103. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

104. В контексті доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (розгляд справи без участі ОСОБА_3 та ухвалення рішення суддями, які підлягали відводу) колегія суддів зауважує наступне.

105. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

106. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

107. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

108. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).

109. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, неодноразово подавала клопотання про відкладення розгляду справи.

110. Надавши належну правову оцінку поведінці особи, яка подала апеляційну скаргу, урахувавши, що дату та час судового засідання було попередньо узгоджено з її представником, а також з огляду на розумні строки розгляду справи та положення частини другої статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених учасників справи.

111. Подана 22 квітня 2024 року заява ОСОБА_3 про відвід суддів

Сопруна В. В. та Стадника І. М. була належним чином розглянута судом апеляційної інстанції з урахуванням частини третьої статті 40 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що наведені підстави неможливості зазначених суддів брати участь у розгляді справи (перебування зазначених суддів у дружніх відносинах з суддею

Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Цибільським О. Є., який є родичем її представника) є необґрунтованими та ґрунтуються на припущеннях.

112. Верховний Суд наголошує на тому, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

113. Необґрунтованими є також доводи касаційної скарги щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі

№ 373/626/17. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для відступу є неподібність правовідносин у наведеній справі та справі, що переглядається в касаційному порядку. Інших обґрунтованихпідстав для відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду заявницею не наведено.

114. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

115. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

116. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат ОСОБА_13, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.

117. Водночас колегія суддів зауважує, що касаційна скарга не містить самостійних доводів щодо неправильного розподілу судом апеляційної інстанції судових витрат за наслідками розгляду справи, а тому з огляду на частину першу статті 400 ЦПК України, справа в цій частині не переглядалася судом касаційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції

118. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

119. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Шевчук А. А., просила суд стягнути з особи, яка подала касаційну скаргу, на її користь понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн.

120. Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, у разі відмови - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

121. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

122. За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

123. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

124. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до мирного вирішення спору.

125. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

126. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

127. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

128. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

129. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

130. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду

від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

131. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

132. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

133. Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

134. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

135. Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15).

136. З наданих до відзиву на касаційну скаргу документів вбачається, що правничу допомогу позивачці у суді касаційної інстанції надавав адвокат Шевчук А. А. на підставі договору про надання правової допомоги від 15 липня 2021 року. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесену заявницею у суді касаційної інстанції, надано копію акту приймання-передачі наданих юридичних послуг від 07 червня 2024 року та детальний опис наданих адвокатом послуг, згідно з якими загальна вартість наданих юридичних послуг розраховувалась виходячи з вартості 1 години наданих адвокатом послуг у розмірі 1 000,00 грн та загальної кількості витраченого адвокатом часу на підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу 15 год.

137. З урахуванням того, що наслідками касаційного перегляду справи касаційна скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення, а постанова Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року - без змін, понесені позивачкою судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції підлягають стягненню з ОСОБА_3 на підставі частини другої статті 141 ЦПК України.

138. Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачці на стадії касаційного перегляду справи, колегія суддів враховує наступне.

139. У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі

№ 211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зауважено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на послуги адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

140. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду

від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

141. З урахуванням того, що професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції надавав позивачці адвокат, який приймав участь у розгляді справи у всіх судових інстанціях, з огляду на завдання стадії касаційного перегляду справи, відсутність необхідності встановлення нових обставин та оцінки доказів, а також беручи до уваги те, що справа в суді касаційної інстанції слухається у спрощеному позовному провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, колегія суддів вважає, що співмірним, розумним, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також необхідним розміром таких витрат є сума 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 , від імені якої діє адвокат ОСОБА_13, залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2024 року залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції, 5 000,00 (п`ять тисяч) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович